17 січня 2011 року № 2а-6718/10/2370
м. Черкаси
14 год. 25 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Коваленка В.І.,
при секретарі -Поповій Ю.Є.,
за участю представників від:
позивача - Кілієвича О.А., за довіреністю,
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності, що не пов'язане з банкрутством,
Державна податкова інспекція у Жашківському районі Черкаської області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності, що не пов'язане з банкрутством.
Представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач більше року не подає в органи державної податкової служби документи фінансової звітності, що згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців»№755-IV від 15.05.2003 року є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_2.
На підставі вищевказаного представник позивача просить суд задовольнити його позов повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, свого представника до суду не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи та вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача.
Вислухавши доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що відповідно до даних, вказаних у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія В02 № НОМЕР_2 відповідач з 17.01.2008 року зареєстрований фізичною особою -підприємцем.
Згідно відомостей, вказаних у довідці про взяття на облік платника податків № 5554 від 18.01.2008 року, з 18.01.2008 року є платником податків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно даних, вказаних у довідці від 23.12.2010 року № 3998 не подавав з моменту реєстрації, тобто 18.01.2008 року.
При дослідженні судом відомостей, зазначених у довідці про стан розрахунків з бюджетом судом встановлено, що станом на 14.12.2010 року відповідач не має податкової заборгованості по сплаті податків та зборів (інших обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 4. ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування.
Суд зазначає, що спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі за текстом - «Закон № 755-IV»).
У відповідності до п.2 ст.46 Закону України № 755-IV, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця проводиться на підставі судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач більше року ухиляється від подачі в органи державної податкової служби передбачених законом документів фінансової звітності.
Суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25 червня 1991 року облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Стаття 9 Закону України «Про систему оподаткування»одним з обов'язків платників податків визначає подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок подання податкових декларацій визначений в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року. Зокрема статтею 4 цього Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно статті 46 Закону України № 755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця, що не пов'язане з банкрутством є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Таким чином, суд встановив, що відповідач порушив правила здійснення господарської діяльності, встановлені статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування».
Згідно із статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду.
Відповідно до частин 1 та 6 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Суд зазначає, що відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04 грудня 1990 року органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи вищенаведені норми, а також те, що відповідач не подавав до державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності більше одного року, суд приходить до висновку, що вказані дії порушують встановлені законодавчими актами правила здійснення господарської діяльності та є підставою для припинення такого суб'єкта господарювання.
Враховуючи право органів державної податкової служби звертатися до суду з заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 162 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена згідно порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко