Справа № 533/1145/25
Провадження № 2/533/119/26
04 березня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Виклад заяв сторін по суті спору
24 грудня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд з стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 13.05.2024 № 00-9767941 у загальному розмірі 17731,50 гривень, яка складається зі заборгованості за тілом кредиту - 8250, 00 грн та заборгованості за відсотками - 9481,50 грн.
Також позивач просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень, розгляд справи проводити без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач просив витребувати від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» інформацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідачка) було укладено кредитний договір № 00-9767941 на суму 7500,00 грн.
Відповідачка приєдналась до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 35291, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту позичальником, кредитодавцем на кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. Зазначений порядок підтверджується положеннями кредитного договору та довідкою про ідентифікацію. З огляду на викладене, позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою.
На виконання умов кредитного договору, 13.05.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю "Платежі Онлайн" на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - платіжна картка), що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю "Платежі Онлайн" з відміткою та додатком до нього.
25.11.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором на момент подання позовної заяви становить - 17731,50 грн, яка складається зі: 8250,00 грн - заборгованість по кредиту; 9481,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610-611, 625, 1050-1054, 1078, 1087 України, статті 4, 15, 133-134, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України статті 4, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідачка ОСОБА_1 , у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлена про дату та місце судового розгляду справи ( а.с. 65-66). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надала.
У зв'язку з ненаданням відзиву відповідачкою суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.
Процесуальні дії/рішення у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судове засідання на 04 березня 2026 року (а.с. 56-58).
Цією ж ухвалою суду задоволено частково клопотання позивача та витребувано від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» інформацію.
13.01.2026 від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с.67-68).
Справу розглянуто 04.03.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
13.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (за договором - кредитодавець або товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 00-9767941 (надалі - кредитний договір або договір кредиту), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 2.2, 2.4, 7.10, р. 8 кредитного договору (а.с. 10-14).
Кредитний договір містить такі терміни та визначення, що використовуються у договорі:
- кредит - грошові кошти, що надаються позичальникові на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
- кредитна лінія (безвідклична) - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування, у якому відсутнє безумовне право кредитодавця без попереднього повідомлення позичальника в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов'язань, уключаючи обставини щодо погіршення фінансового стану позичальника та/або несвоєчасного виконання ним договірних зобов'язань перед кредитодавцем. При цьому може бути передбачено право позичальника отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі;
- комісія за надання кредиту - одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту. плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту), визначеного у п. 1.2 цього договору. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми ліміту кредитної лінії (суми кредиту);
- проценти - плата, яку здійснює позичальник за користування кредитом. плата за користування кредитом є економічною сутністю процентів, при цьому базою розрахунку процентів є залишок неповерненої суми кредиту станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредитування. Розрахунок процентів здійснюється згідно з розділом 3 цього договору;
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником та надсилаються заявником товариству для ідентифікації підпису на цих даних. Одноразовий ідентифікатор доступний тільки заявнику/позичальнику та за домовленістю сторін договору та своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з п. 1.2 кредитного договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 7500,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.
У відповідності до п. 1.3 кредитного договору строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «08» травня 2025 року згідно з умовами пункту 3.4 цього договору.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний оплатити проценти у періодичну дату оплати процентів, а саме: на «07» червня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати, за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Дати повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та комісії за надання кредиту зазначаються у графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною….
Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5 кредитного договору).
Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процента ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).
Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає: 750,00 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього договору (п. 1.6 кредитного договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 9598,20 % (п. 1.8 кредитного договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 47940,00 грн (п. 1.9 кредитного договору).
Згідно з п. 2.1 кредитного договору для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту.
Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб, передбачений постановою НБУ № 107 від 28.07.2020 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта:
- отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;
- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа;
- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (оtр-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням KEП уповноваженим працівником товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу на отриманий електронний документ, що містить фото.
Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п. 2.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.4 кредитного договору після отримання позичальником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту, позичальнику для ознайомлення надається паспорт споживчого кредиту. Позичальник ознайомлюється із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписує його шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після підписання паспорту споживчого кредиту кредитодавець формує та надає позичальнику для ознайомлення оферту щодо укладання договору. Оферта є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» включає умови, що пропонуються до укладення позичальнику, в тому числі щодо процентів за користування кредитом та строків сплати процентів. Після отримання позичальником оферти (безпосередньо до накладення електронного підпису) позичальнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
У відповідності до п. 2.8 кредитного договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 13 травня 2024 сума кредиту перераховується кредитодавцем у сумі 7500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.
Згідно з п. 3.2 кредитного договору розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку, фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту).
Позичальник зобов'язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: «08» травня 2025 року (п. 3.4 кредитного договору).
Згідно з п. 4.2.5 кредитного договору кредитодавець має право відступити право вимоги за договором із заміною кредитора у зобов'язанні відповідно до норм Цивільного кодексу України (в т.ч. ч. 1 ст. 516 ЦКУ) без згоди позичальника, а також обов'язково повідомити позичальника про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту.
Відповідно до п.4.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
У відповідності до п. 6.4.1 кредитного договору ….у випадку встановлення законодавством України обмежень (заборон/мораторіїв) на нарахування штрафних санкцій, штраф протягом періоду дії такого обмеження (заборони/мораторію) не нараховується та позичальником не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування відповідних законодавчих обмежень (заборон/мораторіїв).
Строк дії цього договору становить 360 календарних днів. Місцем укладення цього договору є місцезнаходження товариства (п. 7.2 кредитного договору).
Згідно з п. 7.10 кредитного договору сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил.
У р. 8 кредитного договору зазначено реквізити сторін, зокрема, і позичальника, а саме: зазначено прізвище, ім'я, по батькові відповідачки « ОСОБА_1 », місце проживання ( АДРЕСА_1 ); відомості про паспорт; ідентифікаційний номер відповідача ( НОМЕР_2 ); телефон: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та одноразовий ідентифікатор: 35291 відправлено: 13.05.2024 10:52:39 введено: 13.05.2024 10:52:56; підписано ел. підписом позичальника (електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону НОМЕР_3 ).
У довідці про ідентифікацію зазначено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір 00-9767941 від 13.05.2024 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) відбувся шляхом направлення одноразового ідентифікатора - 35291; час відправки ідентифікатора позичальнику 13.05.2024 10:52:39; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_3 (а.с. 17).
У паспорті споживчого кредиту продукту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)», який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 56968, зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 13.05.2024, інформація зберігає чинність та є актуальною до 08.05.2025 (а.с. 15-16).
Графіком платежів, що є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 00-9767941 від 13.05.2024 (а.с.14 на звороті), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, передбачено та зазначено такі умови: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; проценти за користування кредитом; комісія за надання кредиту; реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту тощо. Оплата кожні 25 днів.
Відповідно до довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 18.12.2024 (а.с. 18-19) та додатку до неї (а.с. 20-21), 13.05.2024 о 10:53:00 здійснено переказ грошових коштів на картку клієнта (маскований номер) НОМЕР_1 у розмірі 7500,00 грн відповідно до кредитного договору 00-9767941.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано банківську картку № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_6 ). Фінансовий номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 67).
З виписки по особовому рахунку, наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , 13.05.2024 відбулося зарахування переказу у сумі 7500,00 грн (а.с. 68).
Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 22), виконаного первісним кредитором ТОВ «Макс кредит», сума заборгованості відповідачки за договором за період з 13.05.2024 по 25.11.2024 (останній день нарахування відсотків 06.08.2024) становила 17731,50 гривень, у тому числі: заборгованість за основним зобов'язанням - 7500,00 гривень; заборгованість за процентами - 9481,50 гривень, заборгованість за нарахованими комісіями - 750,00 грн;
У розрахунку заборгованості також вказано нараховані штрафні санкції у сумі 3750,00 грн, які сторновані та не включені до загальної суми заборгованості.
Заборгованість нарахована за 141 день з розрахунку 1,47 % у день користування кредитом.
25 листопада 2024 року між ТОВ «Макс кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс (далі договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «Макс кредит» відступає ТОВ «ФК «ЕЙС», а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс кредит»» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах прав вимоги (а.с. 29-31).
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до акту приймання-передачі до договору факторингу № 25112024-МК/Ейс від 25 листопада 2024 року (а.с. 35 на звороті) ТОВ «Макс кредит» передало, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло реєстр боржників у кількості 3175.
З копії платіжної інструкції від 03.12.2024 № 17 вбачається, що ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «Макс Кредит» грошові кошти у загальній сумі 1532950,83 грн відповідно до договору факторингу № 25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 (а.с.36).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 25112024-МК/Ейс від 25 листопада 2024 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9767941 від 13.05.2024 у загальній сумі 17731,50 гривень, з яких: залишок заборгованості по тілу кредиту - 8250,00 гривень; залишок заборгованості по звичайним відсоткам - 9481,50 гривень (а.с. 37-38).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором від 13.05.2024 № 00-9767941, наданої позивачем, заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 15.05.2025 становить 21481,50 гривень, у тому числі: прострочене тіло кредиту - 8250,00 гривень; прострочені відсотки - 9481,50 гривень; штрафні санкції - 3750,00 грн (а.с. 39).
Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду
Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України (ЦКУ) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦКУ Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:
«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.».
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).
Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2024 між ТОВ «Макс кредит» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9767941, відповідно до умов якого ТОВ «Макс кредит» надало відповідачці у користування грошові кошти (кредит) у сумі 7500,00 грн зі строком користування кредитними коштами - 360 днів та остаточним терміном повернення кредиту та процентів за користування ним - 08 травня 2025 року.
Договір було укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним позикодавцем не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідачки; дату народження та податковий номер відповідачки, номер паспорта, номер телефону; маску банківської картки; адресу місця проживання; електронну адресу тощо.
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою, а також факт видачі надання кредиту у порядку, визначеному п. 2.8 кредитного договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідачки за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної кратки), що емітована на ім'я відповідачки.
Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов'язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка повному обсязі не виконала зобов'язання за кредитним договором.
Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з позивачем чи з первісним кредитором матеріали справи не містять.
Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти у повному обсязі не повернула.
З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у сумі 8250,00 грн, що складається з тіла кредиту у розмірі 7500,00 грн (п. 1.2, 2.8 кредитного договору) та комісії у розмірі 750,00 грн (п. 1.6 кредитного договору), суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.
У дослідженому судом кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 360 днів.
За користування кредитом відповідачка зобов'язана була сплачувати проценти у розмірі, встановленому кредитним договором (п. 1.4).
У договорі була встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами протягом періоду кредитування - 1,47 % у день.
З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума кредиту за договором становить 7500,00 грн; строк користування - 360 днів, стандартна процентна ставка за користування кредитом - 1,47 % у день.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що відповідачці нараховувалися проценти за користуванням кредитом з розрахунку 1,47 % у день за користування кредитом за 86 календарних днів. Загальна сума процентів, нарахованих за користування кредитом, у межах строку кредитування, встановленого договором, становить 9481,50 грн.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив.
Проценти нараховані позивачем у межах строку кредитування, встановленого договором, та за ставкою, визначеною умовами кредитного договору.
Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалась, доказів сплати заборгованості за кредитним договором позивачеві або первісному кредитору, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надала. Тому суд позовні вимоги позивача задовольняє повністю, оскільки уважає їх обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1, 2).
З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідачки на користь позивача у сумі 2422,40 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01, укладений між адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (а.с. 40-41), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1); гонорар складається зі суми вартості послуг, тарифи які узгоджені сторонами у протоколі погодження вартості послуг до цього договору (додаток № 1 до цього договору) (п. 3.3); сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта (п. 3.6);
2) протокол погодження вартості послуг до цього договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, що є додатком № 1 до договору № 20/08/25-01 (а.с. 41 на звороті);
3) додаткову угоду від 11.09.2025 № 25770808402 до договору про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором від 13.05.2024 № 00-9767941 відносно боржника ОСОБА_1 (а.с. 42);
4) акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 № 20/08/25-01, відповідно до якого адвокатське бюро «Соломко і партнери» надало, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало послуги: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9767941 від 13.05.2024 - кількість годин 2 - вартість послуг 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9767941 від 13.05.2024 - кількість годин 2 - вартість послуг 1000,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 00-9767941 від 13.05.2024 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , - кількість годин 2 - вартість послуг 1000,00 грн (а.с. 43).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Оплата витрат на правничу допомогу станом на дату ухвалення рішення не проведена, таких доказів матеріали справи не містять.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.
Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.
Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.
Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.
Також у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:
«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи власну практику розподілу судових витрат на правничу допомогу в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідачка не висловила заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки, тому суд уважає, що пред'явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн та, відповідно, стягує з відповідачки на користь позивача 5000,00 грн (7000,00 - 2000,00 = 5000,00) у рахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (2000,00 грн) слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором від 13.05.2024 № 00-9767941 у загальній сумі 17731 гривня 50 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на правничу допомогу у сумі 5000 гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код юридичної особи: 42986956; електронна пошта: FincomEICE@gmail.com; тел.: 0955092154).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; тел.: НОМЕР_3 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 04 березня 2026 року.
Суддя В.П. Козир