04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/16292/21 пров. № А/857/52258/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення у справі за її адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 18 листопада 2025 року,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2022, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 15.06.2021 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ; зобов'язано ГУ ПФУ провести ОСОБА_1 з 15.06.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю та зобов'язано ГУ ПФУ подати звіт про виконання судового рішення у адміністративній справі №460/16292/21 протягом 30 календарних днів з дня набрання цією ухвалою суду законної сили.
06.10.2025 на виконання ухвали суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду з 14.03.2022 у справі №140/16292/21 разом з витягом з пенсійної справи.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 звіт ГУ ПФУ про виконання рішення суду від 14.03.2022 в адміністративній справі №140/16292/21 прийнято.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати та встановити ГУ ПФУ новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з часу звернення до ГУ ПФУ по сьогодні постійно мала статус пенсіонера та постійно проживала на території радіоактивного забруднення. Відтак наявна і фактична підстава для нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру. Зазначає, що стаття 45 Закону № 4059-ІХ не змінює правових підстав, а встановлює додаткові умови здійснення такої виплати непрацюючому пенсіонеру, що постійно проживає на території радіоактивного забруднення, виключно на 2025 рік.
На думку скаржниці, боржник, реалізовуючи в межах виконавчого провадження норму закону щодо додаткових умов здійснення виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що постійно проживає на території радіоактивного забруднення, виключно на 2025 рік міг і мав виконати її повністю - провести повноцінну та об'єктивну звірку відомостей про постійне місце проживання одержувача доплати із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Відповідно до частини 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення від 14.03.2022 у справі №140/16292/21 відповідач до 01.01.2025 здійснював нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Також з долученого до звіту витягу з пенсійної справи слідує, що за результатами звірення відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі відомості про місце проживання/реєстрації ОСОБА_1 в населених пунктах, віднесених до зон радіоактивного забруднення, у період з 10.06.1999 по 18.03.2002 та з 02.02.2012 по 27.01.2016 роки - відсутні.
Таким чином, суд встановив, що органом Пенсійного фонду при обрахунку позивачці підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону №796-ХІІ, з 01.01.2025 застосовано положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX (далі - Закон №4059-IX).
Розглядаючи звіт у порядку контролю за виконанням судового рішення, апеляційний суд звертає увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язане з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати.
Виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати.
При цьому порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.09.2024 у справі №240/28481/23.
Отже, підвищення до пенсії, встановлене статтею 39 Закону №796-ХІІ, має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
19.11.2024 прийнято Закон №4059-IX, статтею 45 якого установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку із чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Положення статті 45 Закону №4059-IX є спеціальними та мають перевагу перед загальними положеннями статей 7, 8 наведеного закону, якими установлено прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату з 1 січня 2025 року, у тому числі для обчислення виплат за рішеннями суду.
Отже, з 01.01.2025 тимчасово змінено порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.01.2025 позивачці припинена виплата доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених вказаним Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким передбачені нові підстави, порядок та розміри виплат таких доплат до пенсії.
Отже, відповідачем у межах виконання рішення суду у цій справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №140/16292/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар