Справа № 158/1157/25
Номер провадження 1-кп/167/48/26
04 березня 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024030000000163 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 382 КК,
У провадженні Рожищенського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань
під № 22024030000000163, про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 382 КК.
До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого востаннє продовжено ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 8 січня 2026 року на 60 днів - до 8 березня 2026 року включно.
Від прокурора ОСОБА_9 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів. Метою продовження цього запобіжного заходу прокурор зазначає забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків і запобігання спробам:
1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експертів та спеціалістів у даному кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Покликається, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_9 підтримав вимоги клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти продовження строку тримання під вартою та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Наміру переховуватися від суду він не має і, у разі зміни запобіжного заходу, належним чином виконуватиме покладені на нього обов'язки.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просив клопотання про продовження строку тримання під вартою залишити без розгляду, оскільки прокурор подав дане клопотання пізніше, ніж за 5 днів до закінчення строку дії попередньої ухвали.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 висловили міркування про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Суд, заслухавши доводи прокурора ОСОБА_9 , позицію обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , думку інших учасників судового провадження, дослідивши клопотання, дійшов таких висновків.
Нормою ч. 3 ст. 331 КПК передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду. Спроби ж протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Рожищенським районним судом Волинської області проводиться судовий розгляд цього кримінального провадження і на даний час частково досліджено письмові докази, однак не заслухано показань обвинувачених та свідків. Тобто в суді на даний час не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і в ході судового розгляду кримінального провадження не усунуто обгрунтованості підозри.
Наведені обставини свідчать про неможливість завершення судового провадження до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою суд враховує, що він обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення обвинувачення, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. Така обставина, як усвідомлення тяжкості покарання, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду та планувати втечу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та іншого обвинуваченого, суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Наведене свідчить, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом від них показань та дослідження їх судом.
Тому, зважаючи, що на момент вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу судом не заслухано показань свідків та обвинуваченого, відтак є необхідність врахування й ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, показання яких є необхідними для його розгляду в суді. При цьому, цей ризик в частині впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на експертів та спеціалістів, не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд також визнає доведеним прокурором існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Цей висновок суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, поряд з відсутністю легальних джерел доходів, керуючись метою особистого збагачення, може продовжувати свою протиправну діяльність.
Водночас у судовому засіданні прокурором не доведено існування ризиків знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Під час розгляду клопотання прокурор довів, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, не забезпечить ефективне запобігання зазначених вище ризиків та в достатній мірі не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 .
Тому, враховуючи, окрім наведеного, дані щодо особи обвинуваченого, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до норми п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК є підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6
на 60 днів.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою викликане інтересами дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуального обов'язку явки до суду за судовим викликом та запобігання можливостям обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Крім того, беручи до уваги вимоги абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК та враховуючи встановлені підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК, одночасно із продовженням ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не визначає розмір застави.
При цьому доводи захисника ОСОБА_8 про необхідність залишення без розгляду клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого
ОСОБА_6 під вартою суд вважає необгрунтованими з огляду на таке.
Приписами ч. 1 ст. 199 КПК встановлено строк подачі прокурором, слідчим за погодженням з прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою - не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Проте, встановлений ст. 199 КПК процесуальний строк за своєю юридичною природою відноситься до строку виконання обов'язку та носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч. 5 ст. 199 КПК не пов'язує обов'язок суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв'язку з його недотриманням. Закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків коли виконання обов'язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Отже, недотримання прокурором строків подання до суду клопотання про продовження запобіжного заходу не є безумовною підставою для залишення такого клопотання без розгляду.
Керуючись статтями 110, 177, 178, частинами 1-3 ст. 331, ч. 2 ст. 369 КПК, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів до 2 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Дата та час оголошення повного тексту ухвали: 4 березня 2026 року о 16 год. 50 хв.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3