Категорія №2.14.4
Іменем України
24 грудня 2010 року Справа № 2а-7585/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - Ткаченко Є.Б. (довіреність від 07.10.2010 б/н)
від I-го відповідача - головний спеціаліст-юрисконсульт
відділу правового забезпечення
Старікова О.О. (довіреність від 22.09.2010 № 1-17/7986)
начальник сектору аналітичної роботи та підготовки
звітності відділу контролю митної вартості та номенклатури
Ландик В.С. (довіреність від 01.12.2010 № 1-17/10939)
від II-го відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»
до Луганської митниці,
Головного управління Державного казначейства України у Луганській області
про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 702130001/0/00018, визнання недійсним та скасування рішення від 22.09.2010 № 702000006/2010/002151/1, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 31379,89 грн.,
05 жовтня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд» до Луганської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, в якому позивач просить:
- визнати дії Луганської митниці з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 702130001/0/00018 протиправними;
- визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 702130001/0/00018;
- визнати протиправними дії Луганської митниці щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 135647,97 грн. за шостим (резервним) методом визначення митної вартості;
- визнати недійсним та скасувати рішення від 22.09.2010 № 702000006/2010/002151/1 про визначення митної вартості товарів;
- стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 31379,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у межах контракту від 05.07.2010 № RTL-UT/2010, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд» (покупець) та компанією «Rutek Limited» (продавець), на митну територію України у вересні 2010 року була ввезена партія товару - «вугілля марки «ССОМСШ» у розмірі 685,16 тон. 20.09.2010 позивачем в особі декларанта товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» Тригубенко І.В., у відповідності із статтею 81 Митного кодексу України для митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, була подана вантажна митна декларація № 702130001/2010/000978 на об'єм у розмірі 685,16 тон вугілля, в якій були вказані точні відомості про вантаж, мету його переміщення, а також усі інші відомості, необхідні для здійснення його митного контролю та митного оформлення. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом, встановленим статтею 266 Митного кодексу України. Для підтвердження митної вартості товару за першим методом митному органу позивачем разом із вантажною митною декларацією були надані документи, передбачені статтею 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, а саме: копію контракту від 05.07.2010 № RTL-UT/2010, додатку (специфікації) від 25.08.2010 № 3/1, Invoice від 30.08.2010 № RTL-3/1-1 та від 03.09.2010 № RTL-3/1-2, а також посвідчення якості від 02.09.2010 № 00358, рахунок-фактуру б/н, Російську експортну декларацію № 10608010/010910/0003539, облікову картку від 09.07.2010 № 10000/11/10/16834, з/д накладну від 02.09.2010 АК № 919256.
За вантажною митною декларацією № 702130001/2010/000978 Луганською митницею 20.09.2010 було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702130001/0/00018. Підставою відмови у прийнятті митної декларації митний орган визначив відсутність підтверджуючих документів для визначення митної вартості товару згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.
Також 22.09.2010 Луганською митницею на підставі шостого (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статей 265, 273 Митного кодексу України була скоригована митна вартість товару до 150 доларів США за 1 тонну вугілля (замість 115,30 доларів США згідно контракту) та винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 22.09.2010 № 702000006/2010/002151/1.
Митним органом визначена митна вартість товару за допомогою цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ), але позивач вважає, що посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару на підставі цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена нормами Митного кодексу України.
Позивач вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який ним був ввезений на митну територію України, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товарів є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Позивач вважає, що шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару, передбачений статтею 273 Митного кодексу України, в даному випадку неправомірно використаний Луганською митницею при визначенні митної вартості товару, оскільки шостий (резервний) метод може використовуватися лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена шляхом послідового використання перших п'яти методів, передбачених статтями 267-270 Митного кодексу України, та коли митний орган аргументовано вважає, що перші п'ять методів не можуть бути використані. Крім того, позивач зазначає, що така підстава для коригування, як невідповідність ціни угоди ціновій інформації бази даних ЄАІС ДМСУ, чинним законодавством не передбачена і Луганською митницею не доведено необґрунтованість відомостей про товар, поданих декларантом.
Оскільки позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим (резервним) методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством. Надміру сплачений податок на додану вартість, який позивач просить стягнути з Державного бюджету України, складає 31379,89 грн.
Під час судового розгляду справи позивачем були подані додаткові пояснення по справі від 25.11.2010 № 1135 (арк. справи 98-100), в яких позивач, серед іншого, зазначив, що митний орган, відмовляючи в застосуванні першого методу та визначаючи митну вартість за шостим (резервним) методом, послався на інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ, і зазначив, що мінімальна вартість аналогічних товарів складає 150 доларів США, але елементарне порівняння якісних показників цього товару, яке провів позивач, ставить під великий сумнів їх ідентичність та аналогічність, і, як слідство, можливість та правомірність їх порівняння, оскільки якісні показники повністю відрізняються один від одного. Також, позивач зауважив, що невідомий час здійснення поставки вугілля, зазначеного в базі ПІК ЄАІС ДМСУ, а ціна товару постійно змінювалась, оскільки вона не є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару, від попиту, від якісних показників та інше. Позивач вважає, що наявність права на визначення митної вартості, у даному випадку, не надає митному органу права на її визначення на власний розсуд без доведення підстав необхідності та обґрунтованості застосування методу іншого, ніж застосований позивачем.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та у додаткових поясненнях по справі від 25.11.2010 № 1135.
Луганська митниця адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 11.11.2010 № 1-17/10108, в яких у задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 46-51). Заперечуючи проти позовних вимог, Луганська митниця зазначила таке.
Згідно з пунктом 2 Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339, посадовою особою митного поста «Свердловськ», уповноваженою на здійснення контролю митної вартості, здійснювались такі заходи:
1) розгляд наданих для підтвердження митної вартості документів (підпункт 1 пункту 2 Порядку);
2) здійснення порівняння рівнів заявленої митної вартості (підпункт 2 пункту 2 Порядку) з:
- рівнями митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за даними ПІК ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація при визначенні митної вартості»);
- з наявною у митного органу інформацією на такі товари: щотижневий довідково-інформаційний бюлетень «Металл-курьер» за жовтень 2010 року, щомісячний аналітичний звіт «Металл-эксперт. Рынки угля» за вересень 2010 року.
За результатами проведення перелічених заходів контролю митної вартості було встановлено, що поставка товару здійснюється за непрямим контрактом з компанією «Rutek Limited» і у даній зовнішньоторговельній операції наявні щонайменш два посередника (Швейцарія та Гонконг). В наданих позивачем документах та наявною у митного органу інформацією є суперечності: ціна контракту складає 115,3 доларів США за тону (0,12 доларів США за кг), а за інформацією про рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів рівень митної вартості ідентичного за всіма ознаками товару складає 0,15 доларів США за кг. Крім того, заявлена ціна товару 115,3 доларів США за тону менше ніж цінова інформація, яка міститься в митного органу, а саме за даними «Метал-кур'єр» ціна коксівного вугілля на умовах поставка DAF складає 170-215 доларів. Таким чином, зауважив I-й відповідач, рівень контрактної ціни 115,3 доларів США за тону, з урахуванням наявності щонайменш двох посередників, викликає сумніви в її достовірності. Тому, відповідно до положень абзацу 2 статті 265 Митного кодексу України та пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщують через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, для з'ясування зазначених розбіжностей у цінах на зазначений товар посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, а саме: договору з 3-ми особами, що пов'язані з поставкою; калькуляцію собівартості; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару. Декларант відмовився від подання додаткових документів, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
У зв'язку з наведеним, зазначив I-й відповідач, враховуючи те, що заявлена декларантом митна вартість 115,3 доларів США за тону не є об'єктивною та не піддається обчисленню та перевірці, що суперечить вимогам статті 264 Митного кодексу України, відмову декларанта від надання додаткових документів, митну вартість вугілля, враховуючи положення пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщують через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, яким регламентовано, що, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних у нього відомостей згідно із законодавством, митним органом було визначено самостійно на підставі наявних у нього відомостей, а саме на підставі інформації про рівень митної вартості ідентичного товару, оформленого найближчим часом. Для визначення митної вартості обрано шостий (резервний) метод визначення митної вартості, оскільки неможливість використання 2 та 3 методів визначення митної вартості пов'язана з наявністю обмежень щодо використання цих методів, методи 4 та 5 - у зв'язку з відсутністю відповідної інформації.
У судовому засіданні представники Луганської митниці проти задоволення адміністративного позову заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 11.11.2010 № 1-17/10108.
Головне управління Державного казначейства України у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 04.11.2010 № 14-07/9537, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 38). Заперечуючи проти позовних вимог, Головне управління Державного казначейства України у Луганській області зазначило таке.
Межі повноважень органів казначейства в частині повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи». Згідно зазначеного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. На теперішній час, зазначив II-й відповідач, до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило будь-яких документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів.
У судове засідання представник II-го відповідача не прибув, клопотанням від 12.11.2010 № 14-07/9702 Головне управління Державного казначейства України у Луганській області просило розглянути справу за відсутності його представника (арк. справи 93).
Заслухавши пояснення представників позивача та I-го відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частинами 1, 5 статті 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до частини 1 статті 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.
Тобто, I-й відповідач у справі - Луганська митниця, є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб'єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, у відповідності із частиною 2 статті 50 Бюджетного кодексу України та підпунктом 5 пункту 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, а тому Головне управління Державного казначейства України у Луганській області правомірно залучено у якості II-го відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 05 липня 2010 року між компанією «Rutek Limited» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд» (покупець) укладений контракт № RTL-UT/2010, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах DAF-кордон Росія/Україна вугілля (арк. справи 14-17).
На виконання зазначеного контракту за вантажною митною декларацією від 20 вересня 2010 року № 702130001/2010/000978 на митну територію була ввезена партія товару - вугілля кам'яне, бітумінозне, марки «ССОМСШ» вагою 685,16 тон загальною вартістю 625608,48 грн. (арк. справи 54-55).
За вантажною митною декларацією від 20 вересня 2010 року № 702130001/2010/000978 Луганською митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 22.09.2010 № 702000006/2010/002151/1 та заповнена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 702130001/0/00018 (арк. справи 24, 25).
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
За приписами пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.
Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 року № 80, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.
Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Згідно з пунктом 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, митний орган не приймає вантажну митну декларацію для оформлення, зокрема, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.
Згідно із Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, та Порядком оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 року за № 1562/11842, у разі відмови у прийнятті вантажної митної декларації заповнюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.
Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (надалі - Порядок декларування № 1766).
Пунктом 6 Порядку декларування № 1766 передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Пунктом 7 Порядку декларування № 1766 визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.
Згідно з пунктом 11 Порядку декларування № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів у відповідності із пунктом 11 Порядку декларування № 1766 можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку декларування № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Тобто, наслідком невиконання позивачем вимоги митного органу про надання додаткових документів є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.
Як встановлено судом, митний орган відповідно до переліку, що міститься в пункті 11 Порядку декларування № 1766, повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості, - у графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості від 20 вересня 2010 року № 702130001/2010/000978 зазначено про необхідність подання: договору з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів; калькуляції собівартості; інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару. Декларанта Тригубенко І.В. - представника позивача, було ознайомлено із зазначеними вимогами, що підтверджується його підписом на декларації митної вартості від 20 вересня 2010 року № 702130001/2010/000978 (арк. справи 56).
Декларант Тригубенко І.В. без обґрунтувань та мотивації на вимогу митного органу відмовився надати додаткові документи. Про відмову подати додаткові документи свідчить відповідний запис із зазначенням дати - 22 вересня 2010 року, прізвища - Тригубенко І.В. та проставленням його підпису, що підтверджується зворотнім боком основного аркуша декларації митної вартості від 20 вересня 2010 року № 702130001/2010/000978 (арк. справи 57).
При митному оформленні спірного товару у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару значно вища ніж задекларована позивачем (арк. справи 73-76). Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм Порядку декларування № 1766 та норм митного законодавства. При цьому, I-й відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою від надання будь-яких додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем.
Наданий представником позивача лист компанії «Rutek Limited» від 21.12.2010 № RT-427 (арк. справи 233) суд, з огляду на вимоги статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, не може прийняти у якості належного та допустимого доказу у даній справі, оскільки на час виникнення спірних правовідносин зазначеного листа не існувало.
При визначенні митної вартості товару за 6 (резервним) методом Луганська митниця у рішенні про визначення митної вартості товарів від 22.09.2010 № 702000006/2010/002151/1 відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України мотивувала неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару.
Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів від 22.09.2010 № 702000006/2010/002151/1 та про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 702130001/0/00018, Луганська митниця діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України та законами з питань митної справи.
I-й відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог.
Оскільки Луганською митницею правомірно прийнято рішення про визначення митної вартості товарів та відмовлено в митному оформлені товарів, у зв'язку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій Луганської митниці з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 702130001/0/00018 та щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 135647,97 грн. за шостим (резервним) методом визначення митної вартості залишаються судом без задоволення з таких підстав.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - рішення про визначення митної вартості товарів від 22.09.2010 № 702000006/2010/002151/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 702130001/0/00018. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної або юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями I-го відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 24 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 29 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 29 грудня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська