Категорія №2.11.1
Іменем України
12 січня 2011 року Справа № 2а-8237/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - Маковій В.В. (довіреність від 13.12.2010 № 28)
Попко Л.Ф. (довіреність від 13.12.2010 № 30)
від відповідача - головний державний податковий інспектор
юридичного відділу
Назаренко Н.О. (довіреність від 04.01.2011 № 6/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
від 20 серпня 2010 року № 0000622360/0 та від 22 листопада 2010 року № 0000622360/1
про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,
01 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач, з урахуванням заяв від 22 грудня 2010 року № 1366 та від 11 січня 2011 року № 007-11 про збільшення позовних вимог, які ухвалами суду від 23 грудня 2010 року та від 12 січня 2011 року прийняті та приєднані до справи (том 1, арк. справи 108-109; том 5, арк. справи 138-139, 142-143, 144), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 20 серпня 2010 року № 0000622360/0 та від 22 листопада 2010 року № 0000622360/1 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 453792,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість необґрунтовані та такі, що повністю не відповідають вимогам чинного законодавства України, дійсним обставинам справи, що обґрунтовується, зокрема, таким.
Акт невиїзної документальної перевірки від 19.08.2010 № 627/23-616/36129430 був направлений позивачу разом з податковим повідомленням - рішенням від 20.08.2010 № 0000622360/0, внаслідок чого позивача було позбавлено передбаченого законом права подати заперечення та зауваження до нього. Обґрунтування порушень, які нібито припущені позивачем - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування, - про які йдеться в акті невиїзної документальної перевірки, зводяться до вказівки на незадовільний стан підприємств, які навіть не виступали контрагентами відносно позивача (а відносяться лише до ланок постачання контрагентів), а також до неможливості підтвердити за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України. На порушення податкового законодавства з боку позивача доводів не наведено. Також відповідачем не наведено аналізу співвідношення часу співробітництва підприємств, вказаних у ланках постачання з контрагентами позивача, та їх незадовільного стану, адже перевіркою встановлено, що сума заявленого бюджетного відшкодування виникла в попередніх податкових періодах - жовтні 2009 року, січня-березні 2010 року. Крім того, не наведено даних щодо відсутності у цих підприємств законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання документів податкової звітності. Перевірка стану підприємств по ланцюгам постачання і відображення у податковій звітності платника податку підприємств-виробників або імпортерів законом не передбачена взагалі, тому позивач діяв, дотримуючись вимог законодавства. Позивач, на його думку, при укладенні угод з контрагентами, а також при отриманні від них відповідних документів первинної бухгалтерської звітності не міг та не зобов'язаний був знати про існуючи правопорушення в діяльності підприємств у ланках постачання, а зазначені порушення або незадовільний стан були виявлені пізніше дат укладення угод між позивачем та контрагентами. Таким чином, зазначає у позові позивач, висновки, викладені в акті невиїзної документальної перевірки від 19.08.2010 № 627/23-616/36129430, не підтверджуються, оскільки позивач, маючи усі необхідні відповідно до вимог законодавства документи первинного бухгалтерського обліку, правомірно вніс дані до документів податкової звітності про отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю, з урахуванням заяв від 22 грудня 2010 року № 1366 та від 11 січня 2011 року № 007-11 про збільшення позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 10.12.2010 за № 59795/10 (том 1, арк. справи 92-95). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 19.08.2010 № 627/23-616/36129430 було винесено податкове повідомлення - рішення від 20.08.2010 № 0000622360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 453792,00 грн. Невиїзною документальною перевіркою згідно аналізу ланцюгів постачання за системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням). Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери. Також відповідач зазначив, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції - формування доходів бюджету. Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. У зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання не підтверджено товарний характер здійснення операцій та не видається можливим підтвердити факт надмірної сплати податку, як то передбачено пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також неможливо встановити період виникнення податкових зобов'язань постачальників товарів, як це зазначено в підпункті 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». У запереченнях відповідач зауважив, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 10.12.2010 за № 59795/10.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин.
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:
- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську були подані податкові декларації з податку на додану вартість від 21.05.2010 № 9001930379 за квітень 2010 року, від 21.06.2010 № 9002296065 за травень 2010 року, від 21.07.2010 № 9002872438 за червень 2010 року (том 1, арк. справи 111-112, 118-119, 123-124). Відповідно до рядку 25 вказаних податкових декларацій та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додатки № 3 до декларацій) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, за квітень 2010 року у розмірі 152800,00 грн., за травень 2010 року у розмірі 110800,00 грн., за червень 2010 року у розмірі 190192,00 грн. До вищезазначених податкових декларацій з податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» додало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (том 1, арк. справи 117, 122, 127 зворотній бік).
Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.
На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (код за ЄДРПОУ 36129430) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень, травень, червень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в жовтні 2009 року, січні-травні 2010 року, за результатами якої складений акт від 19 серпня 2010 року № 627/23-616/36129430 (том 1, арк. справи 47-58).
За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року на суму 152800,00 грн., за травень 2010 року на суму 110800,00 грн., за червень 2010 року на суму 190192,00 грн. (том 1, арк. справи 58).
В акті невиїзної документальної перевірки від 19 серпня 2010 року № 627/23-616/36129430 зазначено, що згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства-банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням). Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери. Враховуючи вищенаведене, унеможливлюється підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми податку на додану вартість по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, що передбачено пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Таким чином, враховуючи дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера та не має можливим підтвердити факт надмірної сплати податку, як це передбачено пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також неможливо встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, як це зазначено у підпункті 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (том 1, арк. справи 57).
На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 19 серпня 2010 року № 627/23-616/36129430 згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську винесено податкове повідомлення - рішення від 20 серпня 2010 року № 0000622360/0 форми «В1» про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 453792,00 грн. (том 1, арк. справи 59).
За результатами розгляду першої скарги позивача від 10 вересня 2010 року за № 976/1 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську у відповідності із пунктами 4.3 та 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, складено та надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» податкове повідомлення - рішення від 22 листопада 2010 року № 0000622360/1 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 453792,00 грн. (том 1, арк. справи 61-64, 99).
Оскільки податкове повідомлення - рішення від 20 серпня 2010 року № 0000622360/0 у зв'язку зі складенням та надісланням позивачу податкового повідомлення - рішення від 22 листопада 2010 року № 0000622360/1 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську не відкликано, правові наслідки для позивача несуть обидва акти індивідуальної дії.
Суд вважає податкові повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «В1» від 20 серпня 2010 року № 0000622360/0 та від 22 листопада 2010 року № 0000622360/1, якими товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 453792,00 грн., протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що за приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.
Матеріалами справи (податковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання-передавання виконаних робіт та наданих послуг, видатковими ордерами, банківськими виписками по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями) підтверджено фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту (том 1, арк. справи 146-250; том 2, арк. справи 1-250; том 3, арк. справи 1-233; том 4, арк. справи 1-256; том 5, арк. справи 1-135).
Також суд вважає, що знаходження контрагентів контрагента позивача у незадовільному стані (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства-банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), про що свідчать роздруківки з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України (том 1, арк. справи 128-144), не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і ненадання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «В1» від 20 серпня 2010 року № 0000622360/0 та від 22 листопада 2010 року № 0000622360/1, якими товариству з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 36129430) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 453792,00 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «В1» від 20 серпня 2010 року № 0000622360/0 та від 22 листопада 2010 року № 0000622360/1, якими товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (ідентифікаційний код 36129430) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 453792,00 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто дві гривні нуль копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (ідентифікаційний код 36129430, місцезнаходження: 91039, м. Луганськ, Аеропорт) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 січня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська