Категорія №3.3.3
Іменем України
21 грудня 2010 року Справа № 2а-7004/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Бражник В.І.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Стельмаха М.В.,
представника третьої особи не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - Артемівський районний відділ Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування п. 2 Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області «Про покарання окремих працівників УМВСУ» № 667 від 18 червня 2010 року, скасування наказу «По особовому складу» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 02 липня 2010 року № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
15 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - Артемівський районний відділ Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування п. 2 Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області «Про покарання окремих працівників УМВСУ» № 667 від 18 червня 2010 року, скасування наказу «По особовому складу» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 02 липня 2010 року № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням змін, позивач зазначив, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області 18.06.2010 було видано наказ №667 «Про покарання окремих працівників», відповідно до п.4 якого прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.
В основу рішення відповідач поклав наступні підстави: «несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України та ігнорування вказівки МВС України №4127/АН-2001, що виразилось у доставлянні громадянина ОСОБА_4, який мав явні тілесні ушкодження, до службового приміщення МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ без проведення його обов'язкового огляду лікарями швидкої медичної допомоги та отримання висновку щодо можливості утримання в ОВС, порушення вимог п.3.3 наказу МВС України від 26.03.2010 №90 щодо безпідставного утримання вказаної особи у приміщенні ОВС понад установлений законодавством термін, самоусунення від фіксації обставин скоєного ним правопорушення та складання документів з його затримання, внаслідок чого у службовому приміщенні ОВС настала смерть доставленого ОСОБА_4…».
Зазначений вище наказ став підставою для видання наказу «По особовому складу» №292 о/с від 02.07.2010, яким реалізовано дисциплінарне стягнення та позивача звільнено з органів МВС України.
Позивач вважає звільнення, а також, п.4 наказу відповідача за №667 від 18.06.2010 , наказ «По особовому складу» №292 о/с від 02.07.2010 в частині звільнення позивача незаконним, з наступних підстав.
Обставини, якими було обґрунтовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №667 від 18.06.2010, спростовані постановою прокуратури Артемівського району м. Луганська від 20.08.2010, якою було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно позивача за ч.3 ст.135 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України «за відсутністю в діянні складу злочину». Зокрема, зазначеною постановою встановлено, що фактичних даних, які вказують на наявність причинно-слідчого зв'язку між ненаданням старшими оперуповноваженими ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, старшим інспектором черговим МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ ОСОБА_11, старшим інспектором - черговим МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ ОСОБА_12 медичної допомоги ОСОБА_4 та наслідками, що настали, у вигляді смерті останнього в ході досудового слідства не встановлено.
Крім того, пунктом 2 наказу відповідача №667 від 18.06.2010 не визначено, які саме положення службової дисципліни порушені позивачем, в той час як вчинені позивачем дії відносно ОСОБА_4 не є порушенням службової дисципліни та здійснені в межах чинного законодавства України. В наказі про покарання відсутні посилання на порушення ним відповідних законодавчих актів.
Також позивач вважає, що він не був зобов'язаний у ситуації, яка склалася під час затримання ОСОБА_4, викликати лікаря, так як лікарі швидкої допомоги пропонували оглянути ОСОБА_4 та допомогти йому, однак останній скористався своїм правом та відмовився від обстеження та лікування, що знайшло своє відображення під час досудового слідства, проведеного прокуратурою Артемівського району м. Луганська та викладено у постанові.
Чинним законодавством (ч.2 ст.107 КПК України) передбачено, що затриманого треба допитати негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин після затримання. Але встановлений чинним законодавством строк у 24 години позивачем не був порушений, так як ОСОБА_4 був доставлений до відділення міліції 12.06.2010 о 20 год. 35 хв., та відповідно, строк на його допит закінчувався 13.06.2010 о 20 год. 35 хв., тобто через 14 годин після настання смерті ОСОБА_4
УМВС України в Луганській області у своєму наказі № 667 від 18.06.2010 вказало однією із підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності - грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України. Разом з тим, у наказі не визначено яку частину ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України порушив позивач.
На підставі викладеного, просив суд скасувати повністю з моменту його прийняття п.2 Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області «Про покарання окремих працівників УМВСУ» за №667 від 18 червня 2010 року; скасувати з моменту його прийняття Наказ «По особовому складу» УМВСУ в Луганській області від 02 липня 2010 року за №292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновити ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку 2-го відділення міліції Артемівського РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області та стягнути з УМВСУ в Луганській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, пояснивши що у червні 2010 року приблизно о 16:00 годині, коли він знаходився вдома після робочого дня, йому зателефонував дільничний ОСОБА_8, який повідомив, що знаходиться на кладовищі по пров. Тарасівському, де двоє невідомих осіб намагаються продати крадені речі, вчиняють хуліганські дії, через що попросив допомоги. Позивач зателефонував співробітнику карного розшуку ОСОБА_6, який мешкав на кв.Щербакова, щоб останній їхав на допомогу ОСОБА_8 і сам вирушив туди. Коли позивач прибув на місце події, де вже знаходилися працівники міліції ОСОБА_8, ОСОБА_6, двоє невідомих чоловіків та, як стало йому відомо у подальшому, - гр. ОСОБА_4 який сидів на землі, без сорочки зі слідами крові на обличчі, голові та ушкодженнями на тілі. Оскільки у цей день було зафіксовано заяву про викрадення вказаних речей, позивач зателефонував співробітнику - позивачу ОСОБА_7, щоб останній прибув на місце події. Приблизно у цей же час їхала швидка допомога, хто її викликав, позивачу не відомо. Коли із швидкої допомоги вийшла жінка і запитала, що трапилось, ОСОБА_4 став у її адресу нецензурно висловлюватися, після чого швидка допомога поїхала. Потім позивач разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 доставили гр. ОСОБА_4 до приміщення МВМ-2, де з останнім проводили усні бесіди у період з 21 години до 21 години 30 хвилин. ОСОБА_6 у цей час на вказівку позивача вирушив до місяця крадіжки, де переховувався син ОСОБА_4 Після чого позивач із ОСОБА_7 відвезли ОСОБА_4 до наркологічного диспансеру на огляд щодо стану алкогольного сп'яніння. На питання лікарів наркологів, як він себе почуває, ОСОБА_4 відповідав добре. Після огляду ОСОБА_4, позивач, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повернулися до приміщення МВМ-2 приблизно о 23 годині, де ОСОБА_4 записали у книгу відвідувачів. Приблизно о 24 годині ОСОБА_7 залишився із гр. ОСОБА_4 у службовому кабінеті, а ОСОБА_1 направився додому. Десь о 06:00 годині ранку позивачу зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що ОСОБА_4 зле. Коли позивач приїхав до приміщення МВМ-2, побачив, що ОСОБА_4 тяжко дихає, у зв'язку з чим викликав швидку допомогу. До приїзду швидкої ОСОБА_4 помер. Також позивач зазначив, що під час затримання ОСОБА_4 та перебування його у МВМ-2 начальником Стеблюком було повідомлено, що є підстави для тримати ОСОБА_4 у відділі міліції до його витвереження, а тому позивач вважав, що на ОСОБА_4 було складено протокол затримання дільничним інспектором, який і складав протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того позивач вказав, що оскільки ОСОБА_4 відмовлявся підписувати будь-які документи під час усних бесід, письмові пояснення ОСОБА_4 складено не було, документи щодо відмови ОСОБА_4 від підпису не складалися.
Також зазначив, що співробітників Артемівського РВ УМВСУ в Луганській області ознайомлюють із внутрішніми наказами, листами та вказівками виключно письмово. Однак із вказівкою МВС України №4127/АН «Про попередження фактів перевищення влади або посадових повноважень та побиття громадян в органах та підрозділах внутрішніх справ» він письмово ознайомлений не був, про його існування йому нічого не відомо.
Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та зазначив, що службове розслідування відповідачем було проведено не у повному обсязі, без врахування істотних обставин. Протокол про адміністративне затримання ОСОБА_4, на його думку, повинен бути складений співробітником чергової частини Артемівського РВ, який складав адміністративний протокол відносно ОСОБА_4 за ст.173 КУпАП. Крім того, ніяким документом не передбачено хто саме із оперуповноважених ОСОБА_1, Зололтоверх чи ОСОБА_6 повинен був складати протокол про адміністративне затримання.
Щодо ненадання медичної допомоги вказав, що медична допомога неодноразово пропонувалася ОСОБА_4, у тому числі і ОСОБА_1, але ОСОБА_4 відмовлявся від неї.
Щодо порушення позивачем вказівки МВС України №4127/АН «Про попередження фактів перевищення влади або посадових повноважень та побиття громадян в органах та підрозділах внутрішніх справ», зазначив, що позивач письмово з нею ознайомлений не був, про його існування йому нічого не було відомо. Крім того, відповідачем не надано доказів стосовно того, що позивача було під підпис ознайомлено з даною вказівкою.
Щодо утримання ОСОБА_4 понад терміни, встановлений нормами КУпАП представник позивача вказав, що оскільки ОСОБА_4 був у сильному стані сп'яніння, що підтверджується протоколом огляду лікарем наркологічного диспансеру, то були всі підстави для його тримання у відділення до повного витверезіння.
Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов та пояснив, що позивача було звільнено з ОВС за порушення дисципліни, яке виразилося у тому, що 12.06.2010 до чергової частини МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ надійшло повідомлення про конфліктну ситуацію невідомими особами. З метою перевірки вказаної інформації на місце події була направлена слідчо-оперативна група вказаного підрозділу міліції, якою було затримано громадянина ОСОБА_4 При доставлянні ОСОБА_4 приблизно о 20.35 год. до МВМ-2 з явними ознаками тілесних ушкоджень, в порушення вимог вказівки МВС України від 30.05.2001 №4127/АН, а також вимоги п.3.3. наказу МВС України від 26.03.2010 №90, було допущено його перебування у приміщенні МВМ-2 без проведення необхідного медичного огляду та надання йому кваліфікованої лікарської допомоги.
В ході службового розслідування було встановлено, що гр.ОСОБА_4 без законних на те підстав утримувався в приміщенні МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ позивачем, в той час як ОСОБА_4 була необхідна медична допомога, яка надана не була. Вранці, 13.06.2010 ОСОБА_4 почав висловлювати скарги на погіршення стану здоров'я, короткочасно втрачав свідомість, і, тільки після цього була викликана бригада швидкої допомоги, лікарями якої констатована його смерть.
Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам, встановлених законами, спеціальними статутами і наказами МВС України та ґрунтуються на усвідомленні кожним з працівників ОВС свого службового обов'язку і особистої відповідальності.
Щодо посилання позивача на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, зазначив, що факт закриття кримінальної справи не виключає скоєння позивачем дисциплінарного проступку, факт скоєння проступку підтверджується висновком службового розслідування, який і послужив до звільнення позивача з ОВС. Відповідно до ст.23 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом.
Керівництво МВС у своїх наказах визначило пріоритетним та першочерговим напрямком службової діяльності органів внутрішніх справ заходи, спрямовані на неухильне забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина, поваги до честі та гідності кожної особи, формування в населення впевненості у спроможності міліції виконувати покладені на неї завдання, забезпечення належного стану дисципліни та законності в діяльності ОВС, упередження фактів протиправних дій з боку працівників міліції.
На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Представник третьої особи -Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України.
Згідно до статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990р., Положенням про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.91р. (далі - Положення №114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 03.08.1997 року та працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку 2-го відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління з 02.06.2009.
При проходженні службі в органах внутрішніх справ особи рядового та начальницького складу мають дотримуватися вимог цього Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарного статуту ОВС, згідно яких працівники міліції повинні додержувати норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності й об'єктивності при виконанні службових обов'язків, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку, виконувати накази начальників, проходити службу там, де це викликано інтересами і обумовлено наказами, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та інше.
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ОВС працівники міліції повинні додержувати норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності й об'єктивності при виконанні службових обов'язків, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок згідно зі ст.2 цього статуту це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, за яке згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові .
Звільнення з посади згідно з п.6 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту є видом дисциплінарного стягнення, яке, поряд з іншими, накладається виключно у випадку вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто конкретного, чітко визначеного та встановленого у певний спосіб порушення особою службової дисципліни.
У відповідності зі ст. 14. Дисциплінарного Статуту, яка регулює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Згідно ст. 16 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Ст. 18 Закону України „ Про міліцію” передбачено, що при звільненні зі служби в міліції за ініціативою адміністрації звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в суд.
Згідно пунктів 23, 25 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді), у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Як встановлено у судовому засіданні, 18.06.2010 на підставі висновків службового розслідування за фактом смерті у приміщенні МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ громадянина ОСОБА_4 від 14.06.2010 Управління МВС України в Луганській області було винесено наказ № 667 «Про покарання окремих працівників УМВСУ», п. 2 якого наказано, « за несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України та ігнорування вказівки МВС України №4127/АН-2001, що виразилось у доставлянні громадянина ОСОБА_4, який мав явні тілесні ушкодження, до службового приміщення МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ без проведення його обов'язкового огляду лікарями швидкої медичної допомоги та отримання висновку щодо можливості утримання в ОВС, порушення вимог п.3.3 наказу МВС України від 26.03.2010 №90 щодо безпідставного утримання вказаної особи у приміщенні ОВС понад установлений законодавством термін, самоусунення від фіксації обставин скоєного ним правопорушення та складання документів з його затримання, внаслідок чого у службовому приміщенні ОВС настала смерть доставленого ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого СКР МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ капітана міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України».
Вищезазначений наказ став підставою для видання наказу №292 о/с від 02.07.2010, яким капітана міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку 2-го відділення міліції Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області звільнено з органів МВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (а.с. 14).
Обставини, які послужили підставою для прийняття вищевказаних наказів та як наслідок звільнення позивача з органів внутрішніх справ були встановлені під час проведення службового розслідування.
Обставини, встановлені під час службового розслідування підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_6 який пояснив, що 12.06.2010 року приблизно о 17:00 годині йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що потрібно приїхати до кладовища по пров.Тарасівському, оскільки відносно ОСОБА_9 вчинялися хуліганські дії. Через півгодини він прибув на місце події.. ОСОБА_4 сидів біля дороги, на обличчі та тілі у нього були ушкодження, він був у стані алкогольного сп'яніння. Пізніше приїхала швидка допомога, хто її викликав свідок не знає, на запитання лікарів чи потрівна ОСОБА_4 допомога, останній відмовився. Потім на автомобілі доставили ОСОБА_4 до приміщення МВМ-2 та разом із ОСОБА_7 свідок поїхав за місцем проживання ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_1, де він перебував до 04:00 години ранку. У службовому кабінеті ОСОБА_6, ОСОБА_4 весь час (приблизно з четвертої до шостої години ранку) спав. Приблизно о 06:00 годині ранку ОСОБА_4 почав задихатися, внаслідок чого він зателефонував ОСОБА_1, який викликав швидку допомогу. Коли приїхала швидка допомога, ОСОБА_4 вже помер. Крім того, пояснив, що ОСОБА_4 було доставлено до приміщення МВМ-2 за вчинення хуліганських дій. За весь час знаходження у МВМ-2 ОСОБА_4 неодноразово пропонувалася медична допомога, але він відмовлявся. Протоколо про адміністративне правопорушення складав дільничний, в який саме час не знає. Особисто свідок документів сто воно ОСОБА_4 ніяких не складав. Хто повинен був складати протокол про адміністративне затримання не має.
Необхідність перебування громадянина ОСОБА_4 у приміщенні органу внутрішніх справ у нічний час доби обґрунтовувалася працівниками СКР перевіркою його на причетність до скоєння ряду інших злочинів (крадіжок) на території обслуговуваного району. Проте за час перебування ОСОБА_4 в приміщенні ОВС ніким з працівників міліції, у томі числі позивачем будь-які процесуальні документи за участю громадянина ОСОБА_4 не складались, письмово по суті заходів, що проводились з ним, він не опитувався.
Щодо порушення позивачем вимог п.3.3. наказу МВС України від 26.03.2010 №90 щодо безпідставного утримання ОСОБА_4 у приміщенні ОВС понад установлений законодавством термін, самоусунення від фіксації обставин скоєного ним правопорушення та складання документів з його затримання суд зазначає наступне.
Згідно п. 3.3 наказу МВС України від 26.03.2010 №90 «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення наказано виключити випадки безпідставного затримання, утримання громадян понад установлений законодавством термін, тяганини під час проведення слідчих дій з учасниками процесу в межах розслідування кримінальних справ.
Відповідно до ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи (ст.260 КУпАП).
Згідно зі ст. 263 КУпАП, адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння, - з часу її витвереження.
Як встановлено у судовому засіданні, 12.06.2010 року о 20.35 годині гр.ОСОБА_4 був доставлений співробітниками карного розшуку Артемівського РВ, у тому числі позивачем та іншими працівниками міліції до приміщення МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ та зареєстрований в книзі обліку доставлених до вказаного ОВС осіб за №1514. Згідно реєстраційного запису в книзі обліку доставлених, ОСОБА_4 доставлено позивачем та працівниками міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за підозрою у скоєнні злочину. У подальшому стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП. О 22.20 годині позивачем та іншими працівниками міліції гр.ОСОБА_4 був доставлений до Луганського обласного наркологічного диспансеру для медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, де лікарем-наркологом був зафіксований факт алкогольного сп'яніння та наявності у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді свіжого садна на тьмяній області, параорбітальної гематоми справа, саден на спині, руках та ногах та порекомендовано огляд лікаря. О 23.10 годині 12.06.2010 року ОСОБА_4 знову був доставлений до приміщення МВМ-2, що зафіксовано у книзі прийому відвідувачів даного підрозділу міліції, де перебував спочатку у службовому кабінеті (№10) ОСОБА_7, а потім в іншому кабінеті до ранку, до настання смерті. При цьому ОСОБА_4 в порядку, передбаченому чинним адміністративним законодавством України затриманий не був.
Чому ОСОБА_4 був зареєстрований у книзі відвідувачів позивач пояснить не міг.
Щодо посилання позивача на те, що ОСОБА_4 законно утримували у МВМ - 2 більше ніж 3 години, оскільки чекали повного його витверезіння, суд також вважає безпідставним, оскільки знаходження особи у стані алкогольного сп'яніння, що є підставою для утримання такої особи до 24 годин можливо лише у тому випадку, коли така особа була затримана на законних підставах, тобто із складанням протоколу про адміністративний арешт. Оскільки у відношенні ОСОБА_4 не було складено відповідного протоколу про адміністративний арешт, тому підстав для його утримання у МВМ-2 більше ніж 3 години, а саме, до витверезіння не було.
Щодо посилання позивача на те, що він вважав, що протокол про адміністративне затримання повинен був складати ОСОБА_10, оскільки саме він склав протокол про адміністративне порушення та те, що бланк протоколу про адміністративне затримання є складовою частиною протоколу про адміністративне порушення, суд оцінює критично, оскільки як було встановлено у судовому засіданні протокол про адміністративне порушення та протокол про адміністративний арешт це різні процесуальні документи, які містять різні номери бланкової звітності та повинні складатися тією особою, яка вчиняє відповідну процесуальну дію або фіксує адміністративне правопорушення чи адміністративний арешт.
Щодо посилання позивача на те, що під час усних бесід із ОСОБА_4 позивачем ніяких процесуальних документів не складалося, оскільки останній відмовлявся від підпису, суд оцінює критично, оскільки згідно норм кримінально - процесуального кодексу України пояснення або допит осіб під час проведення оперативно-розшукової діяльності повинні фіксуватися у процесуальних документах.
Крім того, посилання позивача на те, що підставою для утримання ОСОБА_4 у період часу з 21 години 12 червня 2010 року до 06 години 13 червня 2010 року була перевірка та з'ясування обставин по факту крадіжки, суд вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається із пояснень позивача та матеріалів справи підставою для доставлення ОСОБА_4 стало вчинення ним адміністративного правопорушення про що було складено співробітником Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області ОСОБА_10 протоколу про адміністративне порушення.
Відповідно до п. 2.1. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України №1155 від 04.10.2003 року «Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочин, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2004 за №259/8858 (далі Інструкція), працівникам ОВС у процесі реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події надається право заримувати і доставляти до ОВС осіб, підозрюваних у вчиненні злочину; осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці. Також, їм надається право складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші, передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (п.2.1.5. Інструкції).
За таких підстав, суд вважає безпідставними доводи представника позивача з приводу того, що протокол про адміністративне затримання повинен був бути складений виключно співробітником Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області ОСОБА_10, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП відносно гр.ОСОБА_4, оскільки діючим законодавством надано право будь-якому працівнику ОВС складати відповідний адміністративний протокол.
Крім того, суд зазначає, що фактично ОСОБА_4 був затриманий та доставлений спільними діями ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, однак, не дивлячись на вказане, затримання ОСОБА_4 жодним з працівників міліції, в тому числі й позивачем оформлено не було. На думку суду, у будь-якому випадку, позивач відповідно до чинних нормативних актів, які регламентують його службову діяльність, повинен був з'ясувати той факт, чи був оформлений відповідний протокол за фактом затримання ОСОБА_4 та в разі, якщо такий протокол іншими працівниками не складався, прийняти особисто відповідні міри для його складання.
Посилання позивача на його непричетність до затримання громадянина ОСОБА_4 та відсутність у нього обов'язку на складення протоколу про адміністративне затримання є необґрунтованим, оскільки такий обов'язок прямо покладено на кожного з працівників міліції, що здійснюють затримання та доставляння особи до підрозділу міліції.
Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, в порушення вимог п.3.3. наказу МВС України №90 від 26.03.2010 року дійсно безпідставно утримувався у приміщенні МВМ-2 Артемівського РВ після його доставки понад установлений діючим КУпАП термін, тобто більше трьох годин без фіксації обставин скоєного ним правопорушення та складання документів з його затримання.
Щодо «доставляння позивачем громадянина ОСОБА_4, який мав явні тілесні ушкодження, до службового приміщення МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ без проведення його обов'язкового огляду лікарями швидкої медичної допомоги та отримання висновку щодо можливості утримання в ОВС» суд зазначає наступне.
Згідно п.8 вказівки МВС України №4127/АН-2001 «Про попередження фактів перевищення влади або посадових повноважень та побиття громадян в органах і підрозділах внутрішніх справ» заборонено доставляти до міськрайлінорганів та підрозділів, їх чергових частин осіб, які мають явні тілесні ушкодження або скаржуться на незадовільний стан здоров'я. У таких випадках на місце події негайно викликати карету швидкої медичної допомоги, про що повідомляти оперативного чергового і тільки після цього, з урахуванням висновків медичних працівників, у кожному конкретному випадку, вирішувати питання про затримання особи і доставлення її до чергової частини. Про обставини затримання осіб з явними тілесними ушкодженнями доповідати начальнику міськрайліноргану або підрозділу внутрішніх справ окремим рапортом.
Як встановлено у судовому засіданні 12.06.2010 року до чергової частини МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ надійшло повідомлення громадянки ОСОБА_3 про конфліктну ситуацію з невідомими особами, що відбулася поблизу будинку за місцем її мешкання (ЖРЗПЗ Артемівського РВ ЛМУ від 12.06.2010 №5643).
З метою перевірки вказаної інформації черговим ОВС на місце події була направлена слідчо-оперативна група вказаного підрозділу.
Згодом на місце події, де знаходилася СОГ, дільничний інспектор міліції ВДІМ Артемівського РВ ЛМУ старший лейтенант міліції ОСОБА_8, який обслуговує дану адміністративну дільницю та громадян ОСОБА_4, який мав явні тілесні ушкодження, прибули працівники сектору карного розшуку Артемівського РВ ЛМУ старший оперуповноважений капітан міліції ОСОБА_1 та оперуповноважені капітан міліції ОСОБА_6 і старший лейтенант міліції позивач ОСОБА_7 При цьому, у порушення вимог вказівки МВС України №4127/АН-2001, ніхто у тому числі і позивач, не викликав на місце події бригаду швидкої допомоги, та не отримавши висновку медичних працівників щодо можливості доставляння і утримання в ОВС громадянина ОСОБА_4, позивачем було прийнято рішення, про доставку громадянина ОСОБА_4 до службового приміщення МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ.
Даний факт підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5 який пояснив пояснив, що він працює лікарем швидкої допомоги та 12.06.2010 року знаходився на робочому чергуванні. Диспетчер повідомив про виклик за адресою: пров.Тарасівський, будинок №7, після чого він разом із фельдшером та водієм поїхали на виклик. Коли повернули на пров.Тарасівський, він помітив людей, один з яких сидів у наручниках на землі. Він попросив водія зупинитися, вийшов та запитав у чоловіка, який сидів на землі у наручниках, чи не потрібна йому медична допомога. Питання задавав більше трьох разів, але всі його ігнорували. Чоловік, який сидів у наручниках мовчав, він був у стані алкогольного сп'яніння та посміхався. Пояснив також, що на обличчі у чоловіка який сидів на землі були пошкодження на обличчі. Потім до чоловіка у наручниках підійшли ще двоє людей, чи були це робітники міліції він не знає, і він почув їх бесіду с приводу того, що потрібно викликати машину та везти чоловіка до приміщення МВМ, після чого один із чоловіків звернувся до свідка і сказав, що медична допомога їм не потрібна, після чого свідок сів до машини швидкої допомоги та повернулися на станцію. Запис стосовно виклику до пров. Тарасівський, 7 вказали «ложный вызов». Викликів у цей день до МВ УМВС не було, був виклик 13.03.2010 стосовно надання медичної допомоги або констатації смерті чоловіка, але з якого самого приводу не пам'ятає. Також свідок зазначив, що чоловік у наручниках нецензурно не висловлювався, вів себе спокійно.
Також у судовому засіданні було встановлено, що після проведення обстеження ОСОБА_4 стосовно алкогольного сп'яніння у наркологічному диспансері, незважаючи на рекомендацію лікаря-нарколога, відвезти громадянина ОСОБА_4 до лікарні, він знову був доставлений ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до приміщення МВМ-2, де продовжував утримуватися позивачем до 24 годині, а потім до 6 ранку ОСОБА_6.
Посилання позивача про те, що на місце події була викликана швидка допомога, а гр. ОСОБА_4 сам відмовився від медичної допомоги, на увагу не заслуговує, оскільки судом встановлено, що швидку допомогу на місце події співробітники карного розшуку Артемівського РВ ЛМУ, в тому числі і позивач, не викликали; особисто ОСОБА_4 не висловлював думки щодо відмови від медичного огляду, він взагалі мовчав.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що позивач взагалі не був ознайомлений із вказівкою МВС України №4127/АН-2001 «Про попередження фактів перевищення влади або посадових повноважень та побиття громадян в органах та підрозділах внутрішній справ», оскільки в атестаційному листі на ім'я позивача зазначено причини звільнення, зокрема й ігнорування вказівки МВС України №4127/АН-2001, де позивач зазначив свою згоду із змістом цього листа, скріпивши його своїм підписом.
Крім того, як вбачається із пояснень представника відповідача, нормативні документи, регламентуючі діяльність ОВС та службу карного розшуку доводяться до особового складу під підпис, у разі якщо це безпосередньо зазначено у документі із записом «довести під підпис».
Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача та представника позивача про те, що вказівка МВС України №4127/АН-2001 «Про попередження фактів перевищення влади або посадових повноважень та побиття громадян в органах та підрозділах внутрішній справ» не була доведена до відомо позивача під підпис, а тому позивач не був ознайомлений із її змістом, оскільки у даній вказівці не зазначено про обов'язковість ознайомлення особовий склад під підпис.
Також суд вважає безпідставним твердження представника позивача про те, що відповідачем у оскаржуваному наказі не конкретизовано, які саме пункти статті 7 Дисциплінарного Статуту були порушені позивачем, оскільки положення вказаної статті є загальними та обов'язковими вимогами до службової дисципліни працівників ОВС, а тому відокремлювати пункти статті 7 Дисциплінарного Статуту у разі порушення службової дисципліни неможливо.
Суд не приймає до уваги також ту обставину, що постановою прокуратури Артемівського району м.Луганська від 20.08.2010 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ч.3 ст.135 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України «за відсутністю в діянні складу злочину», оскільки закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину ніяким чином не може ототожнюватися з відсутністю порушення дисципліни позивачем.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позивачем при проходженні служби в органах внутрішніх справ, допущено порушення, які давали право відповідачеві прийняти рішення про його звільнення зі служби з зазначених підстав, а саме, несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України та ігнорування вказівки МВС України №4127/АН-2001, що виразилось у доставлянні громадянина ОСОБА_4, який мав явні тілесні ушкодження, до службового приміщення МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ без проведення його обов'язкового огляду лікарями та отримання висновку щодо можливості його утримання в ОВС, порушення вимог п.3.3. наказу МВС України від 26.03.2010 року №90 щодо безпідставного утримання вказаної особи у приміщенні ОВС понад установлений законодавством термін, самоусунення від фіксації обставин скоєного ним правопорушення та складання документів з його затримання.
За таких підстав, суд вважає позовні вимоги безпідставними, не обґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат вирішено відповідно до вимог статті 94 КАС України..
Керуючись ст. ст. 2, 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - Артемівський районний відділ Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування п. 2 Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області «Про покарання окремих працівників УМВСУ» № 667 від 18 червня 2010 року, скасування наказу «По особовому складу» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 02 липня 2010 року № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 грудня 2010 року.
Суддя Н.В. Кравцова