Категорія №2.11.4
Іменем України
17 грудня 2010 року Справа № 2а-7718/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача Матлаєвої О.В.,
представників відповідача Асадчих Т.М., Коваленка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових-повідомлень рішень, -
11 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових-повідомлень рішень.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією проводилась планова виїзна перевірка ПП «Ремікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009. За результатами перевірки було складено акт від 12.03.2010 № 365/23/31379818, який було підписано із запереченнями і отримано один примірник з окремими додатками 12 березня 2010 року. Заперечення до акту перевірки № 365/23/31379818 від 12.03.2010 було вручено Краснодонській ОДПІ 17 березня 2010 року.
На підставі акту перевірки від 12.03.2010 №365/23/31379818 Краснодонською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 N 0000401740/0 про визначення податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб 24098,14 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 48196,28 грн., а всього на суму 72294,42 грн.
Після оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.03.2010 №0000401740/0 Краснодонською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 №0000401740/1, від 09.07.2010 №0000401740/2 та від 16.09.2010 №0000401740/3.
ПП «Ремікс» вважає податкові повідомлення-рішення від 25.03.2010 N 0000401740/0, 28.04.2010 №0000401740/1, 09.07.2010 №0000401740/2 та 16.09.2010 №0000401740/3 незаконними з наступних підстав.
В порушення п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок №327) донарахування податку з доходів фізичних осіб в акті перевірки здійснено на підставі пояснень третіх осіб, які не мають відношення до ПП «Ремікс» та з посиланням на документи, які не належать ПП «Ремікс». В акті перевірки від 12.03.2010 № 365/23/31379818 перелічено 7 осіб, які нібито працювали у структурному підрозділі ПП «Ремікс», в магазині «Норма» (за період 2007-2009 років) та отримали дохід на загальну суму 30600 грн., у зв'язку з чим зроблено висновок, що ПП «Ремікс» порушило п.п.8.1.1. п.8.1. ст. 8 та не утримало і не перерахувало податок з доходів фізичних осіб в сумі 4590,00 грн.
В акті перевірки від 12.03.2010 № 365/23/31379818 зазначено, що згідно даних обліку та відомостей по заробітній платі ПП «Ремікс» заробітна плата вказаним працівникам не нараховувалась та не виплачувалась. Такий висновок також підтверджено і результатами перевірки Територіальної державної інспекції праці у Луганській області (акт перевірки №12-19-108/0016 від 11.03.2010) за участю старшого державного податкового ревізора-інспектора КОДПТ Асадчих Т.М., яка також брала участь у плановій перевірці ПП «Ремікс» за період з 01.10.2007 по 31.12.2009.
Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що документи, які відповідач вважає відомостями з виплати заробітної плати неофіційним працівникам магазину «Норма», не були складені за типовою формою та не містять усіх необхідних реквізитів, які б дозволяли зробити висновок про їх належність до первинних документів відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також позивач вважає, що донарахування податку на доходи фізичних осіб ПП «Ремікс» фактично здійснено з використанням непрямих методів визначення об'єкту оподаткування в порушення норм пп. 4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111, де перелічені випадки застосування непрямих методів.
Відповідно до п. 4.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно із п. 4.3.4. Закону України №2181-111 застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Згідно із п.2.6. Методичних рекомендацій визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 5 липня 2002 р. N 312 за непрямими методами можуть бути визначені виключно суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб. А ч. 2 п. 2.2. цієї Методики визначено, що визначення за непрямими методами сум податкового зобов'язання фізичних осіб, що не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не допускається.
Просить суд податкові повідомлення-рішення, винесені Краснодонською ОДПІ за результатами складання акту перевірки від 12.03.2010 №365/23/31379818, а саме: від 25.03.2010 N 0000401740/0, 28.04.2010 №0000401740/1, 09.07.2010 №0000401740/2 та 16.09.2010 №0000401740/3 визнати незаконними та скасувати
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила задовольнити позов в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним в заперечені, просили у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України від 04.12.1990 № 509 “Про державну податкову службу України”(із змінами та доповненнями) визначено, що контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.1 ст.11 вищезазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Ремікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 365/23/31379818 від 12.03.2010 (а.с.17-40), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”(із змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 098, 14 грн., у тому числі по періодах:
з 01.10.2007 по 31.12.2009 - 2365, 00 грн.,
2008 рік - 10 473, 91 грн.,
2009 рік - 11 259, 23 грн.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21.12.2000 № 2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
На підставі акту перевірки відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 72 294,42 грн., з яких: за основним платежем -24098,14 грн., за штрафними санкціями - 48196,28 грн., про що складено відповідне податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 № 0000401740/0 (а.с.58).
Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджено “Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”(далі Порядок № 327).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка.
Пунктом 1.7 Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;
у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
У судовому засіданні встановлено, що підтверджується актом проведеної перевірки та поясненнями представників сторін, що порушення з боку позивача встановлено на підставі відомостей про заробітну плату за вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року; січень-грудень 2008 року, січень-листопад 2009 року (а.с. 131-139, 157-163) та поясненнь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с. 124-130), які були надані співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську до перевірки.
Саме спираючись на вказані відомості про виплату заробітної плати зазначеним особам та поясненнь відповідач дійшов висновку, що позивач, як податковий агент, ухиляється від сплати до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб.
Разом з тим, суд не може погодитися з висновками проведеної перевірки, оскільки, висновки податкової не можуть спиратися тільки на поясненнях ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та відомостей про виплату заробітну плату зазначеним особам, наданими співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську під час перевірки з огляду на наступне.
Як зазначено у Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, податкова має встановлювати порушення з боку платника такого податку на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання.
Зазначеним порядком визначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки були зазначені дані, які є необґрунтованими та непідтверджені належними доказами, а саме, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та відомості про виплату заробітну плату зазначеним особам, наданими співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську під час перевірки.
На думку суду, належними доказами є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, а не пояснення під час проведення оперативно-розшукових заходів.
Суд вважає, що зазначені пояснення вищевказаних осіб можуть братися до уваги лише у сукупності з іншими доказами, які повинні міститися саме у первинних документах.
Щодо посилання відповідача у акті перевірки на відомості про виплату заробітної плати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с. 124-130), які були надані співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську суд оцінює та вважає такі доводи безпідставними з наступних підстав.
Як встановлену у судовому засіданні відомості про виплату заробітної плати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були направлені співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську до Краснодонської ОДПІ за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року; січень-грудень 2008 року, січень-листопад 2009 року (а.с. 131-139) не містили підписи вказаних осіб.
Як пояснила представник відповідача Асадчих Т.М. під час проведення перевірки магазину «Норма» вказані відомості були направлені на доопрацювання до податкової міліції ДПІ у м. Свердловську, оскільки вони не містили відомостей щодо фактичного отримання вказаних осіб заробітної плати, а саме підписів. Через деякий час, коли перевірка завершена ще не була, податковою міліцією були повернуті зазначені відомості про виплату заробітної плати, які вже містили підписи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, крім підпису ОСОБА_4
Також представник відповідача вказала, що висноки акту перевірки були зроблені на підставі відомостях про виплату заробітної плати вказаних осіб, повернутих податковою міліцією після опрацювання, а не на відомостях про виплату заробітної плати за перевіряємий період, наданих підприємством під час перевірки.
Також у судовому засідані було встановлено та не заперечується сторонами, що відомості про виплату заробітної плати, які були надані представником позивача Матлаєвою О.В. 17.12.2010 у судовому засіданні були саме ті відомості, які підприємство надавало працівникам податкової інспекції під час проведення перевірки.
Крім того, представник відповідача Асадчих Т.М. у своїх поясненнях зазначила, що розмір виплаченої заробітної плати особам, які працювали на підприємстві без офоромлення трудових відносин та який став підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб і як наслідок сумою податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях був визначений саме із пояснень осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, наданих податковій міліції. Факт невідповідності отриманих сум заробітної плати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, зазначених у відомостях (а.с. 131-139, 157-163) сумам, вказаних у поясненнях зазначених осіб (а.с. 124-130) представник відповідача не заперечувала.
Також представник відповідача вважала обґрунтованим той факт, що у відомостях, наданих податковою міліцією за 2007-2009 роки працівники, які працювали, але не були належним чином оформлені, правильно поставили свої підписи у 2010 році, тобто за спивом деякого часу, оскільки це, на її думку, і є доказом того, що вказані особи фактично отримували заробітну плату у 2007-2009 роках.
Але суд критично ставиться до позиції представника відповідача з наступних підстав.
Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи із вимог вказаної статті Закону, факт отримання заробітної плати робітником повинен бути підтверджений підписом такого робітника в момент отримання заробітної плати.
Таким чином, суд вважає, що відомості про виплату заробітної плати, які були надані податковою міліцією та потім під час перевірки доопрацьовані (де вже стояли підписи осіб, які начебто працювали на підприємстві та не були офіційно працевлаштовані) не могли бути підставою для висновків у акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства від час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 098, 14 грн., у тому числі по періодах: з 01.10.2007 по 31.12.2009 - 2365, 00 грн., 2008 рік - 10 473, 91 грн., 2009 рік - 11 259, 23 грн., оскільки підписи вказаних осіб про отримання заробітної плати були поставлені за спливом деякого часу, а тому не можуть засвідчувати про фактичне отримання заробітної плати осіб у 2007-2009 роках.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”податок з доходів фізичних осіб -плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом; податковий агент -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Статтею 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (стаття 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”).
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, про що зазначено у п.2.1 ст.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за № 960/8281.
Відповідно до п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;
б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Дослідивши акт перевірки та документи, які були використані відповідачем при проведенні перевірки відокремленого підрозділу Приватного підприємства «Ремікс», магазину «Норма», суд дійшов висновку, що відповідачем взагалі не встановлено та не підтверджено належними доказами факт перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у трудових відносинах з позивачем.
Даний факт також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_11, яка зазчила, що у період з 05.11.2010 по 11.03.2010 Територіальною державною інспекцією праці у Луганській області на вимогу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську була проведена перевірка. Одночасно з вимогою про проведення перевірки були направлені відомості про виплату ПП «Ремікс» заробітної плати у період 2007-2009 роки особам, які не були офіційно працевлаштовані у позивача та пояснення таких працівників. За результатами перевірки був складений акт від 11.03.2010. При проведені перевірки були використані документи, які були надані підприємством, а саме, книга обліку руху трудових книжок, табеля обліку робочого часу, відомості по нарахуванню заробітної плати, особові картки робітників підприємства, накази по підприємству та кадровим запитанням. У документах щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам ПП «Ремікс», прізвищ осіб, які давали пояснення податковій міліції відображено не було. Також свідок пояснила, що за висновками перевірки акт від 11.03.2010 був переданий до прокуратури. Крім того, свідок вказала, що висновками акту перевірки не було встановлено виплати заробітної плати працівникам, які не були офіційно працевлаштовані на підприємстві, у відомостях на виплату заробітної плати, які були надані підприємством під час перевірки, не було зазначено прізвищ осіб, які були відображені у відомостях на виплату заробітної, наданих податковою міліцією. Щодо зазначення у акті перевірки, що перевірка була проведена за участю старшого державного податкового ревізора - інспектора Краснодонської ОДПІ Асадчих Т.М. свідок пояснила, що оскільки на момент проведення перевірки, перевірка також проводилася і Краснодонською ОДПІ, а саме, за участю Асадчою Т.М., то свідок і зазначила її у акті перевірки від 11.03.2010.
Пояснення свідка також підтверджуються матеріалами справи (а.с. 123-139) та актом перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Луганській області від 11.03.2010 за № 12-19-108/0016 (а.с. 92-58), у висновках якого зазначено, що при перевірці особових справ, відомостей нарахування заробітної плати за 2008-2009 рік, книги обліку руху трудових книжок, наказів по особовому складу, наданих до перевірки ПП «Ремікс», ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 у перелічених документах не відображено. Заяви про прийом на роботу згідно письмових пояснень вказані особи не писали, трудові договори між ними та ПП «Ремікс» не укладалися; трудові книжки ними у ПП «Ремікс» не надавалися. Заробітну плату за виконану роботу вказані особи, згідно їх письмових пояснень отримували по відомостям в яких розписувались, відомості надавались завідуючою магазином «Норма» Батаріною Н.О.
Таким чином, суд приходить до висновку, що посадові особи відповідача під час перевірки використали лише пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були надані співробітникам відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську до Краснодонської ОДПІ, не враховуючи те, що діючим законодавством про проведення документальних документальних перевірок дотримання податкового законодавства не передбачені такі джерела отримання інформації та те, що пояснення вказаних осіб не мають заздалегідь встановленої сили.
Крім того, відомості про нарахування заробітої плати вказаним особам, які були налані податковою міліцією під час проведення перевірки викликають сумінв у їх достовірності даних, оскільки відомості носять різних інформаційний характер даних, одні відомості зазначають перелік осіб, яким була виплачена заробітна плата із зазначенням розміру заробітної плати у 2007-2009 роках, а інші відомості містять перелік осіб, яким була виплачена заробітна плата у 2007-2009 роках із зазначенням розміру заробітної плати та підписів таких осіб про отримання заробітної плати.
Також суд вважає, що відповідач не співставив пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з документами, які були надані позивачем при проведенні перевірки, що свідчить про необ'єктивність та однобічність перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Краснодонською ОДПІ податкові повідомлення-рішення 25.03.2010 N 0000401740/0, 28.04.2010 №0000401740/1, 09.07.2010 №0000401740/2 та 16.09.2010 №0000401740/3 були прийняті необгрунтовано, без встановлення фактичних обставин, а тому підлягають скасуванню.
Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представниками відповідача не було доведено правомірність прийнятих рішеннь від 25.03.2010 № 0000401740/0, від 28.04.2010 № 0000401740/1, від 09.07.2010 № 0000401740/2, від 16.09.2010 № 0000401740/3 щодо нарахування Приватному підприємству «Ремікс» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 72 294,42 грн., у тому числі за основним платежем - 24 098,14 грн. та за штрафними санкціями - 48 196,28 грн., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з норм ст.94 КАС України. Оскільки позивачем не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат з відповідача, дане питання при прийнятті рішення судом не вірішувалося.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових-повідомлень рішень задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.03.2010 № 0000401740/0, від 28.04.2010 № 0000401740/1, від 09.07.2010 № 0000401740/2, від 16.09.2010 № 0000401740/3, прийнятих Краснодонською об'єднаною податковою інспекцією про нарахування Приватному підприємству «Ремікс» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 72 294,42 грн., у тому числі за основним платежем - 24 098,14 грн. та за штрафними санкціями - 48 196,28 грн..
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 грудня 2010 року.
СуддяН.В. Кравцова