Березівський районний суд Одеської області
04.03.2026
Справа № 494/2920/25
Провадження № 1-кс/494/60/26
04.03.2026 м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження №12016160460000083 від 09.03.2016 року, -
До Березівського районного суду Одеської області, після скасування Одеським апеляційним судом ухвали слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 05.01.2026 року повторно надійшла на розгляд скарга ОСОБА_2 на постанову слідчого (дізнавача) від 17.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12016160460000083.
Дослідивши скаргу слідчий суддя вважає, що вона підлягає поверненню заявнику з огляду на наступне.
Згідно пункту 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертаються, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Частиною 1 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність розглядаються слідчим суддею того місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог ст.ст. 32, 33 КПК України щодо територіальної та інстанційної підсудності.
Зі змісту поданої скарги та додатків до неї вбачається, що ОСОБА_2 оскаржується постанова ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження №12016160460000083.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у рішенні від 22.04.2020 року (справа №51-1901впс20), встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч.1 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Згідно положень ч.2 ст.38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України; 4) підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів (у випадку здійснення досудового розслідування у формі дізнання).
Тобто, п.«а» ч.2 ст.38 КПК визначено, що саме слідчі підрозділи органів Національної поліції - є органами досудового розслідування в кримінальних провадженнях.
Статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Розділом ІІІ Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII визначено загальну систему поліції.
Згідно ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції. До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань. У складі поліції функціонують:1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція;3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Із копії наказу начальника ГУНП в Одеській області №2723 від 14.11.2025 року «Про визначення місця розташування працівників відділень №1 та 2 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області» вбачається, що відповідно до Закону України «Про національну поліцію», Положення про Головне управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №32, наказу ГУНП в Одеській області від 30.07.2025 року №1803 «Про затвердження положень про районні управління, районні відділі, відділи та відділення поліції ГУНП в Одеській області та розподілу територій їх обслуговування», визначено місце розташування та проведення досудового розслідування слідчими Відділення №1 слідчого відділу Березівського РВП ГУНП в Одеській області за адресою: вул. Центральна 81, с-ще Іванівка, Березівський район, Одеська область, 67200.
З урахуванням визначеної начальником ГУНП в Одеській області дислокації слідчого підрозділу - Відділення №1 слідчого відділу Березівського РВП ГУНП в Одеській області, який відповідно до приписів ч.2 ст.38 КПК є органом досудового розслідування, що здійснює дізнання і досудове слідство, слідчий суддя вважає, що розгляд скарги ОСОБА_2 на постанову ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження №12016160460000083 від 09.03.2016 року, відноситься до юрисдикції Іванівського районного суду Одеської області, як місцевому суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Таким чином, скарга ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження не підсудна Березівському районному суду Одеської області та повинна розглядатись судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області .
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 на постанову ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження №12016160460000083 від 09.03.2016 року - повернути скаржнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє його права звернутися до слідчого судді за місцем знаходження органу досудового розслідування з одночасним поданням клопотання про поновлення строку на її оскарження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1