Україна
21 грудня 2010 р. справа № 2а-27051/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16.30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Аврамченко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, спонукання вчинити певні дії
за участю представника позивача Миротадзе Д.Б.
представників відповідача Молчанової Н.К., Дребєзової С.О.
Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулося до суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, визнання недійсним повідомлення про зарахування суми сплаченого податкового зобов'язання з податку на додану варітьсь у погашення податкового боргу та пені № 105180003037135 від 28.10.2010р., спонукання вчинити певні дії, а саме: внести змінити до особового рахунку ДП «Макіїввугілля» з ПДВ в частині зарахування суми, сплаченої платіжним дорученням №112 від 27.10.2010р. в розмірі 4750000,00 грн. у сплату податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2010 року згідно податкової декларації №866 від 20.10.2010р.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати дії по зарахуванню в погашення пені суми 25032,00 грн., сплаченої платіжним дорученням №Д від 27.10.2010р. у розмірі 4750000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2010 року по строку 30.10.2010р.» протиправними та спонукати вчинити певні дії, а саме: спрямувати розподілену в погашення пені суму у розмірі 25032,00 за призначенням платежу вказаному у платіжному дорученні № «Д» (322830) від 27.10.2010р., внести зміни до особового рахунку ДП «Макіїввугілля» з ПДВ.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 08 листопада 2010 року ним отримане від відповідача повідомлення № 105180003037135 від 28.10.2010р., якими останній сповістив ДП «Макіїввугілля» про зарахування сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені згідно з абзацом 2 п.п.16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивач виконав свої зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість за вересень 2010 року до бюджету, перерахувавши відповідні суми податків і зборів, платіжним дорученням № «Д» (322830) від 27.10.2010р. у сумі 4750000,00грн.
Відповідач відповідно до п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 та на підставі Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003р. № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843 здійснив розподіл платежу в рахунок погашення податкового боргу та пені. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобов'язання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми. На думку позивача, нормами чинного законодавства не встановлено право чи обов'язок контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. Посилаючись на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 просить суд визнати дії по зарахуванню в погашення пені суми 25032,00 грн., сплаченої платіжним дорученням № «Д» (322830) від 27.10.2010р. у розмірі 4750000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2010 року по строку 30.10.2010р.» протиправними та спонукати вчинити певні дії, а саме: спрямувати розподілену в погашення пені суму у розмірі 25032,00 за призначенням платежу вказаному у платіжному дорученні № «Д» (322830) від 27.10.2010р., внести зміни до особового рахунку ДП «Макіїввугілля» з ПДВ.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав посилаючись на Інструкцію «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», яка затверджена Наказом ДПА України від 11.06.03 №290, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 27.06.03 за № 522/7843, Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, який затверджений Наказом Державного казначейства України та державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194 що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, який затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758. Вважає, що розподіл коштів на сплату пені не залежить від призначення платежу, який платник вказав у платіжному дорученні та просить суд в задоволенні вимог відмовити.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи встановив:
Державне підприємство «Макіївугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29.04.2003р. як юридична особа, код ЄДРПОУ 32442295 і є платником податків.
Відповідно до декларації з податку на додану вартість №866 від 20.10.2010р. у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 11043209,00 грн.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначене податкове зобов'язання є узгодженим з дня подання податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Позивачем були сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість платіжним дорученням № «Д» (322830) від 27.10.2010р. у сумі 4750000,00грн., в якої у графі «Призначення платежу» було зазначено: «ПДВ декларація за вересень 2010 року по строку 30.10.2010».
Наведені відомості підтверджуються даними карти особового рахунку позивача з податку на додану вартість.
Однак відповідач, вважаючи, що оплата була проведена не за поточні зобов'язання, а за податковий борг, відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 здійснив розподіл платежу в рахунок погашення податкового боргу та пені.
Частиною 2 пункту 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення,
в якому міститься зазначена інформація. Таким чином, згідно з вказаною нормою податковий орган здійснює розподіл отриманих сум, тобто має місце дія органу.
Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843) передбачено, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року N 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів.
З наведених норм вбачається, що функцією повідомлення є інформування платника податку про дії ДПІ щодо розподілу отриманих сум.
Безпосередньо таке повідомлення не впливає на права та зобов'язання платника податку, оскільки не тягне юридичних наслідків для нього. Такі наслідки тягнуть саме дії ДПІ щодо розподілу кошів в погашення основної суми боргу та пені.
При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого
погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
З наведеного слідує, що право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобов'язань.
Крім того, згідно з п. 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, яка затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843 нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Пунктом 4.2.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена Наказом ДПА 18.07.2005р. № 276, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123 передбчено, що нарахування пені за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання здійснюється в особових рахунках платників податків у розділі "Нарахування сум пені". Нарахування пені в картках особових рахунків платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини) у порядку, установленому наказом ДПА України від 11.06.2003 N 290 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за N 522/7843.
Таким чином для нарахування пені у картці особового рахунку повинно мати місце погашення податкового боргу.
Відповідачем була нарахована пеня у розмірі 25032,20грн., та в її погашення спрямована частина сплачених позивачем за платіжним дорученням № «Д» (322830) від 27.10.2010 року коштів, про що позивачеві надіслано повідомлення № 105180003037135 від 28.10.2010р. Але платіжне доручення, на яке посилається відповідач у повідомлені не може свідчити про погашення боргу, у зв'язку з яким була нарахована пеня.
Як вбачається з платіжного доручення № «Д» (322830) від 27.10.2010 року на суму 4750000,00грн., у графі «Призначення платежу» було зазначено: «ПДВ декларація за вересень 2010 по строку 30.10.2010».
Це платіжне доручення не може свідчити про погашення податкового боргу, з наступних підстав:
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.
Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірні повідомлення, якими відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснив розподіл сплачених позивачем сум за сплату податку на додану вартість та пені на загальну суму 25032,00грн.
Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).
Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.
Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.
Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.
Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.
Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов'язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
Як вбачається з реквізиту «Призначення платежу» наявними у матеріалах справи платіжного доручення позивач сплачував податкове зобов'язання: «ПДВ декларація за вересень 2010 по строку 30.10.2010».
З урахуванням наведених вище обставин суд дійшов висновку, що наявне платіжне доручення не може бути доказами оплати податкового боргу.
Оскільки відповідачем обставина погашення податкового боргу не доведена, а саме з моментом погашення боргу, п. 6.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, яка затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290 та п. 4.2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена Наказом ДПА 18.07.2005р. № 276 пов'язує нарахування пені та розподіл у її погашення сплачених позивачем сум, останнє здійснене безпідставно.
З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, зобов'язання внести зміни до картки с особового рахунку платника податків шляхом спрямування розподіленої в погашення пені суми у розмірі 25032,20 грн. за призначенням платежу вказаному у платіжному дорученні № «Д» (322830) від 27.10.2010р. підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, спонукання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції по зарахуванню в погашення пені суми 25032,00 грн., сплаченої платіжним дорученням № «Д» (322830) від 27.10.2010р. у розмірі 4750000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2010 року по строку 30.10.2010р.» протиправними.
Зобов'язати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію (86132, Донецька область, м. Макіївка, бул. Горбачова, 10) внести зміни до картки з особового рахунку платника податків Державного підприємства «Макіїввгулля» шляхом спрямування розподіленої в погашення пені суми у розмірі 25032,20 грн. за призначенням платежу вказаному у платіжному дорученні № «Д» (322830) від 27.10.2010р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса,41, ЄДРПОУ 33426253) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3, 40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 21 грудня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 24 грудня 2010р.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.