03 березня 2026 року м. Рівне№460/4550/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
29.05.2025 у справі №460/4550/25 судом ухвалено рішення.
26.01.2026 позивачем подано заяву про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У поданій заяві позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №460/4550/25, в частині непроведення повторного перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи та особі з інвалідністю І групи, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №460/4550/25, шляхом здійснення нарахування та виплати з 01.11.2024 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком, а саме не менше 23610,00грн.
Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що згідно з положеннями законів України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, протягом 2024-2025 років становив 2361,00грн. З огляду на вказане, належний до виплати позивачу основний розмір пенсії по інвалідності мав становити не менше 23610,00 грн. Однак, нарахування та виплату позивачу у вказаному розмірі відповідач не здійснює. Зокрема, розмір виплаченої позивачу в грудні 2025 року пенсії становить 21217,95грн, що стверджується доданою до заяви копією листа відповідача від 13.01.2026 за №1700-0202-8/3047. Позивач наголошує, що рішення суду в справі №460/4550/25 відповідачем в повному обсязі не виконується, а тому є підстави для застосування заходів судового контролю.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява №18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Рішенням суду від 29.05.2025 у справі №460/4550/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, зокрема: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №460/4550/25, шляхом здійснення нарахування та виплати з 01.11.2024 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком, а саме не менше 23610,00грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Отже, зазначене рішення суду набрало законної сили 30.10.2025.
На виконання цього рішення 20.11.2025 судом видано виконавчий лист, стягувачем за яким є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За приписами ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX (далі - Закон №3460-IX), установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.
Водночас, пунктом 8 Розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, на виконання судового рішення у справі №460/4550/25 відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII у період з 01.11.2024 до 31.12.2025 із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) на рівні 2361,00грн, а починаючи з 01.01.2026 - на рівні 2595,00грн.
Водночас судом встановлено, що листом від 13.01.2026 за №1700-0202-8/3047 відповідач повідомив позивача про те, в основні відомості на виплату пенсій на листопад 2025 року через установу уповноваженого банку включено пенсію ОСОБА_1 в розмірі 13569,18грн, визначеному органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень нормативно-правових актів, а саме Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Порядок №821).
У додаткові відомості на виплату на грудень 2025 року через установу уповноваженого банку включено частину доплати, нарахованої на виконання судового рішення у справі №460/4550/25, яка визначена пропорційно виділеним на виплату нарахованих на виконання рішення суду сум пенсій бюджетним асигнуванням, в розмірі 7461,42грн (дата виплати - 25 число).
Крім того, у додаткові відомості на виплату на жовтень, листопад та грудень 2025 року через установу уповноваженого банку включено частину доплати, нарахованої на виконання судового рішення у справі №460/3359/19, яка визначена пропорційно виділеним на виплату нарахованих на виконання рішення суду сум пенсій бюджетним асигнуванням, в розмірі по 187,35грн (дата виплати - 25 число).
У основні відомості на виплату пенсій на січень 2026 року через установу уповноваженого банку включено пенсію ОСОБА_1 в розмірі 13896,78грн, визначеному органом Пенсійного фонду України, з урахуванням положень нормативно-правових актів. Доплата у січні 2026 року на виконання Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №460/4550/25 буде проводитися з урахуванням норм Порядку №821, в межах бюджетних асигнувань.
Доплата пенсії, нарахована на виконання вищезазначеного рішення Рівненського окружного адміністративного суду на дату розгляду звернення становить 125981,32грн.
При цьому, до вказаного вище листа відповідачем додано рішення від 13.11.2025 №956020106820, згідно з яким на виконання судового рішення у справі №460/4550/25 відповідач провів позивачу з 01.11.2024 перерахунок пенсії по інвалідності та визначив її основний розмір на рівні 23610,00грн, та рішення від 05.01.2026 №956020106820, згідно з яким визначено розмір пенсії по інвалідності у сумі 23610,00грн.
Таким чином, після набрання законної сили рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №460/4550/25 позивачу виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж визначений після проведеного перерахунку на його виконання.
Такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства та ухваленому у цій справі судовому рішенню.
Суд наголошує, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява №67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.
У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.
Право позивача права на отримання відповідних виплат встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Відтак, це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, органом Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у ст.6 Конституції України.
Суд звертає увагу на те, що п.1 Порядку №821 прямо передбачено, що цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Отже, такий Порядок не може обмежувати виплату в повному обсязі перерахованої пенсії після набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення суду у визначений відповідачем спосіб є протиправними, такими, що також сприяють тривалому порушенню права власності позивача, яке гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновлене у судовому порядку.
Отже, заява позивача є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №460/4550/25, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії в частині її невиплати у перерахованому розмірі після набрання таким рішенням законної сили.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 03 березня 2026 року.
Суддя О.М. Дудар