03 березня 2026 року м. Рівне№460/21473/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , Командира військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), подана адвокатом Ковтуном Вадимом Васильовичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Командира військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), за змістом позовних вимог в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить:
визнати дії відповідача-1 незаконними в частині призову на військову службу громадянина іноземної держави та видачі поіменного списку, створення військово-облікових документів та обліково-послужної картки як військовозобов'язаного ОСОБА_1 і направлення його до військової частини;
зобов'язати відповідача-1 скасувати поіменний список військовозобов'язаних в частині призову ОСОБА_1 , а також військово-облікові документи, обліково-послужну картку як незаконні;
визнати дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до списку військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 незаконними;
зобов'язати відповідача-2 скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини та призначення на посаду;
зобов'язати звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Обґрунтовуючи позов, представник позивача вказує, що 15.10.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано без документів громадянина російської федерації ОСОБА_1 та направлено на ВЛК. Про те, що він є громадянином рф, позивач повідомляв уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також про те, що він не перебував і не може перебувати на обліку в Єдиному реєстрі призовників і не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Оскільки Реєстр призовників і систему Оберіг ведуть працівники ТЦКСП, то вони, зловживаючи своїм положенням, могли вносити і вносять фіктивні дані до реєстрів. Після проходження ВЛК ОСОБА_1 доставили до учбового центру в/ч НОМЕР_1 , де посадові особи, не перевіривши законність мобілізації громадянина іншої країни, підготували документи на підпис командиру військової частини для видання наказу про зарахування в списки військової частини та призначення на посаду. Незаконні дії командира військової частини НОМЕР_1 є наслідком неналежного виконання обов'язків його підлеглих. Подана адвокатом скарга до Міністерства оборони України на неправомірні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 була перенаправлена на розгляд посадовим особам, дії яких оскаржуються. Вказує, що відповідач-1 порушив вимоги статті 65 Конституції України та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 16.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов, а також строк для подання відповіді на позов та заперечення. Витребувано від відповідачів додаткові докази.
Від військової частини НОМЕР_1 29.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що в цій справі предметом спору є дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. Відповідно до приписів чинного законодавства призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Призов на військову службу позивача був здійснений на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак обставини щодо наявності/відсутності громадянства України в позивача мали бути встановлені під час здійснення процедури його призову. З наведених підстав просить відмовити в позові повністю.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позов не визнав, подав до суду відзив 06.01.2026. Зазначив, що 15.10.2025 до другого відділу Сарненського РТЦКСП працівниками відділення поліції № 2 Сарненського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області був доставлений ОСОБА_1 . В подальшому в ході проведення перевірки відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідно до інформації, зазначеної в картотеці, є особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації. У зв'язку з цим позивача у встановленому порядку було скеровано на медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності. За результатами медичного огляду ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби в Збройних Силах України. В подальшому після оформлення всіх необхідних мобілізаційних документів ОСОБА_1 був направлений до в/ч НОМЕР_1 для призову на військову службу по загальній мобілізації. При прибутті до другого відділу Сарненського РТЦКСП ОСОБА_1 заяв та скарг не подавав. Відповідач-1 вважає, що призов позивача до лав Збройних Сил України проведено з дотриманням норм чинного законодавства. В задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
З метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі ухвалами Рівненського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_3 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області.
08.01.2026 судом отримано відповідь щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
15.01.2026 від УДМС у Рівненській області до суду надійшла інформація та витребувані докази.
15.01.2026 та 21.01.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надійшли додаткові докази.
29.01.2026 від Адміністрації Держприкордонслужби до суду надійшла інформація.
Встановлені судом обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народився в с. Крюково, Палкінського району, Псковської області.
Відповідно до облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пройшов медичний огляд 15.10.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнаний придатним до військової служби.
Військовий квиток виданий 15.10.2025 ІІ відділом Сарненського РТЦКСП.
Прийнятий на військовий облік 15.10.2025; знятий з військового обліку 15.10.2025; вибув в ЗС України (а.с.60-61).
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.10.2025 № 2649 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) наказано нижчепойменованих військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до поіменного списку № 10736 від 15.10.2025 призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправити до військової частини НОМЕР_1 :
2. солдата ОСОБА_1 , 1991 року народження, РНОКПП НОМЕР_3 , військовооблікова спеціальність 956131, (а.с. 63).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.10.2025 № 296, відповідно до Указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», № 478/2025 від 14.07.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», № 479/2025 від 14.07.2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» солдата ОСОБА_1 призначити на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15.10.2025 зарахувати до списків особового складу частини на всі види забезпечення, і вважати таким, що з 15.10.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с. 35).
Вважаючи незаконними дії відповідача-1 щодо призову на військову службу, створення військово-облікових документів, відповідача-2 - щодо зарахування до списку військової частини та призначення на посаду, позивач звернувся до суду з позовом про скасування відповідних розпорядчих документів та зобов'язання звільнити позивача з військової служби.
Вирішуючи по суті цей публічно-правовий спір, суд враховує таке.
Стаття 17 Конституції України в частинах першій, другій встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1-5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
взяття громадян на військовий облік;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 6 статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України (частина 8 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
За визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 3 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.
В ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено види військової служби:
базова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (ч. 7 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. 9 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
На військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву (ч. 10 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 12 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом. Іноземець або особа без громадянства, який (яка) вперше приймається на військову службу до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту або Національної гвардії України, бере офіційне зобов'язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов'язки військової служби.
Згідно з ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до ст. 3 Закону № 2232-ХІІ правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 4 Закону № 2232-ХІІ регламентує засади комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову (направлення) громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ порядок комплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України військовослужбовцями з числа іноземців та осіб без громадянства встановлюється цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями на особливий період, а в разі прийняття у випадках та порядку, визначених законом, відповідного рішення Президента України - і в мирний час проводиться планомірна військова підготовка і забезпечується перебування в запасі та військовому резерві необхідної кількості військовонавчених громадян (ч. 5 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до стаття 14 цього Закону взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей.
Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби (стаття 20 Закону № 2232-ХІІ).
При цьому статтею 21-1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
На військову службу за контрактом приймаються раніше не судимі іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах і відповідають таким вимогам проходження військової служби:
мають вік, передбачений статтею 22 цього Закону;
пройшли спеціальну перевірку іноземців та осіб без громадянства (далі - спеціальна перевірка іноземців);
придатні до військової служби за станом здоров'я;
пройшли професійно-психологічний відбір;
мають достатній рівень фізичної підготовки (частини перша, друга цієї статті Закону).
За правилами, встановленими в ч. 3 ст. 21-1 Закону № 2232-ХІІ, для прийняття на військову службу іноземці та особи без громадянства звертаються до Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства, центрів рекрутингу, центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості, територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх проживання чи тимчасового перебування або безпосередньо до військової частини, в якій вони мають бажання проходити службу за контрактом.
Після розгляду звернень (заяв) іноземців та осіб без громадянства у центрах рекрутингу, центрах надання адміністративних послуг, центрах зайнятості, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, військових частинах зазначені особи, крім тих, які приймаються на військову службу за контрактом до розвідувального органу Міністерства оборони України, направляються до Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства для проходження спеціальної перевірки іноземців.
Відбір та спеціальна перевірка іноземців та осіб без громадянства для прийняття їх на військову службу за контрактом до розвідувального органу Міністерства оборони України проводяться у встановленому цим органом порядку.
Положення про Центр рекрутингу іноземців та осіб без громадянства затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положення про Центр рекрутингу іноземців та осіб без громадянства визначає:
призначення та повноваження Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства;
порядок його утворення та підпорядкування;
організаційну структуру та порядок його комплектування за рахунок чисельності Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України;
порядок функціонування;
організацію проведення спеціальної перевірки іноземців;
порядок взаємодії Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства із Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, розвідувальними органами України, Державною судовою адміністрацією України та іншими державними органами щодо проведення спеціальної перевірки іноземців.
За приписами ч. 4 ст. 21-1 Закону № 2232-ХІІ під час проведення спеціальної перевірки іноземців, передбаченої частиною другою цієї статті, з'ясовується:
законність перетинання державного кордону такими особами під час в'їзду в Україну та законність перебування їх на території України;
факти притягнення такої особи до адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із законом, зокрема факти вчинення особою в Україні чи за кордоном кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України;
ознаки або факти вчинення такою особою розвідувальної, терористичної та іншої діяльності в інтересах іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України, а також ознаки зв'язків іноземця чи особи без громадянства з особами, які здійснювали або здійснюють відповідну діяльність;
інші обставини, що можуть перешкоджати прийняттю такої особи на військову службу за контрактом.
Організація проведення спеціальної перевірки іноземців покладається на керівника Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства.
Спеціальна перевірка іноземців у межах визначених законом повноважень проводиться у строк до одного місяця Службою безпеки України та відповідними центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Іноземці та особи без громадянства під час проведення спеціальної перевірки за їхньою згодою проходять психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа та надають письмову згоду на проходження такої перевірки під час дії контракту про проходження військової служби.
Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відмова від участі в психофізіологічному дослідженні із застосуванням поліграфа є підставою для відмови в прийнятті іноземця або особи без громадянства на військову службу.
Згідно з ч. 5 ст. 21-1 Закону № 2232-ХІІ процедура прийому та професійно-психологічного відбору, форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки його припинення (розірвання), порядок присвоєння військових звань іноземцям та особам без громадянства, а також інші питання проходження військової служби визначаються відповідними положеннями про проходження військової служби іноземцями та особами без громадянства, якщо інше не передбачено законом.
Особливості проходження військової служби іноземцями та особами без громадянства встановлені в ч. 1, 2 ст. 21-2 Закону № 2232-ХІІ, якими передбачено, що у контракті про проходження військової служби іноземців та осіб без громадянства встановлюється випробування строком два місяці.
Для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для осіб офіцерського складу - від 1 до 5 років.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 21-2 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду військовослужбовцям із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом, гарантується можливість припинення (розірвання) контракту за власним бажанням, але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби.
Проаналізувавши наведені вище норми Основного Закону та положення Закону № 2232-ХІІ, суд доходить висновку, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України і такий конституційний обов'язок не може бути покладений на іноземців та осіб без громадянства.
Ба більше, в ч. 6 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ закріплена імперативна норма про те, що військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
За приписами норм чинного законодавства України іноземні громадяни та особи без громадянства на умовах добровільності можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України, для чого вони звертаються до Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства, центрів рекрутингу, центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості, територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх проживання чи тимчасового перебування або безпосередньо до військової частини, в якій вони мають бажання проходити службу за контрактом.
Для укладення контракту з іноземцем чи особою без громадянства передбачено особливу процедуру, яка, серед іншого, включає проведення спеціальної перевірки уповноваженими державними органами щодо осіб, які виявили намір проходження військової служби в Україні.
Суд підкреслює, що визначеною законом умовою, яка передує прийняттю рішення про укладення контракту на проходження військової служби з іноземцем чи особою без громадянства, є обов'язкова перевірка з питань законності перетину державного кордону такими особами під час в'їзду в Україну та законність перебування їх на території України; встановлення фактів їх притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України; виявлення можливих ознак або фактів вчинення такою особою розвідувальної, терористичної та іншої діяльності в інтересах іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України. Такі та інші, визначені чинним законодавством обставини, перешкоджають прийняттю іноземця чи особи без громадянства на військову службу за контрактом в Україні.
Також суд зазначає, що згідно з ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Крім цього, стаття 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
В частині п'ятій статті 22 цього Закону встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Суд зазначає, що вищевказані обов'язки з проходження військової служби, у тому числі під час мобілізації, зумовлені конституційний обов'язком громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, тому вони покладені законом на громадян України і не поширюються на іноземців та осіб без громадянства.
Отже, іноземці та особи без громадянства не можуть мати в Україні статусу призовників, військовозобов'язаних та резервістів. З моменту укладення контракту на проходження військової служби вони набувають статусу військовослужбовців.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд констатує, що всупереч імперативним приписам чинного законодавства України позивач, який є іноземцем, громадянином російської федерації, внаслідок необґрунтованої поведінки посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 був мобілізований та направлений для проходження військової служби до військового підрозділу Збройних Сил України.
Суд критично оцінює наведені у відзиві відповідачем-1 аргументи про відповідність проведених мобілізаційних заходів щодо позивача вимогам чинного законодавства України та відсутність "доцільності у задоволенні позовних вимог".
Так, суд не бере до уваги та відхиляє надані відповідачем-1 докази, а саме інформацію з електронного реєстру до військово-облікового документа щодо ОСОБА_1 із записом про те, що останній не уточнив вчасно облікових даних, чим порушив правила військового обліку (а.с. 70). Суд також зауважує про відсутність запису в графі УНЗР (Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі), а також про відсутність відомостей про документ, згідно з яким було встановлено особу позивача. При цьому в графі "Країна народження" зазначено "Україна", а в графі "Місце народження" - "Псковська обл. Палкінський район, Крюково", що, цілком очевидно, вказує на недостовірність наданого доказу.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України [... ].
Статтею 39 Закону №2232-ХІІ встановлено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
У той же час, відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Крім цього, відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, регламентована процедура перевірки військово-облікових документів під час мобілізації та установлено, зокрема:
"49. У період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
50. Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).
51. Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися:
у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби;
за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
52. Під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
54. Під час перевірки військово-облікового документа:
...У ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
Аналіз викладених вище норм чинного законодавства України дозволяє дійти безспірного висновку про неможливість формування документів військового обліку, проведення мобілізаційних чи інших заходів, пов'язаних із призовом на військову службу без достеменного встановлення особи та перевірки громадянства особи, щодо якої здійснюються відповідні заходи. Отже, відсутність документа, за яким ідентифіковано особу, відсутність інформації про громадянство такої особи виключає можливість призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зауважує, що в наданих відповідачем-1 відомостях щодо позивача зазначений його реєстраційний код платника податків.
Однак, в такий спосіб не можу бути встановлено особу чи перевірено громадянство.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, зокрема:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:
а) паспорт громадянина України;
б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
в) дипломатичний паспорт України;
г) службовий паспорт України;
ґ) посвідчення особи моряка;
д) посвідчення члена екіпажу;
е) посвідчення особи на повернення в Україну;
є) тимчасове посвідчення громадянина України.
У справі, що розглядається, жодного з вищевказаних документів щодо позивача не існує.
Так, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд встановив, що відповідно до діючих, архівних баз даних та обліків УДМС у Рівненській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документований посвідкою на постійне проживання НОМЕР_5 з безстроковим терміном дії, оформленою 29.06.2016 органом 5601 на обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 , виданої 06.08.2007 ВГІРФО УМВС України в Рівненській області на підставі рішення від 10.02.2006 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_2 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_3 та дозволу на імміграцію в Україну № 44/654 від 13.02.2006 (а.с. 50-57).
Документи, які посвідчують особу та підтверджують громадянство ОСОБА_1 : закордонний паспорт НОМЕР_7 виданий 02.04.2016 УФМС 236 РФ, дійсний до 02.04.2021; паспорт НОМЕР_8 виданий 22.06.2011 УФМС 370-004 РФ (а.с. 52, 54).
За даними УДМС у Рівненській області значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
За даними, отриманими судом з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, встановлено, що ОСОБА_1 присвоєно РНОКПП: НОМЕР_3 ; в період часу з 1 кварталу 2006 року по 1 квартал 2026 року наявна інформацію про виплату доходу:
з 4 кварталу 2012 року по 3 квартал 2014 року - заробітна плата від Товариства з обмеженою відповідальністю «Федорівка ліс» код ЄДРПОУ 37556531;
4 квартал 2022 року - страхові виплати від НАСК «Оранта» (а.с. 49).
За даними Адміністрації Держприкордонслужби у період з 08.11.2017 по 26.01.2026 інформації про перетинання державного кордону України (лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України) громадянином російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в Базі не виявлено (а.с. 87).
Таким чином, встановлені судом обставини підтверджують, що позивач має громадянство іншої держави (країни-агресора), перебуває на території України на законних підставах, документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 з безстроковим терміном дії, оформленою 29.06.2016 органом 5601.
За сукупністю встановлених обставин суд доходить висновку, що громадянин рф ОСОБА_1 не міг бути призваний на військову службу в Україні під час мобілізації, однак внаслідок порушення Сарненським РТЦКСП встановленої чинним законодавством України процедури призову громадян України під час мобілізації, на особливий період, був незаконно призваний на військову службу та направлений для її проходження до військового підрозділу.
За приписами ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зміст позовних вимог, встановлені судом обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає необхідним при вирішенні цього публічно-правового спору вийти за межі позовних вимог з метою прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Таким чином, суд вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині створення військово-облікових документів військовозобов'язаного на ім'я позивача - громадянина іноземної держави, призову його на військову службу під час мобілізації, включення його до поіменного списку та направлення для проходження військової служби до військової частини - є протиправними.
Отже наказ Сарненського РТЦКСП № 2649 від 15.10.2025 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині включення до поіменного списку № 10736 від 15.10.2025, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 - є протиправним та підлягає скасуванню.
Підлягають скасуванню також оформлені на ім'я позивача військово-облікові документи, а відомості про позивача підлягають виключенню з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вирішуючи позовні вимоги, пред'явлені позивачем до відповідача-2, суд враховує, що відповідно до проаналізованих вище по тексту судового рішення норм чинного законодавства України обов'язок встановлення особи та громадянства призовника, його відношення до військового обов'язку покладається на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Без встановлення таких обставин призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період вимогам закону не відповідає. Встановлені в цій справі обставини дають суду підстави виснувати, що позивач був протиправно призваний на військову службу саме внаслідок порушення законодавства про військовий обов'язок та військову службу відповідними посадовими особами відповідача-1, а не внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2.
Суд зауважує, що до конкретного військового підрозділу призвані Р(М)ТЦКСП військовозобов'язані направляються на підставі відповідного наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки та поіменного списку, а також військово-облікових документів, оформлених територіальним центром комплектування. При цьому у військової частини не виникає обов'язку ідентифікувати особу та громадянство за паспортом громадянина України чи іншими документами, передбаченими Законом № 5492-VI.
Суд повторює, що відповідно до пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом [...].
Отже при зарахуванні військовослужбовця до списків особового складу військової частини необхідним і достатнім є проведення перевірки комплектності військово-облікових та супровідних документів, виписаних відповідними територіальними центрами комплектування, які й несуть відповідальність за достовірність внесених до документів відомостей.
Суд також враховує, що в матеріалах судової справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що позивач повідомляв військову частину НОМЕР_1 про те, що він є громадянином рф.
З огляду на наведене, суд вважає, що наказ відповідача-2 про зарахування позивача до списків військової частини є наслідком протиправного призову іноземця під час мобілізації, здійсненого відповідачем-1, однак такий наказ не зумовлений протиправною поведінкою посадових осіб військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, суд доходить висновку, що вимога про скасування наказу про зарахування позивача до списків військової частини є похідною від вимоги про визнання незаконним призову позивача на військову службу та видачі йому військово-облікових документів територіальним центром комплектування, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За результатами судового розгляду справи суд доходить висновку, що для належної реалізації судом завдань адміністративного судочинства, закріплених в статті 2 КАС України, та повноважень суду, визначених в статті 245 КАС України, є необхідним скасувати наказ відповідача-2 від 15.10.2025 № 296 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 15.10.2025.
З огляду на неможливість проходження громадянином іноземної держави військової служби в Україні в інший спосіб, окрім як в добровільному порядку (за контрактом), суд вважає необхідним також зобов'язати відповідача-2 звільнити з військової служби позивача, призов якого на військову службу під час мобілізації, на особливий період, був здійснений всупереч вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 90 КАС України унормовано, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши усі наведені учасниками справи аргументи в розрізі норм чинного законодавства України, перевіривши їх дослідженими доказами, наданими сторонами за власною ініціативою та витребуваними судом, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково.
Враховуючи результати судового розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача пропорційно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 - суб'єкта владних повноважень, протиправна поведінка якого призвела до виникнення спірних правовідносин в цій справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині створення військово-облікових документів військовозобов'язаного на ім'я громадянина іноземної держави ОСОБА_1 , призову його на військову службу, включення до поіменного списку та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2649 від 15.10.2025 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині включення до поіменного списку № 10736 від 15.10.2025, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , громадянина іноземної держави.
Скасувати оформлені ІНФОРМАЦІЯ_4 оформлені на ім'я ОСОБА_1 , громадянина іноземної держави, військово-облікові документи.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , громадянина іноземної держави.
Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2025 № 296 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 15.10.2025.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 , громадянина іноземної держави, призов якого на військову службу під час мобілізації, на особливий період, був здійснений всупереч вимогам чинного законодавства України.
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 605,75 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 березня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 ) Відповідач - Командир військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )
Суддя Н.О. Дорошенко