20 грудня 2010 року Колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді - Дембовського С.Г.
судді - Гриненка О.І.
судді - Балацької Г.О.
за участю прокурора - Петренко О.І.
засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції старшого помічника прокурора Дніпровського району міста Києва ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2010 року,-
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2010 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,
українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на
утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
- вироком Бородянського районного суду Київської області від 09.01.2003 року за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
- вироком Деснянського районного суду міста Києва від 12.02.2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 8 років позбавлення волі. На підставі постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2009 року, звільненого від відбування покарання з умовно- достроково з невідбутим терміном 2 роки 6 місяців, 15 днів.
Справа № 11-а-2557/2010 Головуючий у першій інстанції Бовкун Е.М.
Категорія КК: ч.2 ст. 186 Доповідач в апеляційній інстанції Гриненко О.І.
- засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Десянського районного суду міста Києва від 12.02.2004 року остаточно призначено до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 27.04.2010 року близько 15 години 00 хвилин, знаходячись в салоні маршрутного таксі на зупинці «Школа міліції» по вулиці Братиславська в м. Києві, повторно шляхом ривка відкрито викрав з правої руки ОСОБА_6 мобільний тедефон «Самсунг С-600», вартістю 1588 гривень з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», варістю 25 гривень, із залишком грошових коштів на рахунку 6 гривень, спричинивши останній матерільних збитків на загальну суму 1619 гривень. Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції помічник прокурора Дніпровського району міста Києва ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_1 при постановленні вироку судом першої інстанції, вказує на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Апелянт просив постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, приєднати частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 2 (двох) років позбавлення волі, призначивши ОСОБА_1 остаточну міру покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, приймаючи до уваги заперечення на апеляційну скаргу прокурора, подані в письмовому вигляді засудженим ОСОБА_1 колегія суддів уважає, що подана апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна, вчиненого повторно, тобто скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироці, є обгрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у справі доказам, в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженим, досліджувались за його згодою в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.
Всупереч доводам апелянта, покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справделивим, необхідним та достатнім для його виправлення, перевихавання та попереджнення нових злочинів. При цьому судом першої інстанції обгрунтовано враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який має на утриманні малолітню дитину, щиро розкаявся у скоєному, а також добровільно відшкодував завдану потерпілій шкоду та призначено покарання не в максимальних межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Суттєвих порушень КПК України, при призначенні ОСОБА_1 покарання, які були б підставою для скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Зазначені вище обставини підтверджують безпідставність доводів прокурора про необхідність скасування вироку в зв'язку з невірним застосуванням кримінального закону.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, старшого помічника прокурора Дніпровського району міста Києва ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_1, без змін.
Головуючий суддя С.Г. Дембовський
Суддя О.І. Гриненко
Суддя Г.О. Балацька