Справа №2а-691-1/10
10 листопада 2010 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Морозов М.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання призначити одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій щодо нарахування та виплати йому суми одноразової компенсації, такими, що суперечать Закону Ук раїни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському р-ні м. Києва провести перерахунок у 2010 р. одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобилььскій АЕС; зобов'язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення в Святошинському р-ні м. Києва провести виплату на його користь одноразову компенсацію у розмірі 39960 грн. у 2010 р.
При цьому посилається на те, що він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в Святошинському р-ні м. Києва з 1.09.1997 р., і є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, категорія 1, згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ст. 48 вищевказаного Закону України йому повинна бути виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, як інваліду 11 групи, але таку компенсацію він отримав у 1996 р. у значно нижчому розмірі, в сумі 189 грн. 60 коп. відповідно до постанови КМ України від 26.07.1996 р. №836. Згідно ст. 48 вищевказаного Закону України, йому як інваліду 11 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна бути виплачена компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, яка склалася на момент встановлення інвалідності та на протязі одного місяця з дня встановлення інвалідності. У відповідності з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він звернувся 2.08.2010 р. до Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва з відповідною заявою з проханням виплатити йому одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначену зазначеним Законом, але отримав відмову листом від 9.08.2010 р., і діями відповідачів порушуються його права, а позиція відповідачів не ґрунтується на законі.
Суддя, вивчивши адміністративний позов, письмові заперечення на позов відповідачів, письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
. Ухвалою судді від 10.11.2010 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій щодо нарахування та виплати йому суми одноразової компенсації, такими, що суперечать Закону Ук раїни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському р-ні м. Києва провести перерахунок станом на 11.04.2010 р. одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобилььскій АЕС; зобов'язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення в Святошинському р-ні м. Києва провести виплату на його користь одноразову компенсацію станом на 11.04.2010 р., залишено без розгляду відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України.
ОСОБА_1 є інвалідом 11 групи ЧАЕС з 25.04.2005 р., має статус постраждалого внаслідок ЧАЕС 1 категорії, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в Святошинському р-ні м. Києва. ОСОБА_1 2.08.2010 р. звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві з заявою про виплату одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але вказаним Управлінням йому була дана відповідь від 9.08.2010 р. про відсутність підстав для виплати компенсації.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування».
У розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст.2 даного Закону прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом
Отже, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок-20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має. Тому, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.3 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону». Дана норма набула чинності з 1.01.2007 р.
Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» була зупинена в частині виплат, компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2008 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», щодо абз. 2, 3, 4, 5, 6,7 ч.4, ч.7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».
Верховною Радою України після прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність деяких статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не внесено змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Рішення Конституційного Суду України стосовно Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» не приймалось, тому статті 71, 70 вказаних Закону України є конституційними.
Станом на момент подачі позову до суду 11.10.2010 р. виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачена ще в 1996 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 6 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Позивачу по справі 3 група інвадності встановлена 16.07.1996 р., 2 група інвалідності встановлена 25.04.2005 р. До 11.10.2010 р. він не звертався у встановлені законом строки по питанням виплати чи перерахування компенсації.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставні й суд не погоджується з його доводами, викладеними в адміністративному позові.
Згідно ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Витрати по справі, понесені судом, слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України, бо позивач при подачі адміністративного позову до суду по закону був звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 48, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 8, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 2, 9, 11, 12, 55, 70, 71, 86, 90, 94, 99, 100, 158-163, 183-2 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання призначити одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Витрати по справі, понесені судом, компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя