Справа № 450/1848/24 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/811/1830/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
04 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника АТ «Українська залізниця» - Кінцак С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2025 року, -
у квітні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Семенівка поїзд № 50 сполученням «Трускавець-Київ» наїхав на ОСОБА_5 , внаслідок чого він від отриманих травм загинув на місці події. Загибель близької людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних, враховуючи те, що згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. На день смерті батька діти проживали разом з матір'ю, оскільки батьки були розлучені, проте це не впливає на відносини між батьком та дітьми, між ними існували сімейні відносини, взаємні права та обов'язки. Внаслідок смерті батька діти назавжди позбавлені можливості отримувати від нього підтримку та допомогу, не зможуть отримати від батька пораду, запросити на святкування радісних подій в житті. Смерть батька спричинила моральні переживання та страждання дітей і, як і для будь-якої людини, не може не спричинити зміну психоемоційного стану дітей. З наведених підстав просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 400 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, тобто по 200 000 гривень на кожну дитину.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 30 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, тобто по 15 000 гривень на кожну дитину.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави 1211,20 гривень судового збору.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що груба необережність (стан сп'яніння, порушення правил безпеки) тягнуть за собою зменшення розміру відшкодування, проте це не єдиний фактор, який потрібно враховувати під час вирішення даної категорії справ. Європейський суд з прав людини в рішеннях, і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28.03.2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначати розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах. Зазначає, що судова практика розгляду справ щодо розміру відшкодування моральної шкоди в аналогічних правовідносинах є сталою, і 1500000 грн. на кожну дитину на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, з нею очевидно не узгоджується. Крім того, у випадку коли апеляційний суд скасовує чи змінює рішення суду першої інстанції, то з урахуванням грубої необережності та стану алкогольного сп'яніння розмір відшкодування зменшується до 100 000 гривень на одну особу. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника АТ «Українська залізниця» - Кінцак С.Б., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував те, що моральна шкода дітям позивача завдана смертю їх батька, що спричинило та буде спричиняти їм протягом усього життя душевні страждання; зазначені обставини істотно змінюють життя дітей, тягнуть за собою зараз та потягнуть у подальшому з віком додаткові зусилля з їх боку на організацію свого життя та їх матеріальне забезпечення, ураховуючи їх вік, та ураховуючи те, що внаслідок смерті батька вони позбавлені його матеріальної та моральної підтримки у житті в майбутньому. Разом із тим, суд урахував те, що смерть батька дітей сталася з його вини, у зв'язку з його особистою необережністю, перебуванням на залізничній колії у місці, яке для цього не пристосовано, а отже однією з причин загибелі є недотримання померлим правил поведінки на залізничному транспорті та перебування загиблого у стані алкогольного сп'яніння - 7,83 проміле (згідно висновку експерта 197/2022), що тягне за собою зменшення розміру морального відшкодування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, однак не може погодитися із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди з огляду на таке.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
Таким чином, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Близькі за змістом викладеним судом вище правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 727/8980/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 148/2109/17, від 04 березня 2020 року у справі № 641/3547/17, від 22 липня 2020 року № 520/11029/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/10236/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 199/6848/16-ц.
Згідно з пунктами 2.1-2.4 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом міністра транспорту України № 1059 від 22 листопада 2007 року (далі - Правила), пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається поїзд (або локомотив, вагон, дрезина тощо).
Згідно з пунктами 2.5, 2.20 Правил пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів, знаходитись на об'єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп'яніння.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі та є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5, близько о 22.25 на парній колії ділянки перегону «Щирець-Глинна-Наварія» неподалік с. Семенівка Львівського району Львівської області поїзд № 50 сполученням «Трускавець-Київ» у складі локомотива ВП10-1479 та 17 пасажирських вагонів під керуванням машиніста ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
За даним фактом, СВ відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за 12022141430000494 від 13 листопада 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області І. Черкавського від 30.12.2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141430000494 від 13.11.2022 року закрито за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
З цієї постанови встановлено, що причиною настання залізнично-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_5 , виражені у його появі у нічний час та в умовах недостатньої видимості у невідведеному для переходу пішоходам місці на ділянці залізничної колії.
Згідно з висновком експерта № 197/2022 від 02.12.2022 року смерть ОСОБА_5 , 1984 р.н. настала внаслідок цолітравми, яка виразилась відкритою черепно-мозковою травмою: багатоуламковий перелом кісток черепа, відсутність тканини мозку, розриви твердої мозкової оболонки; тупою закритою травмою грудної клітки: множинні переломи ребер, крововиливи і розриви легень, розривом серцевої сорочки; тупою закритою травмою живота: розриви тканин печінки, селезінки. Враховуючи ранні трупні зміни, а саме трупне задубіння, трупні плями та охолодження тіла можна вважати, що смерть 1 і ОСОБА_5 настала близько за 1-2 діб до проведення експертизи, імовірно 12.11.2022. 1.2.3. При експертизі трупа виявлено в тім'яній ділянці рану, яка проникає в черепну порожнину, на передній поверхні правої гомілки рану, перелом кісток правої гомілки, переломи кісток обох стегон, ампутація лівої гомілки, перелом правої плечової кістки, перелом кісток правого передпліччя, багатоуламковий перелом кісток основи і склепіння черепа, відсутність речовини головного мозку, розриви твердої мозкової оболонки, перелом грудини, крововиливи і розриви обох легень, розрив серцевої сорочки та розрив по передній поверхні серця, розрив печінки, розрив селезінки, переломи обох ключиць, переломи 1,2,3,4,5,6.7,-9 ребер справа по передньо-аксілярній лінії, переломи 1,2,3,4,5,6,7,8,9 ребер зліва по середньо-аксілярній лінії. Дані тілесні ушкодження утворились незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, яким міг бути удар виступаючими частинами рухомого складу залізно- дорожнього транспорту, коли потерпілий був обернутий правою сторону до рухавшогося поїзда, що підтверджується наявністю накладенням речовини чорного кольору на одязі та животі, характером та локалізацією тілесних ушкоджень. Травматична ампутація правої гомілки є результатом переїзду колесами поїзда. Виявлені ушкодження знаходились із смертю в причинно- наслідковому зв'язку, були небезпечними для життя в момент заподіяння, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в кількості 7,83 проміле, що у живої особи відповідає смертельному отруєнню.
Таким чином, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що наїзд області поїзд № 50 сполученням «Трускавець-Київ» у складі локомотива ВП10-1479 та 17 пасажирських вагонів на пішохода ОСОБА_5 стався з його вини, так як він грубо порушив Правила безпеки громадян, внаслідок чого і відбулось його смертельне травмування.
Відтак, постановою про закриття кримінального провадження підтверджено, що саме груба необережність потерпілого, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння і грубо порушив Правила безпеки громадян, є причиною його смертельного травмування, постанова не містить інформації про те, що причиною смертельного травмування є умисел потерпілого.
Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_5 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку зі здійсненням його експлуатації (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої дітям загиблого, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Однак колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню на дітей загиблого, виходячи з наступного.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
За загальним правилом відшкодування моральної шкоди, яке міститься у статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються тяжкість та тривалість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, можливість їх відновлення, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності та справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на доводи апеляційної скарги щодо необґрунтовано заниженого розміру компенсації моральної шкоди, яку суд стягнув на дітей, колегія суддів враховує те, що розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі №686/13188/21 від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що сам факт трагічної загибелі ОСОБА_5 спричинив моральні страждання та переживання його дітям, які, усвідомлюючи втрату батька, близьку та дорогу їм людину, розуміючи, що ця втрата для них є непоправимою, те, що, втративши його назавжди, позбавлені можливості зростати з усвідомленням того, що їх батько живий і їх захистить, позбавлені можливості отримувати його підтримку та допомогу, як матеріальну так і моральну, зазнали моральних переживань та душевних страждань.
Враховуючи глибину моральних переживань та душевних страждань, яких зазнали діти загиблого у зв'язку зі смертю батька, зважаючи на обставини загибелі ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, ступінь вини загиблого, колегія суддів вважає, що присудження позивачці, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 80000.00 гривень на відшкодування моральної шкоди, тобто по 40000.00 гривень на кожну дитину буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Також колегія суддів зауважує, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 629/2371/23 вказано, що посилання касаційної скарги на не зазначення у резолютивних частинах оскаржуваних судових рішень відомостей про те, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов'язкових платежів, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень, з огляду на встановлений податковим законодавством порядок оподаткування доходу платника податку, зокрема встановлений підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України припис щодо не включення до оподатковуваного доходу платника податку сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди,завданої життю та здоров'ю.
Відтак, сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає оподаткуванню.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, колегія суддів виходить з наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька дітей внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід визначити в сумі 80000,00 грн., що узгоджується із висновками Верховного Суду у справах з аналогічними правовідносинами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2025 року в частині визначення розміру моральної шкоди змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 80000.00 гривень на відшкодування моральної шкоди, тобто по 40000.00 гривень на кожну дитину.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 04 березня 2026 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк