Справа № 610/2874/25
Іменем України
03 березня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року, ухвалене головуючим суддею Готра В.Ю. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір №112680488, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку № НОМЕР_1 було надано кредит у розмірі 30 000 гривень.
Позивач звертає увагу, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за цим кредитним договором виконало повністю.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, з подальшим укладанням додаткових угод до нього, в тому числі і щодо продовження терміну його дії, відповідно до якого перше відступило останньому належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог №95 від 25.08.2020, у тому числі і щодо ОСОБА_1 за цим кредитним договором.
У подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого перше відступило останньому належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимоги №10 від 31.07.2023, у тому числі і щодо відповідача за цим кредитним договором.
Згодом, 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 на загальну суму заборгованості 29 233,25 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за даним кредитним договором не виконав, унаслідок чого в нього станом на час подання позовної заяви наявна заборгованість у загальному розмірі 29 233,25 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23 449,61 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 783,64 гривні.
Посилаючись на наведені вище обставини позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №112680488 від 27.02.2020 у розмірі 29 233,25 грн, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №112680488 від 27.02.2020 у розмірі 29 233,25 гривень, 2 422,40 гривень судового збору та 3 000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Щодо процесуальних порушень судом першої інстанції вказує, що відповідач заявляв клопотання про витребування документів, однак суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання не мотивуючи таку відмову.
Така відмова, на переконання відповідача, є грубим порушенням принципів змагальності та диспозитивності та права на ефективний судовий захист.
Щодо порушень матеріального права, то суд першої інстанції не обґрунтував чому додаткові угоди, які укладались на продовження строку договору факторингу можуть слугувати легалізації такого договору.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 24.04.2018 у справі №914/868/17 та від 29.06.2021 у справі №905/306/17.
Тобто, суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем у зв'язку з тим, що позивач право вимоги так і не отримав.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Зазначає, що позиція відповідача щодо неналежності позивача є хибною. Договір факторингу укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є рамковою угодою протягом певного періоду в рамках якого сторони домовились співпрацювати. Право вимоги перейшло до позивача в день підписання сторонами реєстру права вимоги, що передбачено самим договором факторингу.
Просить звернути увагу, що реєстр прав вимоги було підписано 25.08.2020, а кредитний договір укладено між відповідачем та первісним кредитором 27.02.2020.
Щодо оплати за договорами факторингу, вказує, що у випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.
Позивач долучив до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги на кожному етапі переходу права вимоги.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір №112680488, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, зворотності і платності споживчий кредит у розмірі 30 000 грн, строком на 56 днів (тобто до 23.04.2020, останній день платежу відповідно до графіку платежів), зі сплатою 237,90% річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит /пункти 1.1.-1.4. договору/ (Т.1 а.с.23 на звороті, 24).
Цей кредитний договір і додаток № 1 до нього у виді графіку платежів підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у пункті 4.2. договору (Т1 а.с.24). Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника у вигляді К7544VSQ (Т.1 а.с.12, 24 на звороті).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного договору та перерахувало йому на платіжну картку № НОМЕР_2 через АТ КБ «ПриватБанк» 27.02.2020 грошові кошти в розмірі 30 000 грн, про що свідчить відповідне платіжне доручення (а.с.10) та надана суду АТ КБ «ПриватБанк» інформація про рух коштів по картці відповідача, з якої видно про зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 27.02.2020 коштів у розмірі 30 000 гривень (Т.1 а.с.218).
Відповідач ОСОБА_1 свої договірні зобов'язання виконав частково, сплативши ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кошти: 15.03.2020 у розмірі 9 280,39 грн; 08.04.2020 - 23 грн; 17.04.2020 - 5 грн; 21.04.2020 - 590 грн, а загалом на суму 9 898,39 грн, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на дату закінчення строку кредитування 23.04.2020 утворилася заборгованість у загальному розмірі 29 233,25 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 23 449,61 грн та процентам - 5 783,64 грн, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Т.1 а.с.32).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (Т.1 а.с.54-56), з подальшим укладанням до нього додаткових угод, у тому числі і щодо продовження терміну його дії, а саме: додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 (Т.1 а.с.56 на звороті-60), відповідно до якого перше відступило останньому належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог № 95 від 25.08.2020, у тому числі і щодо відповідача ОСОБА_1 за цим кредитним договором на загальну суму 29 233,25 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23 449,61 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 783,64 гривні (Т.1 а.с.52,53).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Таліон Плюс», то така станом на 25.08.2020 становить 29 233,25 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23 449,61 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 783,64 гривні (Т.1 а.с.31).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 з подальшими додатковими угодами до нього № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022 , відповідно до якого перше відступило останньому належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог № 10 від 31.07.2023, у тому числі і щодо відповідача за цим кредитним договором на загальну суму заборгованості 29 233,25 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23 449,61 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 783,64 гривні (Т.1 а.с.45-49).
Згодом, 04.06.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників на загальну суму заборгованості 29 233,25 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23 449,61 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 783,64 гривні (т.1 а.с.35, 38-42).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи слідує, що 27.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір №112680488, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, зворотності і платності споживчий кредит у розмірі 30 000 грн, строком на 56 днів (тобто до 23.04.2020, останній день платежу відповідно до графіку платежів), зі сплатою 237,90% річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
Позивач стверджує наступне: право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» було передано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» внаслідок підписання та передачі реєстру прав вимоги (боржників) № 95 від 25.08.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018; а за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання Реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023; 04.06.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників.
Відповідно до п. п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Згідно з п. п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. п. 5.3.3 вказаного договору фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі N 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Предметом відступлення може бути лише зобов'язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.
Колегія суддів зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Таким чином, укладаючи договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», первісний кредитор не міг передати право вимоги за кредитним договором №112680488 від 27.02.2020, оскільки на момент підписання договору факторингу не існували кредитні правовідносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Колегія суддів наголошує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Тож, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував набуття ТОВ «Таліон Плюс» та іншими фінансовими установами права вимоги за кредитним договором №112680488 від 27.02.2020 до ОСОБА_1 в контексті того, що таке право вимоги було відсутньо станом на 28.11.2018 в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а виникло воно у останнього лише 27.02.2020 року. Відтак, ТОВ «Таліон Плюс» не могло набути від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до ОСОБА_1 , а відповідно і відступити таке право іншим фінансовим установам.
А звідси, вимоги апеляційної скарги підлягає задоволенню, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року скасуванню, що є підставою для ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову стягнення судових витрат понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції з відповідача на користь позивача не здійснюється.
Крім цього, беручи до уваги положення ст. 141 ЦПК України, зокрема у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року скасувати та ухвалити в справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судові витрати у розмірі 3 633,60 гривні судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 03 березня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: