Справа № 308/11746/25
25 лютого 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Вереш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Б.Б. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, -
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Б.Б звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Середнянської селищної ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області 11 сесії 11 скликання «Про закріплення земельних ділянок» від 21.02.1992 року, розглянувши клопотання адміністрації агрофірми «ЛЕАНКА» про закріплення земельних ділянок за громадянами смт. Середнє: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в зв'язку з купівлею ними на підставі рішення трудового колективу квартир, що належать на праві особистої власності агропромислової фірми «Леанка», Середнянська селищна Рада народних депутатів - вирішено:
- закріпити за гр. ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 0.13 га в зв'язку з купівлею нею 16/50 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ;
- закріпити за гр. ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0.14 га в зв'язку з купівлею нею 16/50 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 ;
- закріпити за гр. ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0.13 га в зв'язку з купівлею нею 16/50 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 ;
Позивач зазначає, що наказом агропромфірми «Леанка» № 57 від 02.06.1992 року «Про продаж частини житлового будинку в АДРЕСА_4 , розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , дирекція рішила:
- Продати 17/50 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 , в якій вона проживає з сім'єю. Будинок цегляний, покрівля 50 %, шифер 50 %, черепиця. Надвірні споруди: сарай літ «Ж», сарай літ «З», огорожа літ «А».
Так у подальшому, 24 липня 1992 року між Агропромисловою фірмою «Леанка» Ужгородського району та гр. ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за № 3698, посвідчено державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори, за яким Агропромислова фірма «Леанка» Ужгородського району продала, а гр. ОСОБА_1 купила 17/50 частини належного продавцеві житлового будинку з належними до неї надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_4 . Жилий будинок в цілому: цегляний, вказаний в плані під літ. «А.А1», житловою площею 125.3 кв.м., загальнокорисною площею 223,8 кв.м з надвірними будівлями і спорудами: котелня-літ. «б» п'ять сараїв - літ. «В», «Г», «Д», «Ж», «З», огорожа.
Позивачем звертає увагу, що з витягу із реєстру права власності на нерухоме майно за № 8581655 від 10.10.2005 року, за номером запису: 695 в книзі 5, домоволодіння (три квартири), за адресою АДРЕСА_4 , у Реєстрі права власності на нерухоме майно було зареєстровано вказані частки, а саме:
- частку 16/50 - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, 3701, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- частку 17/50 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, 3698, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- частку 17/50 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, ВЕА 514366, 02.08.2006, приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Асаулюк А.В., посвідчений за № 2907.
Позивач посилається на те, що з інформаційної довідки з ДРРП за № 438489954 від 07.08.2025 року, домоволодіння (три квартири) за адресою: АДРЕСА_5 , яке складається з загальною площею (кв.м.): 242,3, житловою площею (кв.м.): 125.1, загальна вартість нерухомого майна (грн): 109 162 грн, що складається з сім кімнат, номер запису: 695 в книзі 5; належить на праві спільної часткової власності:
- у частці 16/50 - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, 3701, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- у частці 17/50 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, 3698, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- у частці 17/50 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, ВЕА 514366, 02.08.2006, приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Асаулюк А.В., посвідчений за № 2907.
Так, 20 червня 2025 року було виготовлено технічний паспорт будинку садибного типу на частину домоволодіння, а саме літера А, за якою загальна площа приміщень, підрахована за формулами розрахунку площ (кв.м) - 73,7, житлова (основна) - 41.6 кв.м., допоміжна - 32.1 кв.м., складається із 2-ох кімнат.
26 червня 2025 року рішенням Виконавчого комітету Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області «Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна» № 75 від 26.06.2025 року, відповідно до статей 51-53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанов Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 р. № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності», від 7 липня 2021 р. № 690 «Про затвердження Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна», беручи до уваги заяву про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна гр. ОСОБА_1 від 26.06.2025 року, виконавчий комітет селищної ради вирішив: Присвоїти поштову адресу квартирі в багатоквартирному житловому будинку: АДРЕСА_6 .
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за рішенням № 75 від 26.06.2025 року, квартирі АДРЕСА_5 присвоєно вищевказану адресу.
Зазначає, що у висновку щодо технічної можливості виділу частини об'єкта нерухомого майна в натурі, виданого КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 07.08.2025 року, наданого на замовлення Позивачки, то квартиру (розташовану у домоволодінні) АДРЕСА_5 , у висновку за технічними показниками об'єкт нерухомого майна може бути виділено. Так, із вказаного домоволодіння, вбачається новоутворений об'єкт нерухомого майна - Об'єкт № 1 : 17/50 частина домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами, а фактично домоволодіння під літ «А», загальною площею: - 73,7 кв.м., житловою площею - 41.6 кв.м., та допоміжною площею - 32.1 кв.м., що знаходиться на 1-ому поверсі.
Також зазначає, що з інформаційної довідки про інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.08.2025 року, ОСОБА_1 , під вказаною часткою домоволодіння, має у власності земельну ділянку площею 0.1277 га за кадастровим номером - 2124855500:03:003:0136, з цільовим призначенням - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позивач звертається до суду з вимогою про виділ її частки у натурі, що зумовлене не лише бажанням формально закріпити за собою конкретний об'єкт нерухомого майна, а й необхідністю припинити багаторічні та постійні конфлікти, що виникають у процесі спільного користування та утримання домоволодіння.
Вказує, що співвласники вказаного об'єкта нерухомого майна неодноразово вступали у суперечки з приводу порядку використання як житлових приміщень, так і господарських будівель, які перебувають на спільній земельній ділянці. Розбіжності виникали щодо питань проведення та фінансування ремонтних робіт, розподілу комунальних витрат, обслуговування інженерних мереж, благоустрою території, а також щодо права користування прибудинковою землею та господарськими спорудами. У багатьох випадках сторони займали діаметрально протилежні позиції, що унеможливлювало ухвалення будь-яких спільних рішень щодо належного утримання об'єкта. Особливо гострою є проблема відсутності чітко встановлених меж фактичного користування належними кожному співвласнику частками. Це призводить до того, що окремі співвласники без згоди інших займають спільні приміщення або частини господарських будівель, самовільно змінюють внутрішнє планування, здійснюють перебудови, які впливають на технічний стан усього будинку, та перешкоджають Позивачу у вільному та спокійному користуванні належною їй частиною. Внаслідок цього постійно виникають побутові конфлікти, які не лише ускладнюють проживання, але й створюють ризик пошкодження майна, погіршення його технічного стану та зниження вартості.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що неодноразово намагалася врегулювати дані питання у позасудовому порядку: пропонувала іншим співвласникам встановити конкретний порядок користування будинком, поділити господарські споруди та прибудинкову земельну ділянку у спосіб, який відповідав би належним кожному часткам. Однак усі спроби досягти компромісу закінчувалися безрезультатно. Відповідачі категорично відмовлялися від будь-яких домовленостей, що створювало для Позивача постійні перешкоди у реалізації її права власності.
Вважає, що єдиним можливим і законним способом остаточного врегулювання спірних правовідносин та уникнення подальших конфліктів є виділ у натурі частки Позивача із спільного майна. Такий спосіб захисту передбачений чинним цивільним законодавством, зокрема статтями 356, 364, 367 Цивільного кодексу України, і дозволяє власнику спільної часткової власності перетворити свою ідеальну частку у праві на конкретно визначений, відокремлений об'єкт нерухомого майна, який буде перебувати у його одноосібній власності.
Рух справи.
Ухвалою суду від 29.08.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачам строк для подання відзиву.
У підготовче судове засідання представник позивача - адвокат Бойко Б.Б. надав суду заяву у якій просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче судове засідання надали заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги визнають у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.10.2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Б.Б. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Середнянської селищною Ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області 11 сесії 11 скликання «Про закріплення земельних ділянок» від 21.02.1992 року, розглянувши клопотання адміністрації агрофірми «ЛЕАНКА» про закріплення земельних ділянок за громадянами смт. Середнє: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в зв'язку з купівлею ними на підставі рішення трудового колективу квартир, що належать на праві особистої власності агропромислової фірми «Леанка», Середнянська селищна Рада народних депутатів - вирішено:
- закріпити за гр. ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 0.13 га в зв'язку з купівлею нею 16/50 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ;
- закріпити за гр. ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0.14 га в зв'язку з купівлею нею 16/50 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 ;
- закріпити за гр. ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0.13 га в зв'язку з купівлею нею 16/50 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 ;
З наказу агропромфірми «Леанка» № 56 від 02.06.1992 року «Про продаж частини житлового будинку в АДРЕСА_4 , розглянувши заяву гр. ОСОБА_4 , дирекція вирішила:
- Продати 17/50 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , в якій вона проживає з сім'єю. Будинок цегляний, покрівля 50 %, шифер 50 %, черепиця. Надвірні споруди: сарай літ «Б», огорожа літ «№».
Відповідно до наказу агропромфірми «Леанка» № 57 від 02.06.1992 року «Про продаж частини житлового будинку в АДРЕСА_4 , розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , дирекція вирішила:
- Продати 17/50 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 , в якій вона проживає з сім'єю. Будинок цегляний, покрівля 50 %, шифер 50 %, черепиця. Надвірні споруди: сарай літ «Ж», сарай літ «З», огорожа літ «А».
Відповідно до наказу агропромфірми «Леанка» № 58 від 02.06.1992 року «Про продаж 16/50 частини житлового будинку в АДРЕСА_4 », розглянувши заяву гр. ОСОБА_5 , дирекція вирішила:
- Продати 16/50 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , в якій вона проживає з сім'єю. Будинок цегляний, покрівля 50 %, шифер 50 %, черепиця. Надвірні споруди: сарай літ «Г», сарай літ «Д», огорожа літ «№».
Як встановлено, 24 липня 1992 року між Агропромисловою фірмою «Леанка» Ужгородського району та гр. ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за № 3701, посвідчено державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори, за яким Агропромислова фірма «Леанка» Ужгородського району продала, а гр. ОСОБА_5 купила 16/50 частин належного продавцеві житлового будинку з належними до неї надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_4 . Жилий будинок в цілому: цегляний, вказаний в плані під літ. «А.А1», житловою площею 125.3 кв.м., загальнокорисною площею 223,8 кв.м з надвірними будівлями і спорудами: котелня-літ. «б» п'ять сараїв - літ. «В», «Г», «Д», «Ж», «З», огорожа.
24 липня 1992 року між Агропромисловою фірмою «Леанка» Ужгородського району та гр. ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за № 3698, посвідчено державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори, за яким Агропромислова фірма «Леанка» Ужгородського району продала, а гр. ОСОБА_1 купила 17/50 частини належного продавцеві житлового будинку з належними до неї надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_4 . Жилий будинок в цілому: цегляний, вказаний в плані під літ. «А.А1», житловою площею 125.3 кв.м., загальнокорисною площею 223,8 кв.м з надвірними будівлями і спорудами: котельня-літ. «б» п'ять сараїв - літ. «В», «Г», «Д», «Ж», «З», огорожа.
24 липня 1992 року між Агропромисловою фірмою «Леанка» Ужгородського району та гр. ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за № 3699, посвідчено державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори, за яким Агропромислова фірма «Леанка» Ужгородського району продала, а гр. ОСОБА_6 купила 17/50 частини належного продавцеві житлового будинку з належними до неї надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_4 . Жилий будинок в цілому: цегляний, вказаний в плані під літ. «А.А1», житловою площею 125.3 кв.м., загальнокорисною площею 223,8 кв.м з надвірними будівлями і спорудами: котельня-літ. «б» п'ять сараїв - літ. «В», «Г», «Д», «Ж», «З», огорожа.
Так відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно за № 8581655 від 10.10.2005 року, за номером запису: 695 в книзі 5, домоволодіння (три квартири), за адресою АДРЕСА_4 , у Реєстрі права власності на нерухоме майно було зареєстровано вказані частки, а саме:
- частку 16/50 - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, 3701, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- частку 17/50 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, 3698, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- частку 17/50 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, ВЕА 514366, 02.08.2006, приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Асаулюк А.В., посвідчений за № 2907.
Так, 02 серпня 2006 року між ОСОБА_6 , як стороною «Продавець», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , далі - Покупець, з другої сторони, було укладено договір купівлі-продаж частки домоволодіння, ВЕА 514366, від 02.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу - Асаулюк А.В., щодо 17/50 частини домоволодіння (три квартири) АДРЕСА_5 , з відповідністю часткою господарських будівель і споруд (далі - частка домоволодіння), а Покупець зобов'язується прийняти вказане майно.
Так відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно за № 13567509 від 14.02.2007 року, за номером запису: 695 в книзі 5, домоволодіння (три квартири), за адресою АДРЕСА_4 , у Реєстрі права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 було зареєстровано 17/50 частку вказаного домоволодіння.
Як вбачається з інформаційної довідки з ДРРП за № 438489954 від 07.08.2025 року, домоволодіння (три квартири) за адресою: АДРЕСА_5 , яке складається з загальною площею (кв.м.): 242,3, житловою площею (кв.м.): 125.1, загальна вартість нерухомого майна (грн): 109 162 грн, що складається з сім кімнат, номер запису: 695 в книзі 5; належить на праві спільної часткової власності:
- у частці 16/50 - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, 3701, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- у частці 17/50 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, 3698, 24.07.1992, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, посвідчений за № 3701 від 24.07.1992;
- у частці 17/50 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, ВЕА 514366, 02.08.2006, приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Асаулюк А.В., посвідчений за № 2907.
Так, на замовлення позивача було виготовлено технічний паспорт будинку садибного типу на частину домоволодіння, а саме літера А, за якою загальна площа приміщень, підрахована за формулами розрахунку площ (кв.м) - 73,7, житлова (основна) - 41.6 кв.м., допоміжна - 32.1 кв.м., складається із 2-ох кімнат.
26 червня 2025 року рішенням Виконавчого комітету Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області «Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна» № 75 від 26.06.2025 року, відповідно до статей 51-53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанов Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 р. № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності», від 7 липня 2021 р. № 690 «Про затвердження Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна», беручи до уваги заяву про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна гр. ОСОБА_1 від 26.06.2025 року, виконавчий комітет селищної ради вирішив: Присвоїти поштову адресу квартирі в багатоквартирному житловому будинку': АДРЕСА_6 .
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за рішенням № 75 від 26.06.2025 року, квартирі АДРЕСА_5 присвоєно вищевказану адресу.
Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частини об'єкта нерухомого майна в натурі, виданого КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 07.08.2025 року, наданого на замовлення Позивачки, то квартиру (розташовану у домоволодінні) АДРЕСА_5 , у висновку за технічними показниками об'єкт нерухомого майна може бути виділено. Так, із вказаного домоволодіння, вбачається новоутворений об'єкт нерухомого майна - Об'єкт № 1 : 17/50 частина домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами, а фактично домоволодіння під літ «А», загальною площею: - 73,7 кв.м., житловою площею - 41.6 кв.м., та допоміжною площею - 32,1 кв.м., що знаходиться на 1-ому поверсі.
Відповідно до інформаційної довідки про інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.08.2025 року, ОСОБА_1 , під вказаною часткою домоволодіння, має у власності земельну ділянку площею 0.1277 га за кадастровим номером - 2124855500:03:003:0136, з цільовим призначенням - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Так, відповідно до висновку КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 07.08.2025 року, квартира АДРЕСА_7 , може бути виділена у натурі як самостійний об'єкт нерухомості. У вказаному висновку зазначено, що дана частина будинку є конструктивно відокремленою, має власний вхід, окремі житлові та допоміжні приміщення, забезпечена комунікаціями та інженерними мережами, що дозволяє використовувати її автономно, без залежності від інших часток.
Крім того, Позивач є власником земельної ділянки площею 0,1277 га, кадастровий номер 2124855500:03:003:0136, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказана земельна ділянка розташована безпосередньо під тією частиною домоволодіння, яка належить Позивачу, що додатково свідчить про реальну можливість виділу цієї частки у натурі з урахуванням земельних меж та цільового призначення ділянки.
Варто також наголосити, що згідно з розрахунками, частка Позивача у праві спільної часткової власності на домоволодіння становить 17/50, що при загальній площі об'єкта 242,3 кв.м відповідає орієнтовно 82,38 кв.м загальної площі. Водночас, згідно з технічним паспортом, виготовленим 20.06.2025 року, Позивач просить виділити у натурі об'єкт загальною площею лише 73,7 кв.м, що на 8,68 кв.м менше, ніж передбачено її ідеальною часткою.
Так позивачем надано розрахунок площі:
- 242,3 кв.м ? 17 = 4 119,1 кв.м
- 4 119,1 ? 50 = 82,382 кв.м (це площа, що відповідає її частці у праві власності).
Фактична площа, яку вона просить виділити згідно з техпаспортом - 73,7 кв.м.
Отже, судом встановлено різницю площі: 82,382 кв.м - 73,7 кв.м = 8,682 кв.м менше, ніж передбачає її частка. Це свідчить про те, що Позивач діє добросовісно, не перевищує належних їй прав та не вимагає площі, яка б виходила за межі її частки у спільному майні.
Таким чином, об'єктивні технічні, правові та фактичні обставини справи переконливо доводять, що виділ у натурі 17/50 частини домоволодіння на користь Позивача є не лише можливим, а й необхідним для забезпечення повної та ефективної реалізації її права власності, усунення перешкод у користуванні та припинення подальших конфліктів між співвласниками.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. За змістом ч. ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу у натурі частки із спільного майна для співласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності припиняється. Така особа набуває право на виділене майно, і у випадку встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У відповідності до ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу, і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
В тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Такі висновки ґрунтуються на положенні ст. ст. 15, 16, 367 ЦК України та відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», об'єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 607/4891/15-ц зазначив, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників (постанова Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 2114/2-3819/11).
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №2-413/11, від 10.05.2023 у справі №404/7307/14, від 13.07.2023 у справі № 583/2924/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до пункту 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).
Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Пунктом 21 Постанови № 7 Пленуму верховного Суду України від 16.04.2004 (із змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Як встановлено, спірне майно сторін є об'єктами нерухомого майна і виділ частки з нього відповідно до висновку КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» є можливим.
Оцінюючи встановлені у справі обставини в сукупності, суд виходить із того, що позивач є співвласником домоволодіння у розмірі 17/50 частки. З наданого технічного паспорта та висновку КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 07.08.2025 року вбачається, що частина домоволодіння, яка фактично використовується позивачем як квартира АДРЕСА_8 , є конструктивно відокремленою, має окремий вхід, окремі житлові та допоміжні приміщення, інженерні комунікації, що забезпечують її автономне функціонування, та відповідає будівельним нормам для самостійного використання як окремого об'єкта нерухомості.
Суд враховує, що зазначена частина об'єкта вже отримала окрему поштову адресу рішенням виконавчого комітету Середнянської селищної ради № 75 від 26.06.2025 року, що підтверджує її фактичну та юридичну відокремленість. Крім того, позивач є власником земельної ділянки площею 0,1277 га, кадастровий номер 2124855500:03:003:0136, розташованої під відповідною частиною будинку, що додатково свідчить про реальність та правову можливість виділу цієї частки у натурі без порушення прав інших співвласників.
Суд також бере до уваги, що площа приміщень, які позивач просить виділити, становить 73,7 кв.м, що є меншою за площу, яка формально відповідає її ідеальній частці (82,382 кв.м.). Таким чином, вимоги позивача не виходять за межі належних їй прав, не порушують балансу інтересів співвласників та не спрямовані на одержання майна понад розмір її частки.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд..
Відповідачі у поданих заявах позовні вимоги визнали у повному обсязі. Суд перевірив таке визнання позову на предмет його відповідності вимогам закону та відсутності порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб. Враховуючи, що заявлені вимоги ґрунтуються на нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами, а їх задоволення не порушує прав інших співвласників і не суперечить закону, суд приймає визнання позову відповідачами.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у справі наявні всі передбачені законом умови для виділу у натурі 17/50 частки домоволодіння, що належить позивачу, із припиненням щодо неї права спільної часткової власності на вказане домоволодіння та виникненням у позивача права особистої приватної власності на новоутворений об'єкт нерухомого майна.
Такий виділ забезпечить реалізацію гарантованих статтями 316, 317, 319, 364, 367 ЦК України правомочностей власника, усуне правову невизначеність у відносинах між співвласниками, припинить режим спільної часткової власності щодо виділеної частки та створить умови для самостійного володіння, користування і розпорядження позивачем належним їй майном без залежності від волі інших осіб.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, досліджені докази, норми матеріального права, що підлягають застосуванню, а також визнання позову відповідачами, суд приходить до переконання про обґрунтованість у частині позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у частковому обсязі.
Щодо позовної вимоги «надати нову поштову адресу - АДРЕСА_9 .».
Із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.7 постанови від04.10.1991року №7«Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Ураховуючи те, що після поділу спільного майна між співвласниками, кожному власнику має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, газопостачання, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України та п.10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 року №1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 року об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. При підготовці документів про поділ нерухомого майна суб'єкти господарювання проводять такі дії: уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об'єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах; за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально. Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна.
У висновку щодо технічної можливості виділу частини об'єкта нерухомого майна в натурі, виданого КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 07.08.2025 року, наданого на замовлення Позивачки, то квартиру (розташовану у домоволодінні) АДРЕСА_5 , у висновку за технічними показниками об'єкт нерухомого майна може бути виділено. Так, із вказаного домоволодіння, вбачається новоутворений об'єкт нерухомого майна - Об'єкт № 1 : 17/50 частина домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами, а фактично домоволодіння під літ «А», загальною площею: - 73,7 кв.м., житловою площею - 41.6 кв.м., та допоміжною площею - 32.1, що знаходиться на 1-ому поверсі.
Також зазначає, що з інформаційної довідки про інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.08.2025 року, ОСОБА_1 , під вказаною часткою домоволодіння, має у власності земельну ділянку площею 0.1277 га за кадастровим номером - 2124855500:03:003:0136, з цільовим призначенням - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Окрім цього, відповідно до підпункту 1 п. 6 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об'єкту нового будівництва, визначеного частиною дев'ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об'єкта будівництва.
Присвоєння поштової адреси є адміністративною дією, що здійснюється уповноваженим органом у межах його дискреційних повноважень. За своєю правовою природою така дія полягає не у підтвердженні вже існуючої адреси, а у наданні адреси об'єкту нерухомого майна, який як самостійний об'єкт до моменту поділу та державної реєстрації фактично і юридично ще не існує.
Суд не вправі підміняти собою відповідний орган та приймати замість нього рішення про присвоєння конкретної поштової адреси, оскільки це виходить за межі судових повноважень та суперечить принципу розподілу влад. Водночас встановлення судом факту виділу у натурі частки домоволодіння та визнання за позивачем права власності на новоутворений об'єкт нерухомого майна є належною та достатньою правовою підставою для подальшого звернення до уповноваженого органу з метою присвоєння такому об'єкту окремої поштової адреси у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Відтак, покладання на орган обов'язку видати «нову поштову адресу» вважатиметься втручанням у дискреційні повноваження органу, який надає вказану адміністративну послугу.
Зазначене також узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Обермайєр проти Австрії" (Obarmeier v. Austria), рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гранд Стівенс та інші проти Італії" (GrandeStevensandOthers v. Italy). При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повинен забезпечувати ефективний захист його прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, позовна вимога в частині безпосереднього надання судом нової поштової адреси задоволенню не підлягає, оскільки таке питання віднесене до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування та має вирішуватися в адміністративному порядку після виникнення самостійного об'єкта нерухомого майна на підставі цього судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення позову
Керуючись ст.ст. 10,12,13,18,81,258,263-265, 273, 352, 354,355 ЦПК України, ст. 370 ЦК України, суд, -
Позовну заяву - задоволити частково.
Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в натурі належну їй 17/50 (сімнадцять п'ятдесятих) частки від домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , виділивши їй частину домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами, а фактично домоволодіння під літ «А», загальною площею: - 73,7 кв.м., житловою площею - 41.6 кв.м., та допоміжною площею - 32.1, що знаходиться на 1-ому поверсі.
В решті вимог позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 04.03.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк