Справа № 1-323/11
1/308/5/21
03 березня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ужгороді кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
Ужгородським міськрайонним судом розглядається кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Згідно обвинувального висновку ОСОБА_3 , 20.09.2010 близько 14:15 години, знаходячись у кв. АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , яка надала йому дозвіл на тимчасове проживання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрав ноутбук марки «Асус К-50 Ю», вартістю 3794 грн., належний потерпілій ОСОБА_5 , яка також тимчасово проживала у вказаній квартирі, і заволодівши викраденим майном, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
За таких обставин, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка).
В порядку ст.11- 1 КПК України (в редакції 1960 року) до суду звернувся прокурор Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області з письмовим клопотанням про вирішення питання про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 , відповідно до ст.49 КК України,
У судове засідання прокурор надав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив таке задоволити.
Дослідивши наявні матеріали, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора за наступними підставами.
П.11 Розділу XІ "Перехідні положення" КПК України (2012 року), встановлено, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відтак, суд при розгляді даної кримінальної справи керуватиметься положеннями КПК України 1960 року.
Злочин який інкримінується ОСОБА_3 є кримінальним проступком (ст. 12 КК України).
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину..
Аналогічна норма, яка не погіршує становище ОСОБА_3 міститься і в ч. 2 ст. 49 КК України, згідно якої перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до п. 5. ч. 1 ст.71 КПК України (в редакції 1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно із ч. 2 ст.11-1 КПК України (в редакції 1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 72, 8, 9, 10, 111 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному висновку, подія кримінального правопорушення мала місце 20.09.2010 року, відтак з дня вчинення кримінального правопорушення, минуло більше п'ятнадцяти років.
Закінчення вказаного строку відповідно до вимог ст. 49 КК України, ст. ст. 71,11-1 КПК України (в редакції 1960) та є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, оскільки в зв'язку з цим припиняються повноваження держави щодо кримінального переслідування такої особи.
Водночас, судом перевірено обмеження застосування давності, передбачені в ч. ч. 2-5 ст. 49 КК України.
Згідно ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1141, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 не відноситься до категорій кримінальних правопорушень, згаданих законодавцем у ч. 4 та ч.5 ст. 49 КК України.
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 за результатами розгляду справи №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності.
Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Велика Палата вважає, що встановлені ч. 2 ст. 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.
Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 8 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз'яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 за результатами розгляду справи № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов'язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.
Суд вважає, що у даному випадку обставини вказаної кримінальної справи свідчать про можливість застосування норми-виключення із правила, враховуючи значний строк, який минув з часу вчинення правопорушень до дня судового розгляду. З моменту вчинення кримінального правопорушення і до теперішнього часу минуло більше 15 років, тобто минули загальні строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Підсудний ОСОБА_3 , не з'являючись до суду з моменту перебування справи у суді, фактично ігноруючи не тільки правосуддя але й обставини, які можуть вплинути на його права та обов'язки, виявив не бажання розумно оцінити всі наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, що на думку суду, свідчить про небажання у будь-який спосіб вирішити вказану кримінальну справу. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 не бажає спростування обвинувачення та реалізації свого права на захист, відмовляючись у такий спосіб від своїх прав, які передбачені і гарантовані КПК України (1960 року), в тому числі і від права на розгляд стосовно нього справи у суді.
Враховуючи викладені обставини та встановлені факти, а також наведені вимоги КПК України (в редакції 1960 року) та КК України, висунуте підсудному обвинувачення, яке мало місце у 2010 році, та ту обставину, що ОСОБА_3 більше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд вважає, що у цьому випадку можливо без шкоди для особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, провести розгляд кримінального провадження без її участі та закрити провадження у справі за встановлених підстав, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України, у зв'язку з чим клопотання прокурора про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст.81 КПК України (в редакції 1960 року).
Також з'ясовано, що у ході досудового розслідування 29.09.2010 року речовий доказ «ноутбук марки «ASUS K-50 IG» передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 .
Також судом встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення судових експертиз. Однак встановлено, що судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов потерпілої залишити без розгляду.
Керуючись ст. 12, 49 КК України, Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» за №101-IX від 18.09.2019р.; п.11 Розділу ХІ Перехідних Положень до КПК України (в ред.2012 року), ст. ст. 71 ч.1 п.5, 111, 28, 81, 93, 126, 248, 262, 282 КПК України (в редакції 1960 року), -
Клопотання прокурора - задоволити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 185 КК України (в редакції на момент вчинення злочину), на підставі ст.49 КК України - закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрити, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно ст.11- 1 КПК України.
Відповідно ст.28 КПК України (в редакції 1960 року) цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази: «ноутбук марки «ASUS K-50 IG» - передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1