Справа № 308/3091/26
04 березня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026078030000018 від 15.01.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Закарпатської області, Ужгородського району, с. Оноківці, який зареєстрований та фактично проживає: АДРЕСА_1 , військовослужбовець, який перебуває на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, із середньою освітою, який у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення (поступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_3 , з 24.10.2025 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону. Так, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІУ, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551 -XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, передбачених посадою; керуватися тільки законами України; діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Натомість, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам нормативно-правових актів, вчинив кримінальні правопорушення (проступки) проти авторитету органів державної влади, за наступних обставин. Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.01.2026 близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час раптово виниклого конфлікту між ним та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс останньому декілька ударів правою та лівою рукою затисненими в кулаки в область обличчя та тулуба. Тілесні ушкодження параорбітальної гематоми зліва, садно спинки носа мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше, як шість днів і за цією ознакою згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження. Тілесні ушкодження у вигляді рани язика та перелому кісток носа потягли за собою розлад здоров'я тривалістю, понад 6-ть днів, але менше 21-го дня згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Як встановлено судом, відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 в присутності його захисника ОСОБА_5 прокурором роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, після чого ОСОБА_4 у заяві підтвердив роз'яснення йому вказаних положень та надав добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. При цьому у даній заяві обвинуваченим ОСОБА_3 зазначено, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку за ч. 2 ст. 125 КК України, згоден та не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному провадженні.
Крім того, до суду з обвинувальним актом направлено заяву потерпілого ОСОБА_4 , згідно з якою він не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026078030000018 від 15.01.2026 року.
Прокурором відповідно до вимог ч.1 ст. 302 КПК України в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, наявність заяви потерпілого ОСОБА_4 , в якій останній зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному проваджені, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням його заяви щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути у порядку, визначеному ст. ст. 381, 382 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, дані про особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, який у силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставиною, визначеною ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку, за наявності альтернативної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Процесуальних витрат немає.
Питання речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 375, 376, 381, 382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1