вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" березня 2026 р. Справа№ 911/1150/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025
у справі №911/1150/25 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Трейдінг Груп",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою
26.03.2025 Виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», в якому прокурор просив усунути перешкоди у здійсненні Вороньківською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202 загальною площею 1,9999 га шляхом її повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп» на користь Вороньківської сільської ради.
03.11.2025 р. керівник Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій він просив прийняти заяву про зміну предмету позову та розглядати п. 2 прохальної частини позову у наступній редакції:
«Витребувати на користь держави в особі Вороньківської сільської ради Бориспільського району з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп» (код 36686434) земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202 загальною площею 1,9999 га».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25 повернуто заяву про зміну предмета позову та додані до неї документи прокурору.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, перший заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури 04.12.2025 (згідно поштового трекера) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025 про повернення заяви про зміну предмету позову, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Зокрема, скаржник вказував, що позовна заява подана прокурором з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з цим позовом до суду. Частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції не має зворотної дії в часі, оскільки є нормою процесуального права. Крім того, прокурор подав лише заяву про зміну предмета позову, а не зміну предмета і підстав позову, а тому, відповідно, прокурор не подавав нового позову.
Крім того, за доводами скаржника, вказані вимоги законодавства не поширюються на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача, яким є відповідач.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1150/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
19.12.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Бориспільської окружної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка сформована в системі «Електронний суд» 19.12.2025, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25 без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1150/25.
25.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив третьої особи на апеляційну скаргу прокурора, в якому третя особа заперечила проти доводів скаржника, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
07.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1150/25.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб, тобто до 04 травня 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №911/1150/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
26.03.2025 виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», в якому прокурор просив усунути перешкоди у здійсненні Вороньківською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202 загальною площею 1,9999 га шляхом її повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп» на користь Вороньківської сільської ради.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
03.11.2025 керівник Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій він просив прийняти заяву про зміну предмету позову та розглядати п. 2 прохальної частини позову у наступній редакції:
«Витребувати на користь держави в особі Вороньківської сільської ради Бориспільського району з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп» (код 36686434) земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202 загальною площею 1,9999 га».
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2025 залишено без руху заяву прокурора про зміну предмету позову; встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 10 днів з дня отримання прокурором даної ухвали; запропоновано прокурору надати до суду:
- експертно-грошову оцінку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату заяви про зміну предмету позову від 03.11.2025;
- докази внесення на депозитний рахунок Господарського суду Київської області грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202, експертно-грошова оцінка якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання заяви (03.11.2025).
Попереджено прокурора про те, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута прокурору.
В обґрунтування зазначеної ухвали суд першої інстанції зазначив, що заява про зміну предмету позову має відповідати вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, що визначені статтею 162 та вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає вимоги щодо документів, які додаються до позовної заяви. Невідповідність заяви таким вимогам є підставою для настання процесуальних наслідків, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України у випадку подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених законом.
Зокрема, суд посилався на приписи ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 4292-ІХ), якою передбачено у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Також, суд першої інстанції посилався на Закон № 4292-ІХ, яким доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
« 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.»
А тому, виходячи з аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості спірного майна, оціненого згідно із законом, є обов'язковою матеріально-правовою передумовою для витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади.
Проте, прокурором до заяви про зміну предмету позову не додано документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання заяви про зміну предмету позову (03.11.2025).
Крім того, щодо тверджень прокурора викладених в поданій заяві про зміну предмету позову про недобросовісність відповідача, суд першої інстанції вказував, що добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне, а спростування зазначеної презумпції, можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.
Зважаючи на наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява про зміну предмету позову подана без додержання вимог, викладених у частині 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, та надав прокурору час на усунення недоліків.
21.11.2025 надійшли пояснення прокурора, в яких прокурор зазначив, що в законодавстві України, в тому числі у Законі України №4292-ІХ, відсутні норми, які вказують на те, що ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України має зворотню дію в часі. Водночас, позовну заяву з доданими до неї документами подано прокурором до суду 26.03.2025 з дотриманням вимог ст. 164 ГПК України та підстав для залишення її без руху судом не вбачалось.
Крім того, прокурор посилався на постанову Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №903/968/23, в якій зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
А тому, прокурор вважав, що подання заяви про зміну предмету позову без зміни підстав позову не може вважатись пред'явленням нової позовної заяви або ототожнюватись з такою дією.
За вказаних обставин, оскільки позовна заява відповідала вимогам ст. 164 ГПК України на дату звернення прокурора до суду 26.03.2025, то підстав для подання прокурором оцінки земельної ділянки та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, на даний час немає.
Також, прокурор наголошував, що відповідач в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих характерних для земель водного фонду природних ознак, діяв недобросовісно набуваючи спірну земельну ділянку у власність, а тому є недобросовісним набувачем.
В свою чергу, невнесення прокурором вартості витребуваного майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача.
Враховуючи зазначене, прокурор просив врахувати зазначені пояснення та продовжити розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25 повернуто заяву про зміну предмета позову та додані до неї документи прокурору.
Суд першої інстанції в обґрунтування ухвали зазначив, що прокурором не усунуто недоліки заяви про зміну предмету позову. Прокурором не надано експертно-грошову оцінку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202 та докази внесення на депозитний рахунок господарського суду Київської області грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202.
При цьому, суд зазначив, що письмові пояснення Бориспільської окружної прокуратури, які надійшли до суду 21.11.2025, за своїм змістом є запереченнями на ухвалу суду від 11.11.2025., а у підготовчому засіданні 25.11.2025 р. прокурор повідомив суд, що інші документи, пов'язані з усуненням недоліків заяви про зміну предмету позову (окрім пояснень), ні до поштового відділення, ні через систему «Електронний суд», не подавались.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що прокурором не виконано вимоги ухвали господарського суду Київської області від 11.11.2025 р. про залишення заяви про зміну предмету позову без руху, а тому вказана заява підлягає поверненню.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
09.04.2025 набрав чинності Закон України №4292-ІХ від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 ГПК України.
Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Законом № 4292-ІХ також доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
« 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Законом № 4292-ІХ статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Повертаючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
Норми, які зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне, а спростування зазначеної презумпції, можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову прокурора на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, виходячи з наступного.
Так, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
В свою чергу, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-IX встановлено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі лише в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна.
Вказаний припис, як і припис пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону (яким доповнено ст. 164 Господарського процесуального кодексу України частиною шостою) не містить нормативного встановлення зворотної дії у часі саме частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Застосовуючи норми ч. 3 ст. 3 ГПК України, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.10.2021 у справі №905/2382/18, від 21.07.2021 у справі №904/903/20, від 20.01.2021 у справі №905/2382/18, від 12.11.2020 у справі №911/956/17, де Суд дійшов висновку про те, що факт подання юридичною особою або іншими особами до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідних осіб права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні ч. 3 ст. 3 ГПК України, що зумовлює обов'язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що норми Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії стороною у справі.
У цій справі позовна заява подана прокурором 26.03.2025 з позовною вимогою про усунення перешкод у здійсненні Вороньківською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202 загальною площею 1,9999 га шляхом її повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп» на користь Вороньківської сільської ради.
В подальшому, 03.11.2025 прокурор звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій він просив прийняти заяву про зміну предмету позову та розглядати п. 2 прохальної частини позову у наступній редакції:
«Витребувати на користь держави в особі Вороньківської сільської ради Бориспільського району з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп» (код 36686434) земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220882900:03:002:0202 загальною площею 1,9999 га».
При цьому, прокурор стверджував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп» є недобросовісним набувачем, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та не може передаватись у приватну власність, про що відповідач був обізнаний або мав бути обізнаний в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих характерних для земель водного фонду природних ознак спірної земельної ділянки.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.
В свою чергу, положення частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню.
Питання про добросовісність / недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
При цьому, у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п'ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №354/160/25, від 01.12.2025 у справі №354/419/25, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19, пункт 7.43) від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19, пункти 81, 83, 84), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 95), від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21, пункт 102), від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23, пункт 221), від 16.04.2025 у справі № 924/971/23.
Отже, зважаючи на посилання прокурора у заяві про зміну предмета позову на норми статті 387 ЦК України, доводи прокурора і його позиція у спірних правовідносинах зводяться до того, що спірне майно вибуло з володіння держави внаслідок неправомірних і недобросовісних дій її набувачів, зокрема і Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Трейдінг Груп».
Таким чином, за встановлених у цій справі обставин суд першої інстанції зробив неправильний висновок про наявність підстав для повернення заяви про зміну предмету позову.
Оскільки прокурор у цій справі заявляє вимоги про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача (останнього набувача), то приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164, частини четвертої статті 174 ГПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття заяви про зміну предмету позову до розгляду. Питання про добросовісність / недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі та при розгляді справи по суті.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції помилково не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу з посиланням на частину четверту статті 174 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Відтак, судова колегія визнає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції передчасні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду згідно з ст. 280 Господарського процесуального кодексу України.
За викладених обставин, апеляційна скарга першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття заяви про зміну предмета позову.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції (вирішення питання щодо прийняття заяви про зміну предмета позову), розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 25.11.2025 у справі №911/1150/25 скасувати.
3. Матеріали справи №911/1150/25 повернути до Господарського суду Київської області для вирішення питання щодо прийняття заяви про зміну предмета позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга