вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" березня 2026 р. Справа№ 911/3037/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2025 (повний текст ухвали підписано 08.12.2025)
у справі №911/3037/25 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник»
до Миронівської міської ради
про встановлення земельного сервітуту
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожник" завернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Миронівської міської ради про встановлення земельного сервітуту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у товариства наявний спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.07.2013, а тому, оскільки законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, зокрема, і шляхом встановлення земельних сервітутів, то позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача.
Проте, відповідач своїми рішеннями відмовив ТОВ «Дорожник» у встановленні земельного сервітуту та укладенні відповідних договорів про встановлення земельного сервітуту для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд пов'язаних із зазначеним видом діяльності в зв'язку з відсутністю державної реєстрації права комунальної власності спірних земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3037/25 за правилами загального позовного провадження.
14.11.2025 від Миронівської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2025 у справі №911/3037/25 клопотання Миронівської міської ради про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №911/3037/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/9449/20, яка перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» звернулося 17.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 29.09.2025, направити матеріали справи до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Зокрема, скаржник наголошував на тому, що спеціальний дозвіл на користування надрами №5821 для видобування пісків є дійсним і на даний час.
Водночас, предметом розгляду у справі №911/3037/25 є саме встановлення земельного сервітуту і вирішення спору, яке жодним чином не є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/9449/20 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5821 від 29.07.2013.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 справу №911/3037/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2025 у справі №911/3037/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2025 у справі №911/3037/25 без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3037/25.
24.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3037/25.
26.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб, тобто до 04 травня 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №911/3037/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожник" завернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Миронівської міської ради про встановлення земельного сервітуту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у товариства наявний спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.07.2013 №5821, а тому, оскільки законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, зокрема, і шляхом встановлення земельних сервітутів, то позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача.
Проте, відповідач своїми рішеннями відмовив ТОВ «Дорожник» у встановленні земельного сервітуту та укладенні відповідних договорів про встановлення земельного сервітуту для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд пов'язаних із зазначеним видом діяльності в зв'язку з відсутністю державної реєстрації права комунальної власності спірних земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3037/25 за правилами загального позовного провадження.
Разом з тим, 14.11.2025 від Миронівської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що відповідно до абзацу 15 пункту 5.3 розділу V Угоди про умови користування надрами з метою видобування пісків ділянка «Ємчиха» Миронівського району № 5821 від 29.12.2016, яка є додатком до Спеціального дозволу на користування надрами №5821 від 29.07.2013, надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці робіт, передбачених дозволом, після зупинення дії дозволу або анулювання дозволу.
Окрім того, відповідач зазначив, що на спірних земельних ділянках наявні Червонокнижні види рослин та тварин, а тому на сьогодні розробляються клопотання та наукове обґрунтування щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Бобирівська гребля» на спірних земельних ділянках.
Оскільки рішення в справі №320/9449/20 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5821 віл 29.07.2013 року не прийнято, Позивач відповідно до Угоди про умови користування надрами з метою видобування пісків ділянка «Ємчиха» Миронівського району № 5821 від 29.12.2016 року зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці робіт, передбачених дозволом, після зупинення дії дозволу або анулювання дозволу, що фактично свідчить про те, що діяльність з видобутку піску може здійснюватися лише за наявності діючого спецдозволу, а також наявний обов'язок як Позивача так і Відповідача зі збереження об'єктів Червоної книги України, в тому числі до вирішення питання щодо охорони виявлених Червонокнижних видів рослин та тварин на спірних земельних ділянках, розгляд поточної справи підлягає зупиненню.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2025 у справі №911/3037/25 клопотання Миронівської міської ради про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №911/3037/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/9449/20, яка перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування зазначеної ухвали суд першої інстанції зазначив, що встановлення або анулювання права користування надрами має публічно-правовий характер, вирішується виключно в адміністративному судочинстві та впливає на можливість здійснення діяльності, яка є підставою для звернення до господарського суду з вимогою встановлення сервітуту. Відповідно, до остаточного вирішення справи №320/9449/20 оцінити правову можливість та доцільність встановлення сервітуту у справі №911/3037/25 є неможливим.
Крім того, заявником наведено додаткові обставини, пов'язані з наявністю на спірних земельних ділянках об'єктів рослинного і тваринного світу, занесених до Червоної книги України, та необхідністю вирішення компетентними органами питання щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення. Такі обставини свідчать про наявність триваючих процедур у сфері охорони навколишнього природного середовища, результати яких також можуть вплинути на можливість здійснення тих робіт, для реалізації яких позивач просить встановити сервітут.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим зумовлюється неможливість розгляду наявного спору.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі. Зокрема, йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо неї внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, одночасності розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами, певної черговості розгляду вимог або з інших причин.
Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у даній справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Неможливість обумовлюється тим, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Іншим судом, у свою чергу, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно зі ст. 3 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2739/19, від 06.07.2020 у справі №902/537/18, від 03.11.2020 у справі №908/2356/19.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що зупинення провадження у справі це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва у провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду спору до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
У даному контексті слід зауважити, що предметом заявлених позивачем вимог у справі №911/3037/25 виступає встановлення строкового платного земельного сервітуту щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222981800:01:007:0001, площею 0,3218 га, та 3222981800:01:004:0001, площею 0,8348 га, розташованих в селі Ємчиха, територія Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, для видобування пісків, придатних для дорожнього будівництва у Миронівському родовищі ділянка «Ємчиха», на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 29.07.2013 №5812 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог в межах справи №911/3037/25, позивач стверджує, що єдиним способом реалізації права ТОВ «Дорожник», передбаченого спеціальним дозволом на користування надрами №5812 від 29.07.2013 є саме встановлення земельного сервітуту.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Кодексу України про надра, спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 162 Кодексу України про надра, - без проведення аукціону (електронних торгів).
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (ст. 18 Кодексу України про надра).
Пунктом 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра визначено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.
Права та обов'язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (припинення дії спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.
Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою (ч. 4, 5 ст. 24 Кодексу України про надра).
Відповідно до ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.
За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Пунктом «В3» частини 1 статті 99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.
У пункті 47 постанови від 14.09.2023 у справі №906/402/22 та пункті 52 постанови від 30.08.2023 у справі №906/436/22 Верховний Суд виснував, що після попереднього погодження із відповідним органом питання про надання земельної ділянки для потреб надрокористування у потенційного надрокористувача дійсно виникає законний інтерес щодо отримання відповідної земельної ділянки для надрокористування, який за наслідками оформлення спеціального дозволу на користування надрами трансформується вже у право на отримання такої земельної ділянки, яке може бути реалізоване, зокрема, і шляхом встановлення земельного сервітуту.
З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства випливає, що правом вимагати встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці, в тому числі, в судовому порядку, наділений користувач надр за умови наявності в нього спеціального дозволу, що не є достроково припиненим чи анульованим на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
Беручи до уваги те, що предметом позову у справі №320/9449/20 є припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5821 від 29 липня 2013 року, який наданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорожник», наявністю якого позивач у справі №911/3037/25, вважаючи себе належним надрокористувачем, обґрунтовує підставність заявлених вимог про встановлення земельного сервітуту, обставини, що будуть встановлені в рішенні суду у справі №320/9449/20, мають визначальне значення для розгляду та правильного й об'єктивного вирішення наявних спірних правовідносин між сторонами, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/9449/20, яка перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2025 у справі №911/3037/25 не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2025 слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2025 у справі №911/3037/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2025 у справі №911/3037/25 про зупинення провадження у справі залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №911/3037/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга