26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 643/686/21
провадження № 51-3501км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 рокуу кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220540001833 від 11 вересня 2020 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, покладено обов'язки, передбачені статтею 76 КК.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Судовий розгляд здійснювався в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Згідно з вироком ОСОБА_7 , в середині серпня 2020 року, умисно, використовуючи свій телефон, через всесвітню мережу «Інтернет» за допомогою месенджер «Телеграм» домовився з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, а саме абонентом « ОСОБА_9 », про зайняття спільним продажем психотропних та наркотичних речовин, шляхом їх збуту через залишення закладок на території м. Харкова з відведенням ОСОБА_7 ролі кур'єра за винагороду.
Після чого, ОСОБА_7 надав свої паспортні дані та грошові кошти в сумі 2 500 грн абоненту «BARNE'YS FARM» та отримав від нього графічне зображення місцезнаходження пакунку з психотропною та наркотичною речовиною, яку з корисливих мотивів, 10 вересня 2020 року приблизно о 13 год 17 хв, знаходячись за адресою: буд. 17, 2-й Польовий в'їзд, м. Харків, за попередньою змовою групою осіб, придбав у вигляді 5 пакунків з психотропною речовиною - псилоцилом, масою 0,0038 г, та особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 15,7901 г, які були виявлені та вилучені працівниками поліції того ж дня в ході огляду місця події.
Крім того, ОСОБА_7 , 09 серпня 2020 року, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту психотропних речовин, використовуючи власний телефон, через всесвітню мережу «Інтернет» за допомогою месенджеру «Телеграм» домовився з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, що має акаунт « ОСОБА_10 » про зайняття спільним продажем психотропних речовин, шляхом їх збуту через залишення закладок на території м. Харкова з відведенням ОСОБА_7 ролі кур'єра за винагороду.
Після чого, ОСОБА_7 надав свої паспортні дані абоненту «ІНФОРМАЦІЯ_10» та 22 серпня 2020 року приблизно о 04 год, перебуваючи за адресою: буд. 14, провулок Панаса Мирного, м. Харків, отримав від нього 25 пакунків з особливо небезпечною психотропною речовиною - РVP.
Далі, ОСОБА_7 , в період з 22 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливим мотивом, за грошову винагороду, збув психотропну речовину шляхом створення 17 закладок на території м. Харків, з особливо небезпечною психотропною речовиною - РVР загальною масою 7,2525 г
Далі ОСОБА_7 , наприкінці серпня 2020 року, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту наркотичних речовин, використовуючи власний телефон, через всесвітню мережу «Інтернет» за допомогою месенджеру «Телеграм» домовився з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» про зайняття спільним продажем психотропних речовин, шляхом їх збуту через залишення закладок на території м. Харкова з відведенням ОСОБА_7 ролі кур'єра за винагороду.
Після чого, ОСОБА_7 надав свої паспортні дані абоненту «ІНФОРМАЦІЯ_11» та 22 серпня 2020 року приблизно о 04 год, перебуваючи за адресою: буд. 44, вул. Саратівська, м. Харків, отримав від нього 80 пакунків з особливо небезпечною психотропною речовиною - РVP.
Далі, у період часу з 23 год 49 хв 10 вересня 2020 до 00 год 23 хв 11 вересня 2020 року працівники поліції, перебуваючи за адресою: кв. АДРЕСА_2 , в ході огляду місця події, виявили та вилучили у ОСОБА_7 15 пакетів з особливо небезпечною психотропною речовиною - РVP, вагою 3,7206 г, та 5 пакетів з особливо небезпечною психотропною речовиною MDMA, масою 1,1433 г, які він незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання з метою збуту.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2023 року скасовано в частині призначення покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією частини належного йому майна.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту затримання.
Зараховано у строк покарання період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 13 листопада 2020 року по 10 січня 2021 року, із розрахунку, що 3 дні цілодобового домашнього арешту відповідають 1 дню позбавлення волі.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає вирок місцевого суду таким, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к.
Погоджується з місцевим судом, який визнав можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, та вважає, що призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що інкриміновані кримінальні правопорушення ОСОБА_7 в період часу з 20 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року охоплюються єдиним умислом.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у касаційній скарзі не оспорюються, а тому Судом не перевіряються.
Крім того, суд касаційної інстанції, з огляду на положення КПК, здійснює провадження виключно в межах доводів касаційної скарги, а тому не досліджує питання про обґрунтованість та правильність застосування судами попередніх інстанцій положень статті 69 КК щодо призначення більш м'якого основного покарання, ніж передбачено законом про кримінальну відповідальність.
Так, захисник у касаційній скарзі стверджує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи касаційної скарги захисника з огляду на таке.
Відповідно до статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Санкція частини 2 статі 307 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені статтею 76 КК.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі сторона обвинувачення, зокрема, ставила питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню (статей 69 75 КК), та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалення нового вироку, з призначенням покарання ОСОБА_7 за частиною 2 статті 307 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
За наслідками розгляду суд апеляційної інстанції частково погодився з доводами апеляційної скарги прокурора, вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2023 року скасував в частині призначення покарання. Ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначиі ОСОБА_7 покарання за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією частини належного йому майна.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання. Відповідно до частини 1 статті 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності, а під час обрання такої форми її реалізації, як призначення покарання з його реальним відбуванням вимагає від суду вмотивованої оцінки всіх конкретних обставин справи, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, особи винного.
Згідно з приписами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є не тільки карою за вчинений злочин, а й заходом примусу, необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За приписами статті 75 КК, якщо суд, крім випадків визначених у ній, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що при призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені статтями 50, 65 КК, врахував ступінь тяжкості, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу засудженого, який раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має хвороби, обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом про наявність підстав для призначення основного покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням статті 69 КК.
Разом з тим, з огляду на обставини кримінального правопорушення, кількість епізодів збуту психотропної речовини, суспільну небезпечність злочину, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвалюючи рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, суд не врахував, що ОСОБА_7 вчинив багато епізодів тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що створює загрозу заподіяння шкоди невизначеному колу осіб, вчинене групою осіб.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції всі наведені дані про особу обвинуваченого та обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання і були враховані судом, у цьому випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Крім того, враховуючи, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив з корисливим мотивом, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначити йому додаткове покарання у виді конфіскації частини належного йому майна.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що форма реалізації кримінальної відповідальності, зокрема і та, що пов'язана зі звільненням від відбування покарання, в кожному конкретному випадку визначається судом з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи та обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, дані про винувату особу. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен із урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання, а за наявності підстав, установлених законом, вирішити питання про звільнення особи від покарання чи його відбування.
Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання, який має ґрунтуватися на відповідних відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, форму вини, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, кількість вчинених кримінальних правопорушень, про особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, її спосіб життя, соціальні зв'язки, посткримінальну поведінку, наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які перебувають на її утриманні, наскільки її ціннісні орієнтири співпадають із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.
Оскаржений вирок апеляційного суду містить переконливе обґрунтування того, що встановлені місцевим судом обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 положень статті 75 КК є правильним, а призначене йому покарання таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Будь-яких додаткових обставин, які не були предметом оцінки суду апеляційної інстанції та які би істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину чи відповідно характеризували особу засудженого в контексті вимог сторони захисту, у касаційній скарзі не зазначено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання сторони захисту на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к є нерелевантним. Адже у вказаному провадженні Велика Палата Верховного Суду визначила критерії наявності у діях особи щирого каяття, та за наслідками розгляду кримінального провадження призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно повторно дослідити наявність у діях особи щирого каяття та і з врахуванням такого дослідження зробити висновок про наявність або відсутність відповідної пом'якшуючої обставини. Натомість у цьому провадженні щире каяття враховане судами як обставина, яка пом'якшує покарання, проте вказане не впливає на обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства.
Також колегія суддів звертає увагу на неузгодженість доводів касаційної скарги захисника, яка з одного боку указує на те, що сторона захисту не оспорює встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, а з іншого боку зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що інкриміновані кримінальні правопорушення в період часу з 20 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року охоплюються єдиним умислом ОСОБА_7 .
Колегія суддів зауважує, що суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами. За встановлених у цьому кримінальному провадженні в порядку частини 3 статті 349 КПК обставинами, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 307 КК.
Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
Вирок Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3