04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 752/22921/25 (№ 752/21875/25)
провадження № 61-15888св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «ОТП Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
АТ «ОТП Банк» про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 26 червня 2015 року між ТОВ «Євросвєт» та ПАТ «ОТП Банк», повним правонаступником якого є AT «ОТП Банк», було укладено договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року, за умовами якого банк оплатно відступив
ТОВ «Євросвєт» право вимоги за кредитними договорами, де боржниками були інші суб'єкти підприємницької діяльності (ТОВ «ТЕС-ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ТЕС-АВТО», ПП «Фірма «ТЕС»). ТОВ «Євросвєт» належним чином виконало свої зобов'язання за цим договором та в повній мірі перерахувало банку визначену договором вартість прав вимоги, а саме грошову суму в розмірі 15 437 223,45 грн.
3. 14 вересня 2015 року між ТОВ «Євросвєт» та Компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD («ІНТЕГРІТІ ЛОДЖІСТІК ЛТД») - юридичною особою за законодавством Держави Беліз, було укладено договір цесії № 1, за яким
ТОВ «Євросвєт» оплатно передало Компанії INTEGRITY LOGISTIC LTD придбані у банка права вимоги за договором про відступлення права вимоги № 2
від 26 червня 2015 року.
4. Рішенням Господарського суду м. Києва від 27 серпня 2018 року у справі
№ 910/2489/17 за позовом ТОВ «ТЕС-ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ТЕС-АВТО», ПП «Фірма «ТЕС» до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «Євросвєт», Компанії INTEGRITY LOGISTIC LTD, третя особа - приватний нотаріус КМНО Побединська В. О., про визнання недійсними договорів, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 02 липня 2019 року, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт»; недійсними похідні договори: від 23 вересня 2015 року про передачу прав на заставлене майно, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт» (зареєстровано в реєстрі № 291, приватним нотаріусом КМНО Побединською В. О.); договір цесії № 1 від 14 вересня 2015 року (укладений між ТОВ «Євросвєт» та компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD); договір про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25 вересня 2015 року, укладеними між ТОВ «Євросвєт» та INTEGRITY LOGISTIC LTD (зареєстровано в реєстрі № 303, приватним нотаріусом КМНО Побединською В. О.).
5. Зазначав, що 13 лютого 2025 року між ТОВ «Євросвєт» та ним було укладено договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 25/02-1, за умовами якого ТОВ «Євросвєт», як кредитор (цедент) оплатно передав (відступив) йому, як новому кредитору (цессіонарію), всі свої права як первісного кредитора до боржника AT «ОТП Банк» у грошовому зобов'язанні останнього щодо повернення отриманої ним грошової суми за договором про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року (в розмірі 15 437 223,45 грн - основне грошове зобов'язання), а також права кредитора щодо вимог сплати сум відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та збитків, що виникли у зв'язку з невиконанням боржником грошового зобов'язання.
6. З огляду на те, що рішення Господарського суду м. Києва від 27 серпня
2018 року у справі № 910/2489/17 набрало законної сили 10 квітня 2019 року, вважав, що строк відступленого йому зобов'язання АТ «ОТП Банк» розпочався з 11 квітня 2019 року.
7. Посилаючись на положення статей 215, 216, 625 ,1212 ЦК України, ОСОБА_1 зазначав, що з моменту визнання судовим рішенням недійсним договору про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року договірні правовідносини сторін трансформувалися на обов'язок відповідача сплатити грошові кошти у сумі 15 437 223,45 грн, тобто на грошове зобов'язання.
8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «ОТП Банк» на його користь грошові кошти у розмірі 31 596 766,30 грн, з яких: 15 437 223,45 грн - основний борг; 13 238 735,61 грн - інфляційні нарахування; 2 920 807,24 грн - 3 % річних.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
9. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
10. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір щодо повернення коштів фактично виник між двома юридичними особами у процесі здійснення ними господарської діяльності. Одна з юридичних осіб відступила своє право вимоги на користь фізичної особи, а тому відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
11. Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. Суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 20 ГПК України. Позовні вимоги ОСОБА_1 базуються на договорі відступлення права вимоги, укладеному щодо іншого договору про відступлення права вимоги (договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року між ТОВ «Євросвєт» та ПАТ «ОТП Банк»), а не правочині, який укладено для забезпечення виконання основного зобов'язання. Договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня
2015 року, укладений між ТОВ «Євросвєт» та ПАТ «ОТП Банк», також не є правочином, який укладено для забезпечення виконання основного зобов'язання. З моменту переходу права вимоги до фізичної особи справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
13. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
14. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 752/22921/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» , третя особа - ТОВ «Євросвєт», про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та стягнення грошових коштів та цивільну справу № 752/21875/25 за позовом ОСОБА_1 до
АТ «ОТП Банк» про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Присвоєно справі № 752/22921/25.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 17 грудня 2025 року АТ «ОТП Банк» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року і залишити в силі ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року.
16. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанцій заявник зазначає порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що: первісні правовідносини, а саме кредитні договори, виникли між суб'єктами господарювання, а саме між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ТЕС-ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ТЕС-АВТО», ПП «Фірма «ТЕС», виключно у зв'язку із здійсненням ними господарської діяльності;договір про відступлення права вимоги № 2
від 26 червня 2015 року, який був визнаний недійсним, був укладений між двома юридичними особами, а саме між ТОВ «Євросвєт» та ПАТ «ОТП Банк», у зв'язку з виконанням господарських зобов'язань, що виникли за кредитними договорами; сам факт визнання договору недійсним господарським судом у справі
№ 910/2489/17 безсумнівно свідчить про господарський характер правовідносин; вимога про повернення коштів, сплачених за недійсним договором між юридичними особами, є прямим наслідком господарських правовідносин; відступлення права вимоги від ТОВ «Євросвєт» до фізичної особи - позивача не змінює господарського характеру первісних правовідносин.
18. Вважає застосовану судом апеляційної інстанції практику Верховного Суду нерелевантною спірним правовідносинам. Крім того, зауважує про наявність спору між ТОВ «Євросвєт» та ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та стягнення грошових коштів, який розглядається у порядку господарського судочинства (справа № 910/15344/25).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
20. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/21875/25, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
21. У лютому 2026 року матеріали цивільної справи № 752/22921/25 надійшли до Верховного Суду разом з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року про об'єднання в одне провадження цивільних справ
№ 752/22921/25 та № 752/21875/25, з присвоєнням справі № 752/22921/25.
22. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
23. 31 грудня 2025 року ТОВ «Євросвєт» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, погоджуючись з доводами скарги, просить суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року та залишити в силі ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року.
24. Відзив обґрунтований посиланням на те, що спір між ОСОБА_1 та
АТ «ОТП Банк» виник з первісних договорів, укладених між АТ «ОТП «Банк» та
ТОВ «Євросвєт», а відступлення права вимоги за цими договорами фізичній особі не призводить до зміни юрисдикційної підсудності справи.
25. 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «ОТП Банк», у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
26. На обґрунтування доводів відзиву ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з ухваленням рішення Господарського суду м. Києва від 27 серпня 2018 року у справі № 910/2489/17, яким було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт», договірні господарські відносини припинилися і трансформувалися у недоговірні зобов'язання. Спір у справі, що переглядається, не є спором, який виникає при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів. Більш того, договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року, укладений між ТОВ «Євросвєт» та ПАТ «ОТП Банк», не є правочином, укладеним для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
27. Акцентує увагу на тому, що згідно з договором цесії № 25/02-1 від 13 лютого 2025 року він діє у спірних правовідносинах виключно як фізична особа.
28. Вважає наведену особою, яка подала касаційну скаргу, практику Верховного Суду нерелевантною спірним правовідносинам.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. 26 червня 2015 року між ТОВ «Євросвєт» та ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є AT «ОТП Банк», було укладено договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року, за умовами якого банк оплатно відступив ТОВ «Євросвєт» право вимоги за кредитними договорами, де боржниками були інші суб'єкти підприємницької діяльності
(ТОВ «ТЕС-ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ТЕС-АВТО», ПП «Фірма «ТЕС»).
30. ТОВ «Євросвєт» належним чином виконало свої зобов'язання за цим договором та в повній мірі перерахувало банку визначену договором вартість прав вимоги, а саме кошти у розмірі 15 437 223,45 грн.
31. 14 вересня 2015 року між ТОВ «Євросвєт» та Компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD («ІНТЕГРІТІ ЛОДЖІСТІК ЛТД») - юридичною особою за законодавством Держави Беліз було укладено договір цесії № 1, за яким
ТОВ «Євросвєт» оплатно передав Компанії INTEGRITY LOGISTIC LTD придбані у банка права вимоги за договором про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року.
32. Рішенням Господарського суду м. Києва від 27 серпня 2018 року у справі
№ 910/2489/17 за позовом ТОВ «ТЕС-ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ТЕС-АВТО», ПП «Фірма «ТЕС» до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «Євросвєт», Компанії INTEGRITY LOGISTIC LTD, третя особа - приватний нотаріус КМНО Побединська В. О., про визнання недійсними договорів, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 02 липня 2019 року, визнано недійсними: договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт»; похідні договори: від 23 вересня 2015 року про передачу прав на заставлене майно, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт» (зареєстровано в реєстрі № 291 приватним нотаріусом КМНО Побединською В. О.); договір цесії № 1 від 14 вересня 2015 року (укладений між ТОВ «Євросвєт» та компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD); договір про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25 вересня 2015 року, укладеними між ТОВ «Євросвєт» та INTEGRITY LOGISTIC LTD (зареєстровано в реєстрі № 303, приватним нотаріусом КМНО Побединською В. О.).
33. 13 лютого 2025 року між ТОВ «Євросвєт» (кредитор або цедент) та ОСОБА_1 (новий кредитор або цессіонарій) укладено договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 25/02-1, за умовами якого
ТОВ «Євросвєт», як кредитор (цедент), оплатно передав (відступив) та ОСОБА_1 , як новому кредитору (цессіонарію), всі свої права як первісного кредитора до боржника AT «ОТП Банк» у грошовому зобов'язанні останнього щодо повернення отриманої ним грошової суми за договором про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року (в розмірі
15 437 223,45 грн - основне грошове зобов'язання), а також права кредитора щодо вимог сплати сум відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та збитків, що виникли у зв'язку із невиконанням боржником свого грошового зобов'язання.
Позиція Верховного Суду
34. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
35. Відповідно до положень абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
36. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
38. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
39. Європейський суд з прав людини зазначав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № № 29458/04 і 29465/0, пункт 24).
40. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
41. Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
42. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
43. Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
44. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
45. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
46. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
47. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17.
48. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
49. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України)
50. Звертаючись до суду з позовом, у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав вимоги
№ 25/02-1 від 13 лютого 2025 року просив суд стягнути з АТ «ОТП Банк» суму основного боргу, який виник у зв'язку із визнанням недійсним договору про відступлення прав вимоги № 2 від 26 червня 2015 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт», тобто на підставі статті 216 ЦК України, та суми, нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
51. Правовою підставою позову позивачем визначено статтю 1212 ЦК України та частину другу статті 625 ЦК України.
52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначено, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
53. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.
54. Велика Палата Верховного Суду уже зауважувала, що критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 219/7195/16-ц).
55. Встановивши, що позов пред'явлено фізичною особою, яка набула право вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги № 25/02-1 від 13 лютого 2025 року, укладеного позивачем, як фізичною особою, з ТОВ «Євросвєт»,і стосується повернення коштів у зв'язку з визнанням недійсним договору про відступлення прав вимоги № 2, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт», а вимоги обґрунтовані положеннями статей 216, 625, 1212 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підсудність справи суду цивільної юрисдикції.
56. Право вимоги, відступлене ОСОБА_1 , виникло у зв'язку з визнанням недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Євросвєт». Позивачем у справі, що переглядається в касаційному порядку, є фізична особа, спір не стосується корпоративних правовідносин, більш того, між сторонами відсутні господарські правовідносини, крім тих, які пов'язані з недійсністю правочину щодо відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року (частина перша статті 216 ЦК України).
57. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
58. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п'ята статті 216 ЦК України).
59. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що з огляду на суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, обумовлений зокрема правовими підставами позову у справі, що переглядається, справа про повернення безпідставно набутих (утримуваних) коштів, позивачем у якій є фізична особа, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
60. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
61. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ «Дія 97 проти України», №19164/04, § 47, 21 жовтня 2010 року).
62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів банку по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні доводи, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
63. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, характеру спору, підстав позову та суб'єктного складу, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
64. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
66. З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявником підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскарженого судового рішення апеляційного суду.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович