04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 308/8037/25
провадження № 61-14658св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білоцерковця Юлія Сергійовича на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 року, постановлену у складі судді Придачука О. А., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власницею будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (далі - с. Сторожниця). Її сусідом та власником суміжної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , який здійснює будівництво майже впритул до межі її паркану, з порушенням Державних будівельних норм (далі - ДБН), правил добросусідства та таким чином, що його будівництво вже починає перешкоджати потраплянню світла в її вікна. На її зауваження ОСОБА_2 не відреагував. Не реагує на такі порушення і сільська рада, куди вона зверталася з метою вжиття заходів реагування.
Вказує, що висновком експерта будівельно-технічного дослідження від 06 червня 2025 року №-25/2025, підтверджено, що протипожежна відстань щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має становити не менше 8 м. Проведеними обмірами зі сторони її домогосподарства встановлено, що відстань між її будинком та об'єктом будівництва, що здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 становить 3,80 м, що не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Плануваня та забудова територій».
Указувала, що на її зауваження ОСОБА_2 не виявляє бажання добровільно припинити незаконне будівництво та здійснити його перебудову з дотриманням ДБН, протипожежних розривів тощо.
Продовження та завершення будівництва під її парканом призведе до того, що атмосферні опади (дощ, град, сніг) будуть стікати з покрівлі ОСОБА_2 на її паркан та заливати її земельну ділянку, а взимку, під час сніготанення, відбудуться зсувні процеси снігового покриву з даху ОСОБА_2 на її паркан та подвір'я, що призведе до підмочування її фундаменту, плитки на подвір'ї, і як наслідок, їх руйнування. Крім того, будівництво здійснюється впритул до її паркану, перед її вікнами, таке фактично їх «закриє». З огляду на недотримання відповідачем відстані 8 м протипожежного розриву, таке будівництво, може, у разі пожежі, призвести до повного знищення її майна, оскільки пожежне авто не зможе під'їхати до місця загорання.
ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення та зобов'язати ОСОБА_2 розібрати незаконне будівництво за земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 по межі від Д до А з ОСОБА_1 , на відстані 8 метрів від її будинку.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.
У заяві вказувала, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_2 добудує будинок з порушенням ДБН. Зазначала про необхідність урахувати ймовірність відсутності на таке будівництво у відповідача необхідної дозвільно-будівельної документації та те, що будівництво активно продовжується, і після завершення будівництва відповідач буде намагатися його узаконити. Доцільним також є накладення арешту на вказану частину земельної ділянки.
ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову просила суд:
- зупинити будівництво та заборонити ОСОБА_2 чи будь-яким третім особам, здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, місце розташування: АДРЕСА_2 по межі від Д до А з ОСОБА_1 , на відстані 8 метрів від її будинку;
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2124886300:11:023:0188.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 чи будь-яким третім особам, здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2124886300:11:023:0188 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3056247821248) місце розташування: АДРЕСА_2 , по межі від Д до А з ОСОБА_1 (згідно з кадастровим планом земельної ділянки 2124886300:11:023:0188), на відстані 8 м від будинку ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 року - без змін.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що саме вимога про заборону ОСОБА_2 чи будь-яким третім особам, здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2124886300:11:023:0188, місце розташування: АДРЕСА_2 , по межі від Д до А з ОСОБА_1 , на відстані 8 м від її будинку, буде належним засобом забезпечення, який у разі задоволення позовних вимог забезпечить виконання рішення суду у повному обсязі та не буде порушувати права та інтереси відповідача та третіх осіб.
В частині вимог заяви про арешт земельної ділянки суд уважав, що такий засіб забезпечення позову є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд звернув увагу відповідача на те, що судом першої інстанції заборонено проведення будівельних робіт саме на певній відстані, тобто це не стосується заборони проведення таких робіт взагалі, атільки на певній відстані для недопущення подальшого можливого порушення прав позивача.
Доводи апеляційної інстанції про те, що реєстрація в Єдиній державній системі у сфері будівництва будівельного паспорта відповідача та повідомлення про початок будівельних робіт підтверджує законність будівництва, яка встановлена за наслідками перевірки уповноваженим органом архітектурно-будівельного контролю, суд апеляційної інстанції спростував з огляду на те, що справа не розглянута судом першої інстанції по суті, а оцінку таким діям можна дати тільки під час розгляду позовних вимог, надання всіх пояснень сторонами спору, дослідження доказів.
Короткий зміст касаційної скарги
У листопаді 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Білоцерковець Ю. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
08 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) та у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 910/10598/21.
Суди не врахували, що обґрунтування заяви про забезпечення позову не є достатнім для задоволення такого заходу забезпечення позову. У заяві не зазначено, яким чином виконання рішення суду стане неможливим або утрудниться. Заява про забезпечення позову є передчасною, оскільки ґрунтується на припущеннях.
Позивач у позові просила суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов'язання розібрати будівництво. Для виконання рішення суду про обов'язок розібрати будівництво не має суттєвої різниці в об'ємі вчиненого будівництва. Демонтажу буде підлягати об'єкт незалежно від того, який відсоток забудови цього об'єкту виконано - 10% чи 90%. Тому, на думку заявника, жодних перешкод у виконанні рішення суду бути не може.
При наявності чинних та неоспорюваних будівельного паспорту та повідомлення про початок будівельних робіт, будівництво повинно презюмуватись, як законне та таке, що не ставиться під сумнів, тому його зупинення судом є нелогічним та таким, що не має зв'язку з предметом позовної вимоги. Означена аргументація також була наявна в апеляційній скарзі, однак апеляційний суд обмежився наданням поверхневої оцінки взаємовідносинам, що мають місце між сторонами та вказану аргументацію визнав необґрунтованою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бухтоярова О. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Звертає увагу, що статтею 319 ЦК України, статтею 103 ЗК України визначено, що власник не може використовувати право власності на шкоду прав, свободам та гідності громадян, а власник землі чи землекористувач має обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Наголошує на тому, що на порушення своїх прав позивач указувала відповідачу ще на початку будівництва, однак він не відреагував.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2994 та посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Житко О. І., ОСОБА_1 набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 2124886301:02:010:0021, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На замовлення ОСОБА_1 04 грудня 2007 року Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації виготовило технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та проведено реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна та домоволодіння.
06 червня 2025 року складено висновок № Д-25/2025 будівельно-технічного дослідження, проведеного на вимогу ОСОБА_1 , яким підтверджено, що протипожежна відстань до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має становити не менше 8 м. Проведеними обмірами зі сторони дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що відстань між будинком за адресою: АДРЕСА_1 та об'єктом будівництва, що здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 , становить 3,80 м, що не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Білоцерковець Ю. С. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Суди установили, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позивач просила суд зобов'язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов'язання ОСОБА_2 розібрати незаконне будівництво на земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_2 по межі від Д до А, на відстані 8 метрів від її будинку.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_2 добудує будинок з порушенням ДБН, при тому що за високої вірогідності відсутності дозвільних документів будівництво активно продовжується. Після завершення будівництва відповідач буде намагатися його узаконити.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
У відповідності до змісту пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ 12-90гс20), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник, зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Водночас важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Предметом заявленого ОСОБА_1 позову є усунення перешкод у користуванні їй своєю власністю.
Обраний позивачем вид забезпечення позову, а саме заборона позивачу чи третім особам здійснювати будівництво на земельній ділянці відповідача на відстані 8 м від будинку ОСОБА_1 , не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки заборона проведення будівельних робіт стосується лише робіт на певній відстані, а не робіт взагалі, з метою недопущення порушення прав позивача. Зловживань з боку заявника судами не встановлено.
Із урахуванням викладеного, суди дійшли правильного висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 чи будь-яким третім особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2124886300:11:023:0188, місце розташування: АДРЕСА_2 , по межі від Д до А з ОСОБА_1 (згідно з кадастровим планом земельної ділянки 2124886300:11:023:0188), на відстані 8 м від будинку ОСОБА_1 .
Обраний спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами щодо необхідності застосування заходів забезпечення, які випливають з фактичних обставин справи та свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення заборони проведення будівельних робіт на певній відстані від будинку позивача.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 910/10598/21, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цій справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається і не суперечать висновкам, вискаленим у цій постанові.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Інші доводи касаційної скарги, які частково збігаються з доводами апеляційної скарги та правильно спростовані судом апеляційної інстанції, також не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду апеляційної інстанції, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білоцерковця Юлія Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк