04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 466/10634/22
провадження № 61-2363cк26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності,
У грудні 2022 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1
про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності на житлове приміщення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня
2024 року, у задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності відмовлено.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 майно, набуте за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та поділено спільне майно, а саме: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнано право власності на транспортні засоби: мотоцикл Hohda vt 600cds, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , серія кузова НОМЕР_2 та автомобіля Hyundai Accent, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину від вартості автомобіля Hyundai Accent, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 та мотоцикла Hohda vt 600cds, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , серія кузова НОМЕР_2 , в сумі 14 000 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі
1 073,60 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності.
Абзац четвертий резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року викладено таким чином: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину від різниці вартості автомобіля Hyundai Accent, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 та мотоцикла Hohda vt 600cds, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , серія кузова НОМЕР_2 , у розмірі 91 700грн».
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року заяву задоволено.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 000 дол. США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 12 405 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року про виправлення описки, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу в період з квітня 2014 року до 28 травня 2016 року.
Визнано спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 майно, набуте за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
У порядку поділу визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У порядку поділу визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, набуте за час шлюбу, а саме транспортні засоби: мотоцикл Honda vt 600cds, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , серія кузова НОМЕР_2 та автомобіль Hyundai Accent, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину від ринкової вартості автомобіля Hyundai Accent, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 та мотоцикла Honda vt 600 cds, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , серія кузова НОМЕР_2 , в сумі 208 400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі
14 000 дол. США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 12 405 грн.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Касаційна скарга надіслана до суду електронною поштою, проте доказів надсилання листом з описом вкладення копій касаційної скарги ОСОБА_2 заявником не надано.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції докази надсилання листом з описом вкладення копій касаційної скарги та доданих до неї документів усім учасникам справи.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 147,20 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405 грн).
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що заявник не погоджується із судовими рішеннями у частині задоволених позовних вимог (одна немайнова, а також майнові вимоги про визнання права власності на майно та стягнення суми).
Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити повну ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру (у частині визначення вартості спірної частки квартири), заявник зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру з наданням відповідних доказів.
У разі, якщо 1% оспорюваної суми буде більшим за 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за вказану вимогу судовий збір слід визначати, виходячи з розміру 12 405 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні позову за вимогу немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 984,80 грн ((2 481 грн * 0,4) * 200 %).
Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням уже сплаченої суми та відповідної ставки судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Касаційну скаргу також слід залишити без руху для уточнення її прохальної частини.
Заявник просить «постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у справі №466/10634/2 скасувати повністю… рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року у справі №466/10634/22 змінити шляхом відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову до мене, ОСОБА_1 ».
За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Отже, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, виклавши її відповідно до приписів статті 409 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте заявником не зазначено відповідних відомостей щодо себе.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець