8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4722/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод", Київська обл., Вишгородський р-н, село Нові Петрівці
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полінекст", м. Харків
про стягнення 84560,39 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полінекст", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість у розмірі 68040,72 грн, пеню у розмірі 12482,71 грн, 3% річних у розмірі 4036,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем перераховано попередню оплату відповідно до договору поставки № 27/11-23 від 27 листопада 2023 року при цьому, поставка товару відповідачем здійснена не була. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Оскільки відповідач всупереч ст. 6 ГПУ України не має електронного кабінету, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.01.2026 була направлена відповідачу за місцем його знаходження, яке вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, судова кореспонденція направлена на адресу відповідача, яка співпадає з адресою, що міститься в ЄДРПОУ стосовно відповідача, та повернута Укрпоштою на адресу суду 04.02.2026 без вручення адресатові із довідкою Укрпошти від 01.02.2026- "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 21.03.2019 у справі №916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1 - 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв'язку з ним, як то направлення ухвали суду на електронну адресу відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а саме документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 05.01.2026 по справі № 922/4722/25 (суддя Шарко Л.В.) було надіслано одержувачу ТОВ "Полінекст" на його електронну адресу pantinfo1122@gmail.com. Документ доставлено до електронної скриньки: 23.01.2026.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4722/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.11.2023 між ТОВ "ПОЛІНЕКСТ" (постачальник, відповідач) та ТОВ "Перший столичний хлібозавод" (покупець, позивач) був укладений договір поставки № 27/11-23 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (далі по тексту "товар"), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити поставлений товар.
Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, характеристики, кількість, ціна, умови поставки підписаних сторонами специфікаціях (додатках) до договору. Належно оформлені, підписані обома сторонами специфікації (додатки) є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1 договору термін поставки товару визначається в підписаних сторонами специфікаціях (додатках) до даного договору.
Відповідно до п. 2.3 договору постачальник повинен повідомити покупця про готовність товару до відвантаження у письмовому вигляді, email або поштовим відправленням. У випадку неможливості відвантажити товар вчасно, постачальник повинен проінформувати про нові строки поставки та причини такого відстрочення.
Відповідно до п. 2.5 договору право власності на товар переходить до покупця в момент одержання покупцем від постачальника товару, на підставі видаткової накладної. Ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю, що підтверджується підписом відповідальної особи на видатковій накладній.
Відповідно до п. 2.7 договору при поставці товару, постачальник передає покупцю оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (при поставці силами постачальника); технічний паспорт (при поставці обладнання).
Відповідно до п. 2.8 договору постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом строку, вказаного в п.2.1. договору.
Відповідно до п. 4.1 - 4.3 вартість товару та порядок здійснення платежів визначається відповідно до підписаних сторонами специфікацій (додатків) до договору. Розрахунки за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків на кожну окрему партію товару. Якщо інше не передбачено специфікаціями (додатками) до договору покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів після отримання рахунка, включаючи день отримання. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними в рахунку та про згоду купити такий товар.
Відповідно до п. 5.3 договору за порушення термінів поставки товару, недопоставку товару, порушення постачальником гарантійних зобов'язань. постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення до повного його виконання
Відповідно до п. 8.1 - 8.2 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року включно, але у будь-якому випадку - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності виконати всі умови договору належним чином та за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору (специфікація) від 27.11.2023 сторони досягли взаємної згоди і погодили перелік та ціну товару, який має бути поставлений згідно цієї специфікації: світшотів вільного крою у кількості 200 штук та загальною вартістю 87300,00 гривень включно з ПДВ, та умовами поставки: строк поставки 20 робочих днів з моменту підписання договору та специфікації сторонами; покупець здійснює оплату у розмірі 50% від вартості товару передоплатою, другі 50% - протягом 3 робочих днів після поставки товару.
Покупець 29 листопада 2023 року здійснив попередню оплату платіжною інструкцією № 20830 згідно рахунку № 110 від 17.11.2023р. на суму 87300,00 грн. включно з ПДВ та перерахував суму в розмірі 60000,00 грн (68,7% від загальної вартості). Зі своєї сторони, позивач повністю виконав умови договору і здійснив передоплату в обумовлених розмірах (навіть більших). Згідно умов, зазначених у специфікації, світшоти мали бути поставлені покупцю до 26 грудня 2023 року.
Позивач вказує, після неодноразових звернень покупця, 22 січня 2024 року, майже з місячним протермінуванням, була здійснена поставка лише 35 світшотів вільного крою на суму 15277,50 грн. На сьогоднішній день, залишок товару в кількості 165 штук вартістю 72022,50 гривень включно з ПДВ так і не поставлений.
Враховуючи попередню оплату, відповідач повинен повернути Позивачу 44722,50 грн здійсненої за світшоти передоплати.
Крім того, 22.01.2024 року від постачальника був отриманий рахунок № 5 на оплату Пароочисника Karcher SG 4/4 в розмірі 43434,75 грн включно з ПДВ. За умовами внутрішнього тендеру № 22827391, поставка мала бути здійснена протягом 10 днів після 50% передоплати.
24 січня 2024 року згідно платіжної інструкції № 22679 покупець оплатив 50% вартості Пароочисника Karcher SG 4/4 (згідно умов тендеру) в розмірі 21717,38 грн включно з ПДВ та очікував поставки до 03 лютого 2024 року. Поставка даної продукції так і не здійснена.
Також позивач вказує, що 11.12.2023 року від відповідача надійшов рахунок №116 на оплату термокружок на суму 10576,00 грн включно з ПДВ. 18.12.2023 року згідно платіжної інструкції № 21479 позивач оплатив рахунок в розмірі 1600,84 грн. Поставка товару так і не була здійснена.
22 березня 2024 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою повернути сплачені кошти, але на сьогоднішній день, так і не отримав ані відповіді, ані коштів від відповідача, хоча останній отримав претензію 27.03.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем останньому до стягнення також нараховані пеня у розмірі 12482,71 грн до специфікації до договору (світшоти) на вартість товару 87300,00 та 4036,96 грн три проценти річних на суму неповерненої попередньої оплати.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частина 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).
Згідно із ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачеві рахунок № 116 від 11.12.2023 на суму 10576,00 грн.
18.12.2023 позивачем, на визначені у рахунку реквізити, було здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 1600,84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 21479.
Також відповідачем було виставлено позивачеві рахунок № 5 від 22.01.2024 на суму 43434,75 грн.
24.01.2024 позивачем, на визначені у рахунку реквізити, було здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 21717,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 21479.
Ураховуючи наведені приписи законодавства, з огляду на обставини справи, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.ст. 205, 207, 639 ЦК України, досягли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.
Також, як було зазначено вище, 27.11.2023 між ТОВ "ПОЛІНЕКСТ" (постачальник) відповідач та ТОВ "Перший столичний хлібозавод" (покупець) позивач був укладений договір поставки № 27/11-23.
29.11.2023 позивач здійснив попередню оплату платіжною інструкцією № 20830 згідно рахунку № 110 від 17.11.2023 на визначені у рахунку реквізити на суму 60000,00 грн.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частина 1 ст. 664 ЦК України, встановлює два моменти, коли обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 ЦК України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, строк поставки товару за договором поставки № 27/11-23 від 27.11.2023 року був визначений сторонами у у Специфікації, товар мав бути поставлений покупцю до 26.12.2023 року. Відповідно до видаткової накладної №1 від 22.01.2024 відповідачем був частково поставлений товар на загальну суму 15277,50 грн.
Доказів про встановлення строку сторонами поставки товару згідно з рахунками №116 від 11.12.2023 та №5 від 22.01.2024 позивачем не надано.
Проте, у зв'язку із не поставленням товару 22.03.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення попередньої оплати у сумі 81717,38 грн, яка була отримана відповідачем 27.03.2024, але залишена без відповіді.
Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів поставки товару позивачу, а також не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 68040,72 грн є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пункт 5.3. договору передбачає, що за порушення термінів поставки товару, недопоставку товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення до повного його виконання.
Перевіривши правильність нарахування пені у розмірі 12482,71 за період з 26.12.2023-26.06.2024, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, є обґрунтованим, обчислення здійснено позивачем арифметично вірно.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: "Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду".
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд прийшов до висновку про наявність помилок у його розрахунку, а саме періоду нарахування 3% річних на попередню оплату за рахунками №116 від 11.12.2023 на суму 21717,38 грн та №5 від 22.01.2024 на суму 1600,84 грн.
Як було встановлено судом, сторонами не був погоджений строк поставки товару за вищевказаними рахунками, тому в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України нарахування 3% річних повинно здійснюватись з урахуванням семиденного строку від дня пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати, а отже прострочення за рахунками №116 від 11.12.2023 та №5 від 22.01.2024 має місце починаючи з 29 березня 2024 року.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача являється 3930,71 грн. Натомість, позивач невірно визначив суму 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 4036,96 грн. Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 106,25 грн., - слід відмовити.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полінекст" (61105, місто Харків, вул. Киргизька, буд. 5а, кв. 48, код ЄДРПОУ 42200127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Столичний Хлібозавод" (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, село Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85, код ЄДРПОУ 31484879) 68040,72 грн основної заборгованості, пеню у розмірі 12482,71 грн, 3% річних у розмірі 3930,71 грн, витрати зі спати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2419,36 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "04" березня 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко