вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/566/26
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши
Заяву фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича № б/н від 27.02.2026 (вх. № суду 1652 від 02.03.2026) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти
до особи, що може набути статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС»
Без виклику осіб, що можуть набути статусу учасників справи;
Фізична особа-підприємець Клімов Максим Геннадійович звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» про стягнення 488 712, 50 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву № б/н від 27.02.2026 (вх. № суду 1652 від 02.03.2026) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в якій останній просить суд накласти арешт на кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» в межах ціни позову у розмірі 488 712, 50 грн.
Суд, розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, дійшов висновку, що остання підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 7 ст. 140, ч. 4 ст. 170 ГПК України з огляду на наступне.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Статтею 139 ГПК України визначено вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову, зокрема частиною 1 вказаної статті унормовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб-громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника), якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Згідно з ч. 2 ст. 170 ГПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
У частинах 1, 2 ст. 58 ГПК України, встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 59 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 ГПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою.
Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Частинами 8, 9 ст. 60 ГПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Суд встановив, що заява про забезпечення позову від імені ФОП Клімова М.Г. подана до суду через систему «Електронний суд» представником позивача - Піліпенко Дмитром Олександровичем.
Проте, до заяви про забезпечення позову не долучено жодних доказів, які б підтверджували наявність у Піліпенко Дмитра Олександровича як статусу адвоката або законного представника позивача, так і повноважень Піліпенко Д.О. як особи, яка підписала та подала заяву про забезпечення позову, на вчинення таких дій від імені та в інтересах ФОП Клімова М.Г. в Господарському суді Київської області. Відповідні документи також не долучені представником позивача до позовної заяви.
Крім того, у заяві про забезпечення позову не зазначено посадове становище Піліпенко Дмитра Олександровича, який подав заяву про забезпечення позову від імені позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Піліпенко Дмитро Олександрович не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього повноважень на підписання та подання від імені ФОП Клімова М.Г. до Господарського суду Київської області заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд встановив, що заява про забезпечення позову, всупереч п. 2 ч. 1 ст. 139 ГПК України, не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету заявника (позивача) та його представника.
Також судом встановлено недотримання заявником вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Так, частиною 3 ст. 141 ГПК України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити ймовірність завдання збитків відповідачу та третім особам.
У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.
Як вже зазначено вище, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таке положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.
Отже, на заявника покладено обов'язок надати пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Проте, заявником, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не наведено. Відомостей щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення у поданій заяві про забезпечення позову заявником також не наведено.
Крім того, ч. 2 ст. 139 ГПК України також визначено, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Однак, заявником не дотримано вимог ч. 2 ст. 139 ГПК України та не зазначено відомості про відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача або інформацію про те, що така інформація заявнику не відома.
Частиною 7 ст. 140 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За таких обставин, виходячи з того, що заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 та ч. 2 ст. 170 ГПК України, суд дійшов висновку щодо її повернення заявнику.
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.
Керуючись приписами ст. 139, 140, 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича № б/н від 27.02.2026 (вх. № суду 1652 від 02.03.2026) про забезпечення позову повернути заявнику.
2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Сокуренко