ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2026Справа № 910/5371/21 (910/11147/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражного керуючого Пропадущого Андрія Володимировича (вул. Смілянська, 44, оф. 302, м. Черкаси, 18001; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
у справі № 910/5371/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 40925415)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог ліквідатор вказує, що внаслідок дій керівника по доведенню Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідженсі Буд Інвест" до банкрутства шляхом укладення договору №23/07/19 від 23.07.2019, отримання авансу у розмірі 955 000,00 грн та не виконання договору підряду, наявні підстави вважати, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним. Крім того, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідженсі Буд Інвест" не було передано ліквідатору бухгалтерську, господарську документацію, інші матеріальні цінності.
2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданому відзиві на позов ОСОБА_1 зазначив, вимоги викладені у заяві не підкріплені жодними належними та допустимим доказами, а відтак є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню обґрунтовуючи тим, що у звітах ліквідатора відсутній висновок про наявність ознак доведення боржника до банкрутства, незаконних дій посадових осіб товариства, як під час провадження у справі про банкрутство так і до його порушення.
Також, відповідач зазначив, що він ні як директор товариства, ні як його засновник:
- не вчиняв жодних дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
- не приймав рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
- не приймав рішення, та не надавав вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/5371/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражний керуючий Пропадущий Андрій Володимирович звернулося до Господарського суду міста із заявою до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" грошові кошти у розмірі 975 321,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2025 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражного керуючого Пропадущого Андрія Володимировича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника залишено без руху. Встановлено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражному керуючому Пропадущому Андрію Володимировичу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: доказів сплати судового збору в сумі 6 056, 00 грн; доказів направлення копії заяви і доданих до неї документів ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .
23.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражного керуючого Пропадущого Андрія Володимировича про усунення недоліків із доданими до неї доказами сплати судового збору та направлення копії заяви і доданих до неї документів ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражного керуючого Пропадущого Андрія Володимировича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до розгляду в межах справи № 910/5371/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.11.2025.
29.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_1 на заяву.
04.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 відкладено підготовче засідання на 18.12.2025.
10.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь ліквідатора на відзив ОСОБА_1 .
17.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ліквідатора на відповідь на відзив.
18.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про проведення судового засідання без його участі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 призначено справу до розгляду по суті на 19.02.2026.
У судовому засіданні 19.02.2026 ліквідатор підтримав подану заяву та просив суд про її задоволення.
ОСОБА_1 та його представник заперечували щодо задоволення даної заяви.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.02.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Постановою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ", код ЄДРПОУ 40925415, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Учасником (засновником) на 95 % статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" та директором є ОСОБА_1 .
13.10.2023 ліквідатор направив ОСОБА_1 вимогу №02-05/02 про передачу ліквідатору боржника арбітражному керуючому Пропадущому А.В. всю документацію, інші матеріали та печатки, банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ".
Ліквідатор також відзначає, що двічі розпорядник майна - арбітражний керуючий Фіцулін Олег Олегович звертався з вимогами про проведення інвентаризації активів і зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ".
Колишній директор і засновник ОСОБА_1 не передав документи, печатки та інші матеріальні цінності боржника.
01.08.2023 згідно з наказом №2 "Про проведення інвентаризації майнових активів ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" вирішено провести інвентаризацію активів та зобов'язань боржника, стан розрахунків з дебіторами та кредиторами, нематеріальних активів та коштів боржника станом на 01.08.2023.
20.09.2023 ліквідатором Пропадущим А.В. проведено інвентаризацію за юридичною адресою банкрута та не виявлено будь-якого майна та майнових прав.
Також, ліквідатором складеного акт про відсутність юридичної особи за місцем знаходженням (місцем провадженням діяльності), яким встановлено, що керівні органи/органи управління ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" за зареєстрованим місцем знаходженням боржника - відсутні, працюючі працівники відсутні та взагалі за місцем знаходження підприємницька діяльність не здійснювалась.
Відповідно до листа Головного управління статистики у м. Києві від 02.06.2021 №08-05/1877-21 встановлено, що ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" подавало фінансову звітність до Головного управління статистики у м. Києві за 2019 рік.
Згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві від 04.08.2022 №46206/6/26-15-12-08-08 надано візуальні форми подання наявної в інформаційних ресурсах ГУ ДПС у м. Києві податкової та фінансової звітності ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" за 2019-2020 роки. Також повідомили, що інформація щодо подання ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" податкової та фінансової звітності за 2021 рік у ГУ ДПС у м. Києві відсутня.
Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за восьмий місяць 2019 року вказана обсяг постачання (без додатку на додану вартість) у сумі 291 667,00 грн.
Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за дев'ятий місяць 2019 року вказана обсяг постачання (без додатку на додану вартість) у сумі 250 000,00 грн.
Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за десятий місяць 2019 року вказана обсяг постачання (без додатку на додану вартість) у сумі 129 167,00 грн.
Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за одинадцятий місяць 2019 року вказана обсяг постачання (без додатку на додану вартість) у сумі 125 000,00 грн.
Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за дванадцятий місяць 2019 року вказана обсяг постачання (без додатку на додану вартість) у сумі 0,00 грн.
Річна податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2019 рік складає нульове значення.
Відповідно до фінансової звітності малого підприємства станом на 30 вересня 2019 року незавершені капітальні інвестиції складають 9,7 тис грн., довгострокові фінансові інвестиції складають 20 тис. грн., оборотні активи складають 281,40 грн., що складаються з запасів 124,70 тис. грн., дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги 45,00 тис. грн., 108,30 тис. грн. - інша поточна дебіторська заборгованість, 3,40 тис. грн. гроші та їх еквіваленти, а загалом активів 311,10 тис. грн.
Відповідно до фінансової звітності малого підприємства станом на 30 червня 2020 року основні засоби складають 138,90 тис грн., довгострокові фінансові інвестиції складають 20 тис. грн., оборотні активи складають 857,30 тис. грн., що складаються з запасів 252,60 тис. грн., інша поточна дебіторської 159,20 тис. грн., гроші та їх еквіваленти 0,20 тис. грн. витрати майбутніх періодів 445,30 тис. грн., а загалом активів 1016,20 тис. грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/5049/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Бі Ді Груп" 955 000,00 грн авансу, 14 325,00 грн судового збору.
Обставини, які слугували для ухвалення вказаного рішення стали невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" умов договору підряду № 23/07/19 у встановлений строк, а також припинення договору підряду.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/5371/21 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у місті Києві на суму 5 996, 00 грн., з яких: 4 540, 00 грн. - вимоги першої черги, 1 456, 00 грн. - вимоги другої черги.
Відтак, ліквідатор зазначає, що враховуючи рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/5049/20 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/5371/21 наявний взаємозв'язок причинно-наслідкових дій керівника по доведенню Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" до банкрутства шляхом укладення договору №23/07/19 від 23.07.2019, отримання авансу 955 000,00 грн та не виконання договору підряду, що є підставою вважати, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, непередачу ліквідатору бухгалтерську, господарську документацію, інші матеріальні цінності (які по останньому балансу складають 1 016 200,00 грн).
Таким чином, ліквідатором здійснено розрахунок субсидіарної відповідальності директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" - ОСОБА_1 , яка становить 975 321,00 грн та складається з: 975 321,00 грн (борг Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/5049/20 та ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/5371/21) - 0 грн (сформована ліквідаційна маса Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ").
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Згідно з частиною 1 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (частина 2 статті 61 КУзПБ).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії/ бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним. Подібний за змістом висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18.
Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).
Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18) звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/ бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час відкриття / здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати відкриття справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.
Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
Верховний суд у постановах від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19 виклав правову позицію, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації).
Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п'ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).
У зв'язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).
Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна/ активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.
Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.
До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та/або спростовують такий факт.
Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («Benderskiy v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Суд відзначає, що проаналізувавши звіт ліквідатора ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" за період з 01.08.2023 по 23.08.2024 № 02-05/73 від 23.08.2024, який був затверджений протоколом № 1 зборів комітету кредиторів ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" від 29.08.2024 (та попередні звіти), було встановлено, що у звіті відсутній висновок ліквідатора про наявність ознак доведення боржника до банкрутства, незаконних дій посадових осіб Товариства, як під час провадження у справі про банкрутство, так і до його порушення.
Крім того, у звіті ліквідатора ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" № 02-05/73 від 23.08.2024, зазначено, що Товариство майже до 2020 року (тобто, до моменту відкриття виконавчого провадження) здійснювало господарську діяльність та розраховувалось із постачальниками.
Так, дійсно, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/5049/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Бі Ді Груп" 955 000,00 грн. авансу, 14 325,00 судового збору.
Разом з тим, судом враховано пояснення відповідача, стосовного того, що підставою для звернення до суду з вимогою про повернення авансу, стала відмова ТОВ "Ей Бі Ді Груп" від подальшої співпраці із ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" та розірвання договору підряду № 23/07/19 від 23.07.2019 на виконання будівельних робіт на об'єкті "Капітальний ремонт фасадів лабораторно-клінічного корпусу ДУ НІССХ ім. М.М.Амосова НАМН України по вул. Амосова,6 в Солом'янському районі міста Києва" ДСТУ БД.1.1-1.2013 (код ДК 021-2015: 45440000-3 Фарбування та скління)".
Кошти у розмірі 955 000,00 грн. отримані від ТОВ "Ей Бі Ді Груп", були витрачені ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" на закупівлю матеріалів та оплату роботи субпідрядників для виконання робіт на вказаному об'єкті будівництва.
Проте, відповідач зазначає, що оскільки, проміжні акти виконання робіт між сторонами не підписувалися, ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" не змогло довести у суді факту виконання частини робіт.
Також, відповідачем зазначено, що листом від 03.11.2023 ОСОБА_1. повідомив ліквідатора про те, що 31.01.2023 первинну бухгалтерську документацію та печатку ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" було викрадено, що підтверджується відповідним витягом із ЄРДР, а тому передати запитувані ліквідатором документи та печатку не було можливості.
Крім того, з метою встановлення дійсних обставин, щодо показників фінансової звітності ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ", 10.11.2025, адвокатом відповідача (Березка Р.М.), було подано адвокатський запит до Державної служби статистики України із проханням надати копію останньої фінансової звітності ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ".
Проте, листом № 22.1-13/586-25 від 13.11.2025 Держстат повідомив, що статтею 29 Закону про статистику встановлено, що первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, є конфіденційними даними, які охороняються Законом і використовуються у статистичних цілях. Поширення та передача офіційної державної статистичної інформації та будь-якої іншої статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційні дані щодо конкретного респондента, забороняються.
Ураховуючи викладене, Держстат не має правових підстав для надання звітності респондентів на запити користувачів.
Наказом Міністерства фінансів України № 433 від 28.03.2013 затверджено Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності.
Пунктом 2.1. Методичних рекомендацій зазначено, що, метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
2.2. У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.
2.9. У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 (зі змінами), а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.
Як зазначає відповідач, у зв'язку з відсутністю в ОСОБА_1 останньої фінансової звітності ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ", він звернувся до колишнього бухгалтера підприємства із проханням надати інформацію щодо балансу підприємства.
Зі старої бази даних "Медок" вдалося отримати чорновий варіант Фінансової звітності ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" станом на 30.06.2020.
Так, у строках балансу зазначено наступне: 1010 Основні засоби - 138,9 тис.грн. 1100 Запаси - 252,6 тис.грн.
На рахунках підприємства 106 та 112, що відповідає строчці 1010 Балансу, рахувалось малоцінне майно: шурупокрути, риштування, дрилі, захисний одяг.
Вказане майно залишилось на будівельному майданчику ТОВ "ЕЙ БІ ДІ ГРУП" за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 6, після того, як замовник будівництва відмовився від подальшої співпраці із ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ".
Крім того, відповідно до правил бухгалтерського обліку, вказане майно було списано у зв'язку із його амортизацією.
Також, на Рахунку 201, що відповідає строчці Балансу 1100, рахувались сипучі будівельні матеріали.
Проте, вказані матеріали були використані у березні 2020 року при виконанні будівельних робіт замовником якого було КП "Комунальне унітарне підприємство Великоолександрівської сільської ради" у Бориспільському районі Київської області.
На прохання відповідача, замовник вказаного будівництва надав копії договорів та актів виконаних робіт, які відповідачем було додано до заперечень на відповідь на відзив.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 (як директором Товариства, або ж як його засновником) зокрема: дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; прийняття рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; прийняття рішення, або ж надання вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
При тому, суд вказує, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності директора боржника ОСОБА_1 .
Ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_1 .
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що директор боржника приймав будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення ОСОБА_1 до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ".
За відсутності зазначених доказів відсутня об'єктивна сторона порушення з доведення до банкрутства, відсутні підстави для встановлення суб'єктів цього порушення та їх вину, а тому відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута.
З огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відмову ліквідатору ТОВ "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражному керуючому Пропадущому Андрію Володимировичу у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
З огляду на викладене вище у свої сукупності, суд дійшов висновку про відмову ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражному керуючому Пропадущому Андрію Володимировичу у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 34 та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖЕНСІ БУД ІНВЕСТ" арбітражного керуючого Пропадущого Андрія Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 02.03.2026.
Суддя Сергій СТАСЮК