Рішення від 02.03.2026 по справі 910/9366/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2026Справа № 910/9366/24 (910/13813/25)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (04070, м. Київ, Андріївський узвіз, 1-а; ідентифікаційний код 43979069)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором

в межах справи №910/9366/24

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором № 1572276 виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в сумі 29 900,00 грн. Натомість, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 1572276 належним чином не виконав.

Відтак, оскільки, ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором № 1572276, у відповідача станом на 12.05.2025 утворилася заборгованість в розмірі 190 164,00 грн, з яких: 29 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 145 314,00 грн - заборгованість за відсотками, 14 950,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії виконання плану реструктуризації боргів боржника, затвердженого ухвалою суду від 27.03.2025, перебуває справа № 910/9366/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

13.05.2025 до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16.05.2025 відкрито провадження у справі № 753/9802/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" за №1572276 від 15.06.2024 у розмірі 190 164,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.10.2025 скасовано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11.06.2025 та передано матеріали справи № 753/9802/25 до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/9366/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану справу № 910/9366/24 (910/13813/25) передано для розгляду судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 прийнято справу № 910/9366/24 (910/13813/25) в межах розгляду справи № 910/9366/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження починаючи з дня відкриття провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення електронного документа до електронного кабінету, суд отримав 21.11.2025 інформацію про доставку 20.11.2025 ухвали Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 в електронний кабінет відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.06.2024 між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" за № 1572276, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу, шляхом перерахування у безготівковій формі на платіжну карту, яку відповідач вказав під час укладення кредитного договору, кредитні кошти, а відповідач прийняв у власне користування грошові (кредитні) кошти, який зобов'язався повернути у строки, визначені у кредитному договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, які передбачені кредитним договором, а також згідно з п. 6.4. кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, зобов'язався сплатити позивачу штраф.

Кредит надавався строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Так, ТОВ "Селфі Кредит" зазначає, що свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку останній вказав при оформленні кредиту.

Вказана обставина підтверджується листом ТОВ "Пейтек" щодо успішності переказу кредитних коштів на платіжну картку.

Натомість, у порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 190 164,00 грн, у тому числі: 29 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту за кредитним договором), 145 314,00 грн - заборгованість по процентах, які були нараховані за користування кредитними коштами, 14 950,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач також зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити наявну кредитну заборгованість. Однак, всі звернення та вимоги позивача щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором позичальником задоволені не були, сума боргу за кредитним договором залишається непогашеною.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про іі прийняття (акцепт) може бути на дана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс- коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, із змісту означених вище положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.

Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Аналогічної правова позиція відображена у постанові Верховний Суду 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2024 ТОВ "Селфі Кредит" було направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор М580, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено позичальником у кредитному договорі), котрий боржником було введено/відправлено, то за таких обставин, 15.06.2024 між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1572276, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 3аконом України "Про електронну комерцію".

Суд вказує, що станом на час розгляду даної справи в її матеріалах відсутні докази щоб свідчили про виконання позичальником обумовлених кредитним договором зобов'язань в повному обсязі, зокрема, сплати відсотків за користування кредитом.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 1572276, у відповідача станом на 12.05.2025 утворилась заборгованість, зокрема, 29 900,00 грн - борг за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту за кредитним договором) та у розмірі 145 314,00 грн - заборгованість по процентах, які були нараховані за користування кредитними коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Втім, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про погашення означеної заборгованості в матеріалах справи не міститься. Тверджень позивача відповідачем спростовано не було. Доказів протилежного суду не надано.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Що стосується нарахування позивачем штрафу у розмірі 14 950,00 грн, то суд вказує наступне.

Згідно п. 6.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 4 485,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 328,90 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Суд здійснивши перевірку нарахування штрафу встановив, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 14 950,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 31 024,60 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

В якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір № 52 про надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2025 з додатками, акт № б/н приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 29.04.2025, рахунок на оплату № 166 від 22.04.2025, згідно якого вартість наданих адвокатом послуг становить 2 500,00 грн.

У пункті 6.5 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому, відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 52 від 10.03.2025 клієнт також зобов'язаний додатково оплатити адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 15% від суми боргу, яка підлягає стягненню із боржників та вказується у позовній заяві.

Суд відзначає, що встановлення додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги обов'язку клієнта щодо понесення таких витрат не є безумовною підставою для їх подальшого розподілу за наслідками розгляду справи.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини досліджував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97), незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, тому суд присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Таким чином, суд вважає, що гонорар успіху у розмірі 28 524,60 грн, передбачений додатком № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 52 від 10.03.2025, не був необхідним для цієї справи, з огляду на незначний рівень її складності.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1572276 в сумі 190 164,00 грн, з яких: 29 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту за кредитним договором), 145 314,00 грн - заборгованість по процентах, які були нараховані за користування кредитними коштами, 14 950,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (04070, м. Київ, Андріївський узвіз, 1-а; ідентифікаційний код 43979069) заборгованість за кредитним договором в розмірі 190 164 (сто дев'яносто тисяч сто шістдесят чотири) грн 00 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" витрат на правничу допомогу, а саме, гонорару успіху у розмірі 28 524,60 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.03.2026.

Суддя Сергій СТАСЮК

Попередній документ
134538972
Наступний документ
134538974
Інформація про рішення:
№ рішення: 134538973
№ справи: 910/9366/24
Дата рішення: 02.03.2026
Дата публікації: 05.03.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (02.03.2026)
Дата надходження: 06.11.2025
Предмет позову: стягнення коштів у розмірі 190 164,00 грн
Розклад засідань:
05.09.2024 15:30 Господарський суд міста Києва
10.10.2024 15:10 Господарський суд міста Києва
12.12.2024 11:00 Господарський суд міста Києва
12.12.2024 12:00 Господарський суд міста Києва
23.01.2025 10:50 Господарський суд міста Києва