вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
04.03.2026м. ДніпроСправа № 904/786/26
за заявою Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області, 50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Книжна, 1А, 0290993829 в інтересах держави в особі
позивача-1: Лозуватської сільської ради, 53020, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с.Лозуватка, вул. Миру, будинок, 69, код ЄДРПОУ 04339860
позивача-2: Управління освіти, культури, молоді та спорту Лозуватської сільської ради, 53020, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с.Лозуватка, вул. Миру, будинок 69, код ЄДРПОУ 43946489
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДІС ТРЕЙДІЗ", 03127, м.Київ, пр. Голосіївський, будинок 89, код ЄДРПОУ 43204976
про стягнення заборгованості у розмірі 79 594,10грн.
Суддя Панна С.П.
Без участі представників сторін
Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Лозуватської сільської ради та Управління освіти, культури, молоді та спорту Лозуватської сільської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДІС ТРЕЙДІЗ" про стягнення коштів в сумі 79 594,10 грн., з яких: 66 575,40 грн. - сума боргу за непоставлений товар, 10 347,46 грн. - пеня, 1 264,02 грн. - 3% річних та 1 407,22 грн. - інфляційні втрати.
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю №83 від 14.06.2022 в частині поставки товару.
Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДІС ТРЕЙДІЗ", що знаходяться на всіх відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, а також рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали, в межах ціни позову 79 594,10грн.
Заява обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є повернення коштів за неотриманий товар у сумі 79 028,50 грн. за Договором про закупівлю №83 від 14.06.2022, укладеним між Управління освіти, культури, молоді та спорту Лозуватської сільської ради та ТОВ «ДІОНА АКТИВ» (перейменовано на ТОВ «ТВІДІС ТРЕЙДІЗ»). Виконання судового рішення у даній справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму коштів.
Прокурор також зазначає, що як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа з кодом ЄДРПОУ 43204976 неодноразово змінювала відомості про місцезнаходження, склад засновників, тощо. Зокрема, з останніх проведених змін вбачається, що 22.12.2025 юридичну особу перейменовано з ТОВ «ДІОНА АКТИВ» на ТОВ «ТВІДІС ТРЕЙДІЗ», а також змінені відомості про її місцезнаходження, зміну структури власності, керівника та бенефіціарного власника. Такі зміни можуть свідчити про недобросовісну поведінку відповідача з метою уникнути відповідальності та вказують на ознаки нестабільної діяльності юридичної особи.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності з частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, тощо.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
У даній справі предметом позову згідно поданої позовної заяви є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДІС ТРЕЙДІЗ" коштів в сумі 79 594,10грн., з яких: 66 575,40 грн. - сума боргу за непоставлений товар, 10 347,46 грн. - пеня, 1 264,02 грн. - 3% річних та 1 407,22 грн. - інфляційні втрати за невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю №83 від 14.06.2022 в частині поставки товару.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову спір по суті не вирішується та оцінка обґрунтованості позовних вимог не надається. Разом з цим, суд враховує, що обставини відсутності розрахунку, за умови їх підтвердження, можуть свідчити про недобросовісну поведінку відповідача в питанні виконання своїх зобов'язань.
У постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголошено на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого і нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23.
Враховуючи, що предметом позову у даному випадку є вимога майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
Щодо адекватності вжитого заходу забезпечення позову та урахування принципу збалансованості інтересів сторін, суд акцентує увагу на тому, що в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, а отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Суд враховує, що у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення, а у майбутньому такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт коштів, призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 зі справи № 911/1111/20.
Крім того, суд враховує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог є безпосередньо пов'язаним із предметом спору. Слід зауважити, що арешт коштів як такий не означає зміну їх власника, водночас, у випадку стягнення грошових коштів на користь певної особи, такі кошти зараховуються на рахунки особи, на користь якої ухвалене судове рішення, та вибувають із власності боржника.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №908/3247/20.
Наведене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість тверджень позивача щодо підстав для висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІДІС ТРЕЙДІЗ" в будь-який момент може вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у даній справі, у тому числі, розпорядитись грошовими коштами, що призведе до ускладнення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Застосовуючи у вирішенні питання забезпечення позову практику Європейського суду з прав людини суд зазначає, що у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" наголошено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
У вказаному питанні суд враховує, що арешт на кошти відповідача прокурор просить накласти лише в межах суми, що є предметом стягнення, а не всіх коштів і майна, які є у відповідача, а тому таке обмеження не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства відповідача. У будь-якому разі, предметом позову є стягнення лише основного боргу в розмірі неповернутих коштів, що, за твердженням позивача, набуто у власність відповідачем безпідставно.
На підставі викладеного, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у визначений ним спосіб.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури - задовольнити повністю.
Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДІС ТРЕЙДІЗ" (03127, м.Київ, пр. Голосіївський, будинок 89, код ЄДРПОУ 43204976), що знаходяться на всіх відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, а також рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали, в межах ціни позову 79 594,10грн. (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 10коп.).
Стягувач: Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області (50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Книжна, 1А, 0290993829) в інтересах держави в особі Лозуватської сільської ради (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с.Лозуватка, вул. Миру, будинок, 69, код ЄДРПОУ 04339860), Управління освіти, культури, молоді та спорту Лозуватської сільської ради (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с.Лозуватка, вул. Миру, будинок 69, код ЄДРПОУ 43946489)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІДІС ТРЕЙДІЗ", 03127, м.Київ, пр. Голосіївський, будинок 89, код ЄДРПОУ 43204976
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.03.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 04.03.2029.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред'явлення до примусового виконання.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.П. Панна