вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2026 р. Справа№ 910/18282/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 (повний текст складено 18.06.2025)
про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024
та на ухвалу Господарського суду Києва від 30.06.2025 (повний текст складено 01.07.2025)
у справі № 910/18282/23 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери"
до Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни
про стягнення 2 038 811,16 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" (далі - ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни (далі - ФОП Зимня В.В., відповідач) про стягнення 2 038 811,16 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-18, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 038 811,16 грн, з яких: 1 649 818,64 грн - основна заборгованість, 312 585,64 грн - пеня, 33 223,64 грн - 3% річних та 43 183,24 грн - інфляційні втрати.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/18282/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Зимньої В.В. на користь ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" основну заборгованість в сумі 1 649 818,64 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 24 747,28 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 заяву ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18282/23 задоволено частково. Стягнуто з ФОП Зимньої В.В. на користь ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" витрати на правову допомогу в сумі 60 000 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 апеляційні скарги ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" та ФОП Зимньої В.В. залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 залишено без змін.
Судові рішення про часткове задоволення позову у даній справі обґрунтовані тим, що (1) строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором у спірний період настав після вимоги позивача від 23.11.2023 №23/11-02, яка була надіслана відповідачеві разом з рахунками по суборендній платі за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року; (2) строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором у спірний період настав після вимоги позивача від 23.11.2023 23/11-02, тобто у відповідача не виникло прострочення виконання грошового зобов'язання у спірний період у встановлений Договором строк; (3) таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 312 585,64 грн, 3% річних в сумі 33 223,64 грн та інфляційних втрат у сумі 43 183,24 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2024 касаційну скаргу ФОП Зимньої В.В. задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 910/18282/23 скасовано щодо позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 № СО-18 у сумі 1 649 818,64 грн та в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 і в цій частині передано справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. В іншій частині (щодо відмови в позові про стягнення 312 585,64 грн пені, 33 223,64 грн 3% річних та 43 183,24 грн інфляційних втрат) постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 залишено без змін.
За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суд від 10.02.2025 апеляційну скаргу ФОП Зимньої В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/18282/23 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 у справі № 910/18282/23 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ФОП Зимньої Вікторії Володимирівни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 у справі № 910/18282/23 задоволено частково, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 у справі № 910/18282/23 змінено в частині присудженої судом до стягнення суми правничої допомоги та викладено резолютивну частину рішення (пункт 2) в наступній редакції:
"Стягнути з фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" витрати на правову допомогу в сумі 30.000 грн. 00 коп.";
В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 у справі № 910/18282/23 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 заяву ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу у справі № 910/18282/23 задоволено частково, стягнуто з ФОП Зимньої В.В. на користь ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" 32 000,00 грн витрат правничої допомоги, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції; у задоволенні решти заяви відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2025 касаційну скаргу ФОП Зимньої В.В. від 21.03.2025 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 910/18282/23 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Зимній В.В. про продовження процесуального строку для усунення недоліків у справі № 910/18282/23; заяву ФОП Зимньої В.В. від 20.06.2025 про виконання вимог ухвали від 29.05.2025 залишено без розгляду та відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Зимньої В.В. (повторно поданої) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 910/18282/23.
Короткий зміст вимог поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
18.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ФОП Зимньої В.В. про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/18282/23 за нововиявленими обставинами (далі - Заява).
Зазначена Заява мотивована тим, що в період часу із 12.12.2024 по 19.03.2025 включно, відповідачем - ФОП Зимньою В.В. виявлено ряд матеріально-правових фактів, які вимагають перегляду і скасування зазначеного рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, та які є нововиявленими обставинами у справі № 910/18282/23.
Короткий зміст вимог поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат.
12.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери" про розподіл судових витрат за наслідками розгляду заяви ФОП Зимньої В.В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 № 910/18282/23.
Короткий зміст ухвал місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/18282/23 у задоволенні заяви ФОП Зимньої В.В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/18282/23 відмовлено повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/18282/23 залишено в силі.
Відмовляючи у задоволенні Заяви відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані заявником обставини не можуть слугувати підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 №910/18282/23, оскільки не мають істотного значення для справи, а сама Заява фактично направлена на переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/23 заяву ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" про розподіл судових витрат задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ФОП Зимньої В.В. на користь ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" 42 752,96 грн витрати на правову допомогу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані позивачем до заяви про розподіл судових витрат докази, суд першої інстанції визнав розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та таким, що підлягає покладенню на відповідача. Водночас, суд першої інстанції врахував, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги заявника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятими ухвалами, ФОП Зимня В.В. 14.07.2025 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/18282/23 та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/18282/23 за нововиявленими обставинами, скасувавши рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 року у справі № 910/18282/23 та прийнявши нове, яким у задоволенні позову відмовити. А також просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/18282/23.
Водночас в апеляційних скаргах відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відповідач вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 11.06.2025 є незаконною та підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення у справі як така, при винесенні якої судом не з'ясовані обставини, що мають значення для справи, наслідком чого стали невідповідність висновків суду, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи відповідача, викладені в апеляційних скаргах, зводяться до того, що судом першої інстанції при розгляді заяви ФОП Зимньої В.В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 проігноровано практично всі зазначені у заяві матеріально-правові факти, які суттєво впливають на рішення суду та які є нововиявленими обставинами у справі.
У поданій до суду першої інстанції заяві, за твердженням відповідача, ним викладено низку нововиявлених обставин, які потребували від суду простого дослідження у тому вигляді, як вони були викладені, однак викривлення змісту заяви мало своїм наслідком утворення незаконного / неправового та юридично нікчемного судового акта.
Додаткова ж ухвала від 30.06.2025 про стягнення витрат на правову допомогу, на думку скаржника, підлягає скасуванню як похідна від незаконної ухвали від 11.06.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024.
В апеляційній скарзі відповідачем вказано попередній (орієнтовний) розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу, який становить 70 000,00грн та повідомлено, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані в порядку та строки, встановлені процесуальним законодавством України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, матеріали апеляційної скарги ФОП Зимньої В.В. у справі №910/18282/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді - Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2025, матеріали апеляційної скарги ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/23 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.
15.07.2025, головуючим суддею Сибігою О.М. заявлено про самовідвід у справі № 910/18282/23 за апеляційними скаргами ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 заяву судді Сибіги О.М. про самовідвід у справі № 910/18282/23 за апеляційними скаргами ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 задоволено; апеляційні скарги ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 апеляційні скарги ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сітайло Л.Г. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18282/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційними скаргами ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/18282/23 до надходження до суду матеріалів справи.
07.08.2025 матеріали справи №910/18282/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Сітайло Л.Г.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 справу № 910/18282/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
У зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 18.08.2025 по 21.08.2025 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Зимньої В.В. про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/22; апеляційні скарги ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/22 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 ГПК України; надано скаржнику десятиденний термін з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційних скарг.
05.09.2025 скаржником надано суду докази сплати судового збору у розмірі 4 844,80 грн.
17.09.2025 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та додаткову ухвалу від 30.06.2025 про стягнення витрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 апеляційні скарги ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/22 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 ГПК України; надано скаржнику десятиденний термін, з моменту отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 27.11.2025 надано суду копію Уповноваження Адвокатського об'єднання "НЕСТЛЕКС" №09/12/2024/8 від 09.12.2024, яким останнє в особі керуючого партнера Валерія Валерійовича Алієва, який діє на підставі статуту, уповноважує адвоката Валерія Валерійовича Алієва на здійснення всіх необхідних процесуальних дій у справі № 910/18282/23 за участю клієнта Зимньої Вікторії Володимирівни на підставі договору про надання правничої допомоги від 09.12.2024, що був укладений між Зимньою Вікторією Володимирівною та Адвокатським об'єднанням "НЕСТЛЕКС".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 задоволено клопотання ФОП Зимньої В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/22; поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/22; відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/22; справу № 910/18282/22 призначено до розгляду на 28.01.2026 о 12 год 40 хв; запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії у встановлені судом апеляційної інстанції строки.
Позиції учасників справи.
07.01.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувані ухвали місцевого господарського суду законними та обґрунтованими, тому просить їх залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги відповідача залишити без задоволення.
Мотивуючи свої заперечення проти поданої апеляційної скарги позивач зазначив:
стосовно скасування ухвали суду першої інстанції від 11.06.2025:
- вільно названі представником скаржника нововиявлені обставини, по-перше, не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог ГПК України, а по-друге, не спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду першої інстанції від 15.04.2024, й відповідно не можуть слугувати підставою для його скасування;
- подана відповідачем заява є повністю надуманою та необґрунтованою, приведені у ній доводи не ґрунтуються на дійсних обставинах та спростовуються матеріалами цієї справи;
- суд першої інстанції при поставленні ухвали від 11.06.2025 дійшов цілком підставного висновку про те, що вказані відповідачем нововиявлені обставини: (1) не є нововиявленими обставинами, оскільки не відповідають вимогам пункту 1 частини 2 статті 320 та пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України; (2) зводяться до спроби заявника переоцінити докази, оцінені судом у процесі розгляду справи, та виявляють лише незгоду заявника із висновками, викладеними у рішенні; (3) механізм нововиявлених обставин не може слугувати способом оскарження або сумніву щодо вже постановленого рішення, яке набрало законної сили, з підстав незгоди заявника з його висновками; (4) вказані заявником обставини не можуть слугувати підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 №910/18282/23, оскільки не мають істотного значення для справи, а сама заява фактично направлена на переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
стосовно додаткової ухвали від 30.06.2025:
-жодних змістовних заперечень, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, відповідач не наводить;
-посилання скаржника на те, що оскаржувана додаткова ухвала підлягає скасуванню лише через те, що є похідною від апеляційної вимоги про скасування ухвали від 11.06.2025, є безпідставним.
Водночас, у зазначеному відзиві позивач просить судові витрати покласти на відповідача, повідомив суму попередніх (орієнтовних) судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги у розмірі 46 000,00грн та зробив заяву про те, що усі докази щодо вказаних судових витрат будуть надані ним до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення відповідної постанови у відповідності до вимог частини 8 статт129 ГПК України.
Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.
26.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду від ФОП Зимньої В.В. надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, в якому заявник просить:
- зупинити провадження у справі №910/18282/23 за апеляційними скаргами останньої на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/18282/23 до моменту ухвалення Господарським судом міста Києва процесуального рішення за результатами розгляду заяви (повторної) ФОП Зимньої В.В. про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024;
- у разі якщо Північний апеляційний господарський суд не вбачатиме підстав для зупинення провадження у справі, відкласти розгляд апеляційних скарг ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду 910/18282/23 до моменту ухвалення Господарським судом міста Києва процесуального рішення за результатами розгляду заяви (повторної) ФОП Зимньої В.В. про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024.
Зазначене клопотання відповідач мотивує тим, що з огляду на відсутність процесуального рішення суду першої інстанції про результатами розгляду заяви про роз'яснення судового рішення (у даному випадку ухвали від 11.06.2025), суд апеляційної інстанції не може (не повинен) розглядати справу по суті апеляційної скарги доти, доки суд першої інстанції не розгляне заяву сторони про роз'яснення судового рішення.
При цьому як на правову підставу подання вказаного клопотання відповідач посилається на пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України, відповідно до якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Досліджуючи питання наявності/відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі за поданим клопотанням відповідача, суд апеляційної інстанції виходить із системного аналізу змісту пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 цього Кодексу, а також умов застосування цього пункту, якими є: 1) об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі; 2) пов'язаність справи з іншою справою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення; 3) обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому судовому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
З огляду на вказану норму колегія суддів апеляційного господарського суду виснує, що: 1) провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; 2) під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; 3) обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою справою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.
Як убачається зі змісту поданого клопотання, відповідач просить зупинити провадження з розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції у даній справі від 11.06.2025 та 30.06.2025 не до розгляду іншої справи, а до розгляду судом першої інстанції заяви відповідача про роз'яснення однієї із ухвал, що є предметом апеляційного оскарження у даній справі.
Тобто, зазначена обставина виключає наявність мети зупинення провадження у даній справі, яка зумовлюється виявленням в іншій справі обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для цієї справи, провадження у якій підлягає зупиненню.
У той же час, за приписами частини 1 статті 245 ГПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Отже, законодавець передбачив, що роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення по його роз'ясненню. Таким чином, за черговістю розгляду вимоги щодо апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, щодо якої учасником справи порушено клопотання про її роз'яснення, передують розгляду заяви про роз'яснення цієї ухвали. При цьому роз'яснення цієї ухвали буде залежати від результату її апеляційного перегляду.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що заявником до вказаного клопотання не надано доказів фактичного повторного звернення до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024.
У змісті клопотання як у мотивувальній, так і у прохальній його частині не зазначено вихідні реєстраційні дані такої заяви, здійснені заявником (дата, вихідний реєстраційний номер) та вхідні реєстраційні дані, здійснені господарським судом, щодо вказаної заяви.
Також до клопотання про зупинення апеляційного провадження не додано копію заяви про роз'яснення ухвали з відміткою канцелярії Господарського суду міста Києва про її прийняття чи доказів її надіслання через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє зазначене клопотання відповідача з тих мотивів, що заявником не доведено існування об'єктивної неможливості розгляду поданих ним апеляційних скарг, а також наявності підстав як для зупинення провадження, так і відкладення розгляду даної справи за апеляційними скаргами ФОП Зимньої В.В.
Явка представників учасників справи.
У судове засідання 28.01.2026 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача вимоги апеляційних скарг підтримав, просить апеляційний господарський суд прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі.
Представник позивача проти вимог апеляційних скарг заперечив, просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг в повному обсязі, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до положень частини 1 статті 320 ГПК України встановлено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 320 ГПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Разом з тим частинами 4 і 5 статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги у контексті правильності застосування пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані.
Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.
Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері господарського судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17).
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов'язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №127/10129/17, нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.
Водночас не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами {схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/20564/16 (пункт 7.7), від 07.11.2023 у справі № 911/21/21 (пункт 30).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 909/252/20, від 14.03.2023 у справі № 917/908/17, від 25.08.2022 у справі № 925/1147/18.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Такий же правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.10.2020 у справі № 726/938/18.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії", від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2).
Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття "нововиявлені обставини". ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п. п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п. п. 42 - 44 рішення суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п. п. 27 - 34 рішення суду у справі "Правєдная проти Росії" від 18.11.2004).
Нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26.12.2018 у справі "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
Таким чином, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Першочерговим обов'язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Щодо застосування загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у цій справі, то колегія суддів виходить з того, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду щодо вирішення спору по суті. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами, ураховуючи також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ФОП Зимня В.В. намагалась спростувати, на її думку, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у даній справі факти, за якими позов ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" до відповідача задоволено частково і стягнуто з ФОП Зимньої В.В. на користь позивача основну заборгованість в сумі 1 649 818,64 грн, матеріально-правовими фактами, які полягають у такому:
-нововиявлена обставина 1 (переписка у месенджерах) - 12.12.2024 під час із спілкування зі своїм адвокатом Алієвим В.В., ФОП Зимньою В.В. у своєму мобільному телефоні, в числі інформації періоду лютого-березня 2022 року, виявлено ряд матеріально-правових фактів, зокрема електронне (письмове) повідомлення від 25.03.2022 від очільника/управителя ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" Поліщук В.І. на адресу суборендаря ФОП Зимня В.В., яке доводить факт того, що до 25 березня 2022 року власником нерухомості Лавринович С.Г., орендарем ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери", суборендарями ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О., з огляду на небезпеку перебування/знаходження у приміщенні орендованого об'єкту групи приміщень № 24 (в літері А), що розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , було прийнято спільне рішення про призупинення дії та виконання сторонами зобов'язань за договорами суборенди № СО-17 та СО-18 від 27 листопада 2013 року, а також законсервування та вжиття заходів охорони і збереження силами суборендарів цілісності об'єкту, про яке при винесенні рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 відомо не було, та яке є нововиявленою обставиною у справі з урахуванням його впливу на висновок рішення про "відсутність будь-яких доказів (листування, заяви свідків тощо) наявності чи принаймні обговорення питання зменшення суборендних платежів чи звільнення від їх оплати";
-нововиявлена обставина 2 (заперечення повномасштабного вторгнення) - при винесенні рішення від 15.04.2024 у даній справі суд першої інстанції не вказав/ не зазначив факту повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну, наслідком чого було те, що в період до 25.03.2022 за ініціативою власника нерухомості Лавринович С.Г. нею, а також орендарем ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" у особі Поліщук В.І. та суборендарями ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О., з огляду на небезпеку перебування/знаходження у приміщенні орендованого об'єкту групи приміщень №24 (в літері А), що розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , було прийнято спільне рішення про призупинення дії та виконання зобов'язань за договорами суборенди №СО-17 та №СО-18, а також законсервування та вжиття заходів охорони і збереження силами суборендарів цілісності зазначеного об'єкту. Якби суд першої інстанції надав оцінку цьому факту, то рішення у даній справі було б іншим, а саме у задоволенні позову ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" про стягнення заборгованості з ФОП Зимньої В.В. було б відмовлено;
-нововиявлена обставина 3 - 10.02.2025 відповідачем після закінчення судового засідання у Північному апеляційному господарському суді у справі з розгляду його апеляційної скарги, встановлено матеріально-правовий факт того, що прийняття на початку березня 2022 року власником нерухомості Лавринович С.Г., орендарем ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери", суборендарями ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О., з огляду на повномасштабне вторгнення в Україну військ країни-агресора та небезпеку перебування/знаходження у приміщенні орендованого об'єкту групи приміщень № 24 (в літері А), що розташовані на першому поверсі будинку №21 по вулиці Лютеранській у місті Києві (салон "Кіка-стиль"), спільного рішення про призупинення дії та виконання сторонами зобов'язань за договорами суборенди № СО-17 та СО-18 від 27 листопада 2013 року, а також законсервування та вжиття заходів охорони і збереження силами суборендарів цілісності об'єкту, про яке при винесенні рішення судом першої інстанції від 15.04.2024 відомо не було, та яке, відповідно, спростовує твердження рішення про те, що ФОП Зимня В.В. "помилково ототожнює поняття цільове призначення та використання об'єкту суборенди. Користування об'єктом суборенди полягає не лише в наданні відповідачем послуг, передбачених розділом 7 Договору, а і, зокрема, у зберіганні матеріальних цінностей відповідача і до моменту звільнення приміщення відповідач вважається таким, що користується ним, навіть якщо не здійснює свою діяльність";
-нововиявлена обставина 4 (захист урядового кварталу) - 12.02.2025, після перегляду сюжету інтерв'ю Президента України Зеленського В.В. який, говорячи про повномасштабне вторгнення військ країни-агресора, повідомив про факти вчинення замахів на його життя, висадку десанту, збройні напади на Офіс Президента військовими та спеціальними силами країни-агресора, загибель людей, які захищали від терористів, відповідачем ФОП Зимня В.В. виявлено/встановлено факт того, що заходи безпеки Президента та інших співробітників Офісу Президента по вул. Банковій, 11 в м. Києві, здійснювали службовці спеціальних та таємних служб України, які протистояли здійснюваним диверсійним та терористичним актам таємних служб і спеціальних органів збройних сил країни-агресора, про що при винесенні рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 відомо не було та який спростовує твердження рішення про "відсутність перешкод у доступі до приміщення (будинку № 21 по вулиці Лютеранській у місті Києві)";
-нововиявлена обставина 5 (негативні дані/ докази у справі) - 28.02.2025 відповідачем при підготовці касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у даній справі було виявлено матеріально-правовий факт того, що дані податкового обліку позивача операцій за Договором суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2003 №СО-18, а саме факт відсутності обов'язкових документів, є доказом того, що на початку березня 2022 року з огляду на повномасштабне вторгнення в Україну військ країни-агресора та небезпеку перебування у приміщення орендованого об'єкту; прийняття власником, орендарем та суборендарями спільного рішення про призупинення дії та виконання сторонами зобов'язань за договорами суборенди №СО-17 та №СО-18 від 27 листопада 2013 року, а також консервування та вжиття заходів охорони і збереження силами суборендарів цілісності об'єкту, про який при винесенні рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 відомо не було, та який, відповідно, спростовує висновок рішення про те, що "доводи відповідача щодо відсутності податкового обліку позивачем операцій за Договором не стосуються предмету спору";
-нововиявлена обставина 6 (негативні дані/ докази у справі) - ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" 19.03.2025 під час судового засідання Господарського суду міста Києва з розгляду заяви ФОП Мороз Р.О. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 10.07.2024 у справі № 910/17887/23 про стягнення заборгованості із суборендної плати, фактично визнано той факт, що протягом першого півріччя 2022 року у бізнес-партнерів ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О. не було реальної можливості користуватися суборендованим приміщенням через причини, не залежні від волі відповідача, а саме - військова агресія російської федерації в Україні. Як стверджує скаржник, представник ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери", заявив: "Да, в Києві була погана ситуація в березні, ми всі це пам'ятаємо. І в квітні було, в травні, в червні, далі, але перепрошує, інше півріччя 2022 року, цілий 2023 рік ніхто нічого не підписав". Отже, позивачем визнано факт неможливості використання бізнес-партнерами ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О. суборендованих приміщень у період з 24.02.2022 по червень 2022 року, що мало б мати своїм наслідком коригування суми заборгованості, заявленої у позові;
-нововиявлена обставина 7 (похідна) - під час судового засідання 19.03.2025 з розгляду заяви ФОП Мороз Р.О. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23, позивачем заявлено, що "півріччя 2022 року, цілий 2023 рік ніхто нічого не підписав", чим було визнано, що як орендодавець позивач не інформував орендарів про відновлення можливості використання приміщення орендованого об'єкту за цільовим призначенням. Відтак, матеріально-правовий факт відсутності у позивача доказів щодо визначення конкретного моменту, починаючи з якого бізнес-партнерів ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О. було хоча б у якийсь спосіб проінформовано про відновлення дії договору суборенди, є додатковою, окремою нововиявленою обставиною у справі;
- нововиявлена обставина 8 (викривальна) - під час судового засідання 19.03.2025 з розгляду заяви ФОП Мороз Р.О. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23, ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" заявлено: "що суд на луні у нас розглядає справу? Суд тут знаходиться, він що не знає про обставини, що відбувалися в Києві?". Відтак, бізнес-партнерами ФОП Зимня В.В. та Мороз Р.О. вважалось, що ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" ігнорувалось та заперечувалось у справі факт повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну, а судом такий факт не враховувався та не приймався до уваги як такий, що впливає на вирішення спору.
З такими доводами заявника суд першої інстанції не погодився та відповідно оскаржуваною ухвалою відмовив у задоволенні його заяви про перегляд рішення від 15.04.2024 у даній справі за нововиявленими обставинами, зазначене рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 11.06.2025, суд першої інстанції виснував, що зазначені відповідачем обставини не є нововиявленими, не мають істотного значення для справи, а сама заява фактично направлена на переоцінку доказів та обставин, вже оцінених судом у процесі розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на таке.
Щодо нововиявленої обставини 1 (переписка у месенджерах).
Вказана відповідачем обставина не відповідає критерію нововиявленості, так як повідомлення від 25.03.2022, на зміст якого посилається ФОП Зимня В.В., нею було виявлено 12.12.2024 (після ухвалення рішення у цій справі) у власному мобільному телефоні.
Тобто, зазначена обставина була відома особі, яка звернулася із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинам, ще до ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі (15.04.2024).
Поряд з цим, як зазначає ФОП Зимня В.В., вказану обставину було виявлено нею 12.12.2024, тому у відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України остання мала право звернутися до суду з такою Заявою до 14.01.2025 (включно), отже Заява подана ФОП Зимньою В.В. з порушенням встановленого строку.
З наведеного слідує, що Заява відповідача щодо вказаної обставини у вигляді повідомлення від 25.03.2022 не відповідає вимогам пункту 1 частини 2 частини 320 та пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України.
Щодо нововиявленої обставини 2 (заперечення повномасштабного вторгнення).
Обставина про початок повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, є загальновідомим фактом, що не потребує доказування у відповідності до частини 3 статті 75 ГПК України. Однак, наведення такої обставини, її врахування/не врахування у процесі розгляду справи у контексті її впливу на поведінку сторін Договору не свідчить про наявність нововиявленої обставини у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України.
Крім того, посилання відповідача на вказану обставину пов'язується з заявленою обставиною про виявлення 12.12.2024 у власному телефоні повідомлення від 25.03.2022, що, у свою чергу, свідчить про спробу заявника спонукати суд до переоцінки обставин, вже встановлених судом у процесі розгляду цієї справи, щодо наявності у відповідача заборгованості на підставі нових доказів та підтверджує незгоду відповідача з висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 15.04.2024.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є засобом повторного оцінювання доказів або зміни правової позиції, що була викладена у рішенні. Механізм нововиявлених обставин не може слугувати способом оскарження або сумніву щодо вже постановленого рішення, яке набрало законної сили, з підстав незгоди заявника з його висновками.
Отже, обставина, на яку посилається відповідач (заперечення повномасштабного вторгнення), не відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України.
Щодо нововиявленої обставини 3.
Відповідач посилався на те, що після апеляційного розгляду справи 10.02.2025 встановлено матеріально-правовий факт - прийняття сторонами рішення про призупинення дії договорів та законсервування об'єкта у березні 2022 року, та яке, відповідно, спростовує твердження рішення суду першої інстанції від 15.04.2024 про те, що ФОП Зимня В.В. "помилково ототожнює поняття цільове призначення та використання об'єкту суборенди. Користування об'єктом суборенди полягає не лише в наданні відповідачем послуг, передбачених розділом 7 Договору, а і, зокрема, у зберіганні матеріальних цінностей відповідача і до моменту звільнення приміщення відповідач вважається таким, що користується ним, навіть якщо не здійснює свою діяльність".
Проте, такий факт вже заявлявся відповідачем раніше як частина попередньої обставини (листування у месенджерах, повідомлення від 25.03.2022), і, як правильно встановив суд першої інстанції, був відомий заявнику ще до прийняття рішення 15.04.2024. Твердження заявника про те, що така обставина спростовує висновок суду щодо користування приміщенням є незгодою з судовим висновком. Така незгода не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Щодо нововиявленої обставини 4 (захист урядового кварталу).
Відповідач зазначив, що 12.02.20205, після перегляду сюжету інтерв'ю Президента України ним виявлено/встановлено факт того, що заходи безпеки Президента та інших співробітників Офісу Президента по вул. Банковій, 11 в м. Києві, здійснювали службовці спеціальних та таємних служб України, які протистояли здійснюваним диверсійним та терористичним актам таємних служб і спеціальних органів збройних сил країни-агресора, про що при винесенні рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 відомо не було та який спростовує твердження рішення про "відсутність перешкод у доступі до Приміщення (будинку № 21 по вулиці Лютеранській у місті Києві) ".
Отже, обставина, на яку посилається відповідач, була ним виявлена 12.02.2025, тобто після постановлення рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/18282/23, а доказами існування цієї обставини заявник вказує на сюжет з інтервью Президента України. Ця обставина не може вважатися нововиявленою, оскільки, як вказувалося вище, не можуть вважатися нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду.
Щодо нововиявленої обставини 5 (негативні дані/ докази у справі).
Заявлена відповідачем обставина - виявлення 28.02.2025 під час підготовки касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у даній справі № 910/18282/23 інформації про відсутність у позивача (ТОВ "Адвокатської фірми "Лавринович і партнери") даних податкового обліку операцій за договором суборенди № СО-18 - не може вважатися нововиявленою обставиною, не відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України, оскільки зазначене не є істотним фактом, не впливає на правильність висновків суду та вже було оцінено судом як таке, що не стосується предмета спору у даній справі.
Щодо нововиявленої обставини 6 (негативні дані/ докази у справі).
Відповідач зазначив, що ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" 19.03.2025 під час судового засідання Господарського суду міста Києва з розгляду заяви ФОП Мороз Р.О. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 10.07.2024 у справі № 910/17887/23 про стягнення заборгованості із суборнедної плати, фактично визнав той факт, що протягом першого півріччя 2022 року у бізнес-партнерів ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О. не було реальної можливості користуватися суборендованим приміщенням через причини, не залежні від волі Відповідача, а саме - військова агресія російської федерації в Україні. Так, зокрема, відповідач стверджує, що представник ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери, заявив: "Да, в Києві була погана ситуація в березні, ми всі це пам'ятаємо. І в квітні було, в травні, в червні, далі, але перепрошує, інше півріччя 2022 року, цілий 2023 рік ніхто нічого не підписав".
Отже, за доводами відповідача, позивачем визнано факт неможливості використання бізнес-партнерами ФОП Зимня В.В. та ФОП Мороз Р.О. суборендованих приміщень у період з 24.02.2022 по червень 2022 року, що мало б мати своїм наслідком коригування суми заборгованості, заявленої у позові.
Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, що наведена відповідачем обставина щодо нібито визнання позивачем факту неможливості користування приміщенням протягом першого півріччя 2022 року не ґрунтується на належних доказах та є непідтвердженою заявником.
Відповідач посилається на репліку представника ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" під час судового засідання у справі № 910/17887/23, однак не надає жодного процесуального документа, протоколу або іншого письмового доказу, який би підтверджував, що зазначена репліка мала місце саме в такому вигляді та контексті.
Крім того, така репліка є загальною оцінкою ситуації в місті Києві у певний період часу, і не має конкретної прив'язки до правових або фактичних обставин цієї справи.
Отже, відсутні підстави вважати таку репліку визнанням обставин, які мають істотне значення для справи, та які могли б бути розцінені як нововиявлена обставина відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України.
Щодо нововиявленої обставини 7 (похідна).
Вказана обставина, наведена відповідачем у Заяві, ґрунтується на тлумаченні фрази представника позивача ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" у судовому засіданні 19.03.2025 у справі № 910/17887/23 - а саме: "півріччя 2022 року, цілий 2023 рік ніхто нічого не підписав - не відповідає критеріям нововиявленої обставини у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України.
Суд першої інстанції правомірно наголосив, що наведена фраза не є прямим визнанням обставини, що позивач не інформував відповідача про відновлення можливості користування приміщенням. Зазначене не є новим фактом, який міг би істотно вплинути на рішення суду першої інстанції у справі, і є припущенням, а не нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 ГПК України та не є підставою для перегляду судового рішення.
Щодо нововиявленої обставини 8 (викривальна).
Посилання відповідача на обставину у вигляді репліки представника позивача під час судового засідання 19.04.2025 у справі № 910/17887/23: "... що суд на луні у нас розглядає справу? Суд тут знаходиться, він що не знає про обставини, що відбувалися в Києві? " - не містить жодного нового матеріально-правового факту.
Твердження відповідача про "судове ігнорування вторгнення" на підставі вказаної репліки представника позивача - це його суб'єктивна думка, яка не підтверджена доказами і не стосується нових обставин справи.
Наведене не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду акцентує увагу, що нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, не вважаються нововиявленими обставинами.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на правове регулювання спірних правовідносин, сталу судову практику у питанні застосування перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, який є особливим видом провадження, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про перегляд ухваленого у даній справі судового рішення за нововиявленими обставинами та його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки заявником не наведено обставин, які за своєю правовою природою є нововиявленими в розумінні частини 2 статті 320 ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору по суті. Водночас не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За таких обставин, апеляційна скарга ФОП Зимньої В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/18282/23 колегією суддів апеляційного господарського суду визнається необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також ухвала суду першої інстанції від 30.06.2025, якою в повному обсязі задоволено заяву ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" про розподіл судових витрат, стягнуто з ФОП Зимньої В.В. на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 42 752,96 грн.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 ГПК України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" подало до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат за наслідками розгляду заяви ФОП Зимньої В.В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, розмір яких за розрахунком позивача склав 42 752,96 грн.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 ГПК України).
Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами покладаються на заявника.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду першої інстанції у даній справі від 11.06.2025 у задоволенні заяви ФОП Зимньої В.В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/18282/23 відмовлено повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/18282/23 залишено в силі.
За результатами апеляційного перегляду вказаної ухвали колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено підстав для її скасування.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Як убачається з матеріалів справи, підтверджуючи понесені витрати на професійну правничу допомогу, позивачем надано такі докази у копіях: договір про надання правової допомоги від 19.05.2025 № 19/05-01, укладений між Заявником та Адвокатським об'єднанням "Лавринович і партнери"; звіт про надання правової допомоги від 11.06.2025 № б/н із переліком наданих послуг (об'ємом) із зазначенням вартості таких послуг відповідно до їх переліку, а в загальній сумі на 42 752,96 грн.; акт приймання наданої правничої допомоги від 11.06.2025 № б/н на суму 42 752,96 грн та рахунок-фактуру від 11.06.2025 № АО-0021.
За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Як встановлено судом першої інстанції відповідачем не подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги позивача.
Скаржником зазначених обставин в апеляційній скарзі не спростовано.
В апеляційній скарзі відповідач в якості підстави щодо оскарження ухвали від 30.06.2025 зазначив похідний характер цієї ухвали від незаконної, на його думку, ухвали від 11.06.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025.
Інших обґрунтованих доводів, в тому числі і щодо неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, апеляційна скарга не містить.
Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що із аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України убачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За таких обставин, дослідивши та оцінивши заяву позивача про розподіл судових витрат за результатами розгляду заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції від 15.04.2024 у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заявлених ТОВ "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" витрат на правову допомогу в сумі 42 752,96 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати є необхідними і співрозмірними із виконаною позивачем роботою у суді першої інстанції.
У зв'язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги в частині скасування додаткової ухвали від 30.06.2025 у даній справі відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спірних питань у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених в оскаржуваних ухвалах, а тому відсутні правові підстави для скасування ухвал Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та 30.06.2025 у справі № 910/18282/23. У зв'язку з зазначеним апеляційні скарги ФОП Зимньої В.В. підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються судом апеляційної інстанції на скаржника (відповідача).
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/18282/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/18282/23 залишити без змін.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/18282/23 залишити без змін.
4. Матеріали справи № 910/18282/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
У зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А. з 23.02.2026 по 27.02.2026 повний текст постанови складено 02.03.2026.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
А.І. Тищенко