вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа№ 910/11729/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Авсюкевич Н.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11729/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора»
про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11729/25 позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА» забезпечити Товариству з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА ФІРМА «ВІ АЙ ПІ АУДИТ» можливість проведення ініціативного аудиту фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА» за рік, що закінчується 31 грудня 2024 року (за 2024 рік), протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалюючи вказане рішення в частині розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу у розмірі 30 000,00 грн на користь позивача, їх відповідність умовам договору, співмірність затраченого адвокатом часу з обсягом наданих послуг з огляду на категорію даної справи.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням у частині розподілу судових витрат, Товариство з обмеженою відповідальністю «Флора» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11729/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні відповідних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано співмірність заявлених до стягнення судових витрат зі складністю справи, яка, на його думку, не є значною: розгляд справи здійснено у двох судових засіданнях, а розмір витрат на професійну правничу допомогу майже у десять разів перевищує ціну позову. Крім того, апелянт зазначає, що не мав можливості заперечити проти розміру судових витрат у суді першої інстанції, оскільки не брав участі у судових засіданнях, а позивач не надав йому документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. На думку апелянта, попередній розрахунок судових витрат не є доказом належного підтвердження таких витрат.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» у судовій справі № 910/11729/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.02.2026.
13.02.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення - без змін, оскільки останнє ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Так, позивач вказував, ним подавалися документи, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції і відповідач не висував заперечення щодо неспівмірності заявленого розміру витрат та зменшення. Такі заперечення відповідач заявив лише під час подання апеляційної скарги. При цьому доводи апелянта про те, що йому не надавалися документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки такі документи були надіслані йому разом із позовною заявою, яка, серед іншого, містила попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, позивач заявив попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які він поніс або планує понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у сумі15 000,00 грн.
У судове засідання 25.02.2026 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його перебуванням на лікарняному. Своєю сергою представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи з огляду на те, що питання судових витрат не потребує участі сторін та може бути здійснене без їх виклику.
Колегія суддів, враховуючи заперечення представника позивача, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки в апеляційній інстанції вирішується виключно питання судових витрат, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, тоді як доводи та заперечення апелянта були викладені в апеляційній скарзі та не потребують додаткового підтвердження у судовому засіданні.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано наступні копії документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.10.2021 № 001312; ордер серії АА № 1614711 від 19.08.2025; договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2025 № 09-06/25; Додаток №3 від 20.08.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2025 № 09-06/25; докази сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн; попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до п. 1.3 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2025 № 09-06/25 замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю надані ним послуги у порядку, розмірі та строки, передбачені додатками до даного договору.
У пунктах 2, 4, 5 додатку №3 від 20.08.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2025 № 09-06/25 визначено, що вартість послуг, що надаються виконавцем складає 30 000,00 грн. Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг Виконавцю у розмірі 30 000,00 грн протягом десяти робочих днів з моменту підписання Договору. Оплата послуг здійснюється шляхом внесення грошових коштів у розмірі, передбаченому п. 2 цього Додатку, на банківський рахунок Виконавця.
Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Керуючись ними, колегія суддів апеляційної інстанції враховує таке:
- спір виник через відмову відповідача реалізувати позивачу як учаснику товариства надане законом право та статутом право на проведення аудиту;
- адвокатом під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції складено позов, відповідь на відзив, забезпечено участь у судових засіданнях;
- справа має значення для позивача як учасника корпоративних відносин;
- пов'язаність витрат позивача з розглядом справи; розмір понесених ним витрат обґрунтований та пропорційний до предмета спору.
При цьому колегія суддів зазначає, що ініціатором відкладень судових засідань у судді першої інстанції був саме відповідач, який мотивував відкладення справи складністю спору та необхідністю залучення адвоката для захисту своїх законних інтересів. Твердження апелянта про відсутність у нього можливості ознайомитися з матеріалами справи, складовою якої є документи про витрати позивача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки матеріали справи містять докази направлення позовної заяви з доданими до неї додатками, серед яких є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.10.2021 № 001312; ордер серії АА № 1614711 від 19.08.2025; договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2025 № 09-06/25; Додаток №3 від 20.08.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2025 № 09-06/25; докази сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн; попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Доводи апелянта про прийняття судом першої інстанції рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу лише на підставі попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат суперечить викладеним судом доводам.
Викладені в апеляційних скаргах доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення чи додаткового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд в оскаржуваній частині з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11729/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11729/25 залишити без змін.
Матеріали справи №910/11729/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.03.2026.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко