вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" лютого 2026 р. Справа№ 910/15147/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 12.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025
у справі №910/15147/24 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом Київської міської ради
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
1) Національна академія наук України
2) Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена
про визнання протиправним та скасування наказу
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулася Київська міська рада (далі - Київрада, позивач) до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.08.2024 № 2425/5 «Про задоволення скарги».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Міністерства юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024, виданий за результатами розгляду скарги Національної академії наук України, яким скасовано реєстрацію права комунальної власності Київради на земельну ділянку площею 82,9966 га за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі, з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, є незаконним та протиправним, оскільки саме на замовлення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР вказана земельна ділянка була сформована в 2021 за кошти Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва шляхом проведення інвентаризації, а тому право розпорядження цією земельною ділянкою належить тільки Київраді. Також позивач зазначив, що Міністерство юстиції мало залишити вказану скаргу без розгляду, оскільки права Національної академії наук України не порушено, натомість, відповідач неправомірно надав указаній земельній ділянці статус державної форми власності.
У позові Київська міська рада просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції № 2425/5 від 14.08.2024 про задоволення скарги Національної академії наук України № 21/598-5 від 15.04.2024.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 (повний текст складено 25.09.2025) у справі №910/15147/24 відмовлено у задоволенні позову Київської міської ради до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної академії наук України, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена про визнання протиправним та скасування наказу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з наступного:
- земельна ділянка площею 82,9966 га, що розташована по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, належить до земель державної власності і не може бути передана у іншу форму власності, а тому Київська міська рада неправомірно зареєструвала за собою право комунальної власності на вказану земельну ділянку площею 82,9966 га;
- відповідач правомірно виходив з того, що земельна ділянка знаходиться у користуванні Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України та відноситься до земель державної форми власності, відтак, державним реєстратором була проведена реєстрація права комунальної власності з порушенням загальних засад державної реєстрації прав та оскаржуване рішення реєстратора є незаконним;
- приймаючи оскаржуваний наказ, Міністерство юстиції України діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством у сфері державної реєстрації, а отже, позов Київської міської ради задоволенню не підлягає.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/15147/24 та постановити нове, яким позовні вимоги Київської міської ради задовольнити в повному обсязі та судові витрати стягнути з відповідачів.
Крім того, скаржник просить суд поновити строк на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/15147/24.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15147/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15147/24.
30.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15147/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, зокрема, апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/15147/24 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
12.11.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №910/15147/24 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 та призначено розгляд на 10.12.2025.
24.11.2025 через систему «Електронний суд» від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу.
10.12.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2026.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме неправильним застосуванням статей 236 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровими номерами 8000000000:79:713:0014 була сформована лише у 2021 році, шляхом проведення інвентаризації саме на замовлення Департаменту та за кошти Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва, належить до комунальної форми власності і право розпорядження належить саме Київській міській раді та відносно якої здійснено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Києва у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому рішення державного реєстратора є обґрунтованим, правомірним та прийнятим відповідно до вимог Закону і Порядку.
Також за доводами скаржника, на момент розмежування земель державної та комунальної власності земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 площею 82,9966 га на просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва не була сформована відповідно до вимог законодавства України, у зв'язку з чим вважається такою, що належить до земель комунальної власності.
Позивач вважає, що Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарг повинно було відмовити у задоволенні такої скарги, адже питання, зазначені в скарзі, по суті є спором про право, а отже такі питання вирішуються виключно у судовому порядку, однак суд першої інстанції зазначене не врахував та також виніс рішення розглядаючи справу по суті, не враховуючи порушення, які були вчиненні Міністерством юстиції України.
Щодо порушення норм процесуального права під час розгляду справи позивач зазначає, що Господарським судом м. Києва ухвалено оскаржуване рішення без дотримання норм статей 14, 73, 74, 76, 86, 209, 236, 277 та 316 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що вказує на те, суд при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи
2.3.1. Відповідач в поданому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає наступне:
- Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує факт набуття чи припинення майнових і корпоративних прав;
- оскільки земельна ділянка знаходиться у користуванні Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України та відноситься до земель державної форми власності, оскаржуване рішення є незаконним;
- оскаржуване рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а тому допущені при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону 1952-IV, це рішення підлягало анулюванню;
- спірна земельна ділянка входить до об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України і належить їй на праві господарського відання, а Інститутуту зоології ім. І.І. Шмальгаузена передана в оперативне управління, а відтак твердження позивача про відсутність порушеного права скаржника є хибними.
2.3.2. Треті особи процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 12.02.2026 з'явилися представники учасників справи.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представники відповідача та третіх осіб заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції обставини
25.08.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 5146/5187 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, площею 82, 9966 га, по просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському районі м. Києва, з визначенням категорії земель «землі лісогосподарського призначення», код виду цільового призначення 09.03 «для цілей підрозділів 09.01-09.02 та для збереження використання земель природно-заповідного фонду».
На підставі вказаного рішення 12.01.2024 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) Пилипчуком В.А. земельну ділянку площею 82, 9966 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 було зареєстровано на праві власності за територіальною громадою - органом місцевого самоврядування в особі Київської міської ради під № 71103409.
15.04.2024 НАН України подала до Міністерства юстиції скаргу № 21/598-5 (зареєстрована 15.04.2024 № СК-2199-24) на дії державного реєстратора, в якій просила скасувати рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. від 12.01.2024 № 71103409 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, площею 82, 9966 га, за територіальною громадою в особі Київської міської ради.
За результатами розгляду зазначеної скарги Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції склала висновок від 06.08.2023, яким рекомендувала: скаргу НАН України від 15.04.2024 № 21/598-5 задовольнити; визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Пилипчука В.А. № 71103409 від 12.01.2024.
У подальшому наказом Міністерством юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024 скаргу НАН України від 15.04.2024 № 21/598-5 було задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. від 12.01.2024 № 71103409.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Вважаючи зазначений наказ Міністерства юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024 незаконним та протиправним, Київська міська рада звернулася до суду з даним позовом.
Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, Міністерство юстиції України, розглянувши скаргу НАН України, наказом № 2425/5 від 14.08.2024 цю скаргу задовольнило та анулювало рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. № 71103409 від 12.01.2024 про реєстрацію за Київрадою спірної земельної ділянки на праві комунальної власності, як таке, що було прийняте з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вирішуючи питання про законність прийнятого відповідачем наказу про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права комунальної власності за Київською міською радою, суд виходить з наступного.
Пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Також під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» встановлено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, право власності за територіальною громадою - органом місцевого самоврядування в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 82, 9966 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 під № 71103409 було зареєстроване на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 82,9966 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 на просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кодом виду цільового призначення: 09.03 для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження земель природно-заповідного фонду.
Підставою для реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 в державному земельному кадастрі була технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 11.03.2020, розробник Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин», що вбачається з відомостей з Державного земельного кадастру, сформованими за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду скарги НАН України відповідачем встановлено, що постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 «Про надання права на використання 350 га лісу для організації наукових робіт по лісознавству та розведенню дубового шовкопряда» у безстрокове використання НАН України були надані земельні ділянки площею 150 та 200 га. Із зазначених земель у 1949 році Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України було передано чотири квартали лісового масиву в урочищі «Теремки» площею 92 га для проведення наукових робіт з розведення дубового шовкопряда. Крім того згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення Національного природного парку «Голосіївський» за Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України були закріплені земельні ділянки загальною площею 90,28 га, які ввійшли до складу Національного природного парку «Голосіївський», без вилучення у землекористувача (охоронне зобов'язання від 29.01.2008 № 1-1-5), в тому числі й спірна земельна ділянка.
При цьому встановлено, що з метою належного з'ясування всіх обставин Колегією Мінюсту направлявся запит до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо підтвердження входження земельної ділянки до складу НПП «Голосіївський» та перебування земельної ділянки у користуванні Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.
У відповідь на вищезазначений запит Департамент природно-заповідного фонду та біорізноманітгя Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (№ 11/11-05/2463-24 від 03.07.2024), надіслав лист НПП «Голосіївський» № 377/2-01 від 01.07.2024, з якого вбачається, що до складу НПП «Голосіївський» увійшли земельні ділянки лісового урочища «Теремки» площею 90,28 га, землекористувачем яких є Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, зокрема, земельна ділянка з обліковим кодом 79:713:009, якій після державної реєстрації присвоєно кадастровий номер 8000000000:79:713:0014 і яка також входить до вказаного земельного масиву.
Разом з тим, судом враховано що на час прийняття Радою Народних Комісарів УРСР постанови № 1055 від 22.08.1944 власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними (ч. 1 ст. 3 ЗК УРСР).
За змістом ч. 2 ст. 3 ЗК УРСР право розпоряджатися землею мали Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.
Стаття 4 ЗК УРСР проголошувала, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.
Також відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Тотожні положення містяться в статті 1 Земельного кодексу України.
Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність визначений статтею 117 Земельного кодексу України. Частиною 1 цієї статті передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 в державному земельному кадастрі стало рішення Київської міської ради від 25.08.2022 № 5146/5187 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель».
Втім, судом встановлено, що постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 «Про надання права на використання 350 га лісу для організації наукових робіт по лісознавству та розведенню шовкопряда» Національній академії наук України було надано право безстрокового використання 150 га лісу, розташованого навколо господарства Академії наук - «Феофанія у Київському районі», а також надано 200 га дубового лісу з масиву Хотінського лісництва Київської області для організації наукових робіт.
Відповідно до Указу Президента України від 27.08.2007 № 794 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» на території м. Києва було створено національний парк «Голосіївський» з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього середовища України. Площа земель національного природного парку «Голосіївський» становить 4521,29 га, в тому числі 1890,2 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об'єднання земельного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та надаються національному природного парку «Голосіївський» в постійне користування, і 2631,09 га - землі, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.
Відповідно до цього додатку землі Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України площею 90,28 га були включені до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.
У подальшому Міністерство охорони навколишнього середовища України, згідно з охоронним зобов'язанням від 29.01.2008 № 1-1-4, передало Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України під охорону заповідний об'єкт - територію урочища «Теремки» Інституту зоології ім.І.І. Шмальгаузена НАН України, яка включена до складу національного природнього парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача на загальній площі 90,28 га.
11.03.2020 КП «Київський інститут земельних відносин» розробив технічну документацію із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 площею 82,9966 га за адресою: просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському районі м. Києва, та здійснив її реєстрацію у Державному земельному кадастрі від 30.07.2021.
З метою забезпечення належного утримування земельних ділянок, що розташовані в межах лісового масиву «Теремки», постановою Бюро Президії НАН України від 17.11.2021 № 352 «Про закріплення за Державною установою «Інститут еволюційної екології НАН України» Національна академія наук України погодила закріплення земельних ділянок загальною площею 91,0263 га за Державною установою «Інститут еволюційної екології НАН України» (кадастровий номер 8000000000:79:719:0026 площею 8,0297 га, кадастровий номер 8000000000:79:713:0014 площею 82,9966 га).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань НАН України за організаційно-правовою формою є державною організацією (установою, закладом).
Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України від 27.05.2021 № 1, визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності. НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункти 1.1, 1.11 Статуту).
Пунктами 1.12 та 1.13 Статуту визначено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їх на правах господарського відання. Державне майно передається НАН України у безстрокове користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та цього Статуту.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно з ч. 1 статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, НАН України, галузеві академії наук (ст. 4 цього Закону).
Статтею 8 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що об'єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.
Відповідно до ч. 2 статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об'єкти майнового комплексу НАН України та об'єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно НАН України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання НАН України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» у віданні НАН України та національних галузевих наук перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за подання НАН України та національних галузевих академій наук.
Пунктом 1.1 статуту Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена визначено, що Інститут є державною бюджетною науковою неприбутковою установою, що заснована на державній власності та перебуває у віданні НАН України.
Відповідно до п. 5.13 цього статуту земельна ділянка передана Інституту у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не може бути вилучена (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди Президії НАН України. Землекористування здійснюється Інститутом відповідно до земельного законодавства. Передача в оренду Інститутом закріплених за ним на основі права оперативного управління об'єктів власності, а також земельних ділянок здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства України за рішенням Президії НАН України та в порядку, встановленому в НАН України.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що спірна земельна ділянка входить до об'єктів майнового комплексу НАН України, належить їй на праві господарського відання і передана Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН в оперативне управління відповідно до наведених норм чинного законодавства.
При цьому, за змістом пунктів 3-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», положення яких обов'язково мали бути враховані державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) Пилипчуком В.А., з дня набрання чинності цим Законом (набрання чинності з 1 січня 2013 року) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
У державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;
які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
які належать до земель оборони.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.
Таким чином, виходячи з системного аналізу законодавства, зокрема, зважаючи на підпункт «а» п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що земельна ділянка площею 82,9966 га, що розташована по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, належить до земель державної власності і не може бути передана у іншу форму власності, а тому Київська міська рада неправомірно зареєструвала за собою право комунальної власності на вказану земельну ділянку площею 82,9966 га.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону однією із загальних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
У спірних правовідносинах відповідач правомірно виходив з того, що земельна ділянка знаходиться у користуванні Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України та відноситься до земель державної форми власності, відтак, державним реєстратором була проведена реєстрація права комунальної власності з порушенням загальних засад державної реєстрації прав та оскаржуване рішення реєстратора є незаконним.
При цьому, з огляду на встановлені судом обставини справи та наведені вище висновки, колегія суддів зауважує, що право власності Київської міської ради на земельну ділянку площею 82,9966 га за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі, з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 не виникло, відтак, видання наказу Міністерства юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024 ніяким чином не порушило права та інтереси позивача, що також є самостійною підставою для відмови у позові.
3.3. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що скарга НАН України мала бути залишена Мін'юстом без розгляду, оскільки спірною реєстрацією не було порушено її прав.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, зокрема, якщо скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав, не порушено.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» НАН України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Національна академія наук України надає дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання Національної академії наук України.
Колегія суддів наголошує, що в даному випадку оскільки земельна ділянка площею 82,9966 га, що розташована по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, належить до земель державної власності, а НАН України здійснює повноваження з управління цим об'єктом, забезпечує реалізацію прав держави як власника, використовує та розпоряджається земельною ділянкою в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб, то твердження відповідача про відсутність порушеного права третьої особи -1 є безпідставними.
Вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.
Позивач вважає, що Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарг повинно було відмовити у задоволенні такої скарги, адже питання, зазначені в скарзі, по суті є спором про право, а отже такі питання вирішуються виключно у судовому порядку, однак суд першої інстанції зазначене не врахував та також виніс рішення розглядаючи справу по суті, не враховуючи порушення, які були вчиненні Міністерством юстиції України.
Втім, колегія суддів сприймає вказані доводи критично, оскільки під час розгляду скарги, яким оскаржувалось рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Пилипчука В.А. № 71103409 від 12.01.2024 як таке, що прийняте з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегією в сукупності оцінювалась законність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки та відповідність такого рішення вимогам законодавства.
У свою чергу, судом в сукупності оцінювались обставини щодо приналежності земельної ділянки та встановлено факт приналежності спірної земельної ділянки до земель державної власності, а в контексті спірних правовідносин вказане питання передує з'ясуванню того, чи мало місце порушення відповідного права та інтересу скаржника зокрема внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги.
З наведених вище підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно дослідження обставин приналежності земельної ділянки.
При цьому, позивачем в поданій апеляційній скарзі належним чином не спростовано встановленого судом факту приналежності земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, площею 82, 9966 га, по просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському районі м. Києва до земель державної власності.
Доводи позивача про порушення судом норм процесуального права під час розгляду справи колегія відхиляє, оскільки по - перше, вони є узагальненими та не містять належного обґрунтування того чи іншого стверджуваного порушення норм процесуального права, які перелічує скаржник, а по - друге, відповідні аргументи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Усі інші доводи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарги, зокрема на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, розглядає Міністерство юстиції України.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Згідно з пунктом 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб а також відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 924/316/21 зазначив, що наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/15147/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/15147/24 задоволенню не підлягає.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/15147/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/15147/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15147/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 02.03.2026.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук