вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 911/1300/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 (повний текст підписано 28.07.2025)
у справі №911/1300/25 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус форвард»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг»
про стягнення 637 716,48 грн
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області 11.04.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус форвард» (далі по тексту - позивач/ТОВ «Модус форвард») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» (далі по тексту - відповідачка/ТОВ «Алюмхолдинг») заборгованості за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб у розмірі 637716,48 гривень, з яких: 500000 гривень основна заборгованість, 52800 гривень інфляційні втрати, 13356,37 гривень 3% річних, 71560,11 гривень пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач оплатив виставлені відповідачем рахунки на загальну суму 550000 гривень, однак поставку товару на вказану суму відповідач на користь позивача не здійснив, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів та нарахованих на цю суму 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1300/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус форвард» 500000,00 гривень попередньої оплати та 7500 гривень судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача щодо поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати за товар є невиконаним, а отже зумовлює стягнення суми основого боргу у розмірі 500000,00 гривень.
Проте, за відсутності в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що заявлені позивачем до стягнення, за відсутності зазначення конкретних дат періодів, коли, на думку позивача, виникло прострочення по оплаті та визначення кінцевого періоду нарахування штрафних санкцій, суд позбавлений можливості здійснити перевірку обґрунтованості заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 20.08.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апелянт вважає оскаржуване рішення безпідставним та необгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про встановлення строку, протягом якого відповідач мав поставити позивачу товар, який зазначений в рахунку.
Суд не взяв до уваги ст. 180 ГК України у відповідності до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Позивач, оплативши товар, міг забрати його за місцезнаходженням відповідача, адже сторони не відмовлялись, що товар поставляється на адресу покупця.
Вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з витребуванням коштів у відповідача, коли товар був в наявності у постачальника.
Суд зазначив, що факт відсутності поставки товару відповідачем на користь позивача протягом тривалого часу, відповідач міг цілком обґрунтовано сприйняти висунуту позивачем вимогу про повернення коштів від 03.03.2025 в якості вимоги про поставку товару та вчинити альтернативні дії або здійснити поставку оплаченого позивачем товару або повернути позивачу грошові кошти. При цьому суд не врахував, що у вимозі не йшлось про поставку товару, а тільки про повернення грошей.
Сам факт підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків, яким зафіксовано наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, на думку апелянта, не свідчить про обізнаність відповідача щодо невиконання зобов'язання на вказану суму, так як зобов'язання витікають з умов договору, про які сторони не дійшли згоди.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1300/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1300/25.
Матеріали справи №911/1300/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
02.10.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 02.10.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №3252 від 01.10.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 9 000, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №911/1300/25 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1300/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1300/25. розгляд справи призначено на 03.11.2025.
03.11.2025 в судовому засіданні в приміщенні Північного апеляційного господарського суду приймав участь представник позивача.
29.10.2025(документ сформований в системі "Електронний суд" 29.10.2025) через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкладено розгляд справи №911/1300/25 до 08.12.2025.
Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній повністю спростовує доводи апеллянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.12.2025 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції 08.12.2025 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки представника відповідача суду не відомі.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 08.12.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем позивачу виставлено рахунок від 12.04.2024 № 81 на оплату товару - Профіль алюмінієвий EV_02.61 (6.3) та EV_212408 (6.1), на загальну суму 790042,40 гривень, який згідно платіжної інструкції від 17.04.2024 № 4045 оплачено позивачем частково у сумі 550000 гривень, із призначенням платежу: «Сплата за товар згідно рахунку від 12.04.2024 № 81».
Згідно підписаного обома сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 02.08.2024 підтверджено факт наявності у ТОВ «Алюмхолдинг» грошового зобов'язання перед ТОВ «Модус форвард» на суму 550000 гривень.
Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 50000 гривень, з призначенням платежу: «Повернення надлишково відправлених коштів згідно рахунку № 81 від 12.04.2024».
Відповідач зобов'язання по передачі товару позивачу не виконав, доказів поставки товару матеріали справи не містять.
В подальшому позивач звернувся до відповідача із претензією від 03.03.2025, в якій посилаючись на оплату позивачем виставленого відповідачем рахунку та те, що оплачений товар не був поставлений відповідачем на користь позивача, вимагав у строк до 10.04.2025 повернути перераховані позивачем грошові кошти у загальному розмірі 500000 гривень, на рахунок який зазначений у вимозі.
Факт надсилання вказаної вимоги на належну адресу відповідача підтверджується описом вкладення у лист від 03.03.2025 № 0214000076767.
Проте, як вказує позивач, вказана вище вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, доказів протилежного відповідачем в перебігу розгляду справи не надано.
Як зазначив позивач, підставою звернення до суду із даним позовом стало те, що відповідач не поставив позивачу товар, оплачений згідно виставленого відповідачем рахунку, грошові кошти в добровільному порядку позивачу не повернув, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з із вимогою про стягнення з відповідача 500000 гривень боргу, на який нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у сумі 550000 гривень що, по суті, є прийняттям пропозиції укласти договір, у зв'язку з чим визначив, що між сторонами було укладено договір поставки від 17.04.2024 у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 638, 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у cправі № 922/1403/21.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як і у формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 12.04.2024 № 81, в якості оплати за товар на рахунок відповідача перераховано грошові кошти в загальній сумі 550000 гривень.
Доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару, а також будь-яких повідомлень щодо готовності передати товар покупцеві до матеріалів справи не надано.
При цьому матеріали справи не містять доказів встановлення строку, протягом якого відповідач мав поставити позивачу товар, який визначений у рахунку.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), тому відповідач як учасник цивільних правовідносин, реалізуючи свої права та здійснюючі повноваження має діяти добросовісно та розумно, з повагою ставитися до прав та інтересів іншої сторони.
Відповідачем було проігноровано як його обов'язок по поставці товару на користь позивача, так і вимогу позивача про повернення коштів від 03.03.2025, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Факт підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків, яким зафіксовано наявність грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем на суму 550000 гривень, обгрунтовано враховано судом як такий, що додатково свідчить про обізнаність відповідача щодо невиконаного зобов'язання на вказану суму.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку про невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару позивачу або повернення позивачу попередньої оплати за товар, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 500000 гривень.
Відмова суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась, (доводи апеляційної скарги не містять обгрнунтувань незгоди відповідача з рішенням суду в цій частині), відповідно в апеляційному порядку не переглядається.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Доводи та міркування скаржника під час апеляційного перегляду прийнятого у справі рішення взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у мотивувальній частині постанови, однак не спростовують та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, належно оцінені та обгрунтовано відхилені під час судового розгляду та апеляційного перегляду у справі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1300/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1300/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг».
4. Матеріали справи №911/1300/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 04.03.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко