Постанова від 23.02.2026 по справі 916/5791/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5791/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за доручення головуючого судді): Романенко Д.С.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" - Бондаренко Ю.С.;

Від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"- Марченко Д.В.;

Від Міністерства розвитку громад та територій України - Ніколаєв О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 (повний текст складено 28.04.2025) суддя Невінгловська Ю.М.

по справі №916/5791/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ"

до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства розвитку громад та територій України

про встановлення постійного платного земельного сервітуту,

(суддя першої інстанції Невінгловська Ю.М., дата та місце ухвалення рішення: 17.04.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса)

31.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про встановлення постійного платного земельного сервітуту на частині земельної ділянки державної власності кадастровий номер 5110800000:03:001:0667 та на частині земельної ділянки державної власності кадастровий номер 5110800000:03:001:0826, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а також встановити істотні умови такого сервітуту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою реалізації проекту з будівництва зернового перевантажувального комплексу пропускною потужністю 2,5 млн. тонн вантажів на рік в тилу причалів №№6-8 із виходом транспортної галереї на причали №5-6 Чорноморського морського порту, необхідно встановити постійний оплатний земельний сервітут для Позивача, однак у добровільному порядку Позивач не зміг отримати сервітут на земельні ділянки, у зв'язку з чим, вимушений був звернутися до суду з метою встановлення постійного платного земельного сервітуту на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0667 та 5110800000:03:001:0826 в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" задоволено; встановлено за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" постійний платний земельний сервітут на частині земельної ділянки державної власності площею 0,1129 га (1 129,0м2) (кадастровий номер 5110800000:03:001:0667, загальна площа: 0,5604 га), місце розташування: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Транспортна, 2, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" з правом влаштування виїзду на територію планового зернового перевантажувального комплексу; визначено істотні умови сервітуту:

- встановлення земельного сервітуту в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" на право влаштування в'їзду/виїзду на територію планового зернового перевантажувального комплексу;

- земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: кадастровий номер 5110800000:03:001:0667, загальна площа: 0,5604 га, місце розташування: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Транспортна, 2, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту; власник: держава в особі Одеської обласної державної адміністрації; володілець: ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ"; вид речового права: право постійного користування земельною ділянкою;

- загальна площа, на яку поширюється земельний сервітут, складає 0,1129 га (1 129,0м2) в межах відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельної ділянки, на які поширюється право сервітуту;

- Вид права земельного сервітуту: інші земельні сервітути (п. «з» ст.99 Земельного кодексу України);

- строк дії земельного сервітуту: постійний;

- встановлення платного земельного сервітуту. Сервітут надається на платній основі, розмір щорічної плати за користування Зоною сервітуту складає 12% (дванадцять процентів) від розміру нормативної грошової оцінки площі земельної ділянки Зони сервітуту:

Sз.с. * н.г.о.* 12%= розмір оплати за сервітут,

де:

Sз.с.площа Зони сервітуту в м2,

н.г.о. нормативна грошова оцінка м2 земельної ділянки.

Вартість земельного сервітуту підлягає коригуванню відповідно до індексу інфляції за поточний рік, у випадку якщо він впливає на розмір нормативної грошової оцінки.

Плата за використання Сервітуту справляється Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" щомісячно пропорційними частинами від річного розміру оплати за сервітут.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" вносить щомісячний платіж за цим Договором, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного поточного місяця. Додаткова плата за право проходу необхідної кількості робітників, проїзду транспортних засобів і механізмів, права тимчасового встановлення пристосувань і складування матеріалів, експлуатації та використання потужностей, в межах дії цього Договору не встановлюється.

Встановлено за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" постійний платний земельний сервітут на частині земельної ділянки державної власності - площа земельного сервітуту - 0,0345га (345,0м2), складається з двох частин площами 0,0077га (77,0м2) та 0,0268га (268,0м2) (кадастровий номер 5110800000:03:001:0826, загальна площа: 2,9517 га), місце розташування: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Транспортна, 2, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" з правом прокладання, ремонту та експлуатації транспортної галереї на причали №№ 5,6; визначено істотні умови сервітуту:

- земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: кадастровий номер 5110800000:03:001:0826, загальна площа: 2,9517 га, місце розташування: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Транспортна, 2, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту; власник: держава в особі Одеської обласної державної адміністрації; володілець: ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ";

вид речового права: право постійного користування земельною ділянкою;

- загальна площа, на яку поширюється земельний сервітут, становить 0,0345 га та складається з двох частин площами 0,0077 (77,0 м2) та 0,0268 га (268,0м2) в межах відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельної ділянки, на які поширюється право сервітуту;

- Вид права земельного сервітуту: інші земельні сервітути (п. «з» ст.99 Земельного кодексу України);

- строк дії земельного сервітуту: постійний;

Sз.с. *н.г.о.* 12%= розмір оплати за сервітут,

де: Sз.с. площа Зони сервітуту в м2.,

н.г.о. нормативна грошова оцінка м2 земельної ділянки.

Плата за використання Сервітуту справляється Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" щомісячно пропорційними частинами від річного розміру оплати за сервітут.

Стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" 6056,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку, що оскільки, ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" підтверджено, що він позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність та реалізувати інвестиційний Проект з будівництва нового зернового перевантажувального комплексу пропускною потужністю - 2,5 млн. тонн вантажів на рік в тилу причалів №№ 6-8 із виходом транспортної галереї на причали №№ 5-6 Чорноморського морського порту, вичерпавши всі можливі способи позасудового (добровільного) встановлення земельного сервітуту на необхідних земельних ділянках, вчинивши при цьому всі необхідні дії, було вимушене звертатися до суду з позовом.

Не погоджуючись з таким рішенням, 15.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24.

У своїй Апеляційній скарзі Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" зі вказаним рішенням суду не погоджується та вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та без врахування висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду.

На переконання Апелянта, суд першої інстанції помилково визнав, що ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" має право на встановлення сервітуту через раніше укладений договір 2019 року, з огляду на те, що після цього розпочалась підготовка до передачі земельної ділянки та майна в концесію (державно-приватне партнерство). Наказами Мінінфраструктури від 2020 року заборонено встановлення сервітутів без погодження міністерства. Такі дії зменшують інвестиційну привабливість проєкту концесії, обмежують державу у розпорядженні майном та можуть зменшити надходження до бюджету.

Також Відповідач стверджує, що місцевим господарським судом було проігноровано докази та позицію Мінрозвитку щодо актуальності концесійного проєкту, хоча вона підтверджується офіційними листами та поясненнями наданими представником останнього.

Під час розгляду справи представник Відповідача наголошував, що земельні ділянки, на яких Позивач хоче встановити сервітут, входять до концесійної території порту "Чорноморськ". Техніко-економічне обґрунтування проекту розробляється без обтяжень у вигляді сервітутів. Встановлення сервітуту призведе до тривалої переробки обґрунтування і затягне реалізацію концесії, що обмежить право держави розпоряджатися землею та суперечить її інтересам.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не повністю врахував докази, зокрема, план розвитку порту "Чорноморськ" передбачає реалізацію проекту Позивача за умови відсутності технічних обмежень на використання причалів, що підтверджує сумісність проекту з інтересами держави. Робочий проект розроблений з урахуванням наявних прав на оренду та сервітутів і не потребує додаткових сервітутів на спірні земельні ділянки. В'їзд на комплекс уже передбачений на земельній ділянці, що належить Позивачу, що спростовує необхідність встановлення сервітуту для в'їзду/виїзду. Відмова у видачі дозволу на будівництво не містить зауважень щодо відсутності прав на земельні ділянки. Отже, вимоги Позивача про встановлення сервітуту необґрунтовані і суперечать меті проекту.

На переконання Апелянта, ним не було порушено права чи інтереси Позивача, оскільки рішення про відкладення погодження укладення договорів сервітуту було прийнято Мінінфраструктури у межах чинного законодавства та з урахуванням обізнаності Позивача про вимогу відсутності технічних обмежень у використанні причалів №№ 5, 6 для реалізації проєкту перевантажувального комплексу.

Водночас Відповідач акцентує увагу, що листи Мінінфраструктури не містили відмови, а лише повідомляли про відкладення розгляду питання до завершення аналізу ефективності державно-приватного партнерства.

Також ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у своїй скарзі зазначає, що установлення сервітуту на користь Позивача фактично обмежить права держави розпоряджатися земельними ділянками державної власності, що суперечить Статуту ДП "МТП "Чорноморськ", наказу Мінінфраструктури №368 від 24.06.2020, а також принципам та вимогам законів України «Про державно-приватне партнерство», «Про концесію» та «Про управління об'єктами державної власності».

Таким чином, звертаючись до суду, Позивач намагається обійти вимоги законодавства, фактично нав'язуючи укладення договору сервітуту, який обмежує права держави та ставить під загрозу реалізацію концесійного проєкту в морському порту "Чорноморськ".

Крім того Відповідач не погоджується з визначеними Позивачем істотними умовами встановлення земельного сервітуту, зокрема щодо відсутності додаткової плати за прохід працівників, проїзд техніки, встановлення пристосувань і складування матеріалів. Таке абстрактне та нечітке формулювання унеможливлює визначення, хто саме має право користування ділянками, та створює ризик безконтрольного доступу сторонніх осіб і техніки, що унеможливлює здійснення належного контролю за використанням земель. Позивач фактично нав'язує вигідні лише йому умови, що не пов'язані безпосередньо з метою сервітуту, що суперечить суті інституту обмеженого користування земельною ділянкою.

На переконання Апелянта, місцевий господарський суд неправильно встановив сторони спору, не з?ясувавши належним чином зміст спірних правовідносин. Вирішення питання про встановлення земельного сервітуту стосується не лише ДП "МТП "Чорноморськ", яке є постійним землекористувачем, але й Мінінфраструктури - як уповноваженого органу, через який держава реалізує право власності на землю та погоджує укладення договорів сервітуту. Отже, саме Мінінфраструктури є безпосереднім суб'єктом спірних правовідносин і має виступати Відповідачем у справі. Натомість, ДП "МТП "Чорноморськ" не є належним Відповідачем, оскільки спір не випливає з його управлінських рішень, а залежить від компетенції центрального органу виконавчої влади. Внаслідок цього суд розглянув справу з порушенням процесуального представництва сторін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5791/24.

19.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24.

У своїй апеляційній скарзі Міністерство розвитку громад та територій України не погоджується рішенням суду першої інстанції по справі № 916/5791/24 та вважає, що зазначене рішення підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, ухвалив оскаржуване рішення на підставі неправильного застосуванні норм матеріального права та при порушенні норм процесуального права, у окремих випадках на основі припущень, що суперечить завданню господарського судочинства.

На підтвердження своєї позиції Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ДП "МТП "Чорноморськ" є державним унітарним підприємством, майно якого перебуває у державній власності та закріплене за ним на праві господарського відання. Уповноваженим органом управління є Міністерство інфраструктури України, яке відповідно до законодавства та Статуту підприємства погоджує будь-яке розпорядження майном. Наказ №?331 від 29.05.2020 прямо забороняє без погодження Міністерства вчиняти дії, що можуть призвести до відчуження або обтяження такого майна. Оскільки ці вимоги не були дотримані, будь-які правочини щодо спірного майна є незаконними. Судом ці обставини не були враховані, що призвело до помилкового висновку та прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

На переконання Апелянта суд першої інстанції не врахував, що у морському порту "Чорноморськ" триває підготовка до реалізації проекту державно-приватного партнерства (концесії), ініційованого Міністерством інфраструктури України відповідно до статей 4, 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство» та Закону України «Про концесію».

На підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 24.06.2020 № 368, який є чинним, ДП "АМПУ" та ДП "МТП "Чорноморськ" заборонено без попереднього дозволу Міністерства укладати, зокрема, договори сервітуту. Вказаний акт видано в межах повноважень суб'єкта управління державним майном відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського кодексу України та п. 20-4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Таким чином, укладення договору сервітуту або його примусове встановлення без погодження з уповноваженим органом суперечить вимогам законодавства у сфері державно-приватного партнерства, порушує правову позицію концесієдавця та створює юридичні ризики для реалізації державної інвестиційної політики.

Апелянт стверджує, що місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки ані меті та правовій природі Наказу Мініфраструктури від 24.06.2020 № 368 «Про початок підготовки до здійснення державно-приватного партнерства в морському порту Чорноморськ», ані передбаченій законодавством процедурі підготовки пропозиції про здійснення ДПП, аналізу ефективності здійснення ДПП та їх правовим наслідкам.

Зокрема, суд першої інстанції неправильно застосував абзац другий частини третьої статті 22 Господарського кодексу України, пункт 20- 4 частини першої статті шостої Закону України «Про управління об'єктами державної власності» до статті 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство», частин першої, другої статті 4 Закону України «Про концесію», та дійшов неправильного висновку, що етап аналізу ефективності здійснення ДПП не є підставою для непогодження укладення договору земельного сервітуту як такого, що може створювати обмеження та ускладнення для проекту концесії.

На переконання Апелянта, суд першої інстанції неправомірно не врахував, що Відповідач та Мінекономіки не відмовляли ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" у встановленні сервітутів, а лише обґрунтовано відклали вирішення цього питання до завершення аналізу ефективності проєкту державно-приватного партнерства (далі - ДПП). Про це прямо свідчать листи Мінекономіки від 01.05.2024 № 8005/16/10-24 та від 11.11.2024 № 20896/16/10-24, долучені до матеріалів справи.

Також місцевим господарським судом було проігноровано той факт, що на момент звернення Позивача до суду тривав аналіз ефективності ДПП щодо портової інфраструктури Чорноморського порту, а наказ Мінінфраструктури від 24.06.2020 № 368, яким заборонено вчинення будь-яких дій щодо передачі майна без погодження з міністерством, залишався чинним. Законодавство не передбачає, що неприйняття рішення про доцільність концесії протягом трьох місяців автоматично припиняє підготовку до ДПП.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові від 05.11.2024 у справі № 923/898/21), що сервітут може встановлюватися судом лише у разі, якщо була реальна спроба домовленості та відсутність згоди між сторонами. У цьому випадку таких обставин не було - Позивач отримав повідомлення про відтермінування, а не відмову.

Також судом необґрунтовано зроблено висновок, що встановлення сервітуту не перешкоджає реалізації концесійного проєкту. Встановлення сервітутів на земельні ділянки, які є об'єктом підготовки до передачі в концесію, створює правові обмеження, що погіршують інвестиційну привабливість та операційну свободу потенційного концесіонера, знижуючи цінність об'єкта концесії.

Більше того, при вирішенні питання встановлення сервітутів, суд першої інстанції не врахував, чи не обмежить це права ДП "АМПУ" - балансоутримувача причалів № 5-6 Чорноморського порту, і чи не зашкодить це реалізації майбутнього концесійного проекту. За законом, адміністрація морських портів має забезпечувати рівні умови для всіх суб'єктів господарювання, без дискримінації у доступі до портової інфраструктури.

План розвитку порту "Чорноморськ" передбачає, що будівництво зернового комплексу ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" може відбуватись лише за умови відсутності технічних обмежень у використанні причалів № 5-6 для інших вантажів. Проте експерти і Мінінфраструктури вказують, що проєкт створить обмеження, які унеможливлять ефективне використання причалів і ускладнять передачу їх у концесію, що негативно вплине на інвестиційну привабливість і надходження до держбюджету.

Крім того, суд не дослідив, чи буде встановлення сервітуту найменш обтяжливим для власника землі - ДП "АМПУ". Проєкт передбачає будівництво капітальних конструкцій, які зменшать складські площі, ускладнять координацію роботи різних операторів та створять перешкоди для концесійної діяльності.

У своїй скарзі апелянт зазначає, що Господарський суд Одеської області помилково визнав, що ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" потрібен сервітут на земельні ділянки для будівництва і проїзду, хоча існують інші менш обтяжливі способи вирішення (договори з портом, інші локації, оренда), Позивачем не доведено відсутність альтернатив.

19.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємство "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24.

22.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5791/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 залишено без руху; встановлено Апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24.

02.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24.

05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

У своєму відзиві, Позивач вважає апеляційну скаргу Відповідача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На думку Позивача, твердження Відповідача про те, що Позивач не набув права користування (сервітуту) через відсутність державної реєстрації є безпідставним, оскільки саме ДП "МТП "Чорноморськ" своїми діями унеможливило таку реєстрацію. Після укладення Договору сервітуту №19/334-О/Д від 16.10.2019, ДП "МТП "Чорноморськ" в односторонньому порядку провело поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530, внаслідок чого утворено п'ять нових ділянок. Це позбавило Позивача технічної можливості здійснити державну реєстрацію сервітуту на первісну ділянку. Ці обставини підтверджені самим Відповідачем у його офіційному листі від 05.02.2024 №142/07.2-10

Позиція Апелянта про обмеження Відповідача у праві укладення договорів сервітуту з 2020 року є необґрунтованим, адже ще з лютого 2020 року, тобто за чотири місяці до видання відповідного наказу Мінінфраструктури, Позивач надав ДП "МТП "Чорноморськ" всі необхідні документи для укладення нових договорів сервітуту на земельні ділянки, утворені після поділу ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530. Проте Відповідач безпідставно ухилився від укладення таких договорів, незважаючи на неодноразові звернення Позивача упродовж 2020- 2024 років. Крім того, у 2020 році Відповідач за аналогічних обставин поділу тієї ж земельної ділянки уклав додаткову угоду до договору сервітуту з іншим суб'єктом - АТ "Рисоіл С.А.", чим фактично підтвердив наявність у себе правових та фактичних можливостей для вчинення таких дій. Отже, посилання на нібито правову обмеженість Відповідача не відповідає фактичним обставинам справи та є спробою уникнення відповідальності за бездіяльність.

Доводи Відповідача про відсутність офіційної відмови Міністерства є формальним і не відповідає змісту фактичних обставин. ДП "МТП "Чорноморськ" у своїх листах від 06.05.2024 №402/07.2-13 та 29.11.2024 №861/07.2-13 прямо повідомило Позивача про неможливість укладання договорів сервітуту з посиланням на непогодження таких дій з боку Міністерства (листи Мінінфраструктури від 01.05.2024 №8005/16/10-24 та від 11.11.2024 №20896/16/10-24). Таким чином, навіть за відсутності прямої фрази "відмова", по суті була надана відповідь, яка унеможливлює укладення договору на невизначений строк. Це свідчить про фактичну відмову в погодженні та підтверджує, що звернення Позивача до суду не є передчасним, а спір має характер реального, існуючого правового конфлікту.

У своєму відзиві Позивач зазначає, що посилання Відповідача на нібито чинну законодавчу заборону встановлення земельного сервітуту на ділянки, передбачені для концесійного проєкту, є необґрунтованим та вказує наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про концесію», рішення про доцільність чи недоцільність здійснення концесії має бути ухвалене протягом трьох місяців з моменту подання пропозиції. Станом на 2025 рік такого рішення ухвалено не було, а отже правових підстав для блокування реалізації Проєкту Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" не існувало.

Більше того, Відповідач неодноразово відмовляв у встановленні сервітуту саме з посиланням на позицію Міністерства, викладену у листах, які фактично підтверджують відсутність погодження. Жодних офіційних доказів, що підтверджують ухвалення рішення про доцільність реалізації концесії, ані копій висновку, ані відповідних листів з зазначеними реквізитами, Міністерством та Відповідачем суду не надано. Додатково зазначені у скарзі ТЕО та Висновок не були подані до суду першої інстанції, на них не посилалися під час розгляду справи, як і не долучено до апеляційної скарги. Тому твердження про начебто ігнорування доказів з боку суду є безпідставними, а доводи апелянта - такими, що не ґрунтуються на належних доказах у справі.

Також Позивач стверджує, що доводи Відповідача щодо неможливості встановлення сервітуту через загрозу реалізації концесійного проекту є безпідставними, тому що техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) та наказ Мінрегіону №232 від 14.02.2025 не були надані до суду першої інстанції та містять лише рекомендаційні, а не обов'язкові висновки. Крім того у самому ТЕО прямо враховано наявність чинних сервітутів та передбачено необхідність їх збереження або заміни у випадку передачі майна концесіонеру. Також зазначено, що остаточний перелік майна, що передається у концесію, наразі не затверджений, отже, ствердження про вплив сервітуту на проект є передчасними.

Позивач зазначає, що технічна можливість сумісного функціонування сервітуту та роботи причалів доведена технологічним моделюванням і погоджена Державним підприємством" Адміністрація морських портів України" та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

У спростування твердження Відповідача про те, що проект не передбачає необхідності отримання сервітуту на додаткові земельні ділянки, Позивач зазначив, що Відповідач не дослідив належним чином матеріали Робочого проекту. Зокрема, Генеральний план (Т.2) підтверджує розташування в'їзду на територію комплексу, яке вимагає встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:03:001:0667. Крім того, відповідно до містобудівних умов і обмежень, погоджених Чорноморською міською радою, для будівництва використовується сервітут, встановлений за договором №19/334-О/Д від 16.10.2019 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Позивачем, який хоча і не пройшов державну реєстрацію через поділ земельної ділянки, підтверджує необхідність отримання відповідних прав на земельну ділянку для реалізації проекту. Отже, доводи Відповідача є необґрунтованими.

Позивач у своєму відзиві стверджує, що він не може задовольнити свої потреби іншим способом, окрім заявленого, оскільки ділянка з кадастровим номером 5110800000:03:001:0826 є проекцією транспортної галереї над залізничними коліями, які не передаються в оренду чи концесію, і на них не буде об'єктів Товариства. Ділянка з кадастровим номером 5110800000:03:001:0667 є єдиним під'їздом до вантажного комплексу, без якого неможливий доступ до орендованих земельних ділянок. Проектна документація та експертний висновок підтверджують технічну необхідність прокладання транспортної галереї саме в цьому місці і потребу у встановленні сервітутів. Відсутність договорів сервітуту підтверджена зауваженнями ДАБІ, що унеможливлює будівництво без їх укладення. План розвитку порту "Чорноморськ" передбачає реалізацію цього проекту як стратегічного, що виключає альтернативні варіанти транспортування. Твердження Відповідача обмежують розвиток інфраструктури та суперечать державним планам. Отже, задовольнити потреби Позивача іншим способом неможливо.

Стосовно доводів Апелянта, в частині не погодження з визначеними судом першої інстанції істотними умовами Договору сервітуту, зокрема щодо відсутності додаткової плати за право проходу робітників, проїзду транспортних засобів, тимчасового встановлення пристосувань та складування матеріалів, Відповідач зазначає, що ще 16.10.2019 між сторонами були укладені низка договорів земельного сервітуту, які містять ідентичне погоджене положення щодо відсутності додаткової плати за зазначені права. Ці договори були підписані обома сторонами та направлені на погодження до Міністерства інфраструктури. Жодних зауважень з боку Відповідача або Міністерства інфраструктури щодо цієї істотної умови не надходило.

Також, Позивач зазначає, що належним Відповідачем у справі є саме Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", оскільки саме воно володіє земельними ділянками на праві постійного користування. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України залучене як третя особа без самостійних вимог і лише погоджує укладення договорів сервітуту, тому не є Відповідачем.

Також 05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

06.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" надійшов також відзив на апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України.

У своєму відзиві Позивач наголошує, що відкладення Міністерством питання встановлення сервітуту фактично є відмовою, підтвердженою листами ДП "МТП Чорноморськ". Позивач не отримав погодження договорів, а звернення до суду не є передчасним, оскільки це єдиний спосіб захисту його прав. Також вказується на непослідовність ДП "МТП "Чорноморськ", яке уклало подібні договори з іншими підприємствами, але відмовляє Позивачу.

На переконання Позивача, Міністерством було залишено поза увагою, що при розробці ТЕО вже було досліджено та було враховано, що є два чинних договори про встановлення сервітуту та Позивач вимагає укласти третій договір (припинений через поділ земельної ділянки) для будівництва підвісної галереї біля причалів № 5-6.

Позивач також стверджує, що він не може задовольнити свої потреби іншим способом, оскільки земельна ділянка з кад. № 5110800000:03:001:0826 необхідна для монтажу та обслуговування транспортної галереї, яка проходить над залізничними коліями, що не можуть бути передані в оренду; інша ділянка - з кад. №5110800000:03:001:0667 - є єдиним можливим в'їздом/виїздом до об'єкта і забезпечує з'єднання з автодорогою. Відсутність сервітуту унеможливлює доступ до орендованих ділянок. Проектна, технічна та експертна документація підтверджує необхідність саме заявлених сервітутів, що також підтверджується вимогами ДАБІ. Альтернативні варіанти у ТЕО лише рекомендаційні та не обов'язкові.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 прийнято справу №916/5791/24 за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 до свого провадження колегією суддів у новому складі; продовжено розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 у розумний строк; призначено розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 на 03.09.2025 року о 14-00 год.

29.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Міністерства розвитку громад та територій України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 задоволено клопотання Міністерства розвитку громад та територій України про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.

02.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, 03.09.2025 судове засідання з розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Ярош А.І. з 04.08.2025 по 05.09.2025 у відпустці, про що помічником судді складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 08.09.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 відбудеться 17.11.2025 року о 14-00 год.

13.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Міністерства розвитку громад та територій України надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

17.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.12.2025 року о 12-30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/5791/24 до 26.01.2026 року о 14-00 год.

23.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Міністерство розвитку громад та територій України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

26.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом тим, судове засідання, яке було призначено на 26.01.2026 з розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Міністерства розвитку громад та територій України не відбулось, у зв'язку з тимчасовою несправністю у роботі системи відеоконференцзв'язку EASYCON про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 26.01.2026 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 відбудеться 23.02.2026 року о 14-00 год.

23.02.2026 у судове засідання, яке відбувалося в режимі відеоконференції з'явилися представники Позивача, Відповідача та Третьої особи, які підтримали доводи та вимоги викладені ними в письмовому вигляді.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційні скарги та відзиви на неї, заслухавши пояснення представників сторін та Третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" є Портовим оператором морського торговельного порту "Чорноморськ", що здійснює перевантаження зернових вантажів з використанням причалів морського порту за №3,4,5,6 балансоутримувачем якого є Чорноморська філія ДП "Адміністрація морських портів України", що підтверджується даними наявними в Реєстрі морських портів на офіційному сайті ДП "Адміністрація морських портів України".

ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" заплановано реалізацію проекту з будівництва зернового перевантажувального комплексу пропускною потужністю - 2,5 млн. тонн вантажів на рік в тилу причалів №№ 6-8 із виходом транспортної галереї на причали №№ 5-6 Чорноморського морського порту, що вбачається з Витягу з Робочого проекту «Нове будівництво спеціалізованого зернового перевантажувального комплексу із виходом транспортної галереї на причали №№5,6 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 2», Том 2, 1; Том 4; ЕКСПЕРТНИЙ ЗВІТ щодо розгляду проектноії документації на будівництво № 230725-07/А від 13.05.2024.

Також в матеріалах справи наявна копія Плану розвитку морського порту "Чорноморськ" на коротко- (5 років), середньо- (10 років) та довгострокову (25 років) перспективу затверджений Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» №11/10 від 27.01.2022 та погоджений МІУ 06.10.2022, до якого внесено Проект Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" будівництво спеціалізованого зернового перевантажувального комплексу із виходом транспортної галереї на причали №№5,6 ЧФ ДП "АМПУ".

25.03.2019 між Одеською обласною державною адміністрацією, як Орендодавцем, та ТОВ "Портово-зерновий комплекс "Чорноморськ" (ТОВ "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ"), як Орендарем, укладено договори оренди землі (що засвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С.), відповідно до яких, Орендодавець на підставі Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №315/А-2019 від 07.03.2019 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 51110800000:03:001:0532, (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1691523351108, площа 2,1357 га, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) та земельну ділянку з кадастровим номером 51110800000:03:001:0527, (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1691632151108, площа 3,796 га, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) які розташовані в межах населеного пункту за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 2.

Відповідно до п. 3.1. вказані Договори укладено строком на 49 років та вони діють до 25.03.2068.

За пунктами 4.1. Договорів, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що в сумі становить 1 157 002,97 грн. на рік та 96 416,91 грн. на місяць за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 51110800000:03:001:0532, а також 899 510,30 грн. на рік та 74 959,19 грн. на місяць за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 51110800000:03:001:0527.

Згідно з пунктами 5.2. Договорів, цільове використання земельних ділянок 12.02. для розміщення та експлуатації будівель, споруд морського транспорту.

Відповідно до Робочого проекту «Нове будівництво спеціалізованого зернового перевантажувального комплексу із виходом транспортної галереї на причали №№5,6 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 2» на земельних ділянках з кадастровим номером 51110800000:03:001:0532 та кадастровим номером 51110800000:03:001:0527 планується розташування основної частини зернового комплексу, а саме: ємності для зберігання зернових, станції для розвантаження автомобільного транспорту, зважувальний комплекс, обслуговуючі споруди та інше.

Для розташування транспортної галереї, яка поєднуватиме комплекс ТОВ "СЗТ "Чорномосрьк" та причали №№ 5, 6, а також для проїзду автотранспорту з вантажами, в межах реалізації проекту «Нове будівництво спеціалізованого зернового перевантажувального комплексу із виходом транспортної галереї на причали №№5,6 за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 2», 16.10. 2019 ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як Землекористувачем, та ТОВ "СЗТ "Чорноморськ", як Сервітуарієм, з метою користування Сервітуарієм земельними ділянками (що передані ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" в оренду - 51110800000:03:001:0532 та 51110800000:03:001:0527), а саме право прокладання, ремонту та експлуатації транспортної галереї на причали №5 та №6, укладено наступні договори про встановлення постійного (безстрокового) платного земельного сервітуту:

1. Договір №19/333-О/Д від 16.10.2019, згідно якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки державної форми власності площею 0,0441 га., що є частиною земельної ділянки площею 1,3743 га. з кадастровим номером 5110800000:03:001:0363, для прокладання, ремонту та експлуатації транспортної галереї на причали №№ 5, 6 на земельних ділянках.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №199616061 від 10.02.2020, на підставі вищезазначеного Договору №19/333-О/Д, рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області за №51052174 від 10.02.2020 здійснено державну реєстрацію безстрокового права користування (сервітут) ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" на частину земельної ділянки (0,0441 га.) земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0363 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 856255051108).

2. Договір №19-335-О/Д від 16.10.2019, згідно якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки державної форми власності площею 0,4252 га., що є частиною земельної ділянки площею 4,3566 га., з кадастровим номером 5110800000:03:001:0361, для прокладання, ремонту та експлуатації транспортної галереї на причали №№ 5, 6.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №199611547 від 10.02.2020, на підставі вищезазначеного Договору №19-335-О/Д, рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області за №51050988 від 10.02.2020 здійснено державну реєстрацію безстрокового права користування (сервітут) ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" на частину земельної ділянки (0,4252 га.) земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0361 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 856143151108).

Листом за №20/12 від 12.02.2020 повідомлено ДП "МТП "Чорноморськ" що ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" 10.02.2020 провело державну реєстрацію Договорів сервітуту за №19/333-О/Д та №19-335-О/Д, також повідомлено про готовність здійснювати оплату земельного сервітуту за вказаними Договорами.

Третій Договір за №19/334-О/Д від 16.10.2019, згідно якого земельний сервітут встановлювався відносно земельної ділянки державної форми власності площею 0,0601 га., у тому числі площею 0,0238 га. та площею 0,0363 га., що є частинами земельної ділянки площею 123,130 га. з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530, для прокладання, ремонту та експлуатації транспортної галереї на причали №№ 5, 6., а також відносно земельно ділянки площею 0,6570 га., що є частиною земельної ділянки площею 123,1301 га. з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530, для налаштування виїзду на територію планового зернового перевантажувального комплексу, був також підписаний сторонами.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, за вказаним Договором №19/334-О/Д, державну реєстрацію безстрокового права користування (сервітут) ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" проведено не було, оскільки, як було встановлено, земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530 було розділено на декілька земельних ділянок меншою площею.

В матеріалах справи наявний Договір про встановлення постійного безстрокового платного земельного сервітут.

Згідно з п. 2.2. Договору зміст земельного сервітуту полягає в наданні Сервітуарію права користування Обслуговуючою земельної ділянкою, а саме:

-право влаштування виїзду на територію планового зернового перевантажувального комплексу на земельній ділянці площею 0,1129 га, що є частиною земельної ділянки площею 0,5604 га кадастровий номер 5110800000:03:001:0667.

Відповідно до п.3.1. Договору, Сервітут надається на платній основі, розмір щорічної плати за користування Зоною сервітуту складає 12% (дванадцять процентів) від розміру нормативної грошової оцінки площі земельної ділянки Зони сервітуту:

Sз.с. *н.г.о.* 12%= розмір оплати за сервітут,

де: Sз.с. площа Зони сервітуту в м2.,

н.г.о. нормативна грошова оцінка м2 земельної ділянки.

За пунктом 3.2. Договору встановлено, що вартість земельного сервітуту підлягає коригуванню відповідно до індексу інфляції за поточний рік, у випадку якщо він впливає на розмір нормативної грошової оцінки визначеної в п. 3.1. Договорів.

За пунктом 3.3. Договору встановлено, що плата за використання Сервітуту справляється Сервітуарієм щомісячно пропорційними частинами від річного розміру оплати за сервітут.

Згідно з п. 3.5. Договору, додаткова плата за право проходу необхідної кількості робітників, проїзду транспортних засобів і механізмів, права тимчасового встановлення пристосувань і складування матеріалів, експлуатації та використання потужностей, в межах дії Договорів не встановлюється.

Відповідно до п. 4.1. Договору, земельний сервітут надається постійно (безстроково) та на платній основі в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі та може бути припинені відповідно до положень п. 8.3. Договорів, та вимог чинного законодавства.

За пунктом 6.1. Договору, право сервітуту підлягає державній реєстрації. ДП "МТП "Чорноморськ" зобов'язується безкоштовно надати ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" необхідне сприяння у реєстрації Сервітуту, включаючи надання документів та інформації, необхідних для здійснення такої реєстрації.

Згідно з пунктами 8.1. та 8.2. Договорів, вони набирають чинності із моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками і діє безстроково. Сервітут виникає з моменту його реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зазначений договір датований 2020 роком та підписаний лише Сервітуарієм - ТОВ "СЗТ "Чорноморськ".

Як вбачається з Наказу Міністерства інфраструктури України за №331 від 29.05.2020 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п'ятого термінала ДП "МТП "Чорноморськ", Міністерством Інфраструктури України наказано, для визначення об'єкта державно-приватного партнерства (концесії) та забезпечення його інвестиційної привабливості ДП «МТП «Чорноморськ» та ДП «АМПУ» вжити заходів для недопущення зменшення складу майна (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти) шляхом відчуження та/або погіршення стану такого майна (крім передачі з балансу на баланс за рішенням Мінінфраструктури) та заборонено без попереднього дозволу Мінінфраструктури, зокрема, укладати (продовжувати строк) договорів оренди, сервітуту вчинення інших правочинів, що передбачають виникнення обмежень праві користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки та іншого нерухомого майна або основних засобів, які необхідні для реалізації Проєкту.

Як вбачається з Наказу Міністерства інфраструктури України за №368 від 24.06.2020 «Про початок підготовки до здійснення державно-приватного партнерства морському порту "Чорноморськ", Міністерством Інфраструктури України наказано, для визначення об'єкта державно-приватного партнерства (концесії) та забезпечення його інвестиційної привабливості ДП "МТП "Чорноморськ" та ДП "АМПУ" вжити заходів для недопущення зменшення складу майна (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти) шляхом відчуження та/або погіршення стану такого майна (крім передачі з балансу на баланс за рішенням Мінінфраструктури) та заборонено без попереднього дозволу Мінінфраструктури, зокрема, укладати (продовжувати строк) договорів оренди, сервітуту, вчинення інших правочинів, що передбачають виникнення обмежень праві користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки та іншого нерухомого майна або основних засобів, які необхідні для реалізації Проєкту.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2020-2024 років ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" зверталось до ДП МТП "Чорноморськ" щодо укладання нових договорів замість Договору №19/334-О/Д від 16.10.2019, зокрема в листах ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" від 03.02.2020 №20/10, від 10.08.2020 №20/62, від 29.06.2021 №21/38, від 21.07.2021 №21/40; від 12.11.2021 №21/87; від 10.01.2024 №24/02 з додатком; від 19.04.2021 №21/27, від 10.01.2024 №24/02 з додатком; від 16.08.2024 №24/10.

22.05.2024 ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" звернулося до ДП "МТП "Чорноморськ" із листом за №24/05 в якому пропонувало укласти Додаткову угоду до Договору №19/334-О/Д від 16.10.2019 на частини земельних ділянок з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0826 та 5110800000:03:001:0530, що були утворені в результаті поділу земельної ділянки 5110800000:03:001:0530. До вказаного листа було додано проект Додаткової угоди №1 до Договору №19/334-О/Д від 16.10.2019.

Листом від 06.05.2024 № 402/07.2-13 ДП "МТП "Чорноморськ" повідомило ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" про відмову в укладенні договорів на встановлення постійних платних земельних сервітутів у зв'язку з непогодженням зазначених договорів Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України (лист від 01.05.2024 №8005/16/10-24).

У відповідь на вказаний лист ДП "МТП "Чорноморськ" листом за №499/072-13 від 18.06.2024 повідомило ТОВ "СЗТ "Чорноморськ", що пунктом 3 наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.06.2020 №368 ДП "МТП "Чорноморськ" та ДП "АМПУ" заборонено без попереднього дозволу Мінінфраструктури, серед іншого, укладати (продовжувати строк) договорів сервітуту. У зв'язку з чим, інформує ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" про не можливість укладання Додаткової угоди №1 до Договору №19/334-О/Д від 16.10.2019 про встановлення постійного (безстрокового) платного земельного сервітуту, у зв'язку з непогодженням даної додаткової угоди до Договору сервітуту з ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" уповноваженим органом управління - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Листом від 16.08.2024 № 24/1 ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" звернулося до ДП "МТП "Чорноморськ" щодо укладання договорів на встановлення постійних платних земельних сервітутів з додатковим обґрунтуванням.

Листом від 30.08.2024 №24/11 ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" звернулося до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з проханням погодити ДП "МТП "Чорноморськ" укладання з ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" договорів на встановлення постійних платних земельних сервітутів.

Листом від 17.09.2024 № 696/07.2-10 ДП "МТП "Чорноморськ" звернулося до Міністерства розвитку громад та територій України з прохання розглянути звернення ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" від 16.08.2024 №24/10 та надати свою позицію щодо встановлення вищевказаних земельних сервітутів з урахуванням наказу Міністерства інфраструктури України від 24.06.2020 № 368 «Про початок підготовки до здійснення державно-приватного партнерства в морському порту Чорноморськ».

Листом від 11.11.2024 за №20896/16/10-24 Міністерство розвитку громад та територій України повідомило, що розглянувши листи ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" від 15.10.2024 №24/15, від 30.08.2024 №24/11 та ДП "МТП "Чорноморськ" від 17.09.2024 №696/07.2-10 щодо укладання договорів з ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" на встановлення постійного (безстрокового) платного сервітуту, вбачається, що вирішення питання щодо погодження укладання договорів з ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" буде можливим та доцільним лише після завершення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства.

В матеріалах справи наявна копія Технічні умов (№ НТО-50/15 від 04.07.2023 «Перетин залізничних колій транспортною галереєю в межах ст. Чорноморськ-Порт» розроблених Головним інженером служби колії регіональної "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця", відповідно до яких, Керівництво Одеська залізниця АТ "Укрзалізниця", розглянувши лист ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" за №23/18 від 06.04.2023 щодо будівництва транспортної галереї над залізничними коліями станції Чорноморськ-Порт погодило виконання зазначених робіт у смузі відведення залізниці при дотриманні відповідних технічних умов.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Приписами статті 395 Цивільного кодексу України визначено види речових прав на чуже майно, якими відповідно до частини 1 цієї норми є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Спірні правовідносини щодо встановлення земельного сервітуту за своєю правовою природою регулюються як нормами земельного, так і цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).

За змістом частин другої-четвертої статті 98 Земельного кодексу України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 Земельного кодексу України, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано у статті 100 Земельного кодексу України, за змістом якої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Отже, метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном -сервітуту. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/6925/22.

Як було встановлено судовою колегією, 16.10.2019 між ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" та ДП "МТП "Чорноморськ" укладено договори земельного сервітуту №19/333-О/Д (ділянка 0,0441 га, к/н 5110800000:03:001:0363) та №19/335-О/Д (0,4252 га, к/н 5110800000:03:001:0361) для транспортної галереї до причалів №5, 6., право зареєстровано 10.02.2020 у Державному реєстрі речових прав.

Разом з тим, 16.10.2019 між сторонами також було укладено Договір №19/334-О/Д щодо права користування земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530, а саме частин земельної ділянки площею 0,0238га, 0,0363га, 0,6570га для прокладання, ремонту та експлуатації транспортної галереї та влаштування виїзду на територію терміналу.

Однак, державна реєстрація права безстрокового користування (сервітуту) за ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530 не була проведена, оскільки зазначену земельну ділянку було поділено на менші ділянки, що унеможливило реєстрацію права.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Аналогічно, відповідно до положень статті 126 Земельного кодексу України, право користування (сервітуту) земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону про реєстрацію прав.

Частина 2 статті 401 Цивільного кодексу України визначає, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 2 Закону про реєстрацію прав визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 2 пункту 2 частини першої статті 4 Закону про реєстрацію прав передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право користування (сервітуту) земельної ділянки.

Крім того, як було встановлено судовою колегією, згідно з п. 8.2. Договору 19/334-О/Д сервітут виникає з моменту його реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, право користування (сервітут) земельною ділянкою виникає з моменту його державної реєстрації та підлягає обов'язковому внесенню до відповідного державного реєстру. Водночас Позивач не здійснив державну реєстрацію права сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530, у зв'язку з чим таке право не набуло юридичної сили та не може вважатися реалізованим.

Також апеляційним господарським судом було встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530, щодо якої планувалося встановлення сервітуту, поділено на окремі земельні ділянки. У результаті поділу новоутворені земельні ділянки були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0667 та 5110800000:03:001:0826.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об'єднання земельних ділянок.

Абзацом 2 частини шостої статті 79-1 передбачено, що поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

У контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що оскільки Позивач до моменту поділу земельної ділянки не здійснив державну реєстрацію права сервітуту та не набув відповідного речового права щодо ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0530, відтак Відповідач правомірно здійснив її поділ, оскільки ділянка не була обтяжена речовими правами третіх осіб, зокрема сервітутом на користь Позивача. Унаслідок поділу первісна земельна ділянка припинила існування як об'єкт цивільних прав, у тому числі в межах правовідносин за Договором №19/334-О/Д.

У зв'язку з чим апеляційний господарський суд вважає невірним висновок суду першої інстанції в частині, того що право Позивача щодо встановлення постійних платних земельних сервітутів на земельні ділянки, що утворилися після їх поділу Відповідачем в односторонньому порядку було порушеним, а доводи апеляційної скарги Відповідача в цій частині судова колегія вважає слушними.

Суд першої інстанції у своєму рішенні виснував, що надані Позивачем докази підтверджують неможливість використання орендованих земельних ділянок та реалізації проєкту будівництва без встановлення сервітутів на ділянки з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0826 та 5110800000:03:001:0667, оскільки перша є проекцією транспортної галереї, а друга - єдиним можливим в'їздом/виїздом до комплексу.

Відповідно до частини 4 статті 98 Земельного кодексу України, земельний сервітут має здійснюватися у спосіб, найменш обтяжливий для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

У розумінні наведених положень потреба у встановленні сервітуту може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (схожі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц).

Отже, земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею (постанова Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 918/86/22).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, від 13.07.2021 у справі № 914/427/20, потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом; договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.

Як було зазначено раніше, у межах програми «План розвитку морського порту "Чорноморськ" ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" реалізує проєкт будівництва спеціалізованого зернового перевантажувального комплексу потужністю 2,5 млн тонн на рік, що передбачає прокладання транспортної галереї до причалів №№ 5- 6 для забезпечення ефективного доступу до терміналу.

Водночас судова колегія зазначає, що зазначений проєкт наразі перебуває на стадії підготовки і фактичні будівельні роботи ще не розпочаті, крім того Позивачу було відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 09.08.2024 № ОД012240729812, що підтверджує відсутність реального фізичного виконання проєкту.

З наведеного вбачається, що на момент розгляду справи Позивачем не розпочато виконання робіт з реалізації проєкту, а встановлення права сервітуту фактично обґрунтовується необхідністю забезпечення доступу до майна на підготовчому етапі з метою подальшої реалізації проєкту.

Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеному, обмежившись лише аналізом позиції Позивача щодо майбутнього будівництва зернового перевантажувального комплексу, при цьому не дослідивши питання технічної необхідності встановлення права сервітуту саме на зазначені земельні ділянки та можливості альтернативного доступу до майна.

Як було встановлено судовою колегією протягом 2020- 2024 років Позивач неодноразово звертався до Відповідача щодо укладання нових договорів замість Договору №19/334-О/Д від 16.10.2019, зокрема у листах ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" від 03.02.2020 №20/10, від 10.08.2020 №20/62, від 29.06.2021 №21/38, від 21.07.2021 №21/40, від 12.11.2021 №21/87, від 19.04.2021 №21/27, від 10.01.2024 №24/02 та від 16.08.2024 №24/10, а також супровідними додатками, у яких пропонувалося укласти Додаткову угоду №1 до Договору №19/334-О/Д на частини земельних ділянок з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0826 та 5110800000:03:001:0530.

У відповідь ДП "МТП "Чорноморськ" листом №499/072-13 від 18.06.2024 повідомило, що відповідно до пункту 3 наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.06.2020 №368 заборонено укладати (продовжувати строк) договорів сервітуту без попереднього дозволу Міністерства інфраструктури України, через що укладання Додаткової угоди №1 стало неможливим.

Подальші звернення Позивача листами від 16.08.2024 №24/10, від 30.08.2024 №24/11 та від 17.09.2024 №696/07.2-10, зокрема, до Міністерства розвитку громад та територій України, містили додаткове обґрунтування та прохання погодити укладання договорів на встановлення постійних платних земельних сервітутів.

Листом Міністерства розвитку громад та територій України від 11.11.2024 №20896/16/10-24 було повідомлено, що вирішення питання про погодження укладання таких договорів можливе та доцільне лише після завершення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, що прямо пов'язує розгляд позовних вимог із підготовчим етапом реалізації концесійного проєкту.

З наведеного вбачається, що укладання нових договорів сервітуту на земельні ділянки було обмежене наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 24.06.2020 №368 і прямо залежало від завершення визначених законодавством процедур державно-приватного партнерства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 р. №265 «Питання управління Міністерством інфраструктури України об'єктами державної власності» державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" включено до переліку підприємств, установ а організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України (додаток 1 до Розпорядження).

Наказом Міністерства інфраструктури України від 16 вересня 2016 р. № 319 державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" перейменовано у державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

Ураховуючи вищезазначене, Міністерством, як уповноваженим органом управління, здійснюються функції з управління об'єктами державної власності - майном ДП "МТП "Чорноморськ".

Відповідно до п. 1.1. Статуту ДП "МТП "Чорноморськ", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 13 жовтня 2023 р. № 943 (далі - Статут) державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства.

Згідно з п. 4.10. Статуту віддавати в заставу, спільну діяльність, концесію, управління, оренду, а також розпоряджатись в будь-який інший спосіб майном, в т.ч. й тим, що належить до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за умови дотримання законодавства України та, у випадках ним передбачених, за попередньою згодою уповноваженого органу управління, на конкурентних засадах.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 4.1. Статуту).

Згідно із розділом 9 Статуту ДП "МТП "Чорноморськ" уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема погоджує підприємству договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання цих договорів; веде облік об'єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, здійснює контроль за ефективністю використання та збереження державного майна; здійснює інші заходи та функції, передбачені законодавством України та/або цим Статутом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Пунктом 20-4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань відповідно до закону приймають рішення про заборону здійснення певних дій, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону України «Про концесію» передбачено, що ініціаторами підготовки пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії можуть бути центральні або місцеві органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, державне, комунальне підприємство, установа, організація, господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, а також юридичні особи приватного права (резиденти та/або нерезиденти) або об'єднання таких юридичних осіб (резидентів та/ або нерезидентів). Підготовка пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії та проведення на їх підставі аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства здійснюються у порядку, передбаченому розділом ІІІ Закону України «Про державно-приватне партнерство», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

В рамках підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства з метою реалізації проекту в морському порту "Чорноморськ" було прийнято наказ Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 № 331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п'ятого термінала Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - наказ №331).

Відповідно до пункту 3 Наказу №331 для визначення об'єкта державно-приватного партнерства (концесії) та забезпечення його інвестиційної привабливості Державному Підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" наказано вжити заходів для недопущення зменшення складу майна (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти) шляхом відчуження та/або погіршення стану такого майна (крім передачі з балансу на баланс за рішенням Мінінфраструктури) та заборонено без попереднього дозволу Мінінфраструктури, зокрема, укладання (продовження строку) договорів оренди, сервітуту, вчинення інших правочинів, що передбачатимуть виникнення обмежень права користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки та іншого нерухомого майна або основних засобів, які необхідні для реалізації Проєкту; вчинення інших дій, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках Проекту.

Водночас наказом Міністерства інфраструктури України №368 від 24.06.2020 "Про початок підготовки до здійснення державно-приватного партнерства в морському порту "Чорноморськ"" передбачено аналогічні обмеження з метою забезпечення підготовки об'єкта до концесії та збереження його інвестиційної привабливості.

Судова колегія зазначає, що накази Міністерства інфраструктури України №331 від 29.05.2020 та №368 від 24.06.2020 є підзаконними відомчими актами індивідуальної дії та обов'язковими для ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

За своєю правовою природою ці накази є рішеннями уповноваженого органу управління, прийнятими відповідно до закону з метою запобігання відчуженню майна або зменшенню його вартості, що планується до передачі в межах державно-приватного партнерства (концесії). Ними, зокрема, встановлено обов'язок підприємства отримувати попередній дозвіл Міністерства інфраструктури України на укладення правочинів, у тому числі договорів сервітуту.

Таким чином, видаючи зазначені накази, Міністерство інфраструктури України реалізовувало свої повноваження з управління об'єктами державної власності та права власника державного майна відповідно до законодавства України.

З огляду на викладене судова колегія зазначає, що Відповідач не мав права без попереднього дозволу Міністерства інфраструктури України укладати правочини, які передбачають обмеження права користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки, зокрема договори сервітуту щодо ділянок з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0826 та 5110800000:03:001:0667, а тому він правомірно та межах своєї компетенції звернувся до Міністерства для отримання зазначеного дозволу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство інфраструктури перейменоване на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Судова колегія також зазначає, що Міністерство розвитку громад та територій України листом від 11.11.2024 №20896/16/10-24, розглянувши звернення ТОВ "СЗТ "Чорноморськ" та ДП "МТП "Чорноморськ" щодо укладення договорів про встановлення постійного (безстрокового) платного сервітуту, повідомило, що погодження таких договорів є можливим і доцільним лише після завершення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства.

З наведеного вбачається, що Міністерство розвитку громад та територій України не відмовляло у встановленні сервітуту, а повідомило, що питання може бути розглянуто після завершення підготовки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту концесії та проведення аналізу ефективності державно-приватного партнерства, що зумовлено необхідністю оцінки потенційних ризиків негативного впливу сервітуту на реалізацію концесійного проєкту та можливого обмеження прав держави як власника земель.

Колегія суддів наголошує, що Міністерство розвитку громад та територій України діє від імені держави у межах своїх повноважень, передбачених законодавством, зокрема пунктом 20-4 ч.1 ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», що надає право забороняти дії, які можуть призвести до відчуження або зменшення вартості майна, що передається в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесії.

З наведеного вбачається, що Відповідач не мав права самостійно приймати рішення про укладення договорів на встановлення сервітуту без попереднього дозволу Міністерства розвитку громад та територій України. У свою чергу, Міністерство не надало такий дозвіл, мотивуючи це необхідністю завершення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, що прямо обмежувало можливість укладення відповідних договорів на даному етапі.

Таким чином, судова колегія зазначає, що права Позивача не були порушені, оскільки Відповідач фактичної відмови від укладення зазначених договорів не вчиняв, а лише діяв у межах наданих йому законодавством повноважень та у зв'язку з наявними процедурними обмеженнями, встановленими Міністерством розвитку громад та територій України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне надати оцінку правомірності реалізації концесії в морському порту "Чорноморськ".

У межах реалізації програми підготовки до здійснення державно-приватного партнерства (концесії) в морському порту "Чорноморськ" було видано наказ Міністерства інфраструктури України від 24.06.2020 № 368 «Про початок підготовки до здійснення державно-приватного партнерства в морському порту Чорноморськ», яким визначено початок підготовчих заходів та встановлено відповідні обмеження щодо розпорядження майном, необхідним для реалізації проєкту.

Так, підготовка проекту державно-приватного партнерства (концесії) у морському порту "Чорноморськ" почалася у червні 2020 року.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство» пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства готуються центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи органами Автономної Республіки Крим, Національною академією наук України, галузевими академіями наук, державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, або особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, і подаються до органу, уповноваженого проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства.

Пропозиція про здійснення державно-приватного партнерства складається з техніко-економічного обґрунтування здійснення державно-приватного партнерства, зміст якого визначається Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо ініціаторами підготовки пропозиції є центральні, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, Національна академія наук України, галузеві академії наук, державні, комунальні підприємства, установи, організації, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, підготовка пропозиції здійснюється у два етапи.

На першому етапі здійснюється підготовка концептуальної записки здійснення державно-приватного партнерства, зміст якої визначається Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженим Кабінетом Міністрів України, проведення її детального аналізу, за результатами якого приймається рішення щодо доцільності або недоцільності підготовки техніко-економічного обґрунтування.

На другому етапі підготовка техніко-економічного обґрунтування.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України «Про концесію» передбачено, що ініціаторами підготовки пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії можуть бути центральні або місцеві органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, державне, комунальне підприємство, установа, організація, господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, а також юридичні особи приватного права (резиденти та/або нерезиденти) або об'єднання таких юридичних осіб (резидентів та/або нерезидентів). Підготовка пропозицій про здійснення державноприватного партнерства у формі концесії та проведення на їх підставі аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства здійснюються у порядку, передбаченому Розділом 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З наведеного вбачається, що підготовка проекту державно-приватного партнерства (концесії) у морському порту здійснюється у кілька послідовних етапів, визначених законодавством, який може зайняти тривалий час.

Отже, відповідні обмеження щодо розпорядження майном, необхідним для реалізації проєкту в морському порту "Чорноморськ", встановлені на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 24.06.2020 № 368 «Про початок підготовки до здійснення державно-приватного партнерства в морському порту Чорноморськ», судова колегія вважає обґрунтованим заходом, спрямованим на недопущення вчинення дій, які могли б перешкодити або поставити під загрозу реалізацію концесійного проєкту.

Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставині початку підготовки проєкту державно-приватного партнерства (концесії) у морському порту "Чорноморськ", яка розпочалася ще у червні 2020 року, та пов'язаним із цим можливими правовими наслідками, адже за результатами реалізації зазначеної програми земельні ділянки, на які Позивач просить встановити право сервітуту, могли бути залучені до виконання концесійного проєкту.

Неврахування цієї обставини може призвести до прийняття рішення, яке створило би ризик обмеження прав держави щодо розпорядження відповідними земельними ділянками, ускладнення їх використання в межах концесії та виникнення перешкод для належної реалізації зазначеного проєкту державно-приватного партнерства.

Отже, місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, обмежився аналізом позиції Позивача щодо будівництва зернового перевантажувального комплексу та не врахував характер і стадію реалізації державної програми з підготовки до здійснення державно-приватного партнерства у морському порту "Чорноморськ".

У зв'язку з цим колегія суддів вважає висновок суду про відсутність доказів того, що встановлення земельного сервітуту суперечить інтересам держави в частині виконання зазначеної програми, є передчасним і зробленим без повного та всебічного з'ясування всіх істотних обставин справи.

Стосовно доводів Апелянта, що ДП "МТП "Чорноморськ" є неналежним Відповідачем по даній справі судова колегія зазначає таке.

Колегія суддів зазначає, що згідно із загальними (універсальними) висновками Верховного Суду, які послідовно викладалися у постановах Верховного Суду, позов - це вимога Позивача до Відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а Відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від Відповідача. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 зі справи № 910/17792/17.

Визначення Відповідача (Відповідачів), предмета та підстав спору є правом Позивача. Натомість установлення належності Відповідача (Відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 917/623/22, від 12.03.2024 у справі № 918/7/23.

Належним Відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний Відповідач - це особа, притягнута Позивачем як Відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги Позивача лежить на іншій особі - належному Відповідачеві.

Для правильного вирішення питання щодо визнання Відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Щоб визнати Відповідача неналежним суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати Відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу Позивача, - належного Відповідача.

Пред'явлення позову до неналежного Відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 14.07.2022 у справі № 904/6902/20.

Судова колегія зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0667 та 5110800000:03:001:0826, на які Позивач бажає встановити право сервітуту, належать Одеській обласній державній адміністрації та перебувають у користуванні ДП "МТП "Чорноморськ" на праві постійного користування.

Оскільки саме Відповідач є фактичним користувачем цих земельних ділянок, на нього покладаються повноваження щодо встановлення права сервітуту. Відповідно, ДП "МТП "Чорноморськ" є належним Відповідачем у цій справі як землекористувач на підставі зареєстрованого відповідно до чинного законодавства речового права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає доводи Апелянта щодо визначення належного Відповідача хибними, тому висновок суду першої інстанції про правильність визначення Відповідача є обґрунтованим.

Щодо інших доводів Апелянтів колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене у сукупності, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" та їх відповідності вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

З огляду на встановлені під час апеляційного перегляду обставини та надану їм правову оцінку, доводи апелянтів знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі № 916/5791/24 підлягають задоволенню; рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі № 916/5791/24 підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про встановлення постійного платного земельного сервітуту на частині земельної ділянки державної власності кадастровий номер 5110800000:03:001:0667 та на частині земельної ділянки державної власності кадастровий номер 5110800000:03:001:0826, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а також про встановлення істотних умов такого сервітуту.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на Позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі №916/5791/24 - скасувати.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про встановлення постійного платного земельного сервітуту на частині земельної ділянки державної власності кадастровий номер 5110800000:03:001:0667 та на частині земельної ділянки державної власності кадастровий номер 5110800000:03:001:0826, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а також встановлення істотних умов такого сервітуту.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, просп. Миру, 2, приміщ. 71-Н; код ЄДРПОУ 41322529) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, Код ЄДРПОУ 01125672) 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, просп. Миру, 2, приміщ. 71-Н; код ЄДРПОУ 41322529) на користь Міністерства розвитку громад та територій України (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 14; код ЄДРПОУ 37472062) 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено ті підписано 04.03.2026 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош

Попередній документ

134537933

Наступний документ

134537935

Інформація про рішення:

№ рішення:	134537934
№ справи:	916/5791/24
Дата рішення:	23.02.2026
Дата публікації:	05.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (01.04.2026)
Дата надходження:	17.03.2026
Предмет позову:	про встановлення постійного платного земельного сервітуту

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

10.02.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
06.03.2025 15:30	Господарський суд Одеської області
03.04.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
17.04.2025 15:30	Господарський суд Одеської області
03.09.2025 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
17.11.2025 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
01.12.2025 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.01.2026 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
23.02.2026 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд