Справа №127/6448/26
Провадження №1-кс/127/2642/26
27 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020050000728 від 01.12.2025, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бершадь Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Зі змісту клопотання слідує, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 126-РС від 02.07.2025 року солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометник 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 21 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до статті 23 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Так, відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
Відповідно, до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Водночас, солдат ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 27.10.2021 за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, від відбування якого ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.06.2025 умовно-достроково звільнений для проходження військової служби, на шлях виправлення не став та вчинив нове умисне вбивство за наступних обставин.
Так, в ніч з 27 на 28 листопада 2025 року, у невстановлений слідством точний час, ОСОБА_4 перебуваючи у будинку свого знайомого ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де розпивали алкогольні напої.
В цей час, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник словесних конфлікт, який переріс у бійку під час якої у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння смерті ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 взявши до рук дерев'яний стілець та використовуючи явну фізичну перевагу, прикладаючи значну фізичну силу, наніс вказаним стільцем ОСОБА_7 численних ударів в область голови та грудної клітки тіла, а також почергово взяв до рук дерев'яний брусок і дерев'яне поліно та наніс останньому невстановлену кількість ударів в область голови та грудної клітки тіла, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого останній втратив свідомість.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому лускатої скроневої кістки зліва, переломів основи черепа, з вогнищем забою головного мозку в ділянці лівої скроневої частки та набряку головного мозку, від яких останній помер.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Так, слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2026, у справі № 127/2782/26, ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 33 (тридцять три) дні, тобто до 01 години 59 хвилин 01.03.2026 року.
Враховуючи те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 спливає, однак ті ризики, що передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали, слідчий просить продовжити термін дії застосованого запобіжного заходу.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, прокурор зазначає наступне.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Прокурор вважає, що тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Крім того, прокурор вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке, законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, прокурор зазначає наступне.
На думку прокурора, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Щодо ризику продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється прокурор зазначає наступне.
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 прибувши до Вінницької області задля перебування на стаціонарному лікуванні визначеного підрозділом медичного закладу, ігноруючи лікування, останній, 27.11.2025 направився до села Сосонка Вінницького району Вінницької області до свого товариша, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи. Крім того, ОСОБА_4 раніше судимий за ч. 1 ст . 115 КК України, але в червні 2025 року звільнений з умовно-достроковим звільнення, у зв'язку з бажанням останнього проходити військовому службу.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
2) особиста порука також не забезпечить виконання процесуальних обов'язків підозрюваним, оскільки в обвинуваченого відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки в разі сплати застави він зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від слідства та суду, а також те, що на підставі того, що відповідно пункту 1, частини 4, статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
4) домашній арешт, оскільки в силу суворості міри покарання підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, внаслідок чого ймовірно можливо покине місце проживання.
З урахуванням особи обвинуваченого, конкретних обставин вчинення ним кримінального правопорушення, а також враховуючи міру покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини - позбавлення волі на строк від 7 років до 15 років та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає доцільним не застосувати заставу до ОСОБА_4 , що відповідає меті застосування запобіжного заходу.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики продовжують мати місце, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам прокурор просив суд, продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком 60 діб.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 , який входить до групи прокурорів в зазначеному кримінальному провадженні, клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав та просив задовольнити, оскільки, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо вирішення вимог клопотання покладався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення вимог клопотання покладався на розсуд суду. На запитання суду повідомив, що він судимий та не одружений.
Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що, старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020050000728 від 01.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
01.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року (справа 127/37692/25) застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 01 години 59 хвилин 30 січня 2026 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Крім того, постановою керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 від 27.01.2026 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025020050000728 від 01.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, до трьох місяців, тобто до 01.03.2026
Разом з тим, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2026 року (справа 127/2782/26) продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 33 (тридцять три) дні, тобто до 01 години 59 хвилини 01 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
26.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, повідомленої 01.12.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
За наслідками досудового розслідування слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025020050000728 від 01.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького районного суду Вінницької області для розгляду по суті.
При цьому, підготовче судове засідання по даній справі не призначено, у зв'язку з чим, виникла необхідність у зверненні з клопотанням до слідчого судді про продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.
У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).
В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.
Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК).
Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв'язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.
Оскільки підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким районним судом Вінницької області не призначено, а строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано до 01 години 59 хвилини 01 березня 2026 року, а відтак розгляд і вирішення клопотання прокурора, на даному етапі, віднесено до повноважень слідчого судді за місцем здійснення досудового розслідування.
Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України), яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують подальше тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 квітня 2026 року (включно).
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 квітня 2026 року (включно).
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діє до 27 квітня 2026 року (включно).
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: