Справа № 136/25/26
провадження №1-кс/136/11/26
02 березня 2026 року м. Липовець
Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, клопотання за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020060000318 від 19.12.2025, а ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.5 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, розлученого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
Слідчий СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_6 звернулась до суду із вищевказаним клопотанням, яке погоджено прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 та мотивоване тим, що у провадженні СВ ВП №4 перебуває зазначене кримінальне провадження.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до чергової частини ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області 19.12.2025 надійшов рапорт спільно із матеріалами від о/у СКП ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_8 про те, що ним було здобуто інформацію, що 22.08.2025 військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 курсант 5 навчального взводу 3 навчальної роти 2 навчального батальйону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , без дозволу вищого командування самовільно залишив без зброї розташування своєї військової частини, а саме не повернувся із КНП "Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування" (м. Бершадь Вінницької області), де проходив лікування та на даний час перебуває вдома за місцем проживання.
За даним фактом 19.12.2025 розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що солдат ОСОБА_4 , призваний на військову службу по мобілізації, на особливий період 26.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 219 від 27.07.2025, солдата ОСОБА_4 призначеного на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу від 19.08.2025 № 242, ОСОБА_4 вибув з 19.08.2025 у лікувальний заклад до Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування для проходження лікування.
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, у військовому званні - «солдат».
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян - резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно вимог п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ч. 16 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що солдат зобов'язаний у разі потреби відлучитися, питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України курсант навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 21.08.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 19:30 год., солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, в тому числі від виконання поставлених завдань, в рамках здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, не з'явився вчасно на службу за місцем тимчасового розташування підрозділу військової частини військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 з лікувального закладу КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування», розташованої в м. Бершадь по вул. Будкевича, 2, Вінницького району Вінницької області, та проводив час на власний розсуд тривалістю понад три доби за невідомим місцем знаходження, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, за час відсутності за місцем несення служби в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про нез'явлення вчасно на службу без дозволу командира без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
За даним фактом 23.12.2025 ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , документами службового розслідування.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який згідно санкції вказаної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України на даний час встановлено наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Беручи до уваги викладене, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлює наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміє важкість покарання за вчинене ним діяння, наявні достатні дані кримінальної спрямованості поведінки останнього, а також неможливість запобігання цьому ризику, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, наведене стало підставою звернення до суду слідчого із даним клопотанням.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, що у ньому наведені, просив його задовольнити, вказуючи, що з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного застосування іншого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою є неможливим.
Підозрюваний в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, не заперечував щодо обґрунтованості підозри, запевнив, що жалкує про вчинене, виявив намір повернутись на військову службу, тому просив врахувати вказані обставини.
Захисник в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється визнав, він має міцні соціальні зв'язки та фактори стримуючого характеру, висловив намір на продовження проходження служби, тому наявні достатні підстави при обранні запобіжного заходу у застосуванні альтернативного заходу у виді застави.
Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, в рамках якого подане клопотання, вважає, що стороною кримінального провадження, з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини даного кримінального провадження, доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.5 КК України.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри суд приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Слідчий суддя вважає, що слідчим доведено та надано достатні докази на підтвердження розумної підозри, які свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінально - протиправних дій, тобто такі обставини виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Оцінюючи наявність ризику, на існування якого покликається сторона обвинувачення у клопотанні, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що підставами застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризику, який дає достатні (вірогідні) підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити поза процесуальні, протиправні дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, є те, що інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.407 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, інших альтернативних покарань вказана норма не містять.
Слідчий суддя враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема наведену у справі «Ілійков проти Болгарії», де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Отож тяжкість покарання, на даному етапі досудового розслідування, може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Суд враховує дані, що характеризують підозрюваного як особу.
Так, ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, проживає із батьками, які є непрацездатними особами, розлучений, однак має на утриманні неповнолітню дитину; у власності нерухомого чи рухомого майна не має; за медичною допомогою до лікаря психіатра не звертався, на диспансерному обліку не перебуває; перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2018 року встановлено діагноз F10.2.
Згідно службової характеристики під час проходження служби ОСОБА_4 проявив себе посередньо, накази командирів та старших начальників виконував неохоче, ініціативи не проявляв, за характером стриманий, спокійний, морально нестійкий, авторитетом серед інших військовослужбовців підрозділу не користується.
Згідно медичної характеристики від 04.09.2025, за час проходження військової служби у військовій частині солдат ОСОБА_4 звертався за медичною допомогою, після чого госпіталізований був до КНП Бершадська ОЛІЛ, встановлено діагноз - здоровий та придатний до військової служби.
ОСОБА_4 є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, тобто на противагу покладеному на нього обов'язку додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, свідомо вчинив умисні триваючі протиправні дії.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що встановлені обставини та підкріплені доказами свідчать про ймовірну вірогідність того, що підозрюваний може переховуватись від слідчого, прокурора та суду і в подальшому.
Правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408 ,429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, не визначення розміру застави це право суду, а не обов'язок, а тому право на не визначення розміру застави повинно бути належно обґрунтованим.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, тривалість кримінально караних дій, намір підозрюваного повернутись до військової служби, слідчий суддя вважає, що застава у мінімальному розмірі в межах, визначених п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, вказаних у ст. 194 КПК України, як обґрунтована та достатня.
З огляду на викладене, слідчий суддя задовольняє клопотання.
Місцем тримання підозрюваного під вартою слід визначити приміщення гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) відповідно до вимог Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого Наказом МОУ № 394 від 03.11.2020.
Керуючись ст.ст. 132, 183, 184, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Визначити строк дії ухвали суду до 02.05.2026.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 коп.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;
4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
Визначити місцем тримання підозрюваного під вартою приміщення гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ).
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_13