ЄУН: 335/313/26
Провадження №: 1-кп/336/879/2026
іменем України
04 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010038248 від 11 жовтня 20025 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжі, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
встановив:
08 січня 2026 року прокурор Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону подав до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010038248 від 11 жовтня 20025 року, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. До обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинуваченого та захисника про отримання вказаних документів.
Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
09 січня 2026 року Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя вирішено клопотання про продовження строку тримання під вартою. Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на шістдесят днів - з 09 січня 2026 року до 09 березня 2026 року включно.
Крім того, вирішено питання про направлення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010038248 від 11.10.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України до Запорізького апеляційного суду, для визначення підсудності.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2026 року подання голови Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя про направлення кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, на розгляд іншого суду, задоволено.
Кримінальне провадження №62025050010038248 від 11 жовтня 2025 року у відношенні ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
02 лютого 2026 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010038248 від 11 жовтня 20025 року, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2026 року вказане кримінальне провадження розподілено судді ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 02 лютого 2026 року призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого засідання прокурор вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників даного кримінального провадження. Крім того, заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти призначення судового розгляду кримінального провадження та заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Дане кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України під час підготовчого судового засідання не встановлено, на підставі п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
За ч. 4 ст. 408 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Судом роз'яснено обвинуваченому положення ч. 4 ст. 315 КПК України, а саме що обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Від обвинуваченого клопотань про колегіальний розгляд справи не надходило.
Відповідно до вимог ст. 27 КПК України кримінальне провадження може розглядатися у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд виходить з наступного.
За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09 січня 2026 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на шістдесят днів - з 09 січня 2026 року до 09 березня 2026 року включно.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити зібрані докази суд на стадії судового розгляду не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого йому правопорушення, тяжкість покарання, передбаченого законодавством, існує ризик того, що обвинувачений з метою уникнення можливого покарання, може переховуватися від суду, що є ризиком передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , обґрунтовується тим, що обвинувачений фактично переховуючись від військового командування та органу досудового розслідування продовжував вчинення кримінального правопорушення до моменту його виявлення співробітниками правоохоронних органів, а відтак може вчинити інші злочини, у тому числі на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину, який є відповідно до ст. 12 КК України особливо тяжким злочином, за формою вини є умисним.
Разом із тим, судом не здобуто інформації, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суд вважає недоведеним.
Виходячи з вимог ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, зважаючи на обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, не одружений, раніше не судимий, його поведінку, суд вважає, що належний контроль за поведінкою обвинуваченого та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам можливе шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Дане положення наділяє правом, а не зобов'язує не визначати розмір застави.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , його майновий стан, а також стан його здоров'я, суд вважає, що у зв'язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків, встановлених судом, останньому слід визначити заставу в розмірі у вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 266240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_3 обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
Будь-яких інших клопотань від учасників судового провадження не надійшло.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні за участі прокурора, обвинуваченого, захисника.
Керуючись ст.ст. 181-183, 197, 199, 314-316, 372 КПК України, суд -
постановив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за № 62025050010038248 від 11 жовтня 20025 року, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 13 березня 2026 року об 11 годині 00 хвилин, суддею одноособово.
Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачений, захисник.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, продовжити на строк 60 днів, тобто до 02 травня 2026 року включно.
Одночасно визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, визначених КПК України у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (отримувач платежу: Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, rод банку отримувача (МФО) - 820172; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26316700, Рахунок отримувача: UA928201720355289002015001205, призначення платежу: Застава за ОСОБА_3 , номер провадження).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади.
Термін дії покладених судом обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 02 травня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню, в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її винесення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченими, які тримаються під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Суддя: