Номер провадження 22-ц/821/346/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3512/25 Категорія: 305010300 Петренко О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
26 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Черкаської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним діями органів прокуратури,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 968 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 41 000 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданих незаконним діями органів прокуратури, та судові витрати.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимченка М.М. про відмову від частини позовних вимог від 23 жовтня 2025 року задоволено. Прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним діями органів прокуратури, грошових коштів у розмірі 41 000,00 грн. Провадження у цій частині вимог закрито.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Черкаської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним діями органів прокуратури, задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів прокуратури, грошові кошти в сумі 968 000,00 грн. У іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
07 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимченко М.М. скерував до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7399,50 грн. У іншій частині заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що додаткове рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи, без врахування правової позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано зменшено вартість правничої допомоги до 7 399,50 грн пропорційно затраченого часу 4 год. 56 хв.
Проте, апелянт вважає, що районним судом помилково не враховано приписи п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК де зазначено, що, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи. Зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. Акцентує увагу апеляційного суду на тому, що неявка позивача та представника позивача на судове засідання, призначене на 10.07.2025 о 14 год. 10 хв. призвела до затягування справи, оскільки судове засідання в будь-якому випадку було б перенесене, а повідомлення про замінування (чи відсутність повідомлення про замінування) Будинку правосуддя не вплинуло б на відкладення розгляду справи, що був призначений на вказану дату.
Стосовно відмови представника позивача від позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди скаржник зазначає, що така відмова відбулася на стадії розгляду справи під час дослідження письмових доказів внаслідок невідповідності договору про надання правничої допомоги в кримінальному провадженні, який долучено до позовної заяви з договором, що мітиться в матеріалах кримінального провадження. На зазначену невідповідність звернув увагу представник Черкаської обласної прокуратури і в засіданні 23 жовтня 2025 року перед поданням представником органу прокуратури клопотання про доручення копії договору про надання правничої допомоги. Представник позивача заявив суду про відмову від позовних вимог стосовно відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 41 000,00 грн. Казначейство вважає, що відмова від позовних вимог в цій частині відбулася внаслідок відсутності достатніх доказів понесення позивачем такої шкоди під час його кримінального переслідування, що є безпідставним завищенням позивачем позовних вимог.
В апеляційній скарзі Казначейство зазначає про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Наголошує, що зазначена справа не є складною, оскільки спірні правовідносини врегульовано нормами ЦК України, Законом України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) та Положенням про застосування Закону № 266/94-ВР, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 за № 106/1131.
Крім того, на думку Казначейства, наявна стала релевантна практика Верховного Суду з вирішення подібних спорів.
Також судом першої інстанції не враховано, що, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України, позивач є адвокатом, а тому володіє належним рівнем компетентності щодо забезпечення реалізації своїх прав при складанні позовної заяви, також забезпечення реалізації своїх прав процесуальних прав під час судового провадження у цивільній справі.
З огляду на наведене Казначейство вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції розподілу не підлягають.
Представник ОСОБА_1 адвокат Руднічук Д.В. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу Державної казначейської служби.
У відзиві на скаргу адвокат вказує на безпідставність та необгрунтованість апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін. На переконання представника позивача оскаржуване додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на основі всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення у справі, а зміст та вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодним доказом.
Крім того, у відзиві на скаргу адвокат просить стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в апеляційній інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України випливає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких необхідно розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З матеріалів справи вбачається, що при подачі уточненої позовної заяви стороною позивача заявлено про надання ОСОБА_1 правничих послуг адвокатом Тимченком М.М. та на виконання вимог п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України наведено попередній розрахунок судових витрат (а.с.94-103, т.1).
07 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимченко М.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення із доказами, на підтвердження обсягу наданих послуг.
У матеріалах справи є документи, зокрема: ордер серії СА №1119846 від 22.04.2025 та серії СА №1127419 від 03.07.2025, відповідно до яких адвокат Тимченко М.М. надає правничу допомогу ОСОБА_1 у Придніпровському районному суді м. Черкаси на підставі договору про надання правничої допомоги №011/25-ц від 18.04.2025; 2) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000529 від 21.10.2013 адвоката Тимченка М.М.; 3) договір про надання правничої допомоги №011/25-ц від 18.04.2025, що укладений між адвокатом Тимченком М.М. та ОСОБА_1 ; 4) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 23.10.2025; 5) акт наданих послуг від 23.10.2025; 6) рахунок-фактура №11 від 24.11.2025; 7) квитанція до платіжної інструкції №52606757 від 24.10.2025.
Відповідно до п. 1.1 договору адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу Ковтуну А.В. як клієнту в цивільній справі, проводити переговори, представляти його інтереси у всіх державних органах України, правоохоронних органах та суді, використовувати, передбачені у процесуальному законодавстві України та в інших законодавчих актах, засоби, способи і методи захисту з метою з'ясування обставин справи, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги захисника.
Згідно з п. 2.1.2 договору адвокат зобов'язався надавати клієнту правову допомогу шляхом: консультацій щодо можливості подання позовної заяви про відшкодування шкоди, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42015250000000071, підготовки та направлення до Придніпровського районного суду м. Черкаси позовної заяви, участі у судових засіданнях (розгляд справи), підготовки інших необхідних та достатніх заяв, клопотань, заперечень тощо для успішного ведення справи.
Пунктом 3.1. договору сторонами обумовлено, що гонорар адвоката визначається за домовленістю сторін і складає 1 500,00 грн за годину роботи адвоката.
Відповідно до п.5.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції.
Із детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 23.10.2025 вбачається, що Тимченко надав позивачу ОСОБА_1 наступні види правничої допомоги, а саме: ознайомлення 18.04.2025 з матеріалами кримінального провадження №42015250000000071 - 1 год; підготовка та направлення до Придніпровського районного суду м. Черкаси позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури, що мало місце 22.04.2025, на що адвокатом витрачено 2 год 30 хв; участь у судовому засіданні 03.06.2025, що тривало 35 хв; участь у судовому засіданні 21.08.2025, що тривало 1 год 15 хв, та участь у судовому засіданні, що тривало 36 хв.
Крім того, стороною позивача до суду надано акт наданих послуг від 23 жовтня 2025 року, за яким згідно договору № 011/25-ц про надання правничої допомоги від 18 квітня 2025 року адвокатом Тимченком М.М. у справі № 711/3512/25 надано наступні послуги: ознайомлення 18.04.2025 з матеріалами кримінального провадження №42015250000000071 - 1 год; підготовка та направлення до Придніпровського районного суду м. Черкаси позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури, що мало місце 22.04.2025, на що адвокатом витрачено 2 год 30 хв; участь у судовому засіданні 03.06.2025, що тривало 35 хв; участь у судовому засіданні 21.08.2025, що тривало 1 год 15 хв, та участь у судовому засіданні, що тривало 36 хв.
Крім того, у вищезазначеному акті наданих послуг сторонами обумовлено, що з урахуванням особливостей справи та її складності 1 година надання послуг адвокатом оцінена у 1 500,00 грн, а загальна вартість наданих послуг визначена на суму 9 000,00 грн.
З квитанцій до платіжної інструкції №52606757 від 24.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Тимченку М.М. гонорар у розмірі 9 000,00 грн згідно рахунку-фактури №11 від 24 жовтня 2025 року.
Державна казначейська служба України та Черкаська обласна прокуратура подали заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
Зокрема, Державна казначейська служба заперечувала проти тривалості витраченого адвокатом часу у судових засідання при розгляді справи (1 год 36 хв, або на 50 хв менше часу, заявленого представником позивача), наголошувала на необхідності врахування часткового задоволення позову (на 95,94 % від заявленої при подачі позову), просила врахувати поведінку сторони під час розгляду справи (неявку в судове засідання 10 липня 2025 року, а також відмову позивача від позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди), що можна розцінити як безпідставне завищення позивачем позовних вимог. Крім того, наголошувала на тому, що справа є не складною та наявна стала релевантна практика Верховного Суду з вирішення подібних спорів, а також на відсутності заяви сторони позивача про надання доказів щодо судових витрат, зробленої до завершення судових дебатів.
Черкаська обласна прокуратура заперечила проти визначеного позивачем розміру витрат у 9 000,00 грн на правничу допомогу через надмірність такої суми з огляду на характер спору, обсягу стандартних процесуальних дій та невелику кількість засідань, невідповідність такої суми принципам розумності та співмірності судових витрат.
Оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, на предмет їх пропорційності складності справи, а також пропорційності до задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд враховує слідуюче.
Щодо посилань скаржника на неврахування судом п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України неявки сторони у судове засідання, що призвело до затягування розгляду справи, та безпідставним завищенням позовних вимог позивачем у частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 41 000, 00 грн апеляційний суд зауважує наступне.
Відповідно до вказаної вище норми ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує в тому числі поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
З матеріалів справи вбачається, що у справі судом першої інстанції 03 червня 2025 року було проведено підготовче судове засідання за участі представника позивача та призначено розгляд по суті на 10 липня 2025 року (а.с. 157-159, т.1).
03 липня 2025 року адвокатом Тимченком М.М. до суду подана заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 10 липня 2025 року, у зв'язку із перебуванням представника у відпустці (а.с. 168, т.1).
Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 10 липня 2025 року призначене судове засідання не відбулося у зв'язку із замінуванням приміщення Будинку правосуддя. (а.с. 173, т.1)
У судовому засіданні 21 серпня 2025 року адвокат Тимченко М.М. був присутній, а справа була відкладена у зв'язку із витребуванням доказів за ініціативою суду (а.с. 181-185, т.1).
У наступному судовому засіданні 23 жовтня 2025 року представник позивача також брав участь, в якому відмовився від частини позовних вимог, а суд в кінці засідання перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначено на 03 листопада 2025 року (а.с. 192-194, т.1).
У судовому засіданні 03 листопада 2025 року під час проголошення рішення представник позивача не був присутнім (а.с. 208, т.1.)
Така процесуальна поведінка представника позивача не свідчить про умисне затягування розгляду справи, тому доводи скарги у цій частині апеляційним судом відхиляються як безпідставні.
Посилання скаржника на безпідставне завищення позивачем позовних вимог шляхом включення до позовних вимог вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 41 000,00 грн, як витрат позивача на сплату гонорару адвокату у кримінальному провадженні, від яких у подальшому позивач відмовився, не обгрунтовують безпідставного завищення позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.
Апеляційний суд враховує, що у силу положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Судом першої інстанції за заявою позивача про відмову від частини позовних вимог було прийнято відмову від вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 41 000,00 грн, а справу розглянуто за позовними вимогами про стягнення моральної шкоди та задоволено позов у повному обсязі.
Доводи скарги щодо неврахування судом факту наявності у самого позивача статусу адвоката, а отже і володіння позивачем належним рівнем компетенції щодо забезпечення реалізації своїх прав при складенні позовної заяви та судового провадження у справі, апеляційним судом не враховуються, оскільки статус сторони як адвоката не позбавляє її права, гарантованого ст. 59 Конституції України на професійну правничу допомогу та на відшкодування витрат на правову допомогу, якщо ці послуги були надані іншим адвокатом.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо врахування обсягу, вартості та співмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, оцінкою витрат позивача з урахуванням всіх аспектів складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на вивчення справи та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупного часу, витраченого на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях у грошовому еквіваленті до визначеної сторонами погодинної оплати 1 500,00 грн за 1 год часу, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що справедливою та співмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 399,50 грн, до якої не включена вартість такого виду правничої допомоги як ознайомлення із матеріалами кримінальної справи.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення з Державної казначейської служби судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу представник Ковтуна А.В. просив скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін. Окрім того, просив стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача судові витрати пов'язані з розглядом справи - витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат надав ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Руднічуком Д.В. від 29 грудня 2025 року №1146614, договір про надання правової допомоги №1/к/2025 від 24 грудня 2025 року, рахунок на оплату юридичних послуг згідно договору №1/к/2025 від 24 грудня 2025 року на суму 10 000,00 грн, акт виконаних робіт від 29 грудня 2025 року.
Згідно з п.1.1 договору адвокат взяв на себе зобов'язання на підставі звернення клієнта з надання наступної юридичної допомоги: ознайомлення з матеріалами справи №711/3512/25; вироблення правової позиції; складання відзиву на позовну заяву та формування відповідних додатків до неї, інших будь-яких процесуальних документів та їх відправка стороні та суду.
У пункті 3 договору сторони погодили загальну вартість послуг (гонорар) адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Підписанням акту виконаних робіт клієнт підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до положень договору.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Такими критеріями є: дійсність витрат на правничу допомогу; їх необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц.
Державна казначейська служба з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 до апеляційного суду не зверталася.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Враховуючи, що розмір вартості послуг адвоката щодо ознайомлення з матеріалами справи №711/3512/25; вироблення правової позиції; складання відзиву на скаргу та формування відповідних додатків до нього, не відповідає критерію розумності та необхідності, оскільки вказана категорія справ не потребує тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, заперечення у відзиві стосуються виключно розподілу витрат на правчничу допомогу, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають встановлення та дослідження фактичних обставин справи і доказів, якими ці обставини обґрунтовуються, а також ту обставину, що на стадії апеляційного перегляду справи правова позиція сторони є вже сформованою, відтак, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн. є необґрунтовано завищеним.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі додаткове судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд також враховує, що з огляду на припис статті 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).
Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами, тому стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи, зокрема і скаржник у справі - Державна казначейська служба. Таким чином, стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має відбуватися безпосередньо з Державного бюджету України.
З урахуванням вищенаведеного та положень ст. 141 ЦПК України, оскільки скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити частково заяву адвоката Руднічука Д.В. та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції 2 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 141, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року- залишити без змін.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Судді