Справа № 534/1255/25 Номер провадження 22-ц/814/1609/26Головуючий у 1-й інстанції Малюк М.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
03 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
секретаря Чемерис А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Харук Ольга Сергіївна, заінтересована особа: Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю ,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що він з 1997 року проживав разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня відкриття спадщини - дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування зазначав, що з 1997 року проживав разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнавали та сприймали його як сина. ОСОБА_3 приходилася ОСОБА_1 двоюрідною бабусею. Зазначає, що проживав разом із своїми «названими батьками» однією сім'єю з 1997 року до моменту їх смерті. Вів разом з ними спільне господарство, здійснював спільні витрати на поточний ремонт, забезпечення побутових та психологічних потреб родини
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яку прийняв її чоловік - ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира, яку він набув після смерті дружини.
Зазначає, що за його заявою нотаріус відкрив спадкову справу, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив з-за відсутності родинних відносин із померлим або доказів, що підтверджують право спадкування за іншими підставами, з приводу чого виніс відповідну постанову.
Вважає, що наявні підстави для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю для підтвердження права на спадкування після смерті спадкодавця за законом у четверту чергу та оформлення спадщини.
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення оскаржує адвокат Харук О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити заяву. Вважає доведеною обставиною факт проживання заявника зі спадкодавцем з 1997 року на момент відкриття спадщини.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 26.04.2024, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
Після його смерті відповідно до статті 1220 ЦК України відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з листом виконкому Горішньоплавнівської міської ради від 01.07.2024 №03-22/2731/1584, відповідно до відомостей реєстру територіальної громади ОСОБА_2 на момент смерті був зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Знятий з реєстраційного обліку 09.05.2024 на підставі повідомлення про смерть.
На момент смерті ОСОБА_2 за вищевказаною адресою інших зареєстрованих осіб не значиться.
06.06.2024 заявник звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.12.2024, державний нотаріус Пащенко Т.Б. відмовила заявнику - ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, належне померлому ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю підстав для спадкування.
У матеріалах справи наявна інформація, що ОСОБА_2 з 29.10.2010 року перебував у шлюбі із ОСОБА_3 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №243.
Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 успадкував після смерті свої дружини - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 . Означені факти підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 від 07.02.2022, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.12.2022.
Також встановлено, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 08.02.1996.
Витягом з реєстру територіальної громади Кременчуцької територіальної громади №2025/004216445 від 31.03.2025 підтверджується, що заявник із 09.12.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
12.03.2025 жильцями будинку АДРЕСА_3 у складі трьох осіб складено акт, який затверджено представником КЖЕП №4 Шабадаш Ж.В., в якому зазначено, що ОСОБА_1 дійсно з 1997 року проживає по АДРЕСА_4 .
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було доведено, що відносини між ним та ОСОБА_2 мали власне сімейний характер та були пов'язані зі спільним веденням господарства, спільним бюджетом, наявністю між ними взаємних прав та обов'язків, як і не доведено фактичного проживання із спадкодавцем з 1997 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином, у зазначеній справі підлягали встановленню, як факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання - щонайменше п'ять років.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.
Як підставу задоволення заяви, скаржник вважає ту обставину, що він проживав зі спадкодавцем однією сім'єю з 1997 року.
Так, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Отже, чине законодавство містить беззастережну вказівку на обов'язкову умову для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України - проживання із спадкодавцем однією сім'єю саме на момент смерті особи.
Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем станом на 24 квітня 2024 року.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що заявник певний період часу проживав за адресою: по АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Разом з тим вказані докази не доводять, що період проживання заявника зі спадцодавцем ОСОБА_2 становив щонайменш п'ять років до його смерті, так і не доводять факт проживання з ним саме на момент відкриття спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заявником не було надано переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були пов'язані зі спільним веденням господарства, спільним бюджетом, наявністю між ними взаємних прав та обов'язків.
Так, заявник вказує, що надавав спадкодавцю фінансову і фізичну допомогу, при цьому не підтверджує це жодними доказами, крім показів свідків.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що покази свідків - не є достатніми для підтвердження встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини не менше п'яти років. При цьому варто зауважити, що свідки ОСОБА_8 - є матір'ю заявника, а свідок ОСОБА_9 доводиться бабусею його колишній дружині, а тому їх свідчення можуть бути не об'єктивними. Загалом свідчення свідків не містять беззастережних даних на підтвердження доводів заявника.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
З огляду на викладене, районний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що проживання заявника ОСОБА_1 разом із спадкодавцем не менше п'яти років до відкриття спадщини - не підтверджено належними і допустимими доказами.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді Л. І. Пилипчук
О. В. Чумак