Ухвала від 24.02.2026 по справі 285/1207/21

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/1207/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/108/26

Категорія ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілої

сторони ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 ,

обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції м.Житомирі матеріали кримінального провадження №285/1207/21 за апеляційними скаргами заступника керівника Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_19 , захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_14 та захисника обвинуваченої ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.10.2023 року відносно

ОСОБА_16 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ярунь,

Новоград-Волинського району,

Житомирської області, проживаючої за

адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України,

ОСОБА_17 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новоград

Волинський, Житомирської області,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_18 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки

м.Радомишль, Житомирської області,

проживаючої за адресою:

АДРЕСА_3 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України

ВСТАНОВИВ:

зазначеним вироком ОСОБА_16 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України (в редакції Закону України №3207V1 від 07.04.2011), та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ч.5 ст.74 КК України, звільнено ОСОБА_16 від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрито.

ОСОБА_17 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України та виправдано.

ОСОБА_18 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.358 КК України та виправдано.

Витрати на залучення експертів в розмірі 11 676,68 грн стягнуто з ОСОБА_16 на користь держави.

Цивільний позов прокурора - залишено без розгляду.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28.01.2021 року на будинок загальною площею 70,74 кв. м., що розташований в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 52124,00 грн., що належить ОСОБА_16 , - скасовано.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29.01.2021 року на квартиру загальною площею 72,7кв.м., що розташована в АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_18 - скасовано.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_17 пред'явлено обвинувачення у заволодінні ним чужим майном шляхом обману, що завдало істотної шкоди Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та у використанні ним завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, за наступних обставин:

Рішенням 18 сесії Новоград-Волинської міської ради від 08.08.2013 №461 затверджено міську цільову Програму забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа на 2013-2017 роки (далі - Програма).

Рішенням сесії Новоград-Волинської міської ради від 23.12.2016 № 208 Департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради визначено розпорядником бюджетних коштів призначених на забезпечення належних умов для виховання та розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в дитячих будинках (у т.ч. сімейного типу, прийомних сім'ях ), в сім'ях та патронатного вихователя.

З метою реалізації вказаної програми Департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради 24.08.2017 у газеті «Лесин край» розміщено оголошення про проведення на конкурсній основі закупівлі однокімнатної квартири для забезпечення житлом дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та осіб, з їх числа.

Виявивши у газеті «Лесин край» рекламу про проведення вказаного конкурсу ОСОБА_17 вирішив шляхом обману заволодіти бюджетними коштами виділеними на закупівлю житла для дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа, продавши Новоград-Волинській міській раді належну йому квартиру АДРЕСА_5 за завищеною ціною.

Реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_17 достовірно знаючи, що згідно висновку про вартість майна від 26.10.2016 виданого ПП «Україна-Експерт-Центр» вартість вказаної квартири становила лише 146 624,00 грн, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин підготував та 25.09.2017 подав до Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради пропозицію щодо продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , зазначивши її вартість у сумі 440 000,00 грн.

Розпорядженням міського голови від 26.09.2017 №220(о) на виконання Програми створено робочу групу для проведення конкурсу з придбання квартир для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за рахунок коштів міського та обласного бюджетів у складі голови робочої групи - директора департаменту праці та соціального захисту населення ОСОБА_10 , заступника голови робочої групи - заступника директора - начальника управління державних соціальних допомог департаменту праці та соціального захисту населення ОСОБА_16 , секретаря робочої групи - начальника відділу з питань юридичної роботи та контролю за дотриманням пенсійного законодавства управління соціального захисту, праці та фінансового забезпечення департаменту соціального захисту населення міської ради ОСОБА_20 та членів робочої групи ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .

Того ж дня, на засіданні робочої групи під головуванням ОСОБА_16 , як заступника директора - начальника управління державних соціальних допомог департаменту праці та соціального захисту населення та виконуючої обов'язків директора департаменту праці та соціального захисту населення, встановлено критерії відбору житла для придбання у комунальну власність: пропонована вартість житла; придатність квартири для проживання (відремонтовані стіни, стеля, наявність вікон, дверей, сантехніки, працюючі системи електропостачання, освітлення, опалення, водопостачання та водовідведення, газопостачання, тощо; наявність найнеобхідніших меблів (протокол засідання робочої групи від 26.09.2017 №1).

ОСОБА_16 будучи службовою особою, яка виконує функції з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків директора департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради, тобто розпорядника бюджетних коштів, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не організувала внутрішній контроль та не забезпечила його здійснення у вказаному департаменті при проведенні конкурсу з придбання квартири, без перевірки її ринкової вартості.

Як наслідок, 10.10.2017 на засіданні робочої групи для проведення конкурсу з придбання квартири для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів міського та обласного бюджетів (протокол №5) прийнято рішення про визначення пропозиції ОСОБА_17 із запропонованою вартістю квартири 440 тис. грн. переможцем конкурсу з придбання квартири та зобов'язано департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради ( ОСОБА_16 ) вжити заходів по укладенню договору купівлі-продажу з власником щодо придбання квартири у комунальну власність.

При цьому, працівниками департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради повідомлено ОСОБА_17 , що при укладенні договору купівлі-продажу квартири на підтвердження її вартості необхідно подати експертний звіт про оцінку указаного майна.

ОСОБА_17 , розуміючи, що вартість запропонованої ним квартири явно завищена, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та часу, однак не пізніше 10.10.2017 вмовив директора ПП «Україна-Експерт-Центр» ОСОБА_18 , видати завідомо підроблений звіт про оцінку майна із зазначенням завищеної вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_5 для подальшої подачі указаного звіту до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради на підтвердження вартості указаного майна.

Так, діючи умисно в інтересах ОСОБА_17 , 10.10.2017 ОСОБА_18 перебуваючи за місцем реєстрації ПП «Україна-Експерт-Центр» по вул. Київській, 16, кв.13, м. Житомир, будучи оцінювачем, у порушення п.п. 51, 52, 53, 54, 56, 57 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, не вчинивши розрахунки за порівняльним підходом, не посилаючись на норми нормативно-правових актів відповідно до яких проводилася оцінка, не проаналізувавши зовнішні фактори та ринок подібного майна, не зробивши аналіз найбільш ефективного використання, не вчинивши будь-яких розрахунків та оціночних процедур склала, завірила своїм підписом та печаткою ПП «Україна-Експерт-Центр» завідомо підроблений офіційний документ - звіт про оцінку майна від 10.10.2017 №2283633_10102017_N-026-10-2017 указавши у ньому завищену вартість квартири в сумі 451027,00 грн та видала його для ОСОБА_17 .

Цього ж дня, ОСОБА_17 з метою забезпечення укладення із Новоград-Волинською міською радою договору купівлі-продажу квартири за запропонованою ним ціною та приховування її реальної вартості, надав до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради указаний завідомо підроблений офіційний документ із зазначенням завищеної вартості квартири у сумі 451027,00 грн.

Як наслідок 12.10.2017 між ОСОБА_17 та Новоград-Волинською міською радою укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири та 26.10.2017 ОСОБА_17 департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради перераховано грошові кошти в сумі 440 000,00 грн.

При цьому, згідно висновку оціночно-будівельної експертизи №7/19-25 від 30.09.2020 ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 станом на 10 жовтня 2017 року становила 288290,00 грн., станом на 12 жовтня 2017 року - 288070,00 грн.

Крім того, висновком судової економічної експертизи від 10.11.2020 №2817/2951/20-25 підтверджено перевищення суми оплати квартири АДРЕСА_5 в розмірі 151930,00 грн.

Отже, подавши департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради завідомо підроблений звіт про оцінку майна від 10.10.2017 №2283633_10102017_N-026-10-2017 виконаний ОСОБА_18 , ОСОБА_17 ввів у оману службових осіб указаного департаменту та Новоград-Волинської міської ради щодо вартості квартири, яку продає та заволодів таким чином бюджетними коштами Новоград-Волинської міської ради в сумі 151930,00 грн.

ОСОБА_18 пред'явлено обвинувачення у видачі оцінювачем завідомо підробленого офіційного документа, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, за наступних обставин:

ОСОБА_18 , відповідно до наказу №1 приватного підприємства «Україна-Експерт-Центр» від 04.04.2001 призначена на посаду директора ПП «Україна-Експерт-Центр», яке є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату №531/17 від 02.06.2017.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду державного майна України від 04.07.2005 №3436 ОСОБА_18 уповноважено на проведення незалежної оцінки рухомого та нерухомого майна та надано право здійснювати оцінку майна за такими спеціалізаціями в межах напрямку 1 «Оцінка об'єктів у матеріальній формі»: оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них; оцінка машин та обладнання; оцінка колісних транспортних засобів; оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих, що становлять культурну цінність.

Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ№5147-ПК від 07.02.2015 засвідчує про те, що ОСОБА_18 має достатній фаховий рівень підготовки за напрямом оцінка майна.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст.12 указаного Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювач окрім іншого зобов'язаний: дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають.

До департаменту праці та соціального захисту населення надійшло 3 пропозиції про продаж однокімнатних квартир для забезпечення житлом осіб з числа дітей - сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування: від ОСОБА_24 про продаж квартири АДРЕСА_6 загальною площею 35,9 м2 та житловою площею 18 м2 за ціною 342160 грн.; від ОСОБА_25 про продаж квартири АДРЕСА_7 загальною площею 30,4 м2 та житловою площею 16,4 м2 за ціною 440000 грн.; від ОСОБА_17 про продаж квартири АДРЕСА_5 загальною площею 22,8 м2 та житловою площею 11,7 м2 за ціною 440000 грн.

При цьому ОСОБА_17 до своєї пропозиції окрім інших документів, подано договір купівлі продажу указаної квартири, з якого вбачається, що ринкова вартість об'єкта згідно звіту про вартість майна від 26.10.2016 виданого ПП «Україна-Експерт-Центр», становила лише 146 624,00 грн., що свідчить про явне завищення вартості квартири, запропонованої ОСОБА_17

10.10.2017 на засіданні робочої групи для проведення конкурсу з придбання квартири для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів міського та обласного бюджетів (протокол №5) прийнято рішення про визначення пропозиції ОСОБА_17 із запропонованою вартістю квартири 440 тис. грн. переможцем конкурсу з придбання квартири та зобов'язано департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради ( ОСОБА_16 ) вжити заходів по укладенню договору купівлі-продажу з власником щодо придбання квартири у комунальну власність.

Так, діючи умисно в інтересах ОСОБА_17 , 10.10.2017 ОСОБА_18 перебуваючи за місцем реєстрації ПП «Україна-Експерт-Центр» по вул.Київській, 16, кв.13, м. Житомир, будучи оцінювачем, у порушення п.п. 51, 52, 53, 54, 56, 57 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, не вчинивши розрахунки за порівняльним підходом, не посилаючись на норми нормативно-правових актів відповідно до яких проводилася оцінка, не проаналізувавши зовнішні фактори та ринок подібного майна, не зробивши аналіз найбільш ефективного використання, не вчинивши будь-яких розрахунків та оціночних процедур склала, завірила своїм підписом та печаткою ПП «Україна-Експерт-Центр» завідомо підроблений офіційний документ - звіт про оцінку майна від 10.10.2017 №2283633_10102017_N-026-10-2017 указавши у ньому завищену вартість квартири в сумі 451027,00 грн та видала його для ОСОБА_17 .

При цьому, згідно висновку оціночно-будівельної експертизи №7/19-25 від 30.09.2020 ринкова вартість квартири

АДРЕСА_5 станом на 10 жовтня 2017 року становила 288290,00 грн., станом на 12 жовтня 2017 року - 288070,00 грн.

Щодо обвинувачення ОСОБА_16 .

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинської міської ради від 23.12.2016 №221 затверджено Положення про Департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради (далі - Положення).

У відповідності до п.2 Положення, департамент є самостійним виконавчим органом міської ради, який підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради, міському голові, заступнику міського голови відповідно до розподілу функціональних обов'язків, а з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади також підконтрольний Департаменту праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації.

Згідно п.3 Положення департамент у своїй діяльності керується Конституцією України і Законами України, зокрема, «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», актами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України та інших органів виконавчої влади, рішеннями обласної ради, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, наказами начальника Департаменту праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, Статутом територіальної громади, Регламентом Новоград-Волинської міської ради, Регламентом роботи виконавчого комітету міської ради та цим Положенням.

У відповідності до пункту 4 Положення основними завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення, що включає забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері.

Згідно п.5 Положення, Департамент відповідно до визначених повноважень, серед іншого, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Згідно ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до п.6 ст.7 Бюджетного кодексу України принципом ефективності та результативності передбачено, що при складанні та виконані бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно ч. 1 ст. 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотримання бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Частина 3 ст.26 Бюджетного кодексу України передбачає, що розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та організовують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовується керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України, організаційно-методологічні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту визначаються Міністерством фінансів України, яке забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, у тому числі здійснює оцінку функціонування систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту.

Зокрема 14.09.2012 наказом №995 Міністерства фінансів України затверджено методичні рекомендації з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах, з метою забезпечення реалізації абзацу першого частини третьої статті 26 Бюджетного кодексу України, (досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень).

Відповідно до абзацу 3 п.1.3. вказаних вище Методичних рекомендацій основою внутрішнього контролю (фінансового управління і контролю) є відповідальність керівника за управління та розвиток установи в цілому (управлінська відповідальність та підзвітність), до основних завдань якого належить планування та організація діяльності, формування адекватної структури внутрішнього контролю, нагляд за здійсненням внутрішнього контролю та управління ризиками для досягнення впевненості в межах розумного в тому, що мета і цілі установи будуть досягнуті, а рішення, включаючи фінансові, виконуватимуться з урахуванням принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості. При цьому внутрішній контроль має ґрунтуватись на принципах об'єктивності - отримання повної та достовірної інформації, що ґрунтується на документальних та фактичних даних і виключає вплив суб'єктивних факторів.

Пунктом 9 Положення визначено, що директор Департаменту здійснює керівництво департаментом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.

Відповідно до п.4.1 посадової інструкції начальника управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради від 18.01.2016, начальник Управління праці несе персональну відповідальність за несвоєчасне або неякісне виконання посадових завдань та обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав.

Окрім того, п.п. 2.1, 2.2 посадової інструкції передбачено, що начальник управління здійснює керівництво діяльністю управління, забезпечує виконання покладених на управління завдань, координує та контролює діяльність Управління праці та соціального захисту населення.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що начальник управління зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, забезпечувати ефективність роботи та виконання завдань відповідно до своєї компетенції, суворо додержуватись у своїй роботі вимог Конституції України, Законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про запобігання корупції» та інших актів законодавства України, цієї інструкції, законних інтересів та прав громадян, підприємств, установ та організацій.

На період відсутності директора управління праці у зв'язку з відпусткою, хворобою та іншими причинами його обов'язки виконує один із заступників начальника управління праці (розділ 1 п. 1.7 Інструкції)

Розпорядженням міського голови від 18.09.2017 №128-щв на період відпустки директора департаменту праці та соціального захисту населення міської ради ОСОБА_10 з 22.09.2017 по 11.10.2017, тимчасове виконання обов'язків директора Департаменту праці та соціального захисту населення міської ради покладено на заступника директора департаменту, начальника управління державних соціальних допомог Департаменту праці та соціального захисту населення міської ради ОСОБА_16 .

Таким чином, тимчасово виконуючи обов'язки директора Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_16 здійснювала функції представника органу місцевого самоврядування пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції, а тому відповідно положень ч.3 ст.18 КК України була службовою особою і несла персональну відповідальність за організацію та результати діяльності департаменту.

У порушення вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_16 будучи службовою особою, яка виконує функції з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків директора департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради, тобто розпорядника бюджетних коштів, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не організувала внутрішній контроль та не забезпечила його здійснення у вказаному департаменті при проведенні конкурсу з придбання квартири, без перевірки її ринкової вартості.

Цього ж дня, ОСОБА_17 з метою забезпечення укладення із Новоград-Волинською міською радою договору купівлі-продажу квартири за запропонованою ним ціною, надав до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради експертний звіт про оцінку майна вартістю квартири у сумі 451027,00 грн.

Однак, попри наявність у робочої групи двох документів про вартість квартири, встановленої одним і тим же суб'єктом оціночної діяльності - директором приватного підприємства «Україна-Експерт-Центр» ОСОБА_18 , з різницею у 304403,00грн., ОСОБА_16 не вжила заходів до встановлення реальної ринкової вартості квартири АДРЕСА_5 та не використала об'єктивну можливість відхилити пропозицію ОСОБА_17 .

Крім того, висновком судової економічної експертизи від 10.11.2020№2817/2951/20-25 підтверджено перевищення суми оплати квартири АДРЕСА_5 в розмірі 151930,00 грн.

При цьому, виконувач обов'язків директора Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради та голова робочої групи ОСОБА_16 у період з 26.09.2017 по 11.10.2017 будучи службовою особою, яка виконує функції з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків директора департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради, тобто розпорядника бюджетних коштів, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не організувала внутрішній контроль та не забезпечила його здійснення у вказаному департаменті при проведенні конкурсу з придбання квартири для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, без перевірки її ринкової вартості, не використала об'єктивну можливість відхилити пропозицію ОСОБА_17 хоча мала для цього об'єктивні підстави та можливість.

У наслідок службової недбалості ОСОБА_16 , яка виразилась у бездіяльності щодо забезпечення внутрішнього контролю при використанні бюджетних коштів, ОСОБА_17 незаконно визнано переможцем конкурсу з придбання квартири для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та на його рахунок 26.10.2017 департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради зайво перераховано грошові кошти в сумі 151930,00 грн. що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 3 ст.364 КК України є істотною шкодою.

В апеляційній скарзі заступник керівника Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_19 просить вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.10.2023 стосовно ОСОБА_17 та ОСОБА_18 - скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.190 КК України - у виді штрафу 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1190 грн., та на підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_17 від призначеного покарання у зв'язку із закінчення строків давності, передбачених ст.49 КК України; за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 510 грн та на підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_17 від призначеного покарання у зв'язку із закінчення строків давності, передбачених ст.49 КК України. ОСОБА_26 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн. На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_18 від призначеного покарання у зв'язку із закінчення строків давності, передбачених ст.49 КК України. Вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що при ухвалені виправдувального вироку стосовно ОСОБА_17 та ОСОБА_27 судом першої інстанції не дотримані вимоги ст.370 КПК України. Посилається на те, що згідно ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі -Закон), оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Відповідно до статті 12 Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. У відповідності до свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду державного майна України від 04.07.2005 №3436 ОСОБА_26 уповноважено на проведення незалежної оцінки рухомого та нерухомого майна та надано право здійснювати оцінку майна за такими спеціалізаціями в межах напрямку 1 «Оцінка об'єктів у матеріальній формі»: оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них; оцінка машин та обладнання; оцінка колісних транспортних засобів; оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих, що становлять культурну цінність. Єдиним офіційним документом, який складає або видає оцінювач є звіт про оцінку майна. Інших документів ОСОБА_28 як оцінювач не уповноважена складати та видавати. Зазначає, що з урахуванням норм законодавства та ч.2 ст.358 КК України законодавець встановлюючи кримінальну відповідальність за складання чи видачу оцінювачем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, відніс і звіт про оцінку майна до офіційних документів, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи можуть бити використані як документи - докази у правозастосовній діяльності. Адже це єдиний офіційний документ, який оцінювач має право складати у зв'язку з його професійною діяльністю. Посилається на те, що складений та виданий ОСОБА_29 звіт про оцінку майна від 10.10.2017 №2283633_10102017_N-026-10-2017 посвідчує факт вартості квартири АДРЕСА_5 у сумі 451027,00 грн., підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності та міг спричинити і спричинив юридичні наслідки у виді укладення 12.10.2017 між ОСОБА_17 та Новоград-Волинською міською радою договору купівлі-продажу вказаної квартири. В судовому засіданні представником потерпілого ОСОБА_20 зазначено, що у Новоград-Волинській міській раді склалася усталена практика, щоб звіт був наявний при закупівлі майна за бюджетні кошти і сума договору не перевищувала вартості, встановленої у звіті. Зазначене підтвердили в судовому засіданні колишні заступники міського голови ОСОБА_30 , ОСОБА_31 і директор департаменту праці та соціального захисту населення ОСОБА_32 . При цьому указані свідки вказали, що без надання ОСОБА_17 звіту про оцінку майна на підтвердження вартості належної йому квартири, договір купівлі продажу не було б укладено. До того ж, ОСОБА_17 при допиті також підтвердив, що працівниками департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради повідомлено йому, що при укладенні договору купівлі-продажу указаної квартири на підтвердження її вартості необхідно подати експертний звіт про оцінку указаного майна. Вказує, що в силу ст.7 Закону оцінка квартири ОСОБА_17 проводилась на вимогу однієї з сторін угоди (у даному випадку Новоград-Волинської міської ради) за згодою сторін, тому виконаний ОСОБА_29 звіт про оцінку майна містив юридично значущі відомості, що спричинили юридичні наслідки - укладення договору купівлі-продажу квартири. Зазначає, що ОСОБА_17 , розуміючи, що вартість запропонованої ним квартири явно завищена, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння шляхом обману бюджетними коштами, вмовив директора ПП «Україна-Експерт-Центр» ОСОБА_26 , видати завідомо підроблений звіт про оцінку майна із зазначенням завищеної вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_5 для подальшої подачі указаного звіту до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради на підтвердження вартості указаного майна. У свою чергу 10.10.2017 ОСОБА_28 діючи умисно в інтересах ОСОБА_17 , будучи оцінювачем, у порушення п.п. 51, 52, 53, 54, 56, 57 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, не вчинивши розрахунки за порівняльним підходом, не посилаючись на норми нормативно- правових актів відповідно до яких проводилася оцінка, не проаналізувавши зовнішні фактори та ринок подібного майна, не зробивши аналіз найбільш ефективного використання, не вчинивши будь-яких розрахунків та оціночних процедур склала, завірила своїм підписом та печаткою ПП «Україна-Експерт- Центр» завідомо підроблений офіційний документ - звіт про оцінку майна №2283633_10102017_N-026-10-2017 указавши у ньому завищену вартість квартири в сумі 451027,00 грн. та видала його для ОСОБА_17 . Цього ж дня, ОСОБА_17 з метою забезпечення укладення із Новоград- Волинською міською радою договору купівлі-продажу квартири за запропонованою ним ціною та приховування її реальної вартості, надав до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради указаний завідомо підроблений офіційний документ із зазначенням завищеної вартості квартири у сумі 451027,00 грн. Указане підтверджується і письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Посилається на те, що наявні в матеріалах провадження документи підтверджують повноваження ОСОБА_27 на проведення діяльності з оцінки майна, а також засвідчують її компетентність при визначенні вартості квартири. Зазначене свідчить, що ОСОБА_28 умисно видала звіт про оцінку майна із завідомо завищеною вартістю квартири ОСОБА_17 . До того ж, укладення між ОСОБА_17 та ОСОБА_29 договору на виготовлення звіту про оцінку майна - квартири, саме виготовлення звіту про оцінку майна від 10.10.2017 №2283633_10102017 N-026-10-2017 відбулося у один день - 10.10.2017, тобто в день визначення ОСОБА_17 переможцем конкурсу з придбання квартири, що свідчить про підробку указаного звіту. У свою чергу ОСОБА_17 , подаючи указаний завідомо підроблений документ не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій, адже знав реальну вартість своєї квартири та те, що ОСОБА_28 не оглядаючи його квартири та не досліджуючи вартості подібного майна видала указаний звіт про оцінку майна. При цьому, ОСОБА_17 подавши указаний завідомо підроблений документ із завідомо завищеною вартістю належної йому квартири службовим особам департаменту праці та соціального захисту населення, ввів їх у оману, приховавши реальну вартість майна, що призвело до укладення договору купівлі продажу квартири та зайвої сплати ОСОБА_17 коштів у сумі 151930,00 грн. Посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, що в діях обвинуваченого ОСОБА_17 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, а саме відсутній умисел на обман. Вказує, що ОСОБА_17 не поставив під сумнів законність вимоги щодо надання звіту про оцінку майна, а погодився на такі умови, що в силу ст.7 Закону є згодою сторін на обов'язковість оцінки майна. Подаючи до департаменту праці та соціального захисту населення завідомо підроблений документ - звіт про оцінку майна ОСОБА_17 ввів у оману службових осіб департаменту, адже маючи намір продати власну квартиру за завищеною ціною, знаючи реальну її вартість, розумів, що визначити ціну квартири для продажу її за бюджетні кошти виходячи лише із власних міркувань замало і потрібно документальне підтвердження вартості майна. Своїми активними діями ОСОБА_17 , подаючи завідомо підроблений звіт про оцінку майна спонукав покупця погодитись на його умови, адже службові особи Новоград-Волинської міської ради та департаменту праці і соціального захисту населення не є спеціалістами у сфері оцінки майна, а тому і вимагали надання звітів оцінювачів при здійсненні купівлі-продажу майна за бюджетні кошти.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_17 просить вирок Новоград-Волинським міськрайонного суду Житомирської області від 25 жовтня 2023 року змінити з мотивів та підстав виправдання ОСОБА_17 . Визнати ОСОБА_17 у пред'явленому йому обвинуваченні, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України невинуватим та виправдати його у зв'язку із відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Вказує, що суд першої інстанції хоча і правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_17 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, однак, у мотивувальній частині не зазначив належні мотиви і підстави виправдання. Зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному вироку не розглянуто клопотання сторони захисту ОСОБА_17 щодо визнання доказів недопустимими та не надано належної оцінки доказам. Обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України не могло бути розглянуто, оскільки інкримінувалося за кваліфікуючою ознакою, якої не існувало у редакції вказаного положення Кримінального кодексу України, що діяла на момент інкримінованих подій. Вирок суду першої інстанції протиправно ухвалено на підставі обвинувального акту про зміну обвинувачення в суді від 07.08.2023. ОСОБА_17 має бути визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України (за обвинувальним актом від 03.03.2021) у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення. Вказує, що ОСОБА_17 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України - «привласнення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб». Саме таке формулювання відповідної норми Кримінального кодексу України обрано стороною обвинувачення та зафіксовано як в повідомленнях про підозру, так і в тексті обвинувального акту. Однак таке формулювання не є коректним, оскільки ч.1 ст.191 КК України законодавцем сформульована наступним чином: «Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні». Законодавець чітко сформулював та конкретизував предмет кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, як «чуже майно, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні». Частиною 3 статті 191 КК України встановлено кримінальну відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинено повторно чи за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_17 інкримінується привласнення грошових коштів Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград- Волинської міської ради Житомирської області на загальну суму 151930,00 грн. Враховуючи той факт, що ОСОБА_17 не є службовою чи посадовою особою Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради та не має жодного відношення до розподілу коштів Новоград-Волинської міської ради, в даному випадку грошові кошти не є такими, що були ввірені ОСОБА_17 , чи перебували в його віданні. При цьому, грошові кошти Новоград-Волинської міської ради Житомирської області ніколи не були і не могли бути ввірені ОСОБА_17 , як і не перебували у його віданні, а відповідно він не мав повноважень щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання вказаних грошових коштів, оскільки не був службовою чи посадовою особою Департаменту праці, тобто не може виступати суб'єктом інкримінованого йому привласнення грошових коштів Новоград- Волинської міської ради. Вказане свідчить про відсутність таких елементів складу злочину за ч.3 ст.191 КК України, як суб'єкт та об'єктивна сторона злочину. Відтак, в діях ОСОБА_17 відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.191 КК України у формі привласнення грошових коштів Новоград-Волинської міської ради Житомирської області. Крім того, стороною обвинувачення жодним з доказів не доведено наступних обставин, які мали бути нею доведені за вказаним обвинуваченням: вступ ОСОБА_17 у змову із ОСОБА_16 та ОСОБА_29 ; узгодження ОСОБА_17 з ОСОБА_16 визнання його переможцем за результатами конкурсу; надання вказівок ОСОБА_17 ОСОБА_27 щодо виготовлення звіту про оцінку майна із завищеною вартістю; що грошові кошти Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради знаходились у правомірному володінні ОСОБА_17 (перед їх так званим «привласненням»).

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_16 просить вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.10.2023 року в частині визнання винною ОСОБА_16 скасувати, а кримінальне провадження за ч.1 ст.367 КК України відносно обвинуваченої ОСОБА_16 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, закрити у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Зазначає, що оскаржуваний вирок в частині визнання ОСОБА_16 за ч.1 ст.367 КК України (в редакції від 07.04.2001 року) є помилковим та необґрунтованим, і підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального і процесуального права; невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження; неповноти судового розгляду; неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що судом першої інстанції невірно оцінені покази ОСОБА_16 та інших учасників справи. Покази ОСОБА_16 є послідовними, та співпадають з наданими в суді під присягою показами свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_21 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_20 , тому жодних підстав вважати їх нещирими чи неправдивими немає. Всі допитані в судовому засіданні свідки заперечили будь-які незаконні дії чи тиск на них під час процедури розгляду питання щодо купівлі квартири для дитини-сироти. Навпаки всі свідки підтвердили, що вказана квартира була найкращим варіантом, і вони повністю підтримували рішення про її купівлю, і не розуміють за що судять ОСОБА_16 та інших обвинувачених, і чому ОСОБА_16 зробили винною, при тому що рішення приймала комісія одноголосно, тобто колегіальним органом. Вказані покази свідків свідчать, що ОСОБА_16 невинна у інкримінованому їй злочині, і має бути виправдана судом апеляційної інстанції, оскільки її вина не підтверджується, і навіть навпаки - спростовується показами свідків наданих в ході судового розгляду. Зазначає, що судом у вироку взагалі не конкретизовано у яких діях / бездіяльності ОСОБА_16 наявний склад злочину, в чому полягає завдані збитки (при цьому суд залишив цивільний позов без розгляду), та чому вчинила бездіяльність лише ОСОБА_16 , а інші особи які були в складі колегіального органу та контролювали його діяльність чомусь лише свідки. Вказує, що судом формально зазначено про вчинення ОСОБА_16 службової недбалості, без будь-якої деталізації як службової недбалості так і її наслідків, та враховуючи відсутність будь-яких збитків від вказаної службової недбалості оскаржуваний вирок підлягає скасуванню. Посилається на те, що відповідно до обвинувального акту про зміну обвинувачення в суді від 07.08.2023 року прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_39 не було погоджено вказаний обвинувальний акт із прокурором вищого рівня (тобто керівником, відповідної обласної прокуратури чи його першим заступником або заступником відповідно до розподілу обов'язків), тому вказаний змінений обвинувальний акт був помилково прийнятий судом, і суд розглянув справу не в межах висунутого обвинувачення за обвинувальним актом від 03.03.2021 року, а у межах непогодженого відповідно до КПК України зміненого обвинувального акту від 07.08.2023 року, що свідчить про очевидну помилковість оскаржуваного вироку, оскільки справа була розглянута не в межах належним чином погодженого обвинувачення. Зазначає, що жодний із досліджених під час розгляду даної справи доказів не свідчить про вчинення ОСОБА_16 саме службової недбалості, а суд першої інстанції надав невірну оцінку доказам по справі та помилково прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_16 .

На апеляційну скаргу заступника керівника Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_19 , адвокатом ОСОБА_14 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_17 подані письмові заперечення, в яких просить зазначену апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Захисником ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18 подані письмові заперечення на подані апеляційні скарги, в яких він просить визнати апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_19 безпідставною, такою, що не відповідає як фактичним обставинам по справі так і нормам матеріального і процесуального права. Разом з тим повністю підтримує апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_14 та захисника обвинуваченої ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_11 та просить вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.10.2023р. відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_27 змінити у відповідності до апеляційних скарг адвоката ОСОБА_14 та адвоката ОСОБА_11 .

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечила щодо задоволення апеляційних скарг сторони захисту, пояснення обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційні скарги захисників, позицію представника потерпілої сторони, яка заперечила проти апеляційної скарги прокурора та при вирішення апеляційний скарг сторони захисту поклалась на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження і вирок суду першої інстанції в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подані апеляційні скарги прокурора та захисників слід задовольнити частково з таких підстав.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Вирок суду це акт правосуддя, спрямований на захист порушених прав і свобод людини й інтересів держави, в якому суд на основі всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження доказів робить висновок про винуватість або невинуватість обвинуваченого і приймає рішення про притягнення або не притягнення його до кримінальної відповідальності, вирішуючи інші, пов'язані з висновками суду, юридичні питання.

Зі змісту ст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.

Як визначено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст.62 Конституції України, положеннями ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України, ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може гуртуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 є обов'язковою до застосування при розгляді справ як джерело права, саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов'язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим (рішення від 06.12.1988 у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», заява №10590/83).

Відповідно до положень ст.92 КПК України у кримінальному провадженні обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення. Тобто, пред'являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень з кваліфікацією її дій за статтями (частинами статей) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановлений ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтею 6 параграфу 1 Європейської конвенції з прав людини, рішення судів повинні містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року, заява №49684/99). Водночас статтю 6 параграфу першого не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Питання чи дотримався суд свого обов'язку у такому випадку слід розглядати у світлі обставин кожної справи (рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, "Салов проти України» від 06 вересня 2005 року", заява № 65518/01).

При розгляді справи суд повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.

За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, дійшов висновку про виправдання ОСОБА_17 за ч.2 ст.190 КК України, а також ОСОБА_17 за ч.4 ст. 358 КК України та ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 358 КК України у зв'язку з відсутністю в їхніх діях складу кримінальних правопорушень. Суд виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено наявність умислу на обман у діях ОСОБА_17 , а також не встановлено, що звіт про оцінку майна є офіційним документом у розумінні примітки до ст. 358 КК України та що його використання чи складання спричинило або могло спричинити юридично значущі наслідки.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами захисників щодо правильності висновку суду першої інстанції про відсутність у діях обвинувачених складу кримінальних правопорушень. Водночас суд вважає, що підстави та мотиви виправдання, викладені у вироку, є неповними та недостатньо обґрунтованими.

Обвинувачення ОСОБА_17 ґрунтувалося на твердженнях сторони обвинувачення про заволодіння ним чужим майном шляхом обману, що завдало істотної шкоди Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а також у використанні ним завідомо підробленого документа - звіту про оцінку майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

У свою чергу, ОСОБА_18 ставилося у вину видачу, як оцінювачем, завідомо підробленого офіційного документа - звіту про оцінку майна, що посвідчує юридично значущі факти, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Так, згідно з ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення. Кожний склад кримінального правопорушення обов'язково складається з наступних елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає кримінальну відповідальність особи.

З огляду на зміст апеляційних скарг та мотиви виправдувального вироку, з урахуванням характеру та змісту пред'явленого обвинувачення, а також ролі, яку сторона обвинувачення відводила кожному з обвинувачених у реалізації інкримінованих діянь, апеляційний суд насамперед звертається до перевірки правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_17 за ч.2 ст.190 КК України, дії якого, за версією сторони обвинувачення, становили первинну ланку інкримінованого механізму та визначали послідовність та характер подальшої поведінки інших обвинувачених.

Як встановлено досудовим розслідуванням та судом першої інстанції, що не заперечується сторонами у апеляційному провадженні та підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, рішенням 18 сесії Новоград-Волинської міської ради від 08.08.2013 №461 затверджено міську цільову соціальну Програму забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа на 2013-2017 роки (далі - Програма).

Згідно вказаного рішення сесії Новоград-Волинської міської ради фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок коштів обласного та міського бюджетів у межах фінансового забезпечення, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Головним виконавцем та розпорядником коштів Програми визначено управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності міської ради. Контроль за виконанням рішення покладено на заступника міського голови ОСОБА_40 .

Положеннями п.3 вказаної Програми передбачено, що реалізація Програми можлива шляхом формування житлового фонду соціального призначення для забезпечення потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа. Координацію з виконання Програми здійснює Служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради. Контроль за дотриманням житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа, цільовим та ефективним використанням коштів субвенції здійснюють органи опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради. (п.5). Обсяг фінансування визначено в межах обласного бюджету: 300 000,00 грн, міського бюджету: 600 000,00 грн. (п.7) (а.п.183-186 т.2).

Згідно з листом № 790 від 15.05.2017 служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради повідомила, що з метою забезпечення у 2017 році житлом двох осіб із числа дітей-сиріт відповідно до Програми на 2013-2017 роки передбачено субвенцію з обласного бюджету у розмірі по 150 000,00 грн на серпень та листопад 2017 року. Крім того, міським бюджетом на 2017 рік заплановано 600 000 грн на придбання соціального житла. У зв'язку з цим Департамент праці та соціального захисту населення було поінформовано з проханням винести на розгляд чергової сесії міської ради питання про виділення 600 000,00 грн для придбання у 2017 році соціального житла для ОСОБА_41 та ОСОБА_42 (а.п.188 т.2)

В подальшому з метою реалізації вказаної Програми Департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради 24.08.2017 у газеті «Лесин край» розміщено оголошення про проведення на конкурсній основі закупівлі однокімнатної квартири для забезпечення житлом дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та осіб, з їх числа. В оголошенні визначено вимоги до пропозицій: до квартир має бути підведено електропостачання, водопостачання та водовідведення, газопостачання (або наявність електроплити), теплопостачання (або встановлено автономне опалення); квартири мають відповідати житловим та санітарно-гігієнічним вимогам, бути придатним для проживання, забезпечені необхідною побутовою технікою та меблями (кухонна плита, раковина, кухонна мийка, ванна, унітаз, ліжко, стіл, два-три стільці, шафа, тумбочка, тощо) (а.п.192 т.2). Аналогічне оголошення транслювалося та дублювалося на каналах місцевого телебачення.

Участь у конкурсі взяли декілька осіб, у тому числі ОСОБА_17 , який 25.09.2017 року подав до Департаменту праці та соціального захисту населення міської ради пропозицію щодо продажу однокімнатної квартири по АДРЕСА_8 , належної йому на праві власності, із зазначенням пропонованої ціни 440 000,00 грн (а.п.193 т.2).

Як убачається з формулювання обвинувачення, викладеного у зміненому обвинувальному акті, саме з моменту ознайомлення з оголошенням про проведення конкурсу на придбання соціального житла, за версією сторони обвинувачення, у ОСОБА_17 виник умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману. Надалі, як стверджується в обвинувальному акті, реалізація цього умислу полягала у поданні до Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради документів, які, за версією сторони обвинувачення, містили неправдиві відомості про вартість квартири, а саме завідомо завищений звіт про оцінку майна, виданий ОСОБА_18 , для укладення договору купівлі-продажу за завищеною ціною та заволодіння бюджетними коштами міської ради.

Однак, на переконання апеляційного суду, пред'явлене обвинувачення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і наявним доказам, є надуманим, викладеним у формі припущень, та базується на неправильній кримінально-правовій оцінці стороною обвинувачення дій обвинуваченого ОСОБА_17 .

Так, положеннями ст.190 КК України передбачено кримінальну відповідальність за володіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання вірою (шахрайство).

Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Як випливає зі змісту зазначеної норми кримінального закону та правозастосовної практики, обман полягає в повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або замовчуванні відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння майном або придбання права на майно. Зловживання довірою - вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Як зазначено в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Відповідно, обов'язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об'єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.

Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний мотив визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, в той час як вольовий - бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються винною особою.

Вчиняючи шахрайство, винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння та його суспільне значення, усвідомлює об'єкт та предмет злочину, цінність матеріальних благ та інших предметів спеціального призначення, усвідомлює спосіб вчинення злочину, той факт що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет злочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною, усвідомлює факт заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення.

Таким чином, об?єктивна та суб'єктивна сторона шахрайства, як конкретного акту вольової поведінки суб'єкта злочину, знаходяться у тісному взаємозв'язку та взаємообумовленості. Вчинюване шляхом обману чи зловживання довірою заволодіння майном, правом на майно, предметами спеціального призначення є свідомим та вольовим діянням, яке обумовлено потребами, інтересами винної особи, прагненням досягнення конкретного результату свідомо вибраним шляхом.

Відсутність хоча б однієї зі складових ознак шахрайства, у тому числі об'єктивної чи суб'єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, можуть знаходитись в іншій юридичній площині, ніж кримінальна.

Разом із тим у цьому кримінальному провадженні не ставиться під сумнів той факт, що ОСОБА_17 був законним власником квартири АДРЕСА_5 загальною площею 22,8 м2 та житловою площею 11,7 м.кв, яку він запропонував купити у нього Новоград-Волинський міській раді за 440 000 грн, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Квартира фактично відчужена за договором купівлі-продажу, укладеним у нотаріальній формі, та перейшла у власність територіальної громади. Тобто йдеться не про фіктивне відчуження чи удаваний правочин, а про реальне відплатне відчуження належного особі майна (а.п.197-199, 231-233 т.2).

Обвинувачений ОСОБА_17 в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України не визнав. Пояснив, що постійно проживає в м.Києві. Деталей продажу квартири не пам'ятає, оскільки минуло 6 років. У 2016 році купили квартиру для дідуся. Коли той помер, вирішили квартиру продати. Всіма питаннями з покупки, ремонту, продажу займалася його мати - ОСОБА_43 . У ОСОБА_44 приїздив декілька разів, коли потрібно було підписати документи. З ОСОБА_45 познайомився лише під час судового розгляду. Раніше ніколи не бачилися і не спілкувалися. Пропозицій про неправомірну вигоду, пов'язану з визнанням його переможцем, ніколи не отримував. Коштами, які були отримані від продажу квартири, займалася також його мама.

Отже, з показань обвинуваченого слідує, що він не заперечував сам факт необхідності подання звіту, при цьому стверджував, що всіма питаннями з продажу квартири займалась його мати, однак сам факт подачі цього документа не свідчить про умисел на шахрайство.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (свобода договору).

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Жодних доказів того, що ціна на спірний об'єкт нерухомості підлягала державному регулюванню або була фіксованою, граничною матеріали провадження не містять. Саме по собі визначення продавцем вартості майна, з якою покупець вправі погодитися або відмовитися від укладення договору, не може кваліфікуватися як обман у розумінні ст.190 КК України.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, виходячи з принципу свободи договору, обвинувачений ОСОБА_17 , як приватна фізична особа та продавець квартири мав право визначати ціну квартири виходячи зі своїх власних міркувань, а Новоград-Волинська міська рада, як покупець мала право або погодитись на його умови або їх відхилити.

Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_17 «достовірно знав», що вартість квартири становить 146 624,00 грн відповідно до висновку про вартість майна від 26.10.2016, не може бути покладене в основу висновку про наявність у нього умислу на заволодіння бюджетними коштами.

Сам по собі факт існування попередньої оцінки майна, здійсненої у 2016 році, не свідчить про фіксований або незмінний характер вартості об'єкта нерухомості у подальшому. Ринкова вартість нерухомого майна за своєю правовою та економічною природою є змінною категорією, що залежить від стану об'єкта, кон'юнктури ринку, співвідношення попиту та пропозиції, рівня інфляції, економічної ситуації в державі та інших факторів.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено поясненнями ОСОБА_17 та його матері ОСОБА_36 , після придбання квартири у ній було проведено ремонтні роботи, зокрема замінено усі комунікації, обладнання, підлогове покриття, здійснено утеплення зовнішніх стін, придбано меблі, що об'єктивно вплинуло на її споживчі характеристики та ринкову привабливість. Таким чином, порівнювати вартість квартири до проведення ремонту у 2016 році та її можливу ринкову вартість у 2017 році без урахування змін стану об'єкта є некоректним.

Окрім цього, перша оцінка здійснювалась у 2016 році - за інших економічних умов, іншої цінової політики та ринкової ситуації. Обвинувачення не надало суду доказів того, що між 2016 та 2017 роками ринок нерухомості залишався сталим, а вартість аналогічних об'єктів не змінювалася. Відсутні також докази того, що оцінка 2016 року мала обов'язковий чи визначальний характер для формування ціни продажу у 2017 році.

Більше того, навіть за умови існування попередньої оцінки, саме по собі знання про її розмір не свідчить про обов'язок продавця у подальшому визначати ціну виключно в межах цієї суми. Закон не покладає на власника майна обов'язку реалізовувати його за ціною, що відповідає попередній оцінці, а свобода договору, гарантована статтями 627 та 632 ЦК України, передбачає право сторін самостійно визначати умови договору, у тому числі й ціну.

Отже, твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_17 «достовірно знав» про реальну вартість квартири у розмірі 146 624,00 грн та, незважаючи на це, умисно завищив її до 440 000,00 грн з метою заволодіння бюджетними коштами, ґрунтується виключно на припущеннях та є логічно неспроможним. Порівняння оцінок, здійснених у різний час та за різних умов, без урахування змін стану об'єкта та ринкової ситуації, не може слугувати належним доказом наявності прямого умислу на вчинення шахрайства.

Таким чином, посилання обвинувачення на оцінку 2016 року як на доказ «завідомості» завищення ціни є необґрунтованим.

З огляду на викладене, стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що у момент подання пакету документів для участі у конкурсі та визначенні вартості квартири у ОСОБА_17 був умисел на заволодіння бюджетними коштами і він керувалася корисливим мотивом, а тому в діях ОСОБА_17 відсутня суб'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, як правильно встановив суд першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що для правильної кваліфікації дій особи за ст.190 КК України необхідним є встановлення обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу шахрайства, що може виражатися у формі обману чи зловживання довірою саме до потерпілої особи, із зазначенням того, які конкретно дії винного містять відповідні ознаки та якими доказами це підтверджується.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд також доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_17 об'єктивної сторони шахрайства, оскільки не встановлено факту заволодіння бюджетними коштами шляхом обману.

Фактично між сторонами відбулися цивільно-правові відносини з відчуження нерухомого майна, у межах яких продавець реалізував право власності, а покупець, діючи через уповноважені органи, прийняв рішення про придбання об'єкта на визначених умовах. Незгода сторони обвинувачення з економічною доцільністю чи вигідністю правочину сама по собі не трансформує такі відносини у кримінально каране діяння.

В своїй апеляційній скарзі прокурор не навів жодних обґрунтованих висновків, які б спростовували правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Посилання прокурора на так звану «усталену практику» Новоград-Волинської міської ради, що при закупівлі майна за бюджетні кошти «обов'язково мав бути звіт про оцінку майна і сума договору не могла перевищувати вартості, встановленої у звіті», не заслуговують на увагу з таких підстав.

Зокрема, прокурор у скарзі посилається на те, що існувала «усталена практика» обов'язкової наявності звіту при купівлі майна за бюджетні кошти. Але жодних доказів того, що ця вимога мала на меті обмежити права власника квартири, встановлювало обов'язок визначати власником ціну за певним стандартом, не надано.

Детальний аналіз матеріалів справи та організації конкурсу доводить абсурдність доводів прокурора про те, що ОСОБА_17 нібито ввів у оману службових осіб департаменту та міської ради, подавши завідомо підроблений звіт.

З матеріалів провадження слідує, що 26.09.2017 року розпорядженням міського голови Новоград-Волинської міської ради №220 (о) було створено робочу групу для проведення конкурсу з придбання квартир для осіб із числа дітей-сиріт та осіб, позбавлених батьківського піклування, затверджено її склад (а.п.209 т.2)

Відповідно до протоколу №1 засідання робочої групи від 26.09.2017 року, для участі у конкурсі особам, які пропонували власне житло, необхідно було надати такі документи: письмову пропозицію про намір продати житло із зазначенням пропонованої ціни у гривнях; ксерокопію сторінок паспорта та РНОКПП; копію документа, що підтверджує право власності на житло, та оригінал документа (для звірки); довідку про склад сім'ї; довідки про відсутність заборгованості з житлово-комунальних послуг.

З протоколу засідання робочої групи також встановлено, що на обліку для забезпечення житлом перебувало двоє осіб - ОСОБА_41 та ОСОБА_46 , проте кошти були виділені лише на придбання однієї квартири.

За результатами конкурсу було подано три пропозиції від власників однокімнатних квартир: квартира по АДРЕСА_8 , яка належить ОСОБА_17 на праві приватної власності; квартира по АДРЕСА_9 , яка належить громадянину ОСОБА_25 на праві приватної власності; квартира по АДРЕСА_10 , яка належить ОСОБА_24 на праві приватної власності (а.п.210-211 т.2).

Отже, важливим є те, що серед документів, необхідних для участі у конкурсі, відсутній як обов'язковий документ - звіт про оцінку майна. Тобто подача звіту оцінювача не була передбачена умовами конкурсу та не входила до переліку документів, необхідних для участі в конкурсі, на що обґрунтовано наголошує сторона захисту в поданих апеляційних скаргах.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що рішення про визначення переможця конкурсу приймалося колегіальним органом - робочою групою, створеною розпорядженням міського голови. Члени цієї групи здійснювали огляд запропонованих квартир, оцінювали їх відповідність оголошеним вимогам та заявленій ціні, після чого прийняли рішення про визначення переможця.

Протоколом №2 засідання робочої групи від 28.09.2017 року підтверджується, що робоча група здійснювала виїзне обстеження квартири, запропонованої до участі у конкурсі за адресою: АДРЕСА_10 . За результатами такого обстеження робочою групою було встановлено, що квартира не відповідає необхідним умовам для проживання громадян з числа дітей-сиріт через недостатнє меблювання (а.п.56 т.2).

Відповідно до Протоколу №3 засідання робочої групи від 04.10.2017 року встановлено, що громадянка ОСОБА_24 через свою довірену особу відкликала свою пропозицію щодо продажу своєї квартири по АДРЕСА_10 . Також встановлено, що в квартирі по АДРЕСА_8 , яка належить на праві власності ОСОБА_17 , зроблено ремонт, наявні унітаз, ванна, умивальник, газова плита, кухонна мийка, бойлер, кухонний стіл, набір кухонних меблів, три табурети, холодильник, телевізор, тумбочка, тумбочка під телевізор, двоспальне ліжко, вішалка для рушників, підведено всі необхідні комунальні послуги. За результатами засідання робочої групи вирішено квартиру по АДРЕСА_8 , яка належить на праві власності ОСОБА_17 , визнати такою, що відповідає умовам конкурсу (а.п.57 т.2).

Згідно з протоколом №4 засідання робочої групи від 10.10.2017 року вирішено, що за результатами виїзного обстеження квартири по АДРЕСА_9 , яка належить громадянину ОСОБА_25 на праві приватної власності, вказана квартира не відповідає необхідним умовам для проживання громадян з числа дітей-сиріт через недостатнє меблювання (а.п.214 т.2).

Протоколом №5 засідання робочої групи від 10.10.2017 року засвідчено, що враховуючи цінові пропозиції (квартира по АДРЕСА_9 мала також запропоновану ціну 440 000,00 грн) та матеріально-технічний стан квартир по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_9 , вирішено визначити переможцем конкурсу з придбання квартири для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів міського та обласного бюджетів, пропозицію ОСОБА_17 щодо квартири по АДРЕСА_8 , житлова площа 11,7 кв.м., загальна площа 22,8 кв.м., пропонована вартість 440000,00 грн (а.п.59 т.2).

Отже, з досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_17 визначено переможцем конкурсу 10 жовтня 2017 року, а звернення до ПП «Україна-експерт-центр» для проведення оцінки майна та визначення ринкової вартості квартири відбулося 26 жовтня 2017 року, тобто вже після того, як було проведено засідання робочої групи та прийнято рішення про визначення його переможцем конкурсу і здійснювалося виключно з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.18 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (в редакції від 07.04.2017), нотаріус посвідчує правочин щодо переходу права власності на нерухомість за наявності документа про сплату ПДФО та документа про оціночну вартість майна. Таким чином, звіт про оцінку вартості майна не є тією підставою, яка формує чи визначає волевиявлення власника щодо ціни належного йому майна, а виступає обов'язковим документом, необхідним для вчинення нотаріальних дій при посвідченні договору відчуження нерухомості.

Крім того, слід звернути увагу на те, що орган місцевого самоврядування діяв через створену робочу групу, яка розглядала та оцінювала пропозиції кількох власників, визначала відповідність житла встановленим критеріям, зокрема щодо технічного стану, придатності для проживання та запропонованої вартості, після чого уповноважені органи міської ради самостійно приймали остаточне рішення про придбання конкретної квартири на основі визначених критеріїв.

З огляду на наведене, ОСОБА_17 як власник квартири об'єктивно не міг ввести в оману міську раду самим фактом подання звіту про оцінку майна. Рішення про визначення його квартири такою, що підлягає придбанню, було прийнято уповноваженими органами ще до отримання зазначеного звіту, а тому подання цього документа не перебувало у причинно-наслідковому зв'язку з результатами конкурсного відбору. За таких обставин відсутні підстави вважати, що волевиявлення органу, який здійснював придбання, було сформоване під впливом обману, що виключає наявність відповідних ознак інкримінованого діяння.

Розмір ціни, визначений приватною фізичною особою, навіть якщо він не збігається із суб'єктивними уявленнями сторони обвинувачення про «ринкову», сам по собі не утворює обману в розумінні ст. 190 КК України.

Фактично доводи апеляційної скарги прокурора зводяться не до спростування встановлених судом першої інстанції обставин, а до переоцінки цивільно-правових відносин та спроби криміналізувати правомірне здійснення права власності. Такий підхід суперечить як положенням ст. 190 КК України, так і усталеній судовій практиці, оскільки відсутність ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони шахрайства виключає кримінальну відповідальність особи. Твердження про нібито введення посадових осіб в оману не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, є припущеннями та не спростовують правильних і вмотивованих висновків суду першої інстанції та апеляційного суду.

Окремо апеляційний суд звертає увагу, що в апеляційній скарзі прокурор пов'язує наявність обману з твердженням про «підроблений» характер звіту оцінювача. Водночас у межах доведення складу шахрайства стороною обвинувачення не встановлено, що ОСОБА_17 повідомляв службовим особам неправдиві відомості, ініціював внесення до звіту недостовірних даних або усвідомлював його невідповідність вимогам законодавства. Саме по собі посилання на можливу недостовірність оцінки не свідчить про наявність обману як способу заволодіння майном, а тим більше - про причинний зв'язок між такими діями та прийняттям рішення про придбання квартири.

Доводи сторони обвинувачення про вмовляння оцінювача, спонукання до внесення неправдивих відомостей або доведене завищення вартості квартири належними та допустимими доказами не підтверджені. Обґрунтовані сумніви щодо висновку експерта № 7/19-25 від 30.09.2020 року, оцінка якого буде наведена нижче, також не дають підстав вважати встановленим факт заподіяння шкоди шляхом обману.

В апеляційній скарзі прокурор також стверджує, що «своїми активними діями ОСОБА_17 , подаючи завідомо підроблений звіт про оцінку майна, спонукав покупця погодитись на його умови, адже службові особи Новоград-Волинської міської ради та департаменту праці та соціального захисту населення не є спеціалістами у сфері оцінки майна, а тому і вимагали надання звітів оцінювачів при здійсненні купівлі-продажу майна за бюджетні кошти».

Насамперед, колегія суддів зауважує, що твердження прокурора про те, що подання звіту «спонукало покупця погодитися на умови», не підтверджено доказами існування причинно-наслідкового зв'язку між поданням документа та прийняттям рішення про придбання квартири. Як уже зазначено, рішення про визначення квартири такою, що підлягає придбанню, було прийнято до подання звіту, а остаточне рішення ухвалювалося уповноваженим органом у межах встановленої процедури, а не під впливом одноособових дій продавця.

Прокурор фактично виходить із припущення, що службові особи беззастережно покладалися на зміст звіту, не маючи можливості його перевірити. Проте матеріали провадження не містять доказів того, що посадові особи були позбавлені можливості у разі потреби ініціювати рецензування звіту, призначити іншу оцінку або відмовити у придбанні квартири у разі сумнівів щодо вартості. Рішення про придбання майна приймалося колегіально, у межах компетенції відповідних органів, після проходження встановлених процедур.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_17 так само не є спеціалістом у сфері оцінки майна та не наділений повноваженнями визначати методику чи кінцевий розмір ринкової вартості об'єкта нерухомості. Висновок про вартість сформований суб'єктом оціночної діяльності - особою, яка має спеціальні знання та відповідний сертифікат. Покладати на власника майна відповідальність за професійний висновок незалежного оцінювача без наявності доказів його втручання у формування такого висновку було б відхиленням від об'єктивного кримінально-правового аналізу та спробою робити висновки на підставі непідтверджених припущень. Крім того, встановлено, що розмір оцінки квартири фактично співпадав із ціною, яку сам ОСОБА_17 визначив для продажу та за якою він був готовий укласти договір, що є його законним правом як власника майна.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_17 відсутня не лише суб'єктивна сторона шахрайства (прямий умисел на заволодіння чужим майном), а й об'єктивна сторона, зокрема факт заволодіння майном шляхом обману та причинний зв'язок між нібито обманними діями і отриманням коштів. За відсутності сукупності обов'язкових ознак складу кримінального правопорушення підстав для кримінально-правової оцінки його дій за ч.2 ст.190 КК України не вбачається.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та надану їм правову оцінку, апеляційний суд переходить до перевірки доводів сторін щодо інкримінованих ОСОБА_17 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа, а також ОСОБА_18 - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , виходив із недоведеності того, що звіт про оцінку майна від 10.10.2017 року є офіційним документом у розумінні примітки до ст.358 КК України. Разом із тим колегія суддів не погоджується з таким висновком і частково визнає слушними апеляційні доводи прокурора.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, є тільки офіційні документи, визначені приміткою до цієї статті.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом у статтях 357 і 366 КК України слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

При цьому, встановлюючи ознаки офіційного документа як предмета кримінального правопорушення, апеляційний суд керується критеріями, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 (справа № 727/5768/18, провадження № 51-1328 кмо 19), а саме: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Згідно з обвинуваченням предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_18 та ч.4 ст.358 КК України у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_17 є звіт про оцінку майна від 10.10.2017 №2283633_10102017_N-026-10-2017.

На думку колегії суддів, оспорюваний звіт про оцінку майна, відповідає критеріям офіційного документа, про які йшлось вище, з огляду на таке.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Аналіз положень ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у сукупності з дослідженими доказами свідчить про те, що ОСОБА_18 у встановленому законом порядку набула статусу суб'єкта оціночної діяльності. Наявність у неї свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду державного майна України від 04.07.2005 №3436 та чинного посвідчення про підвищення кваліфікації підтверджує її право на здійснення незалежної оцінки майна за визначеними спеціалізаціями та відповідний професійний рівень підготовки.

Таким чином, ОСОБА_18 є суб'єктом професійної діяльності, уповноважена на здійснення оцінки майна. Вказані обставини не заперечуються учасниками кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що оспорюваний звіт відповідає критеріям офіційного документа, оскільки складається спеціальним суб'єктом - оцінювачем, який набув статусу суб'єкта оціночної діяльності, внесений до Державного реєстру оцінювачів та діє на підставі спеціального дозволу (сертифіката). Оцінювач діє не як приватна особа у побутових відносинах, а як суб'єкт професійної діяльності, повноваження якого визначені законом.

Отже, відповідно до вимог законодавства результатом діяльності оцінювача є складення та видача звіту про оцінку майна. Саме звіт є єдиною передбаченою законом формою документального оформлення проведеної оцінки, який містить висновки оцінювача щодо вартості об'єкта та оформлюється з дотриманням установлених нормативних вимог. Інших документів, що посвідчують результат оціночної діяльності, закон не передбачає.

Досліджений у судовому засіданні апеляційного суду звіт про оцінку майна містять інформацію, яка зафіксована у передбаченій законом письмовій формі, а також необхідні реквізити документа, в тому числі його найменування, дату укладання, номер, місце укладання, текст, підпис оцінювача та відтиск печатки ПП «Україна-Експерт-Центр» (а.п.216-222 т.2).

Крім того, звіт відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності та підтверджує юридично значимий факт - визначену на конкретну дату за висновками оцінювача ринкову вартість майна.

Водночас звіт про оцінку майна не встановлює обов'язкової для сторін ціни продажу і не обмежує їх у визначенні договірної вартості. Вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, може не відповідати вартості, яку встановив оцінювач. Тільки продавець і покупець можуть визначати вартість квартири або іншого об'єкта, за якою один готовий продати нерухомість, а інший її купити. Його правове значення полягає в іншому - у підтвердженні визначеної вартості майна для цілей оподаткування та забезпечення законності нотаріального посвідчення правочину. Таким чином, наявність звіту є передумовою вчинення нотаріальної дії, проте не втручається у дискреційне право продавця встановити ту ціну, за якою він погоджується продати майно і не обмежує сторони домовлятися про умови відчуження майна.

Отже, вимога щодо обов'язковості звіту для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу узгоджується з принципом свободи договору та не нівелює права власника самостійно визначати умови відчуження свого майна.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку майна не здатний спричиняти правові наслідки та, відповідно, не може розглядатися як предмет злочину, передбаченого статтею 358 КК України.

Як убачається з вимог законодавства, звіт про оцінку майна є документом, який використовується під час вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення правочинів з нерухомим майном та транспортними засобами, оформлення іпотеки, поділу майна, страхування, а також інших юридично значущих дій, порядок яких прямо визначений законом.

Подання такого звіту нотаріусу є необхідною умовою для посвідчення правочину та подальшої державної реєстрації переходу права власності. За його відсутності нотаріус позбавлений можливості вчинити відповідну нотаріальну дію, що унеможливлює виникнення у сторін прав та обов'язків, пов'язаних із переходом права власності на майно.

Крім того, визначена у звіті ринкова вартість майна враховується при обчисленні обов'язкових платежів та податків, які підлягають сплаті у зв'язку з відчуженням нерухомості. Отже, зміст такого документа безпосередньо впливає на обсяг майнових обов'язків сторін перед державою.

Таким чином, звіт про оцінку майна включений до законодавчо визначеного механізму реалізації та оформлення майнових прав, а його подання є юридично значущою дією, від якої залежить можливість виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Наявність реальної здатності впливати на обсяг прав і обов'язків учасників правовідносин свідчить про те, що такий документ може спричиняти наслідки правового характеру, що спростовує протилежні висновки суду першої інстанції.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються зі змістом диспозиції ч.2 ст.358 КК України, відповідно до якої кримінальна відповідальність настає за складання або видачу завідомо підроблених офіційних документів працівником юридичної особи незалежно від форми власності, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, державним чи приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних або адміністративних послуг.

У статті прямо зазначено, що серед таких суб'єктів є оцінювач, який у межах своєї професійної діяльності складає та видає звіт про вартісну оцінку майна - офіційний документ, що містить юридично значущу інформацію про визначену ринкову вартість майна. Відповідно, оспорюваний звіт від 10.10.2017 №2283633_10102017_N-026-10-2017 відповідає вимогам, передбаченим законодавством, та може розглядатися як предмет кримінального правопорушення у випадку його завідомо неправомірного використання або підроблення.

Виходячи з цього, апеляційний суд переходить до оцінки представлених сторонами доказів і аргументів у частині інкримінованого ОСОБА_17 використання підробленого документа.

У даному кримінальному провадженні використання звіту про оцінку майна було інкриміноване стороною обвинувачення ОСОБА_17 саме як спосіб реалізації обману при шахрайстві, тобто в межах єдиної конструкції пред'явленого обвинувачення. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у своїй усталеній практиці зазначає, що у випадках, коли обман при шахрайстві поєднаний із вчиненням іншого злочину, дії особи підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст.190 КК України та за статтею, що передбачає відповідальність за такий інший злочин, зокрема ст.358 КК України (постанова від 25 січня 2024 року у справі № 359/11048/19).

Водночас колегія суддів відзначає, що використання підробленого документа (ч.4 ст.358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі чи збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією. Відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 358 КК чи ст. 190 КК, не впливає на доведення факту вчинення використання завідомо підробленого документа.

Так, відповідно до ч.4 ст.358 КК України відповідальність настає саме за використання такого документа.

З об'єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа органам влади, підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності (документ передається уповноваженим особам) або пред'явленні їх (для ознайомлення з їх змістом, але сам підроблений документ залишається у володінні винного). При цьому, використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред'явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_17 , «розуміючи, що вартість запропонованої ним квартири явно завищена, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та часу, однак не пізніше 10.10.2017 вмовив директора ПП «Україна-Експерт-Центр» ОСОБА_18 видати завідомо підроблений звіт про оцінку майна із зазначенням завищеної вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_5 для подальшої подачі зазначеного звіту до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради».

Кваліфікуючи дії ОСОБА_17 за ч.4 ст.358 КК України, сторона обвинувачення зазначала, що останній подав до Департаменту завідомо підроблений звіт про оцінку майна.

Разом з тим наведене формулювання обвинувачення є необґрунтованим та таким, що не випливає з установлених апеляційний судом фактичних обставин справи, та не підтверджене належними і допустимими доказами.

Передусім колегія суддів звертає увагу, що формулювання обвинувачення про те, що ОСОБА_17 «розуміючи, що вартість квартири явно завищена», саме по собі не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження. Як вже зазначалось вище, власник майна має право визначати бажану ціну відчуження, а ринкова вартість є оціночним показником, який встановлюється суб'єктом оціночної діяльності на підставі спеціальних знань і методик, а не власником майна. Сам по собі факт того, що особа пропонує майно за певною ціною, не свідчить про її обізнаність щодо відповідності чи невідповідності цієї ціни ринковим показникам.

Більше того, твердження про те, що ОСОБА_17 «вмовив» директора ПП «Україна-Експерт-Центр» ОСОБА_18 видати завідомо підроблений звіт, не підтверджується жодними достовірними доказами, що зафіксували б його конкретні дії, наміри або вплив на процес складання документа, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази реального впливу на дії ОСОБА_18 попередньої змови між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які б підтверджували намір чи дії останнього спрямовані на штучне внесення неправдивих даних. Не встановлено жодного конкретного способу впливу, часу, місця чи змісту «вмовляння», про які зазначає сторона обвинувачення. Формулювання «за невстановлених обставин» свідчить про повну відсутність фактів, які б обґрунтовували обвинувачення.

За логікою самого обвинувачення, як обґрунтовано звертає увагу захисник ОСОБА_47 у разі якщо ОСОБА_17 шляхом умовляння схиляв ОСОБА_18 до внесення неправдивих відомостей до звіту, його дії мали б додатково кваліфікуватися як підбурювання відповідно до ч.4 ст.27 КК України у поєднанні з ч.2 ст.358 КК України. Однак такого обвинувачення йому не пред'явлено.

Натомість ОСОБА_17 обвинувачується виключно за ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа. Відсутність інкримінування підбурювання до складання підробленого документа свідчить про те, що сторона обвинувачення фактично не довела будь-якого впливу ОСОБА_17 на процес складання звіту.

Обов'язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, є використання саме «завідомо» підробленого документа.

Завідомість у розумінні кримінального закону означає достовірне, усвідомлене знання особи про підробленість документа на момент його використання. Йдеться не про припущення, не про можливість здогадуватися чи сумніватися, а саме про встановлене поза розумним сумнівом усвідомлення особою того, що документ є підробленим.

Водночас, сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би прямо або опосередковано свідчив про будь-яке достовірне знання або усвідомлення ОСОБА_17 підробленості звіту про оцінку майна. Висновки прокурора ґрунтуються на припущеннях, що прямо заборонено ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.

Сам факт подання документа, складеного сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, не може слугувати доказом наявності у власника майна спеціальних знань щодо дотримання оцінювачем методичних вимог.

ОСОБА_17 не є експертом у сфері оціночної діяльності, не має спеціальних знань щодо методики визначення ринкової вартості нерухомого майна, не має відповідної освіти та практичного досвіду для оцінки правильності проведеної процедури визначення ринкової вартості майна та не наділений повноваженнями перевіряти правильність проведеної оцінки. За таких обставин відсутні об'єктивні підстави вважати, що він був обізнаний про нібито неправдивість внесених до звіту відомостей про вартість майна.

Крім того, матеріалами кримінального провадження не доведено, що звіт про оцінку майна є саме підробленим у кримінально-правовому розумінні. Розбіжність між визначеною у звіті можливою ринковою вартістю об'єкта оцінки та іншими можливими оцінками не свідчить автоматично про підроблення документа, оскільки визначення ринкової вартості є результатом професійного оціночного судження суб'єкта оціночної діяльності.

Наведене у обвинувальному акті твердження про те, що ОСОБА_17 нібито подавав звіт про оцінку майна «для подальшої подачі указаного звіту до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради на підтвердження вартості указаного майна», не відповідає встановленим апеляційним судом фактичним обставинам справи.

Встановлено, що звіт про оцінку майна був поданий виключно з метою укладення договору купівлі-продажу після того, як ОСОБА_17 став переможцем конкурсу, запропонувавши свою ціну. Тобто документ використовувався в межах цивільно-правових процедур оформлення відносин покупця та продавця, а не для «підтвердження вартості майна» перед органами Департаменту чи для реалізації будь-якого злочинного наміру.

Цей висновок узгоджується з раніше викладеними апеляційним судом аргументами щодо відсутності складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України. Отже, твердження сторони обвинувачення щодо нібито подання звіту «для підтвердження вартості майна» є необґрунтованим і суперечить встановленим апеляційним судом фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_17 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, однак з інших мотивів та правових підстав, ніж ті, які покладені в основу рішення суду першої інстанції.

Доводи прокурора в цій частині не спростовують наведених висновків апеляційного суду та не дають підстав для іншої правової оцінки встановлених обставин.

Враховуючи встановлені фактичні обставини та правові висновки щодо ОСОБА_17 , колегія суддів переходить до оцінки аргументів сторони обвинувачення та судових висновків у частині пред'явленого ОСОБА_18 обвинувачення за ч. 2 ст. 358 КК України у видачі оцінювачем завідомо підробленого офіційного документа, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_18 діючи умисно в інтересах ОСОБА_17 , 10.10.2017 ОСОБА_18 перебуваючи за місцем реєстрації ПП «Україна-Експерт-Центр» по вул. Київській, 16, кв.13, м. Житомир, будучи оцінювачем, у порушення п.п. 51, 52, 53, 54, 56, 57 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, не вчинивши розрахунки за порівняльним підходом, не посилаючись на норми нормативно-правових актів відповідно до яких проводилася оцінка, не проаналізувавши зовнішні фактори та ринок подібного майна, не зробивши аналіз найбільш ефективного використання, не вчинивши будь-яких розрахунків та оціночних процедур склала, завірила своїм підписом та печаткою ПП «Україна-Експерт-Центр» завідомо підроблений офіційний документ - звіт про оцінку майна від 10.10.2017 №2283633_10102017_N-026-10-2017 указавши у ньому завищену вартість квартири в сумі 451027,00 грн та видала його для ОСОБА_17 .

Тобто, ОСОБА_18 інкримінується саме видача завідомо підробленого офіційного документа

Допитана в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_18 вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.358 КК України не визнала та повідомила, що надавала послуги відповідно до сертифіката оціночної діяльності. Оцінку замовляла фізична особа, хто саме - не пам'ятає. Мета оцінки - консультація замовника щодо можливої ринкової вартості квартири. Оцінка проводилася порівняльним методом. Ринкова вартість була визначена на рівні 451 000 гривень. Ця сума ніяким чином не впливала на ціну договору купівлі-продажу, оскільки квартира була продана за ціну, заявлену продавцем на конкурсі - 440 000 гривень. Висновок, який вона зробила, пройшов рецензію Модулем Фонду державного майна. Вважає, що порівнювати попередню і останню оцінку квартири некоректно. Перша оцінка зроблена до ремонту, на той час була інша цінова політика і ринок попиту та пропозицій. В проданій квартирі зробили ремонт, замінили комунікації, обладнання, підлогу, утеплили її зовні. Квартира розташована на першому поверсі в гарному районі. Щодо висновку оціночної будівельної експертизи, вважає, що експерт визначила вартість невірно. З ОСОБА_45 раніше знайома не була і ніколи не спілкувалася, побачила перший раз під час судового розгляду.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_18 додатково пояснила, що 29.09.2020 року до Житомирського КНІСЕ надійшли додаткові матеріали, а саме об'єкти порівняння аналоги інформаційні джерела щодо оголошень з продажу квартир в м.Новоград-Волинський. Відповідно до діючого законодавства, п.52 Національного стандарту 1, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел і у разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результат оцінки. Відповідно до Національного Стандарту 1 у звіті оцінювач має зазначити про включення або не включення ПДВ. Судовий експерт не відобразив факт включення або не включення ПДВ. На допиті експерт повідомив, що він визначив ПДВ, тобто вартість об'єкта дослідження визначена з ПДВ. Відповідно до Податкового кодексу зазначено вичерпний перелік осіб, хто є платниками ПДВ, фізичні особи до них не відносяться. Отже, визначена експертом у експертному висновку вартість визначена не вірно.

Колегія суддів звертає увагу, що для кваліфікації дій за ч.2 ст.358 КК України необхідним є встановлення умислу на внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документа. Відповідно до кримінального законодавства підробка документа передбачає, що особа свідомо створює або змінює документ з метою надання йому неправдивого змісту, а завідомість полягає у достовірному знанні та усвідомленні особою неправдивості внесених даних на момент складання або видачі документа.

Водночас матеріали провадження не містять об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_18 усвідомлювала недостовірність визначеної у звіті ринкової вартості квартири або діяла з метою спотворення результатів оцінки в інтересах ОСОБА_17 .

З показань обвинуваченої слідує, що оцінка проводилася відповідно до сертифіката оціночної діяльності та методології, передбаченої Національним стандартом №1, із застосуванням порівняльного підходу, а визначена ринкова вартість носила консультаційний характер і не впливала на ціну договору купівлі-продажу. Крім того, квартира пройшла капітальний ремонт: замінено комунікації, підлогу, обладнання та утеплено фасад, що суттєво вплинуло на її ринкову вартість у порівнянні з попередньою оцінкою.

Варто також зазначити, що сторона обвинувачення фактично ототожнює спірність або можливу невідповідність нормативно-правовим актам з його підробленістю. Проте для кваліфікації документа як підробленого необхідно довести саме умисне внесення неправдивих відомостей. Відсутність таких доказів виключає можливість визнання документа підробленим та встановлення завідомості його підробленості.

Фактично обвинувачення ґрунтується на висновку оціночно-будівельної експертизи №7/19-25 від 30.09.2020 року, за яким ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 станом на 10 жовтня 2017 року нібито становила 288?290,00 грн, а станом на 12 жовтня 2017 року - 288?070,00 грн. На підставі цієї експертизи сторона обвинувачення обґрунтовує версію про «підробку документа» та завідоме завищення вартості майна.

Апеляційний суд вважає, що сама наявність розбіжності між ціною у звіті та результатами експертизи не є достатньою для кваліфікації документа як «завідомо підробленого» та не може підтверджувати усвідомлення ОСОБА_18 неправдивості внесених даних.

Більше того, колегія суддів вважає вказаний висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2020 № 7/19-25 неналежним та недопустимим доказом з огляду на таке.

Та, згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2020 № 7/19-25: 1) Ринкова вартість об'єкта дослідження, а саме, однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , станом на 10 жовтня 2017 року становить 288 290 гривень, станом на 12 жовтня 2017 року - 288 070 гривень. 2) Звіт про оцінку майна ( АДРЕСА_8 ) виконаний ПП “Україна-Експерт-Центр» не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: п. 57 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав», що унеможливлює визначення відповідності зазначеного звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам (а.п. 23-34 т.3).

Допитана в суді першої інстанції експерт Житомирського відділення КНІДСЕ ОСОБА_48 показала, що це була ретроспективна оцінка, оскільки на час її виконання в архівах інтернет ресурсів не було у вільному доступі пропозицій продажу на дату оцінки за вересень-жовтень 2017 року, вона не знайшла їх, тому звернулася до слідчого, який робив запит на ТОВ “Ємаркет Україна» (це ОЛХ) та Дом-РІА. У відповідь було надано матеріали на 15 аркушах, з яких два аркуші - від ТОВ «Інтернет-реклама РІА» у вигляді таблиці з посиланнями на ресурс, зазначенням ціни та дати подачі оголошення. Оголошення від ТОВ «Інтернет-реклама РІА» стосувалися періоду з червня по 13 липня 2017 року. Вона не використала ці оголошення, оскільки вважала, що наданих оголошень у межах періоду, максимально наближеного до дати оцінки, достатньо для проведення аналізу. Загалом було надано 35 оголошень продажу квартир (від однокімнатних до чотирикімнатних). Щодо звіту про оцінку, виконаного оцінювачем, експерт зазначила, що він «не в повній мірі відповідає» вимогам, що є, за її словами, «обережною фразою», оскільки в ньому частково наведені необхідні дані, однак відсутні вихідні дані, які дали б можливість перевірити, на підставі чого зроблено висновок про вартість. Це, на її думку, порушує пункт 27 Національного стандарту. При цьому вона повідомила, що не може стверджувати, чи відповідає визначена оцінювачем вартість об'єктивній вартості на дату оцінки, оскільки таке питання їй не ставилося, і вона не мала можливості дослідити, чому оцінювач дійшов саме таких висновків. На запитання прокурора про те, яких саме вихідних даних не вистачало, експерт відповіла, що це дані про сам об'єкт оцінки (опис квартири), а також дані, на підставі яких здійснено порівняльний підхід, зокрема інформація про інші продажі квартир і проведений аналіз ринку. Вказала, що неможливо оцінити, як саме здійснювалась оцінка. Експерт зазначила, що має право спілкуватися із замовником експертизи. Письмових клопотань про надання матеріалів не подавалося; слідчий надав об'єкти порівняння після здійснення відповідних запитів. За наданими інтернет-посиланнями вона не переходила. На запитання щодо коректності оцінювання вартості квартир за оголошеннями без зазначення адрес експерт відповіла, що не кожен продавець вказує адресу, а зацікавлена особа може зателефонувати. У її випадку такої можливості не було, оскільки експертиза проводилася через три роки після дати оцінки. Вона зазначила, що враховувала розташування квартири в центрі міста. На зауваження захисника про те, що різниця вартості між квартирами в центрі та не в центрі може становити близько 50 % (при тому що експерт ставить 5%), відповіла, що враховуються також інші фактори - поверх, стан ремонту. На зауваження про відсутність відповідних даних у вихідних матеріалах відповіла, що це її експертна думка. На запитання адвоката щодо припущень у частині технічного стану аналогів експерт підтвердила, що це припущення. Зазначила, що зазвичай однокімнатні квартири, окрім новобудов, мають однакову площу, тому коригування на площу не здійснювалося. Щодо недоцільності використання об'єкта як комерційної нерухомості пояснила, що квартира розташована у дворі, вікна виходять на паркан, і, на її думку, для комерційного використання вона не підходить; це її експертна думка. На запитання про підстави розгляду квартири саме як житлової нерухомості, адже питання про придбання квартири саме для дитини сироти не ставилось, відповіла, що це побачила з матеріалів кримінального провадження. Щодо не зазначення додаткових матеріалів у вступній частині висновку повідомила, що не вбачає в цьому проблеми, клопотання були усними, можливо, це її помилка. Зазначила, що зобов'язана повністю відображати результати, а не всі робочі матеріали. Вона визнала, що особисто оглядала квартиру ІНФОРМАЦІЯ_4 . На запитання щодо втрати цінності матеріалів ремонту експерт зазначила, що станом на 11.06.2020 року незначна втрата була, однак це не є датою оцінки, оскільки дата оцінки інша. Стосовно того, що вона не бачила стан квартири у 2017 році, експерт пояснила, що за результатами обстеження на момент огляду можна зробити припущення щодо її попереднього стану, що й зазначено у висновку саме як припущення. Щодо впевненості у висновку експерт зазначила, що оцінка за своєю суттю не є ідеальною, а ринкова вартість - це вартість, за яку майно можливо продати, тобто ймовірна ціна, а не гарантована. На запитання, чому вона переконана, що квартира не могла бути продана у 2017 році за 440 тис грн, експерт відповіла, що не встановлювала фактичну ціну продажу, а визначала можливу ринкову вартість. Щодо впливу мети придбання (для дітей-сиріт) на оцінку експерт зазначила, що оцінювала об'єкт виключно як житлову нерухомість. На запитання про необхідні матеріали для відповіді на перше питання експерт повідомила, що їй були потрібні технічний паспорт та пропозиції продажу для об'єктів порівняння. Інші матеріали справи надані слідчим для проведення експертизи. Стосовно неповного звіту про оцінку експерт пояснила, що встановила його неповноту в матеріалах справи та звернулася з клопотанням до слідчого про надання повного звіту. У відповідь отримала повідомлення, що повного звіту не існує. На запитання адвоката, яким чином експерт дійшла висновку, що у звіті не витребувано або не враховано показники, які впливають на оцінку майна, експерт зазначила, що такого твердження не висловлювала. Вона пояснила, що вказувала лише на відсутність можливості дослідити виконання оцінки у зв'язку з невідповідністю звіту вимогам п. 57 Національного стандарту №1. На уточнююче запитання, як за відсутності можливості дослідити звіт вона все ж надала висновок, експерт пояснила, що її висновок не стосується застосованих методик чи дотримання нормативно-правових актів у сфері оцінки майна. Вона зазначила, що через невідповідність звіту вимогам п. 57 Національного стандарту №1 неможливо встановити його відповідність нормативним актам, тому її висновок не був спрямований на перевірку дотримання таких вимог. Щодо використання нормативних документів Фонду державного майна експерт підтвердила, що застосовувала Національний стандарт №1, який допускає подання звіту в короткій формі за наявності інших необхідних даних. Стосовно того, чому у висновку йдеться саме про звіт ПП «Експерт Україна», експерт пояснила, що іншого звіту їй надано не було. Вона зазначила, що слідчий не в повному обсязі сформулював питання, однак це не змінює суті відповіді. На запитання адвоката, чому у визначену вартість не включено ПДВ та як його врахування могло б вплинути на результат оцінки, експерт відповіла, що це жодним чином не вплинуло б на визначену вартість. Вона пояснила, що оголошення стосувалися продажу від пересічних громадян, які не є платниками ПДВ, тому за загальним правилом у вказаній ціні ПДВ уже міститься. Якщо з цієї ціни необхідно виокремити 20 %, це можливо зробити, однак на саму величину ринкової вартості це не впливає. На зауваження, що в оголошеннях не було зазначено, чи розміщені вони фізичними чи юридичними особами, а нормативна база передбачає зазначення ціни з ПДВ, експерт відповіла, що спеціальні умови щодо врахування або неврахування ПДВ у поставленому питанні відсутні, так само не було уточнення - з ПДВ чи без ПДВ. На запитання, чи включає ринкова вартість ПДВ, з огляду на те, що фізична особа при укладенні договору купівлі-продажу сплачує податки, експерт зазначила, що визначена нею оцінка включає ПДВ. Стосовно застосування методичних підходів експерт пояснила, що оцінка була ретроспективною, тому витратний та дохідний підходи вона вважала недоцільними. На запитання щодо пошуку джерел інформації експерт зазначила, що враховувала вимоги в межах можливості та зверталася до слідчого, оскільки частина інформації не була у відкритому доступі. Щодо принципу незалежності експерт повідомила, що спілкувалася із замовником експертизи. Вона зазначила, що ринкова вартість є усередненим показником і визначається шляхом послідовних оціночних процедур. Дані щодо об'єктів порівняння були надані у вигляді таблиці, яка, за її словами, захищена від змін і не може бути спотворена. На запитання, чому при проведенні ретроспективної оцінки не були застосовані вимоги п. 5.2.2. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз і експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, з огляду на відсутність відповідних матеріалів, експерт пояснила, що у її розпорядженні були вихідні дані щодо квартири, вона особисто здійснила її огляд та користувалася технічним паспортом. Водночас експерт зазначила, що технічний стан об'єкта на дату оцінки визначався нею шляхом припущення, зокрема виходячи з того, що на той момент стан квартири міг бути кращим. На уточнення, що відповідно до п. 5.2.2. зазначених Рекомендацій такі матеріали мали бути надані, експерт повторно зазначила, що оцінку технічного стану на дату в минулому вона здійснила на підставі припущення. На запитання щодо вимог п.17 Національного стандарту №1 стосовно обов'язку оцінювача відображати у звіті інформацію про включення або не включення ПДВ, експерт відповіла, що не зазначила цього окремо у висновку, визнавши це своєю помилкою, однак пояснила, що ПДВ у визначеній вартості враховано. На запитання, чому не підтверджено джерела походження об'єктів порівняння, що унеможливлює перевірку їх відповідності вимогам п.6 змін до Методики оцінки майна, затверджених наказом від 25.11.2015 №1033, відповідно до яких у разі проведення повторної ретроспективної оцінки вона має здійснюватися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на дату оцінки, із складанням звіту про оцінку майна, експерт зазначила, що для неї така оцінка була первинною. На уточнення, що ретроспективна оцінка - це оцінка, здійснена на дату в минулому, експерт відповіла, що вважає її іншою за своїм змістом і для себе не розцінює як повторну. На зауваження, що для суду вона є повторною, експерт відповіла, що у такому разі суд може призначити ще одну експертизу, яка й буде повторною. Щодо коригування на технічний стан у межах 10-40 % експерт пояснила, що такі показники розраховані за приблизною таблицею. Вона вказала, що технічний стан на дату оцінки визначався шляхом припущення. На запитання щодо права усно збирати матеріали експерт відповіла, що має право спілкуватися із замовником експертизи. Без об'єктів порівняння вона не змогла б здійснити оцінку, однак такі дані їй були надані. Щодо застережень про неповноту інформації експерт зазначила, що відповідні пояснення повинні міститися в описовій частині, і не обов'язково повторювати їх окремо. На запитання про категоричність визначеної вартості експерт пояснила, що ринкова вартість є ймовірною, тоді як категоричною є фактична ціна вже укладеної угоди. Щодо джерела інформації про об'єкти порівняння експерт зазначила, що слідчий надав їй дані з електронного ресурсу у паперовому вигляді разом із супровідним листом та печаткою.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_48 повідомила, що предметом експертизи було визначення ринкової вартості однокімнатної квартири в м. Звягель. Вона особисто здійснювала виїзд на об'єкт. Експертиза мала ретроспективний характер. Також перед нею ставилося питання щодо надання рецензії на звіт про оцінку майна. Зазначила, що застосовувався порівняльний методичний підхід. Для його використання необхідно добирати не менше трьох об'єктів порівняння, максимально наближених за характеристиками до об'єкта оцінки. Експерт пояснила, що в Україні складно отримати достовірні дані про фактичні ціни купівлі-продажу подібних об'єктів, тому у практиці використовуються ціни, зазначені в оголошеннях про продаж, які в подальшому коригуються з урахуванням можливого торгу. З цією метою вона звернулася до слідчого з проханням направити запити до засобів масової інформації та інтернет-ресурсів, що розміщують оголошення від фізичних осіб, для отримання відповідної бази даних. На підставі наданої інформації вона і здійснювала розрахунки. Порядок проведення оцінки, за її словами, регламентується Національними стандартами оцінки. Щодо рецензування звіту вона зазначила, що не змогла надати повноцінну рецензію через порушення вимог, які мали бути дотримані оцінювачем. Наданий документ складався фактично з одного аркуша, містив лише загальні формулювання про застосування порівняльного методу та не містив конкретних вихідних даних. Експерт зверталася із запитом до органу досудового розслідування щодо надання повного звіту про оцінку, однак такого їй надано не було. Вона також зазначила, що звіт про оцінку має встановлену форму. Навіть у разі складання звіту в скороченому вигляді, така форма передбачає обов'язкове зазначення об'єктів порівняння та вихідних даних, на підставі яких здійснено оцінку. На запитання адвоката, чи могла вона, маючи лише один аркуш витягу, робити висновок про наявність численних порушень, експерт зазначила, що перш за все порушення стосувалися форми документа. На уточнення, ким саме допущені порушення, з огляду на те, що повний звіт їй не був наданий, експерт пояснила, що слідчий повідомив про відсутність повного звіту. Саме тому вона зазначила, що не може дослідити оцінку по суті, зокрема встановити, які аналоги були використані. На запитання, чи мала вона процесуальне право констатувати порушення за відсутності повного звіту та на підставі лише витягу, експерт відповіла, що слідчий витребовував звіт у ПП, однак його не надали. У зв'язку з цим вона зробила висновок, що наданий витяг не відповідає встановленим вимогам. Суд уточнив, чи її висновок стосується форми витягу чи змісту оцінки. Експерт пояснила, що її зауваження стосуються саме форми витягу, через що вона не мала можливості дослідити оцінку по суті. Експерт пояснила, що посилання на п.57 Національного стандарту №1 стосується вимог до звіту у стислій формі. На запитання, чому об'єкти порівняння не були зібрані нею самостійно, експерт відповіла, що мала право використати надані матеріали. Щодо питання ПДВ експерт зазначила, що не пам'ятає обставин, за яких зазначалося про його включення. Стосовно того, що рецензентом може бути лише оцінювач із кваліфікаційним свідоцтвом Фонду державного майна, експерт повідомила, що має свідоцтво інституту, однак сертифіката оцінювача не має. Щодо коригувань на фізичний стан експерт пояснила, що 40% застосовано між станом «незадовільний» та «добрий». На зауваження, що у звіті всі об'єкти визначені як такі, що перебувають у доброму стані, експерт відповіла, що вартість може зменшуватися також у зв'язку з необхідністю термінового продажу. Експерт підтвердила, що застосовувала порівняльний підхід. Об'єкти порівняння були отримані через слідчого шляхом направлення письмового запиту. Фотографій аналогів вона не мала, була зазначена лише приблизна вулиця. Експерт пояснила, що методикою передбачено спочатку визначення середньої вартості одного квадратного метра, після чого ця величина множиться на площу квартири. Експерт пояснила, що не буде відповідати на запитання про порівняння квартири без ремонту на окраїні міста площею 30 квадратних метрів з квартирою в центрі площею 20 квадратних метрів, оскільки вважає його провокаційним. Вона зазначила, що під час оцінки наданих зразків фотографій у неї не було, а про точну локацію квартир для порівняння вона не знала, оскільки відвідувати ці об'єкти не потрібно, достатньо знати лише вулицю та загальні характеристики. За її досвідом, вартість квартир залежить від стану, площі та інших факторів, проте переважно квартири в центрі міста коштують дорожче за квадратний метр, ніж на окраїні. Щодо конкретної квартири, яку оцінювала експерт, вона зазначила, що не пам'ятає точного місця розташування, але точно не на окраїні міста. Експерт підтвердила, що в суді першої інстанції давала правдиві показання. Щодо того, чому у висновку експерта не були вказані додаткові матеріали, зокрема оголошення, пояснила, що не вважала за необхідне описувати їх усі. Також експерт не змогла пригадати чому не вказала дату направлення запиту у вступній частині висновку. Вона зазначила, що від слідчого надійшли дані з двох сайтів, але для оцінки вона використала тільки дані з одного сайту (Олх), оскільки на іншому не було необхідних аналогів, і вважала за непотрібне їх включати. Щодо об'єктів для порівняння, експерт пояснила, що взяла шість квартир, зокрема об'єкт №8, оскільки він найбільше підходив за площею до об'єкта оцінки; інформації про точне розташування квартир у неї не було, оскільки адреси переважно не вказувалися. Оцінку ремонту проводила на підставі інформації з оголошень, при цьому квартири нового фонду не брала до уваги. Оскільки точного розташування квартир не було, вона обирала їх переважно за площею. На питання про те, чи підтверджує експерт, що не було визначено ціну з ПДВ, вона відповіла, що не пам'ятає цього питання, але підтверджує правдивість своїх показань у суді першої інстанції. Експерт пояснила, що самостійно пошук аналогів не здійснювала, а обирала з того, що їй надали. Вона зазначила, що на дату проведення експертизи в інтернеті не було доступних аналогічних оголошень, перевірила сама, але не знайшла, тому звернулася до слідчого. Критерієм оцінки не була лише площа, експерт враховувала також місцерозташування, планування, технічний стан, поверхове розташування в будинку та конструктивне рішення. Вона припустила, що ці критерії були відображені в оголошеннях, які використовувалися як аналоги. Експерт підтвердила, що вартість комерційної та житлової нерухомості відрізняється, і зазначила, що досліджувана квартира та аналоги не могли бути використані для комерційної мети, оскільки, за її словами, житло купується саме для проживання. На запитання щодо застережень щодо достовірності об'єктів порівняння та повноти оцінки експерт пояснила, що робила припущення щодо технічного стану, оскільки фактичний стан об'єктів був невідомий, але можна було припустити, що інші аналоги потребують ремонту. Вона уточнила, що сума, яку визначила, включає ПДВ, хоча у висновку помилково не зазначила це.

Такі пояснення свідчать, що висновок експертизи не базується на повному та перевіреному масиві вихідних даних, а сформований в умовах обмеженої інформації, із використанням припущень, що прямо підтверджено самим експертом.

Слід зазначити, що в частині оцінки як доказу зазначеного вище висновку судової оціночно-будівельної експертизи, у вироку суду першої інстанції міститься формальне посилання на позицію Верховного Суду та практику у справах щодо допустимості доказів, зокрема на постанови Касаційного кримінального суду та Великої Палати від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, без конкретного аналізу чи застосування цих висновків до обставин даного кримінального провадження. Вирок обмежується загальними цитатами правових положень, при цьому повністю відсутній розгляд конкретних клопотань захисника ОСОБА_11 щодо недопустимості та неналежності доказів, фактичний зміст його доводів не відображено, не наведено мотивів відхилення клопотання та жодним чином не оцінено, як порушення процесуальних норм могли вплинути на достовірність або повноту доказів.

Фактично суд обмежився формальною констатацією, що «захисник просив визнати недопустимими докази» та перелічив нормативні посилання, не надавши жодного змістового висновку, як і чому саме докази, отримані під час досудового розслідування, нібито є допустимими.

Крім того, жодним чином не оцінено заявлені клопотання адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 (а.п.94-99, 100-112, 178-181, 182-184 т.4), які детально обґрунтовували порушення порядку проведення експертизи, недотримання вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також вказували на сумнівність та неповноту дослідження. При цьому суд першої інстанції не лише не дав оцінки цим клопотанням, а взагалі не відобразив у вироку, що такі клопотання були заявлені, що свідчить про формальне і поверхневе ставлення до доводів сторони захисту.

Таким чином, у вироку допущено формалізм: посилання на практику Верховного Суду не пов'язане з аналізом конкретних доказів та клопотань, не наведено жодного змістового обґрунтування щодо впливу процедурних порушень на права обвинувачених, не виявлено, як порушення могли вплинути на достовірність або повноту висновку експертизи. У підсумку, зазначене формальне посилання на правову позицію Верховного Суду фактично не дає судового аналізу та не дозволяє зрозуміти, на яких підставах суд дійшов висновку про допустимість доказів, що є недопустимим з огляду на вимоги ст.94 КПК України щодо оцінки кожного доказу та доводів сторін, а також принципу змагальності сторін.

Перевіряючи наведені захистом аргументи, колегія суддів визнає їх обґрунтованими та вважає, що роз'яснення експерта у судових засіданнях не лише не підтвердили об'єктивність і допустимість її висновку, а навпаки засвідчили, що визначена нею вартість є результатом суб'єктивних оціночних припущень, зроблених за відсутності повного масиву достовірних вихідних даних.

Так, як вбачається із висновку оскаржуваної експертизи 29.09.2020 року до Житомирського КНДІСЕ надійшли додаткові матеріали із супровідним листом слідчого Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_49 , а саме: дані інформаційних джерел щодо оголошень продажу квартир в м. Новоград-Волинському станом на вересень-жовтень 2017 року на 15 аркушах.

При цьому із матеріалів провадження вбачається, що слідчий Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_50 звернувся із запитом до ТОВ «Інтернет-реклама РІА» (№11370/220/2020 від 19.08.2020 року) та до ТОВ «Ємаркет Україна» (№11368/220/2020 від 19.08.2020) з проханням надати на адресу Новоград-Волинського ВП інформацію про пропозиції продажу квартир в м. Новоград- Волинський станом на вересень-жовтень 2017. У відповідь на вказаний запит від ТОВ «Інтернет-реклама PIA» надійшов лист-відповідь 21/08/2020-03 від 21.08.2020, якому містився перелік оголошень про продаж квартир в м. Новоград-Волинський Житомирської області, які були активні на сайті DOM.RIA.cоm в період 01.09.2017-31.10.2017. У даному переліку містилось 7 оголошень із посиланнями на них, а також із зазначенням вартості вказаних об'єктів нерухомості. На запит №11368/220/2020 від 19.08.2020 від ТОВ «Ємаркет Україна» надійшов лист вих. №7508C від 08 вересня 2020 року, у якому було зазначено, що у зв'язку із обмеженим строком зберігання інформації та обмеженими можливостями системи, ТОВ «ЄМАРКЕТ Україна, не може гарантувати певну релевантність вибірки даних та надає всі наявні на даний момент дані. В додаток до даного листа було надано файл «11368_220_2020.xlsx» на носієві типу CD-R.

Під час допиту в суді першої інстанції експерт ОСОБА_48 , надаючи пояснення щодо складеного нею висновку експерта за результатами проведення судової оціночної експертизи від 30.09.2020 №7/19-25, зазначила, що у зв'язку з відсутністю у відкритому доступі пропозицій щодо продажу об'єктів, які могли б бути використані як порівняльні аналоги, вона звернулася до слідчого з проханням здійснити відповідний запит до інтернет-ресурсів оголошень OLX та DOM.RIA. При цьому експерт прямо вказала, що таке звернення мало усний характер та відбулося під час обстеження квартири, оскільки, за її словами, на її власний запит відповідні ресурси інформацію б не надали. Також експерт повідомила, що інформацію, отриману за запитом слідчого від ресурсу DOM.RIA, вона не використовувала, вважаючи достатніми дані, отримані з ресурсу OLX.

Разом з тим під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції експерт змінила свої показання та стверджувала, що зверталася до слідчого з письмовим клопотанням про надання відповідної інформації.

Колегія суддів критично оцінює такі пояснення експерта, оскільки вони є взаємовиключними та суперечать її ж попереднім показанням, наданим у суді першої інстанції. Матеріали кримінального провадження не містять жодного письмового звернення експерта до слідчого з клопотанням про витребування інформації від зазначених інтернет-ресурсів. Більше того, у самому тексті висновку експерта від 30.09.2020 № 7/19-25 відсутні будь-які відомості про подання експертом письмових клопотань, про отримання інформації на їх підставі або про процесуальне оформлення такого витребування даних.

Відповідно до п.4.14 інструкції про призначення та проведення судових експерти та експертних досліджень висновок експерта складається з обов'язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки). У вступній частині висновку експерта зазначаються: - відомості про надані матеріали (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів); - дата направлення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, дата надходження додаткових матеріалів або відомостей про наслідки розгляду клопотання; обставини, які мають значення для надання висновку, з обов'язковим зазначенням джерела їх отримання.

Аналіз наведених обставин у їх сукупності дає підстави для висновку, що порядок отримання та використання вихідних даних, покладених в основу спірного висновку експерта, не відповідав вимогам нормативного регулювання проведення судових експертиз.

Зокрема, ініціювання отримання інформації від інтернет-ресурсів оголошень відбулося поза межами належного процесуального оформлення. Усна форма взаємодії не передбачена вимогами Інструкції і не забезпечує належної процесуальної фіксації підстав та обсягу витребуваних матеріалів. Фактичне надходження до експертної установи додаткових матеріалів за супровідним листом слідчого не було належним чином відображене у структурі висновку з розкриттям процесуального механізму їх отримання, не було відображено повний перелік отриманих матеріалів.

Крім того, експерт, отримавши інформацію від різних джерел за результатами запитів слідчого, на власний розсуд визначила обсяг даних, які підлягають використанню при проведенні оцінки, не навівши у висновку належного обґрунтування причин відмови від використання частини отриманої інформації. Зокрема, відомості, надані ресурсом DOM.RIA, експертом фактично були проігноровані, тоді як інформація, надана ТОВ «ЄМАРКЕТ Україна», супроводжувалася застереженням щодо неможливості гарантування релевантності вибірки. Однак оцінка впливу таких обставин на повноту та достовірність вихідних даних у самому висновку відсутня.

Посилання експерта на те, що вона «має право спілкуватися із замовником експертизи», не усуває обов'язку дотримуватися процесуальної фіксації отриманих матеріалів.

За таких умов колегія суддів приходить до переконання, що формування масиву порівняльних даних здійснювалося без належної процесуальної прозорості та без повного документального відображення механізму її отримання і критеріїв відбору. Це, у свою чергу, не забезпечує можливості перевірити повноту вихідної інформації, виключає контроль за її об'єктивністю та ставить під обґрунтований сумнів достовірність визначеної експертом вартості об'єкта оцінки.

Щодо проведення судової оціночно-будівельної експертизи на підставі інформації, наданої ТОВ «ЄМАРКЕТ Україна», колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з арк.16 висновку експерта від 30.09.2020 № 7/19-25, аналіз ринку продажу квартир у м. Новоград-Волинському станом на вересень-жовтень 2017 року здійснювався експертом саме на підставі інформації, наданої ТОВ «ЄМАРКЕТ Україна». Водночас у самому листі цього товариства прямо зазначено, що у зв'язку з обмеженим строком зберігання інформації та технічними можливостями системи воно не може гарантувати релевантність сформованої вибірки та надає всі наявні на момент відповіді дані.

Таким чином, джерело інформації одразу вказало на потенційну неповноту та невизначеність наданих відомостей. Незважаючи на це, саме зазначені дані були використані експертом як базові для формування масиву об'єктів порівняння.

Із Таблиці №1 (арк. 17-19 висновку) вбачається, що відомості щодо об'єктів обмежуються номером оголошення, датою подання, заголовком, кількістю кімнат, загальною площею та вартістю 1 м? у доларах США. Будь-які характеристики, що безпосередньо впливають на формування ринкової вартості нерухомості - технічний стан квартир, наявність та якість ремонту, поверх розташування, матеріал стін та тип будинку, рік його побудови, інфраструктурна привабливість місця розташування, фактичний стан інженерних мереж, наявність меблів чи обладнання - у висновку не наведені та не проаналізовані.

При цьому сам експерт у висновку зазначає, що застосовує порівняльний підхід, який передбачає зіставлення об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами нерухомості. Однак зі змісту висновку не вбачається, що було здійснено належне дослідження ступеня подібності об'єктів, відображених у Таблиці № 1, до квартири АДРЕСА_5 . Фактично порівняння зведено до співставлення площі та заявленої вартості без аналізу якісних характеристик.

Надалі, формуючи Таблицю №2, експерт зазначає, що використовує «найбільш подібні аналоги», однак у висновку відсутнє мотивоване обґрунтування критеріїв, за якими саме ці об'єкти були відібрані як подібні, а інші - відхилені. Висновок не містить пояснення, у чому саме полягає їх подібність до об'єкта оцінки та які коригування були застосовані з урахуванням відмінностей.

У Таблиці №3 експерт здійснює розрахунок середнього показника вартості 1 м? та на цій підставі визначає ринкову вартість 1 м? у розмірі 476,24 доларів США, після чого шляхом множення цього показника на площу квартири та перерахунку за курсом НБУ станом на 10.10.2017 року визначає загальну вартість квартири у сумі 288 070,00 грн.

Однак з огляду на відсутність належного аналізу характеристик об'єктів порівняння, невизначеність їх фактичного стану, невстановлення ступеня їх подібності до об'єкта оцінки та використання вибірки, релевантність якої не гарантувалася джерелом її надання, розрахований середній показник вартості 1 м? не може вважатися результатом об'єктивного та повного дослідження ринку.

Як вбачається з листа заступника міського голови ОСОБА_51 від 11.10.2018 № 04/1670, постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 682 “Деякі питання реалізації Закону України “Про житловий фонд соціального призначення» та іншими чинними нормативно-правовими актами не передбачено врахування середньої вартості одного квадратного метра загальної площі житла при закупівлі житла для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за рахунок коштів місцевих бюджетів (а.п.241 т.3).

Фактично визначення вартості квартири здійснено на підставі узагальненого арифметичного показника, сформованого з неперевірених та неповно охарактеризованих пропозицій, що за своєю суттю має імовірнісний характер. За таких обставин встановлена експертом ринкова вартість не є результатом достовірно встановлених фактичних даних, а ґрунтується на припущеннях щодо подібності об'єктів та їх відповідності ринковим умовам.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час надання роз'яснень як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції експерт неодноразово визнавала, що її висновки базуються на припущеннях. Зокрема, вона прямо зазначала, що технічний стан як об'єкта оцінки станом на 2017 рік, так і об'єктів порівняння їй достеменно не відомий, а тому вона «допускає», «припускає», «робить припущення» щодо їхнього стану. Разом з тим саме на ці припущення були здійснені коригування вартості в межах 10-40 %, що безпосередньо вплинуло на кінцевий результат визначення ринкової вартості.

Особливо показовим для оцінки доказового значення висновку експерта є те, що під час допиту в судовому засіданні експерт неодноразово наголошувала на тому, що визначена нею ринкова вартість є ймовірною величиною. При цьому вона окремо звертала увагу суду на наведене у самому висновку визначення поняття «ринкова вартість», відповідно до якого ринкова ціна - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки.

Таким чином, сама експерт підтвердила, що визначений нею показник не є фіксованою або беззаперечно встановленою величиною, а відображає лише найбільш вірогідний, з її точки зору, результат за певних ринкових умов.

Отже, за своєю правовою та економічною природою ринкова вартість є категорією оціночною та імовірнісною, що залежить від сукупності ринкових чинників і не може розглядатися як безумовно встановлений та єдино можливий показник.

Водночас, незважаючи на таке визначення та роз'яснення експерта в судовому засіданні, експерт у висновку від 30.09.2020 № 7/19-25 дійшла категоричного твердження про те, що ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_5 станом на 10 жовтня 2017 року становить 288 290 грн, а станом на 12 жовтня 2017 року - 288 070 грн, тобто визначила конкретну грошову суму як встановлений факт.

У подальшому саме цей показник був покладений в основу висновку судової економічної експертизи від 10.11.2020 № 2817/2951/20-25, відповідно до якого перевищення суми, сплаченої за договором від 12.10.2017 (№ 2302), над визначеною експертом ринковою вартістю у розмірі 288 070 грн документально підтверджується в сумі 151 930 грн.

Таким чином, імовірнісна за своєю природою величина, отримана в результаті оціночних припущень та розрахунків із використанням неповних і неперевірених даних, була трансформована стороною обвинувачення у беззаперечний фінансовий показник, що став підставою для визначення розміру нібито заподіяної істотної шкоди.

Саме на підставі зазначеного розрахунку стороні обвинувачення інкриміновано, що внаслідок службової недбалості ОСОБА_16 бюджету було завдано шкоди у сумі 151 930 грн, яка, відповідно до примітки 3 до статті 364 КК України, у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є істотною.

Аналогічно, щодо ОСОБА_17 обвинувачення базується на твердженні про нібито заволодіння ним бюджетними коштами у розмірі 151 930 грн шляхом введення в оману службових осіб Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради щодо вартості квартири, що, за висновком сторони обвинувачення, завдало «істотної шкоди» державному органу на вказану суму.

Колегія суддів при цьому враховує, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, а саме станом на 12.10.2017 року, діяла редакція Кримінального кодексу України від 03.09.2017, яка у ч. 2 ст. 190 КК України передбачала відповідальність за «шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому». При цьому законодавство не містило визначення терміну «істотна шкода» та конкретних критеріїв встановлення її розміру для цілей застосування статті 190 КК України, на що обґрунтовано звертає уваги захисник ОСОБА_14 в поданій апеляційній скарзі.

Отже, розмір інкримінованої істотної шкоди безпосередньо залежить від правильності та беззаперечності визначеної експертом ринкової вартості квартири. Проте, як установлено судом, зазначена вартість є результатом застосування оціночного підходу з використанням вибірки, релевантність якої не гарантувалася джерелом її надання, без повного аналізу характеристик об'єктів порівняння та без належного обґрунтування критеріїв їх відбору.

З огляду на це, категоричне визначення стороною обвинувачення сумарної істотної шкоди у розмірі 151 930 грн ґрунтується винятково на сумі, визначеній у висновку експерта від 30.09.2020 № 7/19-25, який, як встановлено, відображає ймовірну ринкову вартість квартири, а не фактичну або беззаперечну величину, яка як установлено колегією суддів є результатом застосування оціночного підходу з використанням вибірки, релевантність якої не гарантувалася джерелом її надання, без повного аналізу характеристик об'єктів порівняння та без належного обґрунтування критеріїв їх відбору.

За таких обставин імовірнісний розрахунковий показник не може набувати статусу достовірно встановленого факту, на якому допустимо ґрунтувати висновок про наявність істотної (значної) шкоди як обов'язкової ознаки інкримінованих складів кримінальних правопорушень.

Окремо колегія суддів звертає увагу на непослідовність роз'яснень експерта щодо порядку визначення вартості об'єкта, зокрема в частині включення або невключення податку на додану вартість до розрахункової ціни. Під час надання пояснень експерт не надала чіткої та однозначної відповіді щодо того, чи враховувалася сума ПДВ при формуванні показників вартості, що має істотне значення для кінцевого розміру ціни.

Апеляційний суд вважає, що сукупність наведених обставин свідчить про істотну методологічну вразливість проведеного дослідження, неповноту використаних вихідних даних, суб'єктивність коригувань та відсутність належного документування джерел інформації. Пояснення експерта не усунули ці недоліки, а навпаки - підтвердили, що значна частина розрахунків базується на припущеннях щодо технічного стану, місцезнаходження, умов продажу та інших істотних характеристик об'єктів порівняння.

Перетворення оціночної величини, що має характер припущення щодо найбільш ймовірної ціни, на категоричну підставу для визначення розміру матеріальної шкоди суперечить принципу доведеності обвинувачення поза розумним сумнівом. Відтак, відсутні правові підстави вважати доведеним і розмір інкримінованої шкоди, що виключає можливість покладення в основу обвинувачення зазначених експертних висновків.

Що стосується висновків експерта по другому питанню експертизи, що стосується звіту про оцінку майна, виконаного ПП «Україна-Експерт-Центр» щодо квартири №3 по вул. Житомирській, буд. 31 у м. Новоград-Волинському, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, згідно п.57 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003року №1440) вказано, що у звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

Разом з тим, з аналізу матеріалів кримінального провадження та пояснень експерта ОСОБА_48 у судових засіданнях встановлено наступне:

- обмежений обсяг наданого звіту: експерту був наданий звіт фактично лише на одному аркуші, що не дозволяло ознайомитися з повним змістом документа. Слідчим штучно обмежено обсяг документа, що унеможливило проведення комплексного аналізу та перевірки правильності застосованих оціночних методів.

- природа невідповідності: експерт ОСОБА_52 зазначила, що невідповідність звіту стосується не змісту оцінки як такої, а форми документа. Тобто висновок експерта не містить категоричних тверджень про те, що оцінка, проведена ОСОБА_18 , завищена або не відповідає ринковій ціні об'єкта. У висновку експерта відсутні висновки щодо правильності чи неправомірності визначеної вартості квартири, навпаки експерт зазначила, що через невідповідність звіту вимогам п.57 Національного стандарту, вона не мала можливості дослідити оцінку по суті.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що висновок судової оціночно-будівельної експертизи №7/19-25 від 30.09.2020 року отриманий із істотними порушеннями порядку його призначення та проведення, не відповідає вимогам повноти, об'єктивності та наукової обґрунтованості, а його зміст не дозволяє вважати встановлену ринкову вартість беззаперечною та достовірною.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що висновок експертизи №7/19-25 від 30.09.2020 року не може розглядатися як належний, допустимий та достатній доказ про завідоме завищення вартості майна та, відповідно, про підроблення документа, оскільки його зміст і роз'яснення експерта свідчать про оціночний, імовірнісний та припущувальний характер зроблених висновків.

Окремо колегія суддів звертає увагу на доводи захисту щодо повноважень осіб, які ініціювали призначення експертизи.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчого ОСОБА_53 було уповноважено здійснювати досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні на підставі доручення від 19.10.2018 року, наданого т.в.о. начальника слідчого відділу Новоград-Волинського ВП ГУНП України в Житомирській області (а.п.175 т.2). Інших процесуальних рішень щодо визначення складу слідчої групи або уповноваження інших слідчих на момент призначення експертизи матеріали провадження не містять.

Разом із тим, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, суд зобов'язаний перевірити, чи призвів такий спосіб призначення експертизи до порушення прав і свобод особи.

В апеляційних скаргах сторони захисту не наведено конкретних доводів щодо того, до яких саме порушень прав обвинувачених призвело призначення експертизи слідчим ОСОБА_54 . Сам по собі факт призначення експертизи слідчим, який не був визначений у складі слідчої групи окремою постановою, за відсутності встановленого порушення процесуальних прав сторони захисту, не є безумовною підставою для визнання відповідного висновку експерта недопустимим доказом.

Наявна в матеріалах кримінального провадження оціночно-будівельна експертиза №7/19-25 від 30.09.2020 була призначена за відповідною ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського Міськрайонного суду Житомирської області від 27.12.2018 (а.п118 т.3).

Також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду доводи сторони захисту щодо неповноважності прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_55 , який погодив відповідне клопотання про призначення експертизи. З матеріалів справи вбачається, що постановою першого заступника керівника Новоград-Волинської прокуратури ОСОБА_56 від 20 грудня 2018 року було створено групу прокурорів для здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, до складу якої включено ОСОБА_55 , що підтверджує його повноваження діяти від імені органу обвинувачення та погоджувати відповідні процесуальні документи, зокрема клопотання про призначення експертизи.

При цьому колегія суддів зазначає, що недопустимість вказаного висновку експерта встановлена з інших підстав, викладених у мотивувальній частині цього рішення, а не з огляду на відсутність повноважень слідчого чи прокурора на його призначення.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо затвердження обвинувального акту (під час зміни обвинувачення) не уповноваженою особою, а саме керівником Звягельської окружної прокуратури. Відповідно до ч.1 ст.341 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня. Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, чинній на момент погодження обвинувального акту) прокурором вищого рівня для прокурорів, у тому числі прокурорів - стажистів окружних прокуратур, керівників та заступників керівників підрозділів окружної прокуратури - керівник окружної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків. Таким чином, обвинувальний акт затверджений уповноваженою особою, а саме керівником окружної прокуратури.

Відхиляє колегія суддів також апеляційні доводи захисника ОСОБА_14 щодо нібито незаконного висунення ОСОБА_17 додаткового обвинувачення. Відповідно до первісного обвинувального акту від 03.03.2021 ОСОБА_17 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. У зміненому обвинувальному акті прокурор, враховуючи фактичні обставини справи, встановлені на момент первісного обвинувачення, перекваліфікував дії ОСОБА_17 з ч.3 ст.191 КК України на ч.2 ст.190 КК України та ч.4 ст.358 КК України. При цьому фактичні обставини кримінального правопорушення суттєво не змінилися, а відбулися лише уточнення у кваліфікації, і вони безпосередньо випливають із фактів, викладених у первісному обвинувальному акті. Тобто, на думку апеляційного суду, така зміна обвинувачення не створює окремого або додаткового обвинувачення, а лише відображає нову правову оцінку тих самих подій.

Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував, що зміна обвинувачення сприяла покращенню становища обвинуваченого, і ухвалення рішення на підставі зміненого обвинувального акту було законним та відповідало вимогам ст.ст. 337, 341 КПК України.

Отже, колегія суддів, переглянувши вирок у межах доводів апеляційних скарг та встановивши недоведеність обставин щодо завищення вартості квартири і розміру матеріальної шкоди, зазначає, що саме ці обставини були покладені судом першої інстанції в основу висновку про наявність у діях ОСОБА_16 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Зокрема, виходячи з установлених судом першої інстанції обставин, обвинувачення щодо ОСОБА_16 фактично ґрунтується на таких твердженнях:

- будучи виконувачем обов'язків директора департаменту та головою/членом робочої групи, вона не організувала належний внутрішній контроль під час проведення конкурсу;

- не забезпечила перевірку ринкової вартості квартири;

- не використала можливість відхилити пропозицію ОСОБА_17 ;

унаслідок цього було завдано істотної шкоди місцевому бюджету у вигляді переплати.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 367 КК службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Передбачений ч.1 ст.367 КК склад злочину, як і будь-який інший, містить обов'язкові елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення виступає встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Об'єктивна сторона службової недбалості характеризується: 1) діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов'язків через несумлінне ставлення до них; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч. 1) чи тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв'язком між вчиненим діянням та наслідками.

Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб'єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов'язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов'язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, не вчиняє всіх очікуваних від неї дій, у протиріччі з встановленим порядком тощо.

Указівка закону на невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них характеризує перш за все об'єктивну сторону вчиненого і свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала реальну можливість виконати покладені на неї службові обов'язки належним чином, тобто могла діяти так, як того вимагають інтереси служби.

Тому для наявності об'єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом; б) які саме обов'язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконувати у відповідних умовах; в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов'язки в умовах, що склалися; г) у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов'язків і які наслідки вони спричинили; ґ) чи перебували службові порушення у причинному зв'язку з тими наслідками, що настали.

Для кваліфікації злочину за ст.367 КК діяння службової особи обов'язково повинно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи виконала неналежним чином, входили в коло її службових обов'язків.

Службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (якщо мова йде про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч.1 ст.367 КК України), чи тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (якщо мова йде про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України).

З суб'єктивної сторони службова недбалість є необережним кримінальним правопорушенням і характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотної шкоди, але легковажно розраховує на її відвернення), або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити). Водночас ставлення службової особи до недбалого виконання своїх службових обов'язків може бути як умисним, так і необережним.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів спричинення істотної шкоди як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони службової недбалості правова конструкція обвинувачення щодо ОСОБА_16 втрачає фактичне та юридичне підґрунтя. У такій ситуації перевірка доведеності інших елементів складу кримінального правопорушення набуває похідного характеру, оскільки відсутність хоча б однієї з обов'язкових ознак виключає кримінальну відповідальність особи.

Аналізуючи зміст вироку у частині обвинувачення ОСОБА_16 , колегія суддів звертає увагу на те, що його мотивувальна частина фактично зведена до формального відтворення диспозиції ч.1 ст.367 КК України та переліку письмових доказів без розкриття їх змісту й без пояснення, які саме конкретні фактичні обставини кожен із цих доказів підтверджує, яким чином вони узгоджуються між собою та як у своїй сукупності доводять наявність у діях обвинуваченої всіх обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Фактично суд першої інстанції, визнаючи вину ОСОБА_16 доведеною, обмежився загальними формулюваннями про те, що досліджені докази є належними, допустимими та достатніми, а їх сукупність підтверджує обставини, передбачені ст. 91 КПК України, не здійснивши при цьому їх аналізу відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Такий спосіб викладення мотивів не відповідає вимогам повноти й вмотивованості судового рішення.

Враховуючи наведене, у межах апеляційного перегляду та з урахуванням необхідності оцінки доказів у їх сукупності, колегія суддів переходить до аналізу обставин, які суд першої інстанції визнав доведеними та поклав в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_16 .

Так, допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_16 вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.367 КК України не визнала. Повідомила, що в 2017 році міською радою виконувалася програма щодо фінансування закупівлі житла для дітей-сиріт. Оскільки фінансування проходило через Управління соціального захисту, було подано оголошення в газету про намір закупити житло. Паралельно, розпорядженням міського голови створено робочу групу, яка займалася визначенням переможця. Окремого положення про робочу групу та чітко визначеного переліку обов'язків не було. В робочу групу, крім неї, входили начальник Управління соціального захисту, юрист Управління, представник Служби в справах дітей, представник Центру соціальних служб. Головою робочої групи призначено начальника Управління - Хрущ. Оскільки Хрущ на момент оголошення конкурсу перебувала у відпустці, вона виконувала обов'язки голови робочої групи, як виконуюча обов'язки начальника Управління. По результатам оголошення в Управління надходили пропозиції з пакетом документів, які опрацьовував юридичний відділ. Робоча група виїздила на запропоновані об'єкти, оглядала їх, обговорювала і протоколом оформлювала результат. За першою пропозицією групою оглядалася квартира по вул. Рибалка. Квартиру не рекомендували для купівлі, оскільки вона була лише частково умебльована. Пізніше власник квартири відмовився від пропозиції. В подальшому надійшла пропозиція від представника ОСОБА_57 - його матері. Група також виїздила для огляду квартири, яку і було рекомендовано для закупівлі. Ще одна квартира оглядалася на АДРЕСА_11 . На момент огляду квартира була у стані незавершеного ремонту, без меблів. Висновок оцінки майна ніяким чином не впливав на прийняття рішення про переможця, оскільки на цій стадії робочою групою не розглядався. Висновок був потрібен лише на стадії укладення договору купівлі-продажу у нотаріуса. Таким чином, спочатку на засіданні робочої групи, колегіально, шляхом голосування, простою більшістю голосів, визначався переможець. Потім він повідомлявся юристом, про те, що при оформленні договору купівлі-продажу, необхідно надати висновок про оцінку майна. Деталі укладення переможцем - ОСОБА_58 договору з експертом щодо висновку оцінки майна обвинуваченій невідомі. Наголошує, що на момент коли працювала в соцзахисті, жодним з учасників, які подавали заяви про розгляд у конкурсі, не була знайома та не спілкувалася, зокрема і з ОСОБА_59 також не знайома і не зустрічалася. Питанням укладання договору купівлі-продажу з переможцем займався юрист. Договір підписувався між ОСОБА_58 та міським головою або його заступником. Спеціальних вимог, якими мала керуватися робоча група при визначенні переможця, законодавством не встановлено. Основними критеріями для визначення переможця був стан квартири, позиція Служби в справах дітей наскільки квартира відповідає потребам дитини та те, щоб пропозиція була в межах наданого бюджету.

Обвинувачена ОСОБА_60 під час апеляційного розгляду пояснила, що у 2017 році, перебуваючи на посаді заступника директора Управління соціального захисту населення, була одним із членів робочої групи, створеної для організації та проведення конкурсу з придбання житла для дітей-сиріт. Процес закупівлі квартири відбувався таким чином: спочатку було оголошено конкурс на придбання житла, відповідне оголошення було опубліковано у засобах масової інформації та розміщено на місцевому телебаченні. Бажаючим продати квартири було запропоновано подати свої пропозиції до Департаменту соціального захисту населення, в оголошенні були зазначені контактні телефони юридичного відділу, працівник якого здійснював прийом документів та збирав необхідні матеріали від осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі. Робоча група була створена розпорядженням міського голови та складалася з працівників Департаменту соціального захисту (керівника, заступника та юриста), а також представників Служби у справах дітей і міської ради. До її складу входили керівник департаменту соціального захисту населення ОСОБА_10 , ОСОБА_60 , ОСОБА_20 , керівник служби у справах дітей ОСОБА_21 та депутат міської ради ОСОБА_61 . Головою робочої групи була керівник департаменту соціального захисту ОСОБА_10 . На робочу групу було покладено завдання здійснювати об'їзди запропонованого житла з метою визначення можливості придбання тієї чи іншої квартири для проживання дітей-сиріт. Організацією цього процесу займався юрист департаменту: він збирав документи, контактував із власниками житла та організовував зустрічі на визначену дату для огляду квартир. Після здійснення огляду робоча група збиралася для обговорення результатів виїзду. На першому засіданні були визначені критерії, за якими мала відбиратися квартира, придатна для дитини-сироти. Такі критерії формулювалися керівником Служби у справах дітей: житло мало бути придатним для проживання та забезпеченим мінімальним набором меблів, щоб дитина могла одразу заїхати і проживати без додаткових витрат. У межах конкурсу робочою групою було здійснено декілька виїздів. Було отримано три пропозиції: щодо першої квартири її власник згодом відмовився від участі у конкурсі; друга квартира була з ремонтом, однак без меблів; третя квартира була умебльована і, на думку керівника Служби у справах дітей, відповідала визначеним критеріям та могла бути придбана. За результатами об'їздів робоча група збиралася в міській раді, проводила засідання, за підсумками якого складався протокол. Рішення приймалося шляхом голосування; усі члени робочої групи мали рівні права, обов'язки та відповідальність, а тому рішення було колегіальним. Вартість квартир зазначалася самими власниками у письмових пропозиціях, поданих до департаменту. ОСОБА_60 зазначила, що з іншими учасниками процесу раніше знайома не була та жодних контактів із ними не підтримувала. З ОСОБА_58 раніше знайома не була, вперше побачила його вже в суді; під час огляду квартири житло демонструвала його мати, яку вона бачила під час виїзду. Всі власники квартир контактували виключно з юристом департаменту. Департамент соціального захисту населення був розпорядником бюджетних коштів, у зв'язку з чим його представники входили до складу робочої групи. Робоча група була створена для організації закупівлі житла, що включало здійснення об'їздів, визначення критеріїв відбору та прийняття рішення про придбання квартири. Будь-яких окремо визначених функцій чи обов'язків робочої групи нормативними актами не встановлювалося; положення про її діяльність не затверджувалося. Існувало лише розпорядження міського голови про створення робочої групи із зазначенням її персонального складу. Жодним нормативним актом не передбачалося обов'язку робочої групи здійснювати оцінку вартості квартири; при визначенні переможця звіт про оцінку майна не розглядався. Експертний висновок подавався вже на стадії укладення договору купівлі-продажу, а про необхідність його подання повідомляв юрист департаменту соціального захисту. Особисто такого звіту вона не бачила. Крім того, зазначила, що на момент проведення відповідних дій директор перебувала у відпустці, у зв'язку з чим вона тимчасово виконувала обов'язки керівника за посадою.

Проаналізувавши показання обвинуваченої ОСОБА_16 у їх взаємозв'язку з іншими матеріалами кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку про їх послідовність, внутрішню узгодженість та відповідність фактичним обставинам, встановленим під час апеляційного розгляду. Зазначені показання є логічними, несуперечливими та такими, що узгоджуються з іншими дослідженими доказами даного кримінального провадження.

Так, із показань ОСОБА_10 , директора Департаменту праці та соціального захисту, слідує, що з ОСОБА_62 знайома, разом працювали, робочі відносини. Журавкова бачила один раз на підписанні договору купівлі-продажу. З ОСОБА_63 не знайома, раніше не спілкувалися. У 2017 році на виконання Програми придбання житла для дітей сиріт за розпорядженням міського голови була створена робоча група, яка виїжджала для обстеження квартир учасників, що подавали документи на оголошений конкурс. Основні вимоги до житла визначала Служба в справах дітей, як розробники Програми. Квартира мала бути з ремонтом, повністю облаштована сантехнікою та меблями, така, щоб дитина-сирота могла туди зразу заїхати і жити. Кошти які виділялись на придбання квартири мали цільове призначення. Не можна було придбати квартиру дешевше, а на зекономлені гроші її облаштувати, це заборонено. У ОСОБА_57 була найкраща пропозиція з усіх поданих. Робоча група після обстеження всіх квартир приймає рішення рекомендувати міській раді купити певну квартиру. Рішення приймається колегіально, простою більшістю голосів та оформлюється протоколом. У разі незгоди кожен член групи має право написати заперечення. Експертний звіт з оцінки майна вимагається на етапі укладення договору купівлі-продажу після прийняття рішення про переможця. Плахотюк виконувала обов'язки голови робочої групи, як виконуючий обов'язки директора Департаменту на час відпустки Хрущ. Про пропозицію ОСОБА_57 комусь з членів комісії неправомірної вигоди у разі визнання його переможцем свідку нічого невідомо.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 повідомила, що рішенням Новоград-Волинської міської ради у 2013 році було затверджено програму забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа. Головним розпорядником коштів на той час визначено Управління праці та соціального захисту населення, хоча безпосередній напрям роботи з відповідною категорією дітей належить до повноважень служби у справах дітей. Протягом 2017 року службою у справах дітей неодноразово надсилалися листи щодо необхідності придбання житла для дітей-сиріт. Розпорядженням міського голови було створено робочу групу. Рішення цієї групи приймалися колегіально. Оскільки управління соціального захисту було розпорядником коштів, при прийнятті рішень завжди враховувалася думка служби у справах дітей, з огляду на те, що йдеться про їх категорію. Квартира, яка закуповується за державні кошти, повинна бути облаштована меблями та всіма необхідними засобами для проживання. Оголошення про придбання житла було розміщено в міській газеті «Лесин край». Робоча група здійснила виїзд для огляду квартири за адресою: АДРЕСА_11 , однак у зв'язку з тим, що квартира була типу студія, капітальний ремонт не був завершений і фактично були відсутні належні умови для проживання, було прийнято рішення про неможливість її придбання. Надалі проводилося обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_12 . Члени робочої групи виїжджали туди два чи три рази з метою перевірки відповідності житла встановленим вимогам. У зазначеній квартирі були наявні всі необхідні засоби для проживання: вона була повністю облаштована меблями, телевізором, холодильником, кухонним приладдям. У зв'язку з цим було прийнято рішення про її придбання. Таке рішення не приймалося одноособово головою робочої групи чи керівником управління соціального захисту, а ухвалювалося колегіально всіма членами групи. Підтвердженням вартості житла був експертний звіт. На час розгляду справи у зазначеній квартирі проживає дитина-сирота, а сама квартира перебуває у власності міської ради. Договір купівлі-продажу укладався міською радою.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_21 показала, що з ОСОБА_62 знайома, відносини робочі. ОСОБА_57 та ОСОБА_64 не знає. У 2017 році приймала участь в складі робочої групи як начальник Служби в справах дітей. Мали придбати квартири для дітей-сиріт. Робоча група обстежувала запропоновані учасниками конкурсу квартири і рекомендувала для закупівлі. Вимоги до квартири встановлювалися Службою в справах дітей. Квартира мала бути відремонтована, повністю облаштована сантехнікою, кухнею, холодильником, меблями, посудом, постільною білизною. Дитина мала зайти туди і жити. Оглядалося 3 квартири. Пропозиція ОСОБА_57 була найкращою. Вартість всіх запропонованих квартир не пам'ятає. Рішення про придбання квартири приймалося колегіально, всіма членами групи. При визначенні переможця ціна на квартиру не розглядалася, враховувалися лише умови проживання.

В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_21 повідомила, що працювала начальником Служби в справах дітей, була членом комісії в 2017 році, яка розглядала придбання квартири для дитини, яка була під опікою. Квартиру було придбано для однієї дитини, заявку подавала служба у справах дітей, кошти через службу у справах дітей не проходили. Кожен рік мали купувати одну або дві квартири. Оглядали три квартири, завданням було обрати квартиру яка придатна для проживання даної дитини, чи там є всі необхідні умови, чи вона обставлена, чи вона має меблі, предмети домашнього вжитку. Зупинились на цій, бо вона відповідала вимогам, перші дві потребували ремонту. Ціна не розглядалася, ціну квартири не знала, тільки дивилися відповідність вимогам для проживання. Ні від кого вказівок враховувати вартість житла не надходило. Документів не готувала, тільки розписалася в протоколі. Обстеження проводилось таким чином, що члени комісії оглядали квартири, вони зупинись на цій квартирі. ОСОБА_65 теж приймала участь в обстеженні квартир. Чи проводилась експерта оцінка не відомо, такі питання в її компетенцію не входило. Юридичний супровід цих документів не знає хто робив. Фактів впливу на членів комісії, щоб обрати квартиру саме ОСОБА_17 не було. Будь-які нормативні документи про проведення конкурсу, вимоги до відома не доводили. Очолювала робочу групу ОСОБА_66 . Повідомила, що обрали саме цю квартиру, бо дитина яка мала зайти в квартиру, могла відразу б там проживати, там були усі належні умови для проживання, а в попередніх квартирах необхідно було зробити ремонт, придбати меблі.

Свідок ОСОБА_23 в суді першої інстанції показала, що з ОСОБА_62 знайома, відносини робочі. ОСОБА_57 , ОСОБА_64 - не знає. З приводу закупівлі квартири ОСОБА_57 повідомити нічого не може, оскільки минуло п'ять років, деталей не пам'ятає. Загалом брала участь в робочих групах, які створювалися для закупівлі квартир дітям-сиротам. Робоча група обстежувала запропоновані квартири, дивилася їх стан, оглядала те, що знаходилося в них. Обставин виїзду для обстеження квартири по АДРЕСА_1 не пам'ятає. Голосування в робочих групах відбувається відкрито. До декретної відпустки працювала юрисконсультом, вела квартирний облік в ЖКГ, вважає, що саме з цих підстав її включили у робочу групу. Про пропозицію ОСОБА_57 комусь з членів комісії неправомірної вигоди у разі визнання його переможцем свідку нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_23 в суді апеляційної інстанції надала показання, що не пам'ятає так як пройшло багато років які квартири пропонувалися, можливо вона не виїздила на огляд. Членом комісії, яка займалась вибором квартири була. Скільки квартир обстежувалось не пам'ятає. Ціну квартири їй не відомо. Чому переможцем вибрали ОСОБА_57 не пам'ятає, але вважає, що там були кращі умови, ремонт, меблі. Будь-якого пливу щодо обрання переможцем ОСОБА_57 не було.

Свідок ОСОБА_67 , мати обвинуваченого ОСОБА_17 , показала як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, що в 2016 році придбали квартиру АДРЕСА_5 для свого свекра за ціною вказаною в договорі. Квартира була у занедбаному стані. Зробила ремонт: повністю поміняла всю сантехніку, купила новий бойлер, поклала ламінат, поміняла двері, придбала новий посуд, холодильник. В квартирі було все нове. Після смерті свекра, вирішили продати квартиру. Про конкурс на придбання житла для дітей сиріт дізналася з місцевого телебачення. Подзвонила по зазначеному телефону. Разом з сином підійшли до Департаменту праці та соціального захисту. Отримали перелік документів, які необхідно було подати на конкурс. Ціну за квартиру встановили 17 000 доларів. Квартиру декілька разів дивилася комісія, не менше трьох осіб. Коли передзвонили з Департаменту та повідомили, що їх пропозиція перемогла, в той же день замовила та отримала висновок про оцінку майна у експерта, який знаходився навпроти її роботи ( АДРЕСА_13 ). Висновок був необхідний для укладення договору купівлі-продажу. ОСОБА_64 знає, висновок замовляла у неї. Не просила експерта вказати конкретну суму у висновку. З ОСОБА_62 раніше не була знайома і не спілкувалася. Всі питання з приводу продажу квартири вирішувала сама. Син приїздив лише на підписання договору. Квартира була повністю укомплектована та умебльована та готова до проживання. Комунальні проплачені до кінця року, наявні посуд, постільна білизна, навіть замінені лампочки на економки.

Із показань свідка ОСОБА_25 , даних в суді першої інстанції вбачається, що восени у 2017 році продавав однокімнатну квартиру по АДРЕСА_11 . Про це давав об'яву в місцевій пресі. Йому зателефонував депутат ОСОБА_68 і сказав, що міська рада закуповує квартири для військових. Для цього оголошений конкурс. Про те, що квартири закуповувалися для дітей-сиріт не знав. Подавали відповідний перелік документів: документи на квартиру, паспорт, ідентифікаційний код. Всіма питаннями займався зять. Він також показував квартиру комісії. Ціна квартири - 13500 доларів. Встановлювали ціну самі, виходячи з ринку квартир у місті. Його квартиру міська рада не придбала, продав іншим людям. Причини, чому не купили квартиру - невідомі. Квартира знаходилася у гарному районі, в цегляному будинку, на першому поверсі, утеплена, зроблений євроремонт, нова сантехніка, на кухні стінка та мийка. Не було газової плити та меблів у кімнаті. Обвинувачених не знає, ніколи раніше не спілкувався.

В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_25 повідомив, що йому у спадок дісталась квартир від матері. Квартира була в поганому стані, але в ній зроблений євроремонт і станом на кінець 2017 року подали оголошення в газету про продаж квартири за 13,5 тис доларів, орієнтовно 370 тис грн. Потім прийшла до нас комісія, три людини, один чоловік і дві жінки і сказали, що квартира має брати участь у конкурсі на продажу для дітей-сиріт, і попросили у мене паспорт і ідентифікаційний код. В квартирі була мебель на кухні, не було газової плити, холодильника, і інших меблів не було в квартирі, окрім кухні. Особисто в міську раду не звертався, мене знайшли по оголошенню, запитали чи продаю, прийшла комісія. Пакет документів для участі в конкурсі подав, вартість була реальною на той час, 13, 5 тис доларів і потім в кінці 2017 року ми так і продали за таку суму. Участі у засіданнях міської ради не приймав.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_30 показав, що ОСОБА_62 знає, відносини робочі. З ОСОБА_63 не знайомий. ОСОБА_57 не знає, тільки знає, що його мати відомий в місті підприємець, особисто не знайомі. Обставин закупівлі квартири по АДРЕСА_1 не пам'ятає. На той час виконував певний період обов'язки міського голови, відповідно підписував ті чи інші документи. В закупівлі кварти участь не приймав, керував напрямок “економіка та інвестиції». У разі витрачання бюджетних коштів, до будь-якої закупівлі додається експертний висновок про оцінку майна. Договір про закупівлю підписує міський голова. 5 років тому у місті був великий дефіцит на ринку квартир, житло не будувалося. Не завжди можна було освоїти кошти, які виділялися на закупівлю, бажаючих продати нерухомість не було. До договору купівлі-продажу додавався пакет документів, який візувався спеціалістами. Документи збирає, той хто виконує функцію замовника, в даному випадку це було Управління соціального захисту населення. Експертний звіт про оцінку майна має бути на стадії підписання договору. Контроль та нагляд за закупівлею квартир на той час здійснювала заступник міського голови ОСОБА_69 . Повноваження, склад робочої групи, мета її створення визначається розпорядженням міського голови. Зазвичай в робочій групі є заступник голови робочої групи, який виконує обов'язки голови, у разі відсутності останнього. Обставин тиску на членів робочої групи йому невідомі. ОСОБА_70 та його мати особисто до нього не зверталися.

Свідок ОСОБА_30 в апеляційній інстанції надав показання, що на той час так сталося, що він виконував обов'язки Новоград-Волинському міського голови і йому на підпис було подано пакет документі на придбання цієї квартири. Пакет документів був належним чином завізований усіма причетними, розпорядженням міського голови була створена робоча група, були висновки від цієї робочої групи про закупівлю квартири, жодного зауваження, заперечення або особистої думки викладено і висловлено не було, тому він підписав разом з іншими документами цей документ. Ніякої участі у процесі придбання квартири, окрім, підписання цього документу, не приймав. Ціну для придбання квартири він не пам'ятає, і до його посадових обов'язків і компетенції це не входило. Весь перелік документів які було подано він не пам'ятає. Відповідало за придбання цієї квартири на той час Управління праці та соціального захисту, і для того щоб придбати квартиру розпорядженням голови була створена робоча група, в яку увійшло чи 15 чи 17 представників виконавчих органів влади, громадськості і депутатського корпусу, які дали свій позитивний висновок. Згідно типової інструкції з діловодства, затвердженої Постановою КМУ, там передбачено що якщо поступає пакет документів, а у міського голови сотні таких документів, вони мають бути належних чином завізовані, і згідно цієї Постанови - кожен несе відповідальність відповідно до своєї компетенції, погоджуючи цей документ, якщо той, що має завізувати він не погоджується він може заперечити, не завізувати або навіть висловити свою думку. На той час не було підстав сумніватися щодо вартості придбання цієї квартири. Будь-яких фактів впливу чи тиску на нього щодо обрання переможцем саме квартири по АДРЕСА_1 чи відомих фактів тиску на інших учасників не було, таких фактів йому не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , показав, що ОСОБА_62 знає, з ОСОБА_58 , ОСОБА_63 - не знайомий. Обставин процедури закупівлі квартири по АДРЕСА_1 не пам'ятає. У 2017 році був депутатом міської ради, входив у робочу групу, яка виїздила на обстеження квартир. Потім група приймала рішення яку квартиру рекомендувати для закупівлі. У чому звинувачують ОСОБА_62 не знає. Про пропозицію ОСОБА_57 комусь з членів комісії неправомірної вигоди у разі визнання його переможцем свідку нічого невідомо.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_22 пояснив, що у 2017 році був депутатом міської ради і головою комісії з питань соціальної політики, тому напевно приймав участь у робочій групі по придбанню житла для дітей-сиріт. Участь у засіданнях приймав, які питання обговорювались не пам'ятає, чи безпосередньо брав участь у огляді квартир не пам'ятає, але якщо не він, то інші члени обов'язково і вони про це обговорювали. Питання щодо придбання квартири органи виконавчої влади розглядали це питання, доповідали їм відповідно, вони відвідували обов'язково із їх комісії хтось, і тоді приймалось рішення. Особисто на нього під час його роботи в міській раді ніхто ніколи жодного тиску чи впливу в процедурі придбання квартир, обрання переможців, чи будь-якої іншої роботи не робив.

Свідок ОСОБА_71 в місцевому суді повідомила, що ОСОБА_62 знає, відносини робочі. З ОСОБА_58 , ОСОБА_63 не знайома. У 2017 році працювала заступником міського голови, була куратором соцзахисту. На виконання Програми для закупівлі житла дітям-сиротам за розпорядженням міського голови була створена робоча група, яка займалася питання закупівлі житла для дітей, які закінчували навчання. Фінансування відбувалося за рахунок обласного та місцевого бюджетів. Кошторис на придбання однієї квартири складав 440 000 гривень. Розпорядником коштів виступало Управління праці і соціального захисту населення. Робоча група складалася з голови і чотирьох членів. Вартість житла визначалася експертною оцінкою. Основний критерій для придбання житла : належні умови для проживання дитини-сироти - повністю відремонтована квартира з наявними комунікаціями, сантехнікою, умебльована. Рішення про придбання квартири приймалося робочою групою колегіально.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_72 , депутат міської ради, показав, що ОСОБА_62 знає, відносини робочі. ОСОБА_57 і ОСОБА_64 не знає, ніколи не спілкувався. У 2017 році як депутат входив у комісію економічного розвитку міста. Міська рада закуповувала квартири військовим, дітям-сиротам. В процедурі закупівлі квартир участі не приймав, квартири не оглядав. Знайомий з зятем ОСОБА_73 , який звертався до нього як до депутата з питанням чи дійсно міська рада проводить закупівлю житла. Надав йому роз'яснення, діяв на громадських засадах. Будь-які обставини щодо впливу на робочу групу, яка рекомендувала квартири до закупівлі, свідку невідомі.

Допитаний в судовому засіданні суде першої інстанції представник потерпілого ОСОБА_20 , головний спеціаліст - юрисконсульт Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради, показав, що у 2017 році міська рада закуповувала квартири для дітей-сиріт. Управління виступало розпорядником коштів. Планувалося купити дві квартири, купили одну - у ОСОБА_57 , решта коштів повернулася до бюджету. Згідно закону України “Про публічні закупівлі» для придбання об'єкту нерухомості не передбачається тендерна процедура, по суті нерухомість придбавається шляхом укладення прямого договору. Для того, щоб зробити процес закупівлі більш об'єктивним, за місцевою ініціативою, розпорядженням міського голови була створена робоча група, яка мала підібрати житло, встановити критерії для відбору такого житла та запропонувати міський раді найкращий варіант. Договір купівлі-продажу укладався між міською радою в особі міського голови та продавцем. Робоча група оглядала запропоновані квартири. Найбільш позитивні відгуки, за погодженням всіх членів комісії, отримала пропозиція ОСОБА_57 - квартира по АДРЕСА_1 . Були ще дві пропозиції, які не підійшли. Власник квартири по АДРЕСА_14 в подальшому відмовилася від продажу, квартира по АДРЕСА_11 не мала мінімального меблювання. Звіт про оцінку майна законодавством не передбачений. Склалася така усталена практика, щоб звіт був наявний і сума договору не перевищувала вартості, встановленої у звіті. Спочатку відбувався відбір, обирався переможець, а потім на стадії укладення договору вимагався звіт. Особа пропонує свою ціну, якщо вона, як мінімум, не перевищує граничну вартість коштів визначених бюджетом, її пропозиція розглядається. Квартира по АДРЕСА_1 підходила по всім критеріям: ремонт, комунікації, наявність сантехніки, меблів, в т.ч. - і по житловій площі. Норма встановлена в Житловому кодексі - 13,65 м2 - це максимальна норма на 1 людину за винятком однокімнатних квартир. При прийнятті програми по закупівлі житла ця норма використовується лише для розрахунку бюджетних коштів. В кінці серпня 2017 року було подано оголошення про придбання житла для дітей-сиріт з умовами і контактними телефонами. В перелік документів, які приймалися, входили: паспорт, ідентифікаційний код, документи, що підтверджують власність на житло, технічний паспорт. Як секретар робочої групи він приймав документи і перевіряв їх. Положення про робочу групу не приймалося, голоси учасників робочої групи рівні, за загальним принципом керує групою голова. Остаточне рішення про закупівлю квартири приймає міська рада. Робоча група колегіально простою більшістю голосів приймає рішення рекомендувати міській раді певне житло для придбання. Матеріальних претензій Управління до обвинувачених не має, матеріальна шкода не визначалась, обліковування будь-яких збитків відсутнє. Працівники поліції повідомили, що залучили Управління в якості потерпілого.

На переконання колегії суддів, між наведеними показаннями обвинуваченої, свідків та представника потерпілого, відсутні суперечності як щодо порядку створення та діяльності робочої групи, процедури огляду квартир, визначення критеріїв відбору житла та переможця конкурсу, так і щодо стадії, на якій вимагався експертний звіт про оцінку майна.

Зокрема, усі допитані свідки, в тому числі представник потерпілого підтвердили, що робоча група була створена розпорядженням міського голови, діяла колегіально, із веденням протоколів засідань та визначенням критеріїв відбору житла. Окремого положення про її діяльність не приймалося, спеціально визначеного переліку функцій не існувало. Рішення приймалися не одноособово ОСОБА_16 , а робочою групою у повному складі.

Щодо критеріїв відбору житла свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_71 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , послідовно зазначили, що визначальним критерієм була придатність житла для негайного проживання дитини-сироти: наявність ремонту, сантехніки, меблів, побутової техніки. Саме ці критерії покладалися в основу рекомендації. Свідки також підтвердили, що питання вартості на стадії відбору переможця не було визначальним, а звіт про оцінку вимагався на стадії укладення договору. Договір підписувався міським головою або особою, яка виконувала його обов'язки. Таким чином, відсутні дані про порушення встановленої процедури чи ігнорування обов'язкових вимог.

Жоден зі свідків не вказав на вирішальний чи одноособовий вплив ОСОБА_60 на визначення переможця. Навпаки, підтверджено колегіальний характер прийняття рішення, а також те, що у разі незгоди кожен член групи міг висловити окрему думку. Обставин тиску, впливу або пропозицій неправомірної вигоди не встановлено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що наведені показання ОСОБА_16 не лише узгоджуються з позицією обвинуваченої та підтверджують описаний обвинуваченою порядок дій, а й у своїй сукупності не підтверджують доведеності її вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що наведені показання обвинуваченої ОСОБА_16 є виключно позицією сторони захисту, спрямованою на уникнення кримінальної відповідальності, без наведення переконливих мотивів їх відхилення та без спростування їх іншими доказами, не може вважатися достатньо обґрунтованим.

Колегія суддів також вважає, що інші наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду та взяті до уваги судом як переконливі, оскільки вини ОСОБА_16 вони не доводять та жодним чином не вказують на те, що в її діях наявний склад кримінального правопорушення.

Насамперед колегія суддів звертає увагу, що у вироку суду першої інстанції відсутнє чітке посилання на нормативне джерело, яке передбачало б персональний службовий обов'язок ОСОБА_16 , невиконання якого покладено в основу обвинувачення. Суд не навів конкретного положення посадової інструкції, рішення органу місцевого самоврядування чи іншого нормативного акту, яке б покладало на неї обов'язок самостійно визначати ринкову вартість квартири або здійснювати фінансово-економічний аналіз ціни об'єкта нерухомості на стадії вибору переможця конкурсу.

Сам по собі факт перебування особи на посаді не утворює складу кримінального правопорушення. Для притягнення до відповідальності необхідно встановити конкретний, індивідуалізований обов'язок, який випливає із закону, підзаконного нормативного акта, посадової інструкції чи іншого документа та який обвинувачена реально могла виконати.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_16 , суд першої інстанції послався на Положення про Департамент, норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Бюджетного кодексу України, посадову інструкцію начальника управління, а також на загальні засади організації внутрішнього контролю. Водночас наведені норми організаційний характер і визначають загальні принципи діяльності розпорядника бюджетних коштів, але не встановлюють конкретного, чітко визначеного алгоритму дій у процедурі придбання житла та не покладають на виконуючого обов'язки директора персонального обов'язку здійснювати перевірку ринкової вартості об'єкта нерухомості шляхом самостійного аналізу чи переоцінки експертного звіту.

Так, положення пункту 5 Положення про Департамент щодо забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів є загальною нормою-принципом, яка визначає напрям діяльності органу в цілому, але не конкретизує способу реалізації цього обов'язку. Аналогічний характер мають приписи статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» щодо сумлінного виконання службових обов'язків та недопущення дій, що можуть зашкодити інтересам держави. Такі положення формулюють стандарти належної поведінки посадової особи, однак не встановлюють спеціального обов'язку здійснювати професійну оцінку ринкової вартості майна або перевіряти правильність методології, застосованої суб'єктом оціночної діяльності.

Посилання суду на принцип ефективності та результативності, передбачений статтею 7 Бюджетного кодексу України, а також на положення статті 26 цього Кодексу щодо організації внутрішнього контролю, також не можуть розглядатися як джерело конкретного індивідуалізованого обов'язку. Вказані норми визначають загальні засади бюджетного процесу та управлінську відповідальність керівника за організацію системи внутрішнього контролю, однак не покладають на нього функцій суб'єкта оціночної діяльності, не надають повноважень самостійно визначати ринкову вартість об'єкта нерухомості та не зобов'язують здійснювати експертну ревізію поданих звітів про оцінку.

Методичні рекомендації з організації внутрішнього контролю, затверджені наказом Міністерства фінансів України, мають рекомендаційний та організаційний характер і спрямовані на формування системи управління ризиками та забезпечення належного документування управлінських процесів. Вони не встановлюють обов'язку керівника особисто перевіряти ринкову вартість кожного об'єкта, що придбавається.

Посадова інструкція начальника управління містить положення загального характеру щодо керівництва діяльністю управління, координації та контролю за виконанням завдань, сумлінного виконання службових обов'язків та дотримання законодавства. Разом з тим вона не визначає окремої компетенції щодо здійснення перевірки ринкової вартості об'єктів нерухомості, не встановлює процедури аналізу чи оцінювання звітів суб'єктів оціночної діяльності та не покладає на начальника управління обов'язку ініціювати або проводити додаткову оцінку майна на стадії визначення переможця конкурсу, оскільки така вимога взагалі не передбачалася умовами конкурсного відбору.

Відтак твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_16 повинна була перевіряти ринкову вартість квартири саме в межах проведення конкурсу, не ґрунтується на жодному нормативному чи локальному акті, який регулював відповідну процедуру.

Розпорядження міського голови № 220-о про створення робочої групи також не містить будь-яких положень, які б покладали на директора департаменту або його заступника персональний обов'язок здійснювати перевірку ринкової вартості квартири чи організовувати проведення додаткової оцінки майна на стадії конкурсу (а.п.209 т.2).

Більше того, питання визначення переможця конкурсу вирішувалося колегіально робочою групою, до складу якої входили:

- ОСОБА_10 - директор департаменту праці та соціального захисту населення міської ради, голова робочої групи;

- ОСОБА_16 - заступник директора - начальник управління державних соціальних допомог департаменту праці та соціального захисту населення міської ради, заступник голови робочої групи;

- ОСОБА_20 - начальник відділу з питань юридичної роботи та контролю за дотриманням пенсійного законодавства, секретар робочої групи;

- ОСОБА_21 - начальник служби у справах дітей міської ради;

- ОСОБА_22 - депутат міської ради, голова постійної комісії з питань соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, культури та спорту (за згодою);

- ОСОБА_23 - головний спеціаліст юридичного відділу управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності міської ради.

Таким чином, рішення про відповідність запропонованого житла встановленим вимогам приймалося не одноособово ОСОБА_16 , а колегіальним органом, до складу якого входили посадові особи різних структурних підрозділів та представник депутатського корпусу, що підтверджується як письмовими матеріалами провадження, так і показаннями вказаними вище свідків.

Протоколом № 1 засідання робочої групи від 26.09.2017 було визначено три критерії відбору житла: пропонована вартість; придатність для проживання (відремонтовані стіни і стеля, наявність вікон, дверей, сантехніки, працюючих систем електропостачання, освітлення, опалення, водопостачання та водовідведення, газопостачання тощо); наявність найнеобхідніших меблів (ліжко, стіл, шафа, один-два стільці тощо) (а.п.210-211 т.2).

Жоден із зазначених критеріїв не передбачав обов'язкової наявності звіту суб'єкта оціночної діяльності чи проведення перевірки ринкової вартості шляхом призначення додаткової експертної оцінки саме на етапі визначення переможця конкурсу, про що апеляційний суд вказував при викладенні мотивів в частині обвинувачення ОСОБА_17 .

Відповідно, відсутність додаткової перевірки вартості не може розцінюватися як порушення встановленої процедури, оскільки така дія не була передбачена ані умовами конкурсу, ані посадовими обов'язками обвинуваченої.

За відсутності встановленого та конкретизованого службового обов'язку щодо перевірки ринкової вартості квартири на етапі конкурсного відбору, відсутній обов'язковий елемент об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення - протиправна бездіяльність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз наведеного стороною обвинувачення фактичного викладу подій свідчить про наявність внутрішньої суперечності у побудові обвинувачення.

З одного боку, ОСОБА_16 інкримінується неналежне виконання службових обов'язків, що виразилося у не організації внутрішнього контролю та не перевірці ринкової вартості квартири під час проведення конкурсу. З іншого боку, у тому ж обвинуваченні стверджується, що ОСОБА_17 подав до департаменту завідомо підроблений звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності, чим увів службових осіб департаменту в оману щодо реальної вартості квартири.

Таким чином, фабула обвинувачення фактично виходить із того, що службові особи були введені в оману шляхом подання офіційного документа, підготовленого спеціально уповноваженою особою - оцінювачем. За таких обставин твердження про несумлінне ставлення до служби з боку ОСОБА_16 є логічно несумісним із встановленням факту умисного введення в оману з боку інших осіб, якщо не доведено, що вона знала або повинна була знати про підробний характер поданого документа. Фактично шкода, на яку посилається обвинувачення, ставиться у причинний зв'язок із діями третіх осіб, які, за версією слідства, діяли умисно.

Як встановлено апеляційний судом, 10.10.2017 року на засіданні робочої групи для проведення конкурсу з придбання квартири для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів міського та обласного бюджетів (протокол №5) прийнято рішення про визначення пропозиції ОСОБА_17 переможцем конкурсу із запропонованою вартістю 440 000 грн. Одночасно департамент праці та соціального захисту населення повідомив ОСОБА_17 , що при укладенні договору купівлі-продажу необхідно подати експертний звіт про оцінку майна.

Цього ж дня ОСОБА_17 , з метою забезпечення укладення договору купівлі-продажу за запропонованою ним ціною, подав до департаменту експертний звіт про оцінку майна із зазначенням вартості квартири у сумі 451 027,00 грн. Апеляційний судом встановлено, що на момент подання цього звіту переможець конкурсу вже був визначений, а звіт подавався не ОСОБА_16 , і фактично не входив до процедур визначення переможця. В обвинуваченні, визнаним судом доведеним відсутні дані, кому саме ОСОБА_17 подав звіт, і не стверджується, що він був адресований ОСОБА_16 .

Колегія суддів вважає, що висновки суду про нібито неналежне виконання ОСОБА_16 службових обов'язків ґрунтується на надуманому висновку щодо існування одночасно «двох документів про вартість квартири». Насправді на стадії роботи робочої групи не було двох експертних звітів; на розгляд робочої групи надходила тільки пропозиція учасника конкурсу та критерії оцінки житла. Рішення про визначення переможця приймалося колегіально всіма членами робочої групи, а не одноособово ОСОБА_16 , і тому відхилення пропозиції обвинуваченого було фактично неможливе.

Таким чином, надуманими є і висновки суду про те, що ОСОБА_16 мала можливість самостійно відхилити пропозицію ОСОБА_17 . Згідно з висновками апеляційного суду, ОСОБА_16 діяла у межах своїх повноважень як голова робочої групи, організовуючи оцінку пропозицій відповідно до встановлених критеріїв. Жодних об'єктивних підстав для врахування експертного звіту, поданого після визначення переможця, у процесі роботи робочої групи не існувало.

Крім того, як встановлено в ході апеляційного розгляду, звіт про оцінку майна був складений директором ПП «Україна-Експерт-Центр», який є суб'єктом оціночної діяльності та наділений спеціальними знаннями у сфері визначення ринкової вартості нерухомості. ОСОБА_16 не є оцінювачем, не має спеціальної кваліфікації у сфері експертної оцінки майна та не наділена повноваженнями здійснювати професійну перевірку правильності застосування методик оцінювання, аналізу ринку чи розрахунків, проведених суб'єктом оціночної діяльності.

Тобто, навіть у разі необхідності подання такого документу, як звіт про оцінку майна на стадії визначення переможця конкурсу, стороною обвинувачення не доведено, що поданий звіт мав очевидні зовнішні ознаки підробки або містив такі явні суперечності, які могли бути виявлені без спеціальних знань. Вимагати від службової особи перевіряти правильність застосування Національного стандарту №1, аналізувати відповідність обраного підходу чи здійснювати альтернативний розрахунок ринкової вартості означало б фактично покласти на неї функції експерта-оцінювача, що не передбачено ані законодавством, ані її посадовими обов'язками.

Крім того, інші учасники конкурсу, зокрема ОСОБА_25 , також пропонували вартість квартири у розмірі 440 000 грн. При цьому, пропозиція ОСОБА_25 з такою самою грошовою пропозицією не відповідала визначеним критеріям, оскільки не була достатньо умебльована.

За таких умов ціна у 440 000 грн не виходила за межі фактично заявлених на конкурсі пропозицій та не могла сприйматися як очевидно завищена.

Одночасно колегія суддів вважає, суд першої інстанції не встановив причинного зв'язку між діями ОСОБА_16 та наслідками, які сторона обвинувачення та суд першої інстанції визначає як істотну шкоду. Причинний зв'язок у справах про службову недбалість повинен бути прямим, безпосереднім і доведеним поза розумним сумнівом.

В той же час, слід зазначити, що договір купівлі-продажу квартири укладався не ОСОБА_16 , а Новоград-Волинською міською радою в особі заступника міського голови ОСОБА_74 , який діяв від імені органу місцевого самоврядування як сторона правочину та мав повноваження на укладення такого договору.

ОСОБА_16 у процесі проведення конкурсу виконувала функції голови робочої групи, яка визначала переможця конкурсу за затвердженими критеріями. Вона не підписувала договір купівлі-продажу, не брала участі в його підготовці та укладенні і безпосередньо не мала впливу на рішення міської ради щодо умов договору.

Фактичне перерахування коштів ОСОБА_17 у сумі 440 000,00 грн відбулося на підставі укладеного договору купівлі-продажу, який набрав чинності та виконаний в установленому законом порядку, тобто незалежно від дій чи бездіяльності ОСОБА_16 .

Враховуючи викладене, у діях ОСОБА_16 не вбачається службової недбалості у формі передбачення настання істотної шкоди, тобто того, що вона не передбачала, але мала і могла передбачити негативні наслідки своїх дій, що свідчить про відсутність у її діях суб'єктивної сторони складу злочину.

Отже, аналіз наведених у вироку доказів свідчить про те, що зазначені елементи складу кримінального правопорушення належним чином не встановлені, а висновок про наявність істотної шкоди ґрунтується на тих самих оціночних припущеннях щодо ринкової вартості квартири, правову неспроможність яких уже було викладено вище.

Усі інші наявні в матеріалах кримінального провадження документи, як окремо, так і в сукупності, не містять відомостей про обставини, які підлягають обов'язковому доказуванню в даному кримінальному провадженні і не доводять вини ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Отже, колегія суддів, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, врахувавши вимоги ст.62 Конституції України, вважає, що у цьому кримінальному провадженні не встановлені достатні докази, які були предметом дослідження суду першої інстанції та об'єктивно і беззаперечно підтверджували б винуватість ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Саме такі обставини, як підстава для закриття кримінального провадження, встановлені судом апеляційної інстанції в цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_16 .

Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування вироку суду і закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про винуватість ОСОБА_16 .

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_19 , захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.10.2023 року в частині визнання ОСОБА_16 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України (в редакції Закону України №3207V1 від 07.04.2011) - скасувати.

Кримінальне провадження №279/2306/17 щодо ОСОБА_16 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України (в редакції Закону України №3207V1 від 07.04.2011), - закрити з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Вважати ОСОБА_17 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України та виправданим з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Вважати ОСОБА_18 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України та виправданою з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Виключити з мотивувальної частини вироку суду висновки про невідповідність звіту про оцінку майна №2283633_10102017_N-026-10-2017 від 10.10.2017 року вимогам офіційного документа.

Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 11 676 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 68 копійок - віднести за рахунок Державного бюджету України.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді :

Попередній документ

134529409

Наступний документ

134529411

Інформація про рішення:

№ рішення:	134529410
№ справи:	285/1207/21
Дата рішення:	24.02.2026
Дата публікації:	05.03.2026
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Житомирський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(02.12.2021)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	29.11.2021

Розклад засідань:

Минулі засідання (62)

02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.04.2026 00:01	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
30.03.2021 10:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
15.07.2021 11:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
22.09.2021 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.11.2021 10:10	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
19.11.2021 10:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
02.12.2021 11:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
10.12.2021 13:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
12.01.2022 11:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
28.01.2022 11:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
21.02.2022 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
18.03.2022 13:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
19.09.2022 13:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
03.10.2022 13:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
17.10.2022 13:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
03.11.2022 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
21.11.2022 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
13.12.2022 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
12.01.2023 15:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
06.02.2023 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
15.02.2023 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
16.03.2023 15:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
31.03.2023 13:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
26.04.2023 15:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
11.05.2023 15:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
17.05.2023 13:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
19.07.2023 11:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
07.08.2023 14:00	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
18.09.2023 10:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
23.10.2023 14:30	Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
26.03.2024 14:30	Житомирський апеляційний суд
14.05.2024 15:30	Житомирський апеляційний суд
12.09.2024 15:00	Житомирський апеляційний суд
19.09.2024 15:00	Житомирський апеляційний суд
26.09.2024 15:00	Житомирський апеляційний суд
14.11.2024 15:00	Житомирський апеляційний суд
23.01.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
01.04.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
10.04.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
29.04.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
08.07.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
17.07.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
24.07.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
09.09.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
16.09.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
25.09.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
06.11.2025 14:30	Житомирський апеляційний суд
13.11.2025 15:00	Житомирський апеляційний суд
04.12.2025 16:00	Житомирський апеляційний суд
18.12.2025 15:30	Житомирський апеляційний суд
03.02.2026 15:00	Житомирський апеляційний суд
10.02.2026 15:00	Житомирський апеляційний суд
24.02.2026 15:30	Житомирський апеляційний суд
02.03.2026 12:00	Житомирський апеляційний суд