Провадження № 11-кп/803/643/26 Справа № 185/1290/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого
в режимі відеоконференції ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні подання начальника Павлоградського РВ філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області про направлення звільненого від покарання з випробовуванням для відбування покарання, призначеного вироком щодо ОСОБА_7 , -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні подання начальника Павлоградського РВ філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області про направлення звільненого від покарання з випробовуванням для відбування покарання, призначеного вироком стосовно ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції зазначив, що хоча ОСОБА_7 і допустив порушення покладених на нього обов'язків, проте з огляду на встановлені обставини, намагання засудженим виправити ситуацію, не встановлено небажання ОСОБА_7 стати на шлях виправлення. Суд першої інстанції зазначив, що засуджений не є суспільно-небезпечним або таким, що потребує ізоляції від суспільства, а тому суд першої інстанції зробив висновок про відмову у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання та направлення ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного вироком.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Павлоградського РВ філії“ ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про скасування іспитового строку та направлення ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що до моменту направлення подання до суду ОСОБА_7 повинен був з'явитися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації 20 разів, однак допустив 4 неявки, тобто не з'явився на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації у 20 % випадків. Прокурор вважає, що така частота невиконання покладеного на засудженого судом обов'язку явно свідчить про систематичність невиконання обов'язку, порушення умов звільнення засудженого від відбування покарання, а також про те, що ОСОБА_7 не перебуває на шляху виправлення.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.
Засуджений в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Апеляційний суд вважає, що зазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано виходячи з наступного.
У відповідності з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України суду надано право під час виконання вироків вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Згідно із ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ст. 166 КВК України якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин.
Частиною 3 статті 166 КПК України передбачено, що у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
За приписами ч. 4 ст. 166 КВК України письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року (справа № 189/1931/17), визначені у ст. 76 КК України обов'язки, які суд покладає на особу у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України цього Кодексу, є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України на засудженого були покладені наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
18 січня 2024 року до Павлоградського РВ філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_7 для виконання надійшов вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року.
25 січня 2024 року ОСОБА_7 був ознайомлений із порядком та умовами відбування покарання з іспитовим строком, йому було роз'яснено обов'язки, покладені на нього судом, наслідки ухилення від їх виконання та винесено постанову про встановлення днів явок на реєстрацію, яка була оголошена під особистий підпис засудженому ОСОБА_7 , згідно якої останній повинен з'являтися до Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробацїї» у Дніпропетровській області у перший вівторок кожного місяця.
03 грудня 2024 року ОСОБА_7 не з'явився до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію.
17 грудня 2024 року засуджений ОСОБА_7 з'явився до Покровського міського відділу філії “Центр пробації» та надав пояснення, що він не з'явився 03 грудня 2024 року до органу пробацїї, тому що хворів, але до лікаря не звернувся.
04 березня 2025 року та 01 липня 2025 року ОСОБА_7 не з'явився до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію без поважних причин, про що надав свої письмові пояснення.
Також, 05 серпня 2025 року ОСОБА_7 не з'явився до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію та 22 серпня 2025 року засуджений ОСОБА_7 написав письмове пояснення, в якому зазначив, що він не з'явився 05 серпня 2025 року до органу пробації, тому що у нього не було грошей на проїзд.
При цьому неодноразово, під особистий підпис, засуджений попереджався органом пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання у випадку подальшого порушення покладених на нього судом обов'язків.
Отже, апеляційний суд вважає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про небажання засудженого ОСОБА_7 стати на шлях виправлення, оскільки під час відбування покарання з випробуванням останній неодноразово порушував покладені на нього вироком суду обов'язки щодо явки на реєстрацію до органу пробації без поважних причин.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про недотримання засудженим ОСОБА_7 обов'язкової умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, зокрема неодноразове, без поважних причин, порушення обов'язків щодо явок на реєстрацію до органу пробації.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту небажання засудженого ОСОБА_7 стати на шлях виправлення та про відмову у задоволенні подання Павлоградського РВ філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області про скасування звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням та направити засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у свою чергу, згідно п.2 ч.1 ст.409 та п.1 ч.1 ст.411 КПК України, тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд вважає апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою, яка підлягає задоволенню, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року такою, що підлягає скасуванню, з ухваленням нової ухвали про задоволення подання органу пробації щодо скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та направленням ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року, яким його було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 411, 418, 419 КПК, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні подання начальника Павлоградського РВ філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області про направлення звільненого від покарання з випробовуванням для відбування покарання, призначеного вироком щодо ОСОБА_7 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Павлоградського РВ філії“ ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про скасування іспитового строку та направлення ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4