Справа № 161/20916/25 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.
Провадження № 22-ц/802/299/26 Доповідач: Карпук А. К.
03 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Осіпука В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року в складі судді Плахтій І. Б.,-
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 19 липня 2003 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час якого у них народилось дві дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/8834/14-ц від 24 липня 2014 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі № 161/7825/22 було ухвалено стягувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 червня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 виповнилося 18 років, відповідно, аліменти більше не стягуються. Цього року ОСОБА_7 вступила до Луцького національного технічного університету на денну форму навчання.
ОСОБА_7 проживає разом з бабусею (матір'ю Позивачки) - ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, вона є студенткою денної форми, постійна присутність на заняттях та підготовка до них унеможливлює її самостійне працевлаштування та забезпечення власних потреб, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.
Відповідач є фізично здоровим, працездатним чоловіком. Він взагалі самоусунувся від виховання, а утримання надає тільки за нагадуванням доньки. Як відомо Позивачці, Відповідач є засновником ТОВ «Тріада-С» і його частка складає 311 177,53 грн. Тобто, Відповідач є матеріально забезпеченим чоловіком, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.
Просила стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви та до закінчення дитиною навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьохрічного віку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року позов задоволено.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 13 жовтня 2025 року та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині отримувача аліментів ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнення здійснювати в користь та на рахунки ОСОБА_9 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вказує, що ті обставини, що матір дитини перебуває за кордоном, а донька проживає з бабусею в України, не спростовує того, що саме матір дитини несе основні витрати на навчання, харчування, житло, лікування тощо. Таке стягнення аліментів буде створювати ситуацію, за якою кошти сплачені на користь позивачки, будуть зараховуватись на банківські рахунки, які арештовані державною виконавчою службою, оскільки ОСОБА_1 не сплачувала аліменти на утримання старшої доньки ОСОБА_10 згідно рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2024 року у справі № 161/5241/23 і станом на сьогодні наявна заборгованість. Тобто, в такому випадку, кошти не будуть цільово використовуватись на утримання меншої дочки ОСОБА_7 .
Представник позивача ОСОБА_11 подала до суду додаткові пояснення в яких зазначила, що апеляційна скарга є повністю безпідставною, оскільки позивачка ніколи не заперечувала факт перерахування відповідачем коштів на картковий рахунок дочки ОСОБА_7 .
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, 20.10.2025 року.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у даній справі є 03.03.2026, тобто дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2003 року, який було розірвано згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2014 року (справа №161/8834/14-ц).
В шлюбі у них народились дві доньки: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2023 року у справі № 161/7825/22 було ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 червня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 дочці сторін ОСОБА_5 виповнилося 18 років, відповідно, аліменти більше не стягуються, що стало підставою для звернення позивачки до суду.
Як вбачається з довідки №572, виданої 07 жовтня 2025 року Луцьким національним технічним університетом, ОСОБА_9 наказом №08/01-39 від 09 серпня 2024 року зарахована до Луцького національного технічного університету і в даний час навчається на другому курсі факультету митної справи, матеріалів та технологій денної форми навчання за державним замовленням, для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр. Термін закінчення університету 30 червня 2028 року.
Судом також встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2024 року у справі № 161/5241/23 було ухвалено стягувати стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 31 березня 2023 року та до закінчення дитиною навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьохрічного віку.
Так, відповідно до рішення у цій справі, отримувачем аліментів на дитину, яка навчається, є ОСОБА_2 , а не повнолітня донька сторін ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент винесення рішення їй виповнилося 20 років).
Згідно з частинами першою, другою статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на утримання повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Вимогами статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які навчаються, виникає за сукупності таких фактів: досягнення дочкою/сином 18 років, але не старше 23 років; навчання; потребують у зв'язку із цим матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.
Встановивши, що позивачка є студенткою денної форми навчання, у зв'язку з цим не працює та потребує матеріальної допомоги не тільки матері, а й батька, який не заперечує можливості надавати дочці утримання на період навчання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції, застосувавши положення ст.ст.182, 184 СК України, на підставі доказів, поданих сторонами та зважаючи на рівність батьківських обов'язків, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав повнолітньої дитини та прав відповідача, ураховуючи сімейний стан обох сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів у розмірі 1/4 доходів відповідача відповідає нормам закону та є достатнім.
Такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дочки, буде необхідним для забезпечення належних умов для її фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.
Заперечуючи проти того щоб аліменти стягувались в користь матері представник відповідача послався на те, що матір дитини перебуває за кордоном, а донька проживає з бабусею в України, тому ставить під сумнів, що кошти будуть використовуватись на утримання дочки ОСОБА_7 .
Колегія суддів відхиляє такі доводи представника відповідача ураховуючи таке.
Частиною 3 статті 199 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Заперечуючи проти того щоб аліменти стягували на користь матері (позивач) представник відповідача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Крім того, з рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2024 року у справі № 161/5241/23 вбачається, що дочка ОСОБА_9 перебуває на утримані саме позивачки ОСОБА_1 .
Посилання представника відповідача як на підставу апеляційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2024 року в справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23), від 04 грудня 2024 року в справі № 394/434/24 (провадження № 61-12078св24), від 29 травня 2024 року в справі № 283/94/22 (провадження № 61-16038св23), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд надав правильну правову оцінку, а тому не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_3 залишити без задоволення, Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, встановлених ч.2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді