25.02.2026 Справа № 756/2338/26
Справа №756/2338/26
Провадження № 2/756/4359/26
про залишення позовної заяви без руху
25 лютого 2026 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом.
Ознайомившись із матеріалами позову, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Частина 4 ст. 177 ЦПК України зазначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 гривень.
Пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20, зазначено, що будь-який майновий спір має ціну.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
За змістом ст. 175 ЦПК України обов'язок визначити ціну позову покладається на позивача.
Позивачем у позові зазначено вартість об'єкту спірного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 629 926,00 грн., на підтвердження чого надано Договір купівлі-продажу квартири від 19.07.2019.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 вказаного Договору оціночна вартість вказаного об'єкту нерухомості зазначена як 1 202 943,00 грн., крім того, ціна позову повинна дорівнювати ринковій вартості спірного нерухомого майна на день подання позовної заяви до суду, а не вартості майна на день його придбання.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Таким чином, позивачами у позовній заяві не визначено ринкову вартість спірного майна на день подання позову до суду відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Крім того, позивачами взагалі не надано доказів на підтвердження сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, позивачам необхідно визначити ціну позову на день звернення з вказаною позовною заявою та сплатити судовий збір відповідно до ціни позову за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Оболон.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998 ; рахунок отримувача - UA718999980313111206000026006; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Згідно зі ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Пунктом 2 частини 1 статті 177 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Разом з тим, позовна заява, а також долучені до неї документи, подані позивачами до суду за допомогою системи «Електронний суд», доказів надсилання позову з додатками відповідачу у порядку, встановленому ст.43 ЦПК України, не надано.
У той же час, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від обов'язку надсилання копій документів відповідачу, оскільки відповідач є фізичною особою та, відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України, реєстрація останнього Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не є обов'язковою та здійснюється в добровільному порядку.
Так, ч. 7 ст. 43 ЦПК України передбачено, що, разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У постанові від 14.11.2018 року у справі № 761/9285/17 Верховний Суд зробив висновок, що належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, а факт отримання підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, виходячи зі змісту п.2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, належним виконанням стороною справи указаної норми Кодексу, є надсилання нею саме поштою листом з описом вкладення (листом з оголошеною цінністю) іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Таким чином, усуваючи недоліки, позивачам необхідно взяти до уваги викладене та надати суду докази надсилання відповідачу копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів, згідно переліку, у порядку, встановленому ст. 43 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вищевказаних порушень ст.cт. 175, 177 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення вказаних недоліків п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачам, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їм.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://www.reestr.court.gov.ua.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Тиха