Номер провадження 2/754/168/26
Справа №754/6388/25
Іменем України
02 березня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Сенюти В. О.,
секретаря судового засідання - Каба А.В.,
за участю:
представника позивача - Мустіпан О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет застави,-
Позивач ТОВ «ФК «Юніт» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет застави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.07.2024 між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 15/07/24-05, відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 50000 грн. з умовою сплати процентів в розмірі 0,23 % від суми кредиту в день, строком кредитування 180 днів, з 15.07.2024 по 11.01.2025 шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а відповідач зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Також, 15.07.2024 між ТОВ «ФК «Юніт» та відповідачем укладено договір застави легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до умов якого для забезпечення виконання умов кредитного договору позивачу у заставу був переданий вказаний автомобіль. Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 01.04.2025 виникла заборгованість у розмірі 60300,00 грн, з яких: 50000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10300,00 грн. - заборгованість за відсотками. У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №15/07/24-05 від 15.07.2024 в сумі 60300,000 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , зареєстрований в ТСЦ 324607.03.2024, шляхом його продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, з визначенням початкової ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», а також стягнути судові витрати із сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25.08.2025 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача Мустіпан О.В. в судових засіданнях, які було проведено у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.07.2024 між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №15/07/24-05, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 50000 грн., тип кредиту кредит, з умовою сплати процентів в розмірі 0,23 % від суми кредиту в день, строком кредитування в 180 днів, з 15.07.2024 по 11.01.2025 (п. 1.2, 1.3, 1.5 договору) (а.с.4-10).
Згідно з п.1.12 договору, кредит надається із забезпеченням у вигляді застави автомобіля. Застава оформляється у вигляді окремого договору застави.
Згідно Додатку №1 до договору №15/07/24-05 від 15.07.2024 сторони погодили графік платежів.
Відповідно до графіку платежів, як додатку до кредитного договору, фактично позичальнику з 50000 грн. кредиту передбачалось перерахування 44500,00 грн., з яких: 1% - за обслуговування кредитної заборгованості, 2% - комісія за надання кредиту, 4000,00 грн. - інші послуги кредитодавця.
З даного графіку платежів вбачається, що ОСОБА_1 частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 10400,00 грн.
Відповідно до визначеної кредитним договором процентної ставки загальна вартість кредиту складає 76200,00 грн.
Згідно Додатку №2 до договору №15/07/24-05 від 15.07.2024 сторони погодили згоду на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості.
Згідно платіжної інструкції №121 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «Юніт» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 44500,00 грн. відповідно до кредитного договору №15/07/24-05 від 15.07.2024.
15.07.2024 між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 був укладений договір застави та в забезпечення виконання умов кредитного договору позивачу у заставу позичальником був переданий автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , зареєстрований в ТСЦ 324607.03.2024 (п. 1.4. договору застави).
Відповідно до п.1.2. договору застави заставою забезпечується виконання ОСОБА_1 всіх зобов'язань перед заставодавцем за кредитним договором №15/07/24-05 від 15.07.2024, укладеного між відповідачем та ТОВ «ФК «Юніт» зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього, а саме: повернення кредиту у розмірі 50000,00 грн. в строк до 11.01.2025 зі сплатою 83,95% річних, неустойки та інших можливих витрат заставодержателя.
Згідно п. 1.5 договору застави, предмет застави належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 07.03.2024.
За умовами п.1.7, 1.8 договору застави заставодавець та заставодержатель дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення договору складає 337607,00 грн. У разі звернення стягнення на предмет застави за рахунок заставодавця проводиться оцінка предмету застави на момент проведення стягнення із залученням експерта.
Сторони погодили, що на період дії цього договору предмет застави залишається у вололінні та користуванні заставодавця. (п.1.9 договору застави).
Відповідно до п.6.1 договору заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Згідно з п.4.2 договору застави у разі невиконання умов кредитного договору, заставодержатель реалізує своє право вимагати дострокового виконання зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному кредитним договором та договором застави.
Пунктом 4.3. договору застави передбачено, що заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги в повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави.
Згідно п. 6.7. договору застави, звернення стягнення та реалізація предмета застави за рішенням суду (на підставі виконавчого напису нотаріуса) здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 07.02.2025, на підставі договору застави від 15.07.2024 був внесений запис про обтяження №31782418 легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , зареєстрований в ТСЦ 324607.03.2024 (а.с.20).
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач у визначений законом строк борг не повернув, від виконання грошового зобов'язання ухиляється.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 525, 530 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно із ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач домовились, що повернення Кредиту у строк до 11.01.2025.
Однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином у зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті грошового зобов'язання в загальному розмірі 60300,00 грн, яка складається з: основного боргу в розмірі 50000,00 грн, 10300,00 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідачем не надано доказів щодо повернення боргу у визначений строк, в тому числі не здобуто таких доказів під час розгляду справи.
Як встановлено судом та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку підлягають в частині стягнення заборгованість за Договором на загальну суму 60300,00 грн.
Щодо позовної вимоги про звернення стягнення на заставне майно, слід зазначити наступне.
В забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором 15.07.2024 був укладений договір застави транспортного засобу, згідно якого в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_1 передав у заставу Банку рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , зареєстрований в ТСЦ 324607.03.2024. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим Банк звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 60300,00 грн. та судові витрати по справі та звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , зареєстрований в ТСЦ 324607.03.2024, який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (частина перша ст. 589 ЦК України).
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першою ст. 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Згідно з ч.2-3 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Згідно із ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч.1 ст.591 ЦК України зазначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року №361/7543/17 можливе одночасне стягнення за судовим рішенням заборгованості за кредитом та звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення такої заборгованості. При цьому, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Проте, суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом в частині звернення стягнення на предмет застави, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав /не долучив до позовної заяви доказів а ні перебування автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 у власності відповідача, а ні копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Відсутність вказаних доказів позбавляє суд перевірити в повній мірі обставини та докази, що сутосуються заставного майна, відтак вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» заборгованість за кредитним договором №15/07/24-05 від 15.07.2024 у розмірі 60300,00 грн., а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Юніт», код ЄДРПОУ 43484903, місцезнаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятитильська, буд.3, оф.26.
Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 02.03.2026.
Суддя В.О.Сенюта