02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/598/26
провадження № 3/753/909/26
"04" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно протоколу серії ВАД №879174 від 07.01.2026 року, ОСОБА_1 , 03 січня 2026 року близько 21 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_1 повторно вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме: гучно кричав та здійснив два поштовхи у спину, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).
В судове засіданні, яке відбулось 04.02.2026, ОСОБА_1 з'явився та надав пояснення щодо обставин, зазначених у протоколі.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи записів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого чч. 1, 3 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 03 січня 2026 року близько 21 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме: гучно кричав та здійснив два поштовхи у спину.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 на основі якої складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №879174 від 07.01.2026 року.
У наведеній заяві ОСОБА_2 просила притягнути до відповідальності її батька ОСОБА_1 , який 03 січня 2026 року близько 21:40 год. за адресою: АДРЕСА_1 гучно кричав та здійснив два поштовхи у спину.
У наданих в судовому засіданні поясненнях, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, заперечує в повному обсязі та звертає увагу суду на наступні обставини.
03.01.2026 між ОСОБА_1 та його донькою ОСОБА_2 дійсно виникла побутова сварка. Проте, останній категорично заперечував, що фізично кривдив доньку та пояснив, що вона сама постійно провокує конфлікт між ними, якого він намагається уникнути. Натомість, донька не йде на примирення з ним, влаштовує сімейні сварки та маніпулює повторним викликом поліції. Через напружені відносини між членами сім'ї, виник побутовий конфлікт, проте дій, спрямованих на завдання фізичної шкоди не вчиняв чи виразів, які завдають шкоди психологічному здоров'ю доньки не висловлював.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відтак, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог ч. 3 ст. 173-2 КУпАП не підтверджена жодними доказами, які долучені до матеріалів справи, у зв'язку із чим у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи положення п. 1 ст. 247 КУпАП, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі необхідно закрити.
В свою чергу, суддя враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного, керуючись стст. 1, 23, 24, 28, 33-35, 38, 124, 247, 251, 252, 283-285, 321 КУпАП, суддя
Провадження у справі відносно притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.