Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2166/25
Провадження № 2/711/1343/25
24 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Кондрацької Н.М.
за участю секретаря Мелещенко О.В.,
представника відповідача Дмитренка Р.М.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, сформованим у системі «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказано, що 07.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501402950 відповідач запропонувала Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та Банком. Тож 07.12.2021 шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501402950 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501402950 від 07.12.2021 року. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, у розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.Документи були підписані позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «9101» шляхом направлення 07.12.2021 на номер НОМЕР_6, про що складено довідку про ідентифікацією. Таким чином, 07.12.2021 між Банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір,що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501402950, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501402950, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 200000,00 грн; процентна ставка - 35 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 36 місяців; дата повернення кредиту - 07.12.2024; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 07 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 9047,21 грн., загальна кількість платежів 36; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Підписанням договору за допомогою одноразового ідентифікатора позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором. Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 760660355 від 07.12.2021,виписками по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Проте позичальник не виконала взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 501402950 від 07.12.2021 становить 368876,39 грн, з яких: за кредитом -193226,60 грн., по відсотках - 175649,79 грн.
Крім того у позові зазначено, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на AT «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
Крім того, зауважують, що для надання професійної правничої допомоги АТ «Сенс Банк» звернулось до Адвокатського об'єднання «СмартЛекс», про що укладено Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 (у формі електронного документу шляхом підписання електронними підписами у сервісі Вчасно), згідно з п. 3.1. якого за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %. Тож витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 29556,80 грн. (із розрахунку: 375,00 грн. + 225,00 грн.+ 368876,39 грн. х 7,85 %).
На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість в сумі 368876,39 грн., з яких: 193226,60 грн. - заборгованість за кредитом, 175649,79 грн. - заборгованість по відсотках; а також судові витрати: 4426,52 грн. сплаченого судового збору та 29556,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Бородійчук М.В. 14.05.2025 до суду подано, сформовану у системі «Електронний суд», зустрічну позовну заяву про визнання дій банку неправомірними та зобов'язання здійснити реструктуризацію заборгованості.
Водночас, 14.05.2025представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Бородійчук М.В. до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами повністю з наступних підстав. Так, згідно з договором № 501402950 від 07.12.2021 та додатками до нього дата повернення кредиту - 07.12.2024, а загальна сума кредиту становить 325,699,46 грн., проте розрахунок заборгованості, поданий позивачем, закінчується 12 вересня 2024 року і позивач надає значно вищу суму заборгованості. Згідно з офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501402950 від 07.12.2021 «Банк та позичальник не несуть відповідальності (повністю або частково) один перед одним, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язань стало наслідком настання та дії випадку/обставин, що не залежать від волі сторін, у тому числі, обставин непереборної сили («форс-мажор»). Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору, що підтверджується відповідною довідкою Торговельно-промислової палати України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами». Такі ж положення вбачаються з Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501402950 від 07.12.2021. Кредитний договір №501402950 був укладений до початку війни, що, згідно з чинним законодавством, є форс-мажорною обставиною, яка об'єктивно вплинула на платоспроможність відповідача та зробила виконання договору надмірно обтяжливим. Це підтверджується також тією обставиною, що до настання форс-мажорних обставин відповідач належно обслуговувала кредитні зобов'язання в цьому ж банку, а також на пропозицію банку було врегульовано питання заборгованості за кредитною карткою, що виникли вже під час воєнного стану. Президент України 24 лютого 2022 року підписав Указ №64/2022 про введення воєнного стану, у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення росії. Торговельно-промислова палата України 28 лютого 2022 року офіційно видала загальний лист (свідоцтво), у якому підтвердила, що введення воєнного стану вважається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України; ст. 617 та ст. 218 Цивільного кодексу України; умов зовнішньоекономічних та внутрішніх контрактів. Унаслідок збройної агресії російської федерації, яка стала підставою для введення воєнного стану, господарська діяльність відповідачки зазнала істотних негативних наслідків, зокрема: було втрачено джерела доходу; призупинено співпрацю з клієнтами; зруйновано стабільні економічні умови для продовження підприємницької діяльності. Це прямо підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку за 3 квартал 2022 року, в якій відсутні зобов'язання до сплати (рядок 14 - 0 грн) після 1 кварталу 2022 року. Після подання цієї декларації відповідачем було прийнято рішення про припинення діяльності фізичної особи-підприємця, що оформлено у виписці з ЄДР № 90576361515 від 19.12.2022. Таким чином, припинення підприємницької діяльності і втрата будь-яких доходів є прямим наслідком дії форс-мажорних обставин, пов'язаних із війною та введенням воєнного стану в Україні. Маючи намір врегулювати питання заборгованості, відповідач неодноразово зверталася до банку з пропозиціями щодо реструктуризації заборгованості і надання відповідних розрахунків. Зокрема, 22 грудня 2022 року (лист датований 15.12.2022) відповідачка надіслала на офіційну електрону скриньку позивача лист із повідомленням про втрату доходів, неможливість сплачувати за кредитом і пропозицією надати їй кредитні канікули. Відповідь просила надіслати в електронному вигляді на поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 Проте відповіді по суті пропозиції на електронну скриньку так і не надійшло. Втім, як і на жодну з наступних пропозицій, які вона періодично надсилала банку аж до 1 квітня 2025 року включно. Крім того, 29.06.2023 відповідачка звернулася до банку з проханням надати їй детальні розрахунки сум, сплачених по лютий 2022 року, суми залишку за кредитом станом на 24.02.2022 року та суми заборгованості за кредитом, починаючи з 24.02.2022 по день звернення 29.06.2023, проте запит залишився без відповіді. Також 14.04.2024 відповідачкою було надіслано черговий лист на офіційну електронну скриньку банку з проханням з метою врегулювання питання заборгованості надати детальну інформацію про заборгованість, а саме помісячні нарахування, види та суми, а також можливі варіанти умов погашення або реструктуризації заборгованості, запит залишився без відповіді. 05.08.2024 відповідачка звернулась до банку щодо надання деталізованих розрахунків заборгованості з розкриттям її структури станом на дату запиту, який залишився без відповіді. Двома листами від 05.08.2024 відповідачкою було запропоновано банку реструктуризувати заборгованість шляхом внесення змін до Додатку №1 договору №501402950 від 07.12.2021, а саме продовжити термін кредиту та строки погашення для зменшення щомісячних виплат та витребувано розрахунки заборгованості із розкриттям її структури станом на 05.08.2024.
Водночас вказує, що протягом дії договору відповідач частково вносила кошти на вказаний у п. 2 Акцепту рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у банку. Ці платежі у сукупності з ініціативою щодо реструктуризації та пропозиції зміни істотних умов договору свідчать про намір відповідача владнати питання заборгованості, проте відсутність будь-якого реагування з боку відповідача призвела до зростання заборгованості. Тож 13.05.2025 відповідачка направила запит на інформацію про всі отримані банком платежі від неї (як позичальника) за період із 24.02.2022 по 13.05.2025 на указаний вище рахунок, відповідь на цей запит просила надати у строки, передбачені чинним законодавством, та надіслати в електронному вигляді на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак відповіді поки що не отримала.
Кредитодавець зобов'язаний докладати зусиль для врегулювання простроченої заборгованості шляхом переговорів із позичальником (ЗУ «Про споживче кредитування»). Натомість банк проігнорував звернення відповідачки про реструктуризацію, не врахував часткових платежів і, фактично, відмовив у реструктуризації заборгованості. Реструктуризація споживчого кредиту в Україні - це процес зміни умов договору кредитування між кредитором і позичальником, який має на меті полегшити фінансове навантаження на позичальника. Основна мета реструктуризації - забезпечити можливість виконання боргових зобов'язань, коли позичальник зіштовхується з фінансовими труднощами. У своїх листах відповідачка пропонувала позивачу реструктуризувати заборгованість та внести зміни до істотних умов, зокрема, до Додатку №1 договору №501402950 від 07.12.2021 р., а саме продовжити термін кредиту та строки погашення для зменшення щомісячних виплат, а також запитувала актуальну інформацію про свій кредит. Банк зобов'язаний розглядати письмові звернення і надавати на них відповідь. Якщо він цього не робить, то порушує права клієнта та принципи добросовісності. У разі належного реагування позивача на звернення відповідача та здійснення довгострокової реструктуризації боргу посприяло б здатності подолати фінансові труднощі, відновити обслуговування заборгованості та забезпечити її поступове погашення. Проте жодної письмової відповіді або конструктивної пропозиції з боку позивача відповідачка не отримала. Така тривала бездіяльність є прямим порушенням її прав як споживача фінансової послуги та громадянина, який реалізує право на звернення. Крім того, бездіяльність позивача порушує не лише вимоги Закону України «Про звернення громадян», а й п. 3.5 Постанови Правління НБУ №64 від 13.05.2022, якою банкам рекомендовано забезпечити оперативний розгляд звернень споживачів щодо реструктуризації кредитів. Внаслідок бездіяльності позивача та ігнорування звернень: відповідачка не мала можливості укласти договір реструктуризації на вигідних умовах; не була поінформована про обсяг заборгованості, можливі пільги, графіки погашення, тощо; продовжували нараховуватись високі відсотки за користування кредитом, хоча питання можна було врегулювати шляхом зміни умов договору; їй було завдано моральних і матеріальних збитків, у тому числі у вигляді неможливості укласти інші фінансові угоди, а також потенційних судових витрат. Вважає, що саме бездіяльність позивача та відмова від належного комунікування стали однією з головних причин утворення заборгованості, що могла бути уникнута.
Щодо стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу указує, що у позовній заяві надається розрахунок витрат на правову допомогу. Зокрема, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%. Загалом 29 556,80 грн. Фактично, ця винагорода адвоката є додатковою фінансовою санкцією, що покладається на відповідача. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вважає, що вимога про стягнення комісійних є необґрунтованою, та не підлягає до задоволення.
У свою чергу, представником позивача адвокатом Проценком М.М. до суду 19.05.2025 подано відповідь на відзив на позовну заяву, сформовану у системі «Електронний суд», у якій відповідач не погоджується з позовними вимогами повністю. АТ «Сенс Банк» викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення. Щодо настання форс-мажорних обставин звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Так, АТ «Сенс Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 501402950 від 07.12.2021 року в розмірі 368876,39 грн., з яких: за кредитом - 193226,60 грн., по відсотках -175649,79 грн. Банк не заявляв вимогу про стягнення з позичальника неустойки за прострочення виконання зобов'язань та нарахувань за ст. 625 ЦК України (річні та інфляційні) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, які є відповідальністю боржника за порушення зобов'язання. Відповідно наявність або відсутність форс-мажорних обставин не входить до предмету доказування у цій справі, так як навіть наявність форс-мажорних обставин звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, про що позивач не заявляв вимогу. Вимоги банку стосуються стягнення з відповідача як позичальника безпосередньо наданих кредитних коштів та процентів за користування цими коштами, однак, звільнення позичальника від виконання своїх зобов'язань з повернення споживчого кредиту та сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів вказаними нормами не передбачено. При цьому, відповідач не заперечує факт укладання 07.12.2021 кредитного договору № 501402950, факт отримання 07.12.2021 року кредитних коштів в сумі 200000,00 грн. З дотриманням приписів чинного законодавства України між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір від 07.12.2021 року що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501402950, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501402950, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, із указаними у позові основними умовами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Строк повернення кредиту - 07.12.2024 року вже настав. За період користування кредитом відповідач частково здійснювала погашення кредиту та процентів. Предмет позову - стягнення заборгованості за кредитним договором № 501402950 від 07.12.2021. Обов'язкового досудового врегулювання в цій справі не передбачено. Додатково повідомляють, що позичальнику двічі пропонували скористатись реструктаризацією, шляхом направлення смс-повідомлення 03.04.2025 на номер телефону 0679898362 (який також зазначений представником відповідача у своєму відзиві на позовну заяву); SMS846t; SMS; з текстом такого змісту: «Сенс Банк має для вас індивідуальну пропозицію щодо врегулювання заборгованості на лояльних умовах. Для більш детальної інформації запропоновано написати на указаний у повідомленні сайт банку. А також шляхом направлення 28.04.2025смс-повідомлення на вайбер 0679898362; SMS891t; VIBER; з тестом повідомлення: «Є сенс шукати рішення разом! Вам доступна реструктуризація кредиту. Ми на зв'язку: https://sense.top/viber_chat . Зробіть крок до покращення кредитної історії.».
Щодо витрат на правничу допомогу указує, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України), який встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). У позовній заяві зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: 4426,52 грн. сплачений судовий збір за подання позовної заяви та 29556,80 грн витрати на професійну правничу допомогу (із розрахунку відповідно до умов Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року: 375,00 грн + 225,00 грн + 368876,39 грн х 7,85 %). Таким просять задовольнити у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 368876,39 грн., а також судові витрати: 4426,52 грн сплаченого судового збору та 29556,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, представником позивача АТ «Сенс Банк» 10.09.2025 до суду подано заяву про повернення поданої зустрічної позовної заяви заявнику (відповідачу) ОСОБА_1 , оскільки вона подана з порушенням вимог ЦПК України.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 11.09.2025 повернуто зустрічну позовну заяву датовану13.05.2025 (за вх. № 14.05.2025) без розгляду відповідачу.
У подальшому, представником відповідача адвокатом Дмитренком Р.М. 24.12.2025 до суду подано заяву, сформовану у системі «Електронний суд», про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки уданому випадку вважають, що розмір витрат на оплату витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Так, щодо своєї складності ця справа не є складною, що підтверджується і в ухвалі про відкриття провадження саме в порядку спрощеного позовного провадження за правилами, передбаченими главою 10 розділу ІІІ ЦПК України. Для складання такого виду позову не затрачається багато часу. Докази у справі не потрібно витребовувати, адже вони наявні у позивача. З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважають, що має місце зменшення розміру витрат АТ «Сенс Банк» на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, і ці витрати становлять не більше 5 000,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без участі представника АТ «Сенс Банк», у яких також зазначено, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити. Крім того, 19.05.2025 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
При цьому, у судовому засіданні представник позивача Кізко Л.С. у режимі відеоконференції наголошувала, що позивач просить стягнути тіло кредиту та нараховані відсотки за фіксованою ставкою 35% річних, які є незмінними протягом усього строку кредитування. Заборгованість відповідача відображена у розрахунку станом на 04.09.2024 року та становить 368876,39 грн. Тож позовні вимоги зазначені у позовній заяві підтримують у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала в частині заборгованості за тілом кредиту, щодо стягнення з неї нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом та витрат на правничу допомогу заперечувала. Підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, який було подано до суду 13.05.2025 у системі «Електронний суд» (14.05.2025 - дата надходження до суду).
Представник відповідача адвокат Дмитренко Р.М. у судовому засіданні підтримав думку відповідача, указуючи, що тіло кредиту визнається стороною відповідача, оскільки кошти нею були отримані та спочатку сплачувалось. При цьому, не погоджуються із розміром нарахованих відсотків у розмірі 175649,79 грн, вважаючи їх завищеними, про що зазначалося у відзиві на позовну заяву. Заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до матеріалів справи позивачем уповноважено адвоката Проценка М.М. представляти інтереси позивача на підставі довіреності від 03.02.2025. На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано копію указаної довіреності та витяг з договору про правничу допомогу, укладеного між АТ «СенсБанк» та АО «Смарт Лекс», з якого не вбачається, хто є представником інтересів АТ «Сенс Банк». У матеріалах справи відсутній детальний розрахунок витрат на правничу допомогу. До того ж, дана справа є нескладною, не потребує витребування та збирання доказів, оскільки доказова база наявна у банку, позивача по справі. Тож вважає, що робота з надання послуг правничої допомоги у даній справі вартує не більше 5000,00 грн., про що він зазначав у поданій заяві від 24.12.2025 про зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги.
Заслухавши та враховуючи думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних їм висновків.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно статтею 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Разом з тим, електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У судовому засіданні встановлено, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 07.12.2021 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, та шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501402950 запропонувала Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та Банком. Банк, 07.12.2021 шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501402950, прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501402950 від 07.12.2021.
Тож, між сторонами АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 501402950 від 07.12.2021, що підтверджується та не заперечується сторонами. При цьому, указану угоду підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «9101», який було направлено 07.12.2021 на номер НОМЕР_6, указаний позичальником, що підтверджується довідкою про ідентифікацію за вих. № 2849886 (а.с.30).
Відповідно до п. 1 кредитної угоди сторонами досягнуто згоди щодо основних умов надання кредитних коштів, а саме:тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 200000,00 грн; процентна ставка - 35 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 36 місяців. Надання споживчого кредиту - грошових коштів, що надаються Банком позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог.(а.с.8-9).
Пунктом 1.2 кредитної угоди визначено, що дата повернення кредиту - 07.12.2024 року. Для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку, ЄДРПОУ 23494714.
Відповідно до п.1.3 кредит надається позичальнику для власних потреб. Розмір - 200000,00 гривень, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок відкритий в АТ «Альфа-Банк», № НОМЕР_4 .
Крім того, позичальник перед укладенням Угоди у письмовій формі підтвердила, що ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту.
У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, у розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача
За умовами даної Кредитної угоди погашення заборгованості за кредитом мало здійснюватись позичальником щомісячно згідно Графіку платежів, а саме: до 07 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 9047,21 грн., загальна кількість платежів 36.
Отже, банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 200000 грн. шляхом їх перерахування на визначений кредитною угодою банківський розрахунковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 760660355 вiд 07 грудня 2021 року (а.с.12).
Тож, починаючи з 07.12.2021 року відповідач користувалася кредитними коштами, однак свої зобов'язання за Договором № 501402950 від 07.12.2021 належним чином не виконувала, оскільки не сплачувала достатні платежі для погашення заборгованості за вказаним договором, внаслідок чого допустила прострочення виконання грошових зобов'язань.
Станом на 12.09.2024 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість по кредитних зобов'язаннях згідно договору № 501402950 від 07.12.2021 на загальну суму 368876,39 грн, з яких: за кредитом -193226,60 грн., по відсотках - 175649,79 грн., що підтверджується деталізованим розрахунком позивача.
При цьому, з наведеного розрахунку вбачається, що після отримання кредитних коштів відповідачкою за період з 07.12.2021 по 07.09.2024 було здійснено лише три щомісячних платежі згідно визначеного графіку, а саме: 07.01.2022 (отримано 29.12.2021) у сумі 9100,00 грн., 07.02.2022 - у сумі 9044,79 грн. та 07.09.2024 - у сумі 200,00 грн. (а.с. 31).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушень, яка залишена останньою без реагування, заборгованість не сплачена.
Таким чином, оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснює погашення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Отже, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та положеннями укладеної між сторонами Кредитної угоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.
Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Судом встановлено, що кредитний договір № 501402950 від 07.12.2021 є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, умови нарахування процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та інші умови, які погоджені та підписані відповідачем.
Порядок нарахування та розмір відсотків за користування кредитом повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства.
Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим, натомість вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом (одноразовий ідентифікатор 9101).
Разом з тим, щодо настання форс-мажорних обставин, про які указує сторона відповідача у відзиві від 14.05.2025, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, статтею 617 ЦК України передбачено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, суд враховує практику Верховного Суду, викладену у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, у якій зазначено, що Торгово-промислова палата (ТПП) України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Указаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується..», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 (що прийнята після подання касаційної скарги у даній справі) зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону «Про торгово промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Тобто, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 501402950 від 07.12.2021 у загальному розмірі 368876,39 грн., яка складається з неповернутого тіла кредиту та несплачених відсотків за користування кредитом. Будь-яких штрафних санкцій, неустойки за прострочення виконання зобов'язань та інфляційних втрат чи 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу не нараховано та не заявлено до стягнення у якості позовних вимог.
З огляду на вказане, посилання відповідача викладені у відзиві на форс-мажорні обставини у вигляді введення воєнного станув Україні через збройну агресію рф, що зумовили невиконання нею зобов'язань за кредитним договором, на думку суду, не заслуговують на увагу.
Таким чином, оскільки у судовому засіданні доведено, що відповідач отримала кредитні кошти, однак свої зобов'язання щодо повернення у встановлений договором строк кредиту та сплатити процентів за користування ним не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 368876,39 грн., суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача на користь позивача.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 4426,52 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 4426,52 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).
Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: копію довіреності № 023781/25 від 03.02.2025, відповідно до якої АТ «Сенс «Банк» уповноважує адвоката Проценка Миколу Миколайовича представляти інтереси довірителя; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Проценка М.М. серії ЧН № 000392 від 20.07.2018; витяг з Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Смарт Лекс» (виконавець) в особі керуючого партнера Лойфера Антона Едуардовича.
Відповідно до п. 1.1.Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Способи та методи надання послуг обираються виконавцем на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України.
Крім того, згідно п.3.1 сторонами визначено, що за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п.1.1.2 цього Договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн.; за отримання рішення суду - 225,00 грн.; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.
Сторони Договору призначають відповідальних осіб, уповноважених вести листування, в тому числі, але не виключно в частині проведення розрахунків за цим Договором і приймати виконання доручень у рамках цього Договору. Контактні дані таких осіб визначені в п. 13.14. цього Договору. (п.3.2.договору).
Суд зауважує, що окрім наведених доказів понесення витрат на правничу допомогу, позивачем будь-яких інших доказів до суду не надано. З доданих документів неможливо встановити відповідальних осіб, уповноважених на надання правничої допомоги, в рамках договору № 1006 від 28.01.2025, їх обсяг наданих послуг, витраченого часу, тощо, враховуючи, що представниками позивача, які приймали участь у даній справі згідно матеріалів є адвокати Проценко М.М. та Кізко Л.С.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд приходить до висновку, що позивачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведено понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі 29556,80 грн., який наведено у позовній заяві у якості орієнтовного розрахунку судових витрат, а тому в цій частині вимоги позивача не підлягають до задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 371 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) заборгованість в сумі 368876,39 грн (Триста шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 39 коп), з яких 193226,60 грн (Сто дев'яносто три тисячi двiстi двадцять шiсть гривень 60 коп.) - заборгованість за кредитом, 175649,79 грн (Сто сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 79 коп.) - заборгованість по відсотках та судові витрати - 4426,52 грн сплаченого судового збору, а всього 373302 (триста сімдесят три тисячі триста дві) грн 91 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде складено 31.12.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька