Справа № 563/4/25
03 березня 2026 року Корецький районний суд
Рівненської області
у складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
за участю: прокурора Лобанцева С.Ю.
представниці відповідачки, адвоката Курганської О.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корецької міської ради Рівненскої області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальним майном,
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корецької міської ради Рівненської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив: усунути перешкоди власнику, Корецькій територіальній громаді в особі Корецької міської ради, у користуванні та розпорядженні комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності фізичної особи ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2603976956060) - адмінприміщення підвального та першого поверхів, що по АДРЕСА_1 , площею 367,4 кв.м., складовою частиною якого є протирадіаційне укриття № 65788 комунальної форми власності; зобов'язати ОСОБА_1 повернути протирадіаційне укриття № 68788 площею 110 кв.м., що розташоване за вищевказаною адресою.
23.02.2026 року до суду звернулась представниця відповідачки, адвокат Курганська О.В. із заявою про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Заяву обґрунтувала тим що спірне майно відповідачкою набуте у порядку приватизації на аукціоні у власника майна - Корецької міської ради на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 22.12.2022 року. Відповідно, вимоги прокурора, які зводяться до повернення цього майна продавцю мають розглядатися в порядку господарського судочинства. Зазначає, що підставою для укладення Договору купівлі-продажу спірного майна було Рішення Корецької міської ради від 09.12.2022 року «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Корецької міської територіальної громади», тому цей спір пов'язаний із приватизацією комунальної власності.
В судовому засіданні представниця відповідача подане клопотання підтримала та просила суд його вимоги задоволити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо клопотання про закриття провадження у справі, вважаючи таке безпідставним. Зауважив, що спір у даній справі виник між фізичною та юридичною особою. Вважає, що позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Розглянувши заявлене клопотання, вислухавши думки сторін, суд прийшов до таких висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Пунктом 2 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків.
Статтею 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому ГПК України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до ч. 12 ст. 26 цього Закону.
За змістом пункту 22 статті 1 ЗУ «Про приватизацію державного або комунального майна» приватизацією є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб.
Спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв'язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб'єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб'єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб.
Однак, сторона позивача вказує на відсутність передбачених законодавством підстав для вибуття з комунальної власності спірного об'єкту нерухомості, складовою частиною якого є протирадіаційне укриття. Набуття цього об'єкту у приватну власність порушує норми ЗУ «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, оскільки приватизації не підлягають, зокрема захисні споруди цивільної оборони (п. «в», ч. 2 ст. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом п. 1 ч. 1 цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема, господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження №12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження №12-136гс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження №12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б (провадження №12-143гс19).
При визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач.
Тобто за своїми характером і правовою природою існуючі правовідносини є приватноправовими, а за суб'єктним складом, крім юридичних осіб, одним із учасників спірних прав і обов'язків також є фізична особа, яка не є підприємцем.
Предметом позову в даній справі є вимога до відповідачки про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном до складу якого входить протирадіаційне укриття шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності та повернення територіальній громаді.
А отже, з огляду на зазначене, суд не вбачає підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з належністю розгляду вказаного спору господарським судом.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 255 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання представниці відповідачки, адвоката Курганської Олени Вікторівни про закриття провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя