03 березня 2026 року
м. Київ
справа №380/22675/25
адміністративне провадження № К/990/8788/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №380/22675/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 4080,37 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 18 січня 2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю у розмірі 4080,37 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 18 січня 2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 січня 2019 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4080,37 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 18 січня 2019 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виплату здійснити з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №380/22675/25 залишено без руху. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн, доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи. Також в ухвалі роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення вказаних недоліків апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) така буде їй повернута.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №380/22675/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
26 лютого 2026 року військовою частиною НОМЕР_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Верховного Суду надіслано процесуальний документ, у якому відповідач просив:
« 1. Прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №380/22675/25.
2. Відстрочити сплату судового збору за подачу касаційної скарги до суду касаційної інстанції, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та відсутністю коштів для сплати судового збору на рахунках частини до винесення судового рішення у справі №380/22675/25.
3. Скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №380/22675/25, якою суд відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув скаржнику апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №380/22675/25.
4. Прийняти рішення, яким задовольнити клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору в термін до відкриття апеляційного провадження по справі.».
Вищезазначений процесуальний документ подано через підсистему «Електронний суд» з використанням шаблону «Заява», проте зі змісту цього документу вбачається, що він відповідає вимогам статті 330 КАС України, у зв'язку з чим поданий процесуальний документ є за своєю суттю касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №380/22675/25.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №380/22675/25 без руху суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання документу про сплату судового збору, доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи. Судом встановлено, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач отримав в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд». У встановлений судом строк, відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надано.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, апеляційний суд на підставі частини другої статі 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернув апеляційну скаргу відповідачу.
Так, Верховний Суду наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків.
Суд також зазначає, чинне законодавство передбачає обов'язок учасників справи вчинити процесуальні дії у відповідь на ухвалу про без руху.
Проте військовою частиною НОМЕР_1 у строк, наданий апеляційним судом, не вчинено жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 10 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, що свідчить про невиконання відповідачем своїх процесуальних обов'язків.
Отже, Суд вважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, апеляційним судом вірно застосовано положення частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосування є очевидним, застосування та тлумачення зазначених норм процесуального права не викликають сумніву, а доводи касаційної скарги не спростовують мотивів суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №380/22675/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
С.А. Уханенко