03 березня 2026 р. Справа № 520/23405/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.11.25 по справі № 520/23405/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області , в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.08.2025 № 12714/03-16 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.08.2025 № 38372/03-16 в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи у ресторані «Перник» Лутугінського ОРС п/о «Ворошиловгардвугілля» з 04.04.1984 по 03.10.1990 та відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 12.08.2025 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 04.04.1984 по 03.10.1990.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Вказує, що недолік якості зображення відбитку печатки не є підставою вважати, що вказаний спірний період роботи не підтверджує факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника. Крім того, відповідачі, не здійснено заходів для з'ясування обставин щодо тривалості страхового стажу, переклавши на позивача тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у його трудовій книжці, чим позбавили можливості належним чином реалізувати право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.08.2025 № 12714/03-16 та Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.08.2025 № 38372/03-16 в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи у ресторані «Перник» Лутугінського ОРС п/о «Ворошиловгардвугілля» з 04.04.1984 по 03.10.1990 та відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 12.08.2025 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 04.04.1984 по 03.10.1990.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №520/23405/25 в частині задоволених позовних вимог та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині задоволених позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що страховий стаж заявниці становить 31 рік 5 місяців 8 днів, за результатом розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії до страхового стажу не зараховано, зокрема, період роботи з 04.04.1984 по 03.10.1990, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства. Враховуючи зазначене, відповідач вважає , що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно прийнято рішення №204950026965 від 22.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 за відсутності необхідного страхового стажу - 32 роки.
Разом з цим вказує, що інші документи, які підтверджують ці обставини не надано, то відсутнє належне підтвердження страхового стажу, за поданими документами до заяви про призначення пенсії. При цьому, судом не враховано, що обв'язок в наданні достатнього пакету документів законодавець покладає на позивача, а Головне управління Пенсійного фонду не наділено повноваженнями у підтвердженні страхового стажу, а лише у відповідності до п. 4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності.
Крім цього, апелянт звертає увагу, що прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою з 2014 року та постійно проживає у місті Харкові.
05 серпня 2025 року, згідно з п 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку), ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за призначенням пенсії у зв'язку з досягненням шістдесятирічного віку та наявності необхідного страхового стажу понад 32 роки.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 (далі-Порядок), з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 разом із доданими документами була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та останнім ухвалено рішення про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії від 13.08.2025 № 12714/03-16.
Відповідно до вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 31 рік 5 місяців 8 днів.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не зарахувало період роботи позивача у ресторані «Перник» Лутугінського ОРС п/о «Ворошиловгардвугілля» з 04.04.1984 по 03.10.1990 оскільки «нечитабельна печатка на звільнення, необхідне підтвердження первинними документами».
15 серпня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за призначенням пенсії та додатково надала усі наявні у неї документи, у тому числі облікову картку члена КПРС.
За принципом екстериторіальності її заява разом із доданими документами була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та останнім ухвалено рішення про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії від 22.08.2025 № 38372/03-16.
Відповідно до вказаного рішення Головне управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області також зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 31 рік 5 місяців 8 днів.
Проте, у призначенні пенсії відмовило у зв'язку з не зарахуванням періодів роботи:
- з 04.04.1984 по 03.10.1990, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства;
- з 01.01.2009 по 30.06.2010, з 01.02.2020 по 29.02.2020 та з 01.06.2020 по 30.12.2020 оскільки «запис про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5».
Не погодившись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для належного захисту прав позивача необхідно визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.08.2025 № 12714/03-16 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.08.2025 № 38372/03-16 в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи у ресторані «Перник» Лутугінського ОРС п/о «Ворошиловгардвугілля» з 04.04.1984 по 03.10.1990 та відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Разом з тим, враховуючи, що останнє протиправне рішення щодо відмови у врахуванні відповідного стажу вчинено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у ресторані «Перник» Лутугінського ОРС п/о «Ворошиловгардвугілля» з 04.04.1984 по 03.10.1990 та призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з наступного дня за днем досягнення відповідного віку, тобто з 12.08.2025.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XIІ).
На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу першого статті 56 Закону № 1788-ХІI до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із пунктом «а» абзацу третього статті 56 Закону № 1058-ІV до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.
Період спірної трудової діяльності позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
Пунктом 2.13. Інструкції передбачено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Згідно пункту 2.14. Інструкції, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване в таке-то", а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до пункту 2.25. Інструкції записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (п. 2.26. Інструкції).
Пункт 4.1. Інструкції, містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції).
Згідно з пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Як підстава для не зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 04.04.1984 по 03.10.1990, відповідачами вказано, що запис про звільнення з роботи засвідчено (нечитабельною) печаткою на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства
Однак, колегія суддів зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача, не містять закреслень та виправлень .
Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідачами не надано.
В контексті вищевикладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, а тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачами суду не надано.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, за якою на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу не повинно бути обмежено обставинами, незалежними від нього, а саме наявність виправлень у даті звільнення.
Таким чином, трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджено його трудову діяльність за спірний період.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні періодів роботи до страхового стажу.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача з 04.04.1984 по 03.10.1990 підлягають зарахуванню до її страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки підтверджені належними та достатніми доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.08.2025 № 12714/03-16 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.08.2025 № 38372/03-16 в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи у ресторані «Перник» Лутугінського ОРС п/о «Ворошиловгардвугілля» з 04.04.1984 по 03.10.1990 та відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно дискреційних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку для належного способу захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 12.08.2025 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 04.04.1984 по 03.10.1990.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/23405/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова